Вирок

від 28.02.2024 по справі 161/20751/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/20751/23

Провадження № 1-кп/161/132/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 28 лютого 2024 року Луцький міськрайоннийсуд Волинськоїобласті в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030580003243 від 21.10.2023, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Пульмо Шацького району Волинської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта вища, власник та водій ПФ «РІА-КЛАС», одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше несудимий,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_3 21 жовтня 2023 року, близько 18 год. 20 хв., по вул.Рівненській в місті Луцьк Волинської області, поруч будинку №123, керуючи технічно справним транспортним засобом «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку проспекту Відродження зі швидкістю 50 км/год, в порушення п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, проявив безпечність та неуважність, неправильно урахував дорожню обстановку, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_7 , яка переходила проїжджу частину з ліва на право відносно руху транспортного засобу, несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, і скоїв наїзд на останню, внаслідок чого ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження.

Внаслідок грубих порушень вищевказаних Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_3 спричинив пішоходу ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: гострої гематоми над твердою мозковою оболонкою лобно-скроневої ділянки зліва, забою головного мозку, травматичного крововиливу під м`яку мозкову оболонку, перелому кісток склепіння черепа, забою обох легень, закритого перелому крижової кістки тазу справа із задовільним стоянням відламків, перелому поперечного відростку 5 поперекового хребця без зміщення, забійних саден обличчя, волосистої частини голови, тулуба, з приводу чого проведено оперативне втручання резекційна трепанація черепа з видаленням гострої гематоми над твердою мозковою оболонкою, які згідно висновку судово-медичної експертизи №664 від 07.11.2023 за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Таким чином, у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 2.3 (б), 12.1, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_3 інкримінується вчинення необережних протиправних дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно, керуючи автомобілем «Toyota Camry», порушивши вимоги Правил дорожнього руху України, несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 . У вчиненому щиро розкаявся, зазначив, що допомагав потерпілій, відшкодував 10954 гривні 78 копійок матеріальної шкоди та 5000 гривень моральної шкоди. Просив суд суворо його не карати та не позбавляти волі. Цивільний позов визнав частково, витрати на правничу допомогу також частково визнав. Не підтвердив факт притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.

Допитана безпосередньо в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що водій ОСОБА_3 здійснив на неї наїзд за обставин, які викладені в обвинувальному акті. Також показала, що не розуміє у чому виражається щире каяття обвинуваченого, оскільки останній попросив вибачення лише у судовому засіданні. Попри те, що надавав грошову допомогу, однак її було недостатньо для покриття витрат на лікування та реабілітацію. До ДТП вона мала активне, насичене життя, займалася танцями, проте зараз через стан її здоров`я, вона практично є особою із інвалідністю. Наполягала на суворому реальному покаранні. Цивільний позов підтримала в повному обсязі.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Цивільний позов розглянутий судом в загальному порядку з повним дослідженням доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми необережними протиправними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту скоєння злочинних дій, ще й дійсне, а не уявне визнання своєї провини в скоєному злочині, щирий жаль із приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинне виражатись у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, бажанні виправити наслідки скоєного. Факт щирого каяття особи в скоєнні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Однак в досліджених в судовому засіданні документах відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачений поряд із визнанням своєї винуватості намагався будь-яким чином вжити належних заходів для відшкодування усіх збитків потерпілій, що прямо вказуєпро відсутністьщирого каяття. А тому, з огляду і на поведінку обвинуваченого в судовому засіданні, який мав достатньо тривалий термін для відшкодування збитків, суд не визнає щире каяття обставиною, що пом`якшує покарання.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.67 КК України, відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває малолітня дитина 2014 року народження, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває. Також судом встановлено, що обвинувачений неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, зокрема і за ст.130 КУпАП останнього було позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 рік (однак цю обставину останній не підтвердив).

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи строк основного покарання, передбачений санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі.

З огляду на конкретні обставини справи (зокрема і ряд тілесних ушкоджень пішохода), враховуючи позицію потерпілої щодо міри покарання, в суду відсутні достатні підстави для застосування положень ст.ст. 75, 76 КК України, тобто покарання у виді позбавлення волі необхідно відбувати реально.

Також суд призначає і додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, з огляду на те, що обвинувачений вчинив злочин, який, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким, керування транспортним засобом не є основним джерелом доходів обвинуваченого, оскільки останній є засновником двох підприємств. Разом з тим, враховує суд і ту обставину, що хоча і обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, не перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, однак раніше притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України.

На глибоке переконання суду, призначене покарання, яке необхідно відбувати реально, є виваженим, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, суд враховує, що позиція потерпілої сторони у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов`язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.

Строк відбуття покарання обвинуваченому необхідно рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.128КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Потерпіла ОСОБА_7 звернулася з позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди в сумі 700000 грн. В судовому засіданні потерпіла повністю підтримала цивільний позов, просила його задовольнити.

Цивільний відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позов частково визнав цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 у сумі 70000 гривень. У відзиві зазначив, що не погоджується із твердженнями цивільного позивача, що впродовж всього часу з моменту ДТП не просив у неї вибачення за нанесення фізичних та моральних страждань, оскільки від моменту ДТП він сплачував додаткові витрати на лікування потерпілої, по мірі необхідності грошові кошти для лікування, повністю оплатив лікування в медичному закладі.

Вирішуючи розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи моральні та фізичні страждання останньої від вчиненого кримінального правопорушення, фізичні та душевні страждання у зв`язку з необхідністю лікування та подальшої реабілітації, порушення нормального способу життя, та проведення дозвілля (заняття танцями), з огляду на конкретні обставини самої події, ступінь вини обвинуваченого, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілої в частині стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення в розмірі 400000 гривень. Таким чином, оскільки 5000 гривень моральної шкоди обвинуваченим відшкодовано добровільно, до стягнення підлягає відшкодування в розмірі 395000 гривень.

При визначенні співмірності стягнення моральної шкоди на користь потерпілої, суд приймає до уваги той факт, що з моменту вчинення злочину (21.10.2023) до моменту розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції (28.02.2024), обвинуваченим ОСОБА_3 не було здійснено будь-яких реальних домовленостей щодо відшкодування моральної шкоди потерпілій в повному (або хоча б у достатньому) обсязі, хоча такою можливістю останній був наділений.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На думку суду, вказана сума моральної шкоди (400000 гривень) буде достатньо та не буде такою, яка сприятиме потерпілій до збагачення, а також буде відповідати позиції, викладеній у вищезазначеному правовому висновку.

Наявність страхового полісу не позбавляє потерпілу права звертатися із цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди безпосередньо до обвинуваченого у порядку ст.128 КПК України.

Що стосується витрат потерпілої на правничу допомогу, то і в цій частині суд вважає їх обґрунтованими та підставними, оскільки представником надані договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг та квитанції до прибуткового касового ордера від 12.12.2023 та 26.02.2024. Враховуючи положення ст.ст. 118, 124 КПК України, посилаючись на обсяг наданої правничої допомоги потерпілій та підтвердження понесених витрат, суд стягує такі витрати на правничу допомогу з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілої.

Питання про речові докази та арешт майна суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 129, 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбуття основного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з дня приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 395000 (триста дев`яносто п`ять тисяч) гривень.

Майно ОСОБА_3 , на яке накладено арешт (активи приватної фірми «РІА-КЛАС», юридична адреса: 43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 76А, ідентифікаційний код юридичної особи: - 30473777, розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) складає 250000,00 грн.; частка у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ БІЛДІНГ КОМПАНІ», юридична адреса: 43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Привокзальна, 9, ідентифікаційний код юридичної особи: - 37319955, розмір частки засновника (учасника) ОСОБА_3 складає 100000,00 грн.) звернути в рахунок стягнення за цивільним позовом.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_7 процесуальні витрати (витрати на правничу допомогу) в сумі 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень.

Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області на майно від 24.10.2023, скасувати.

Речові докази у справі, а саме:

-автомобіль марки «Toyota Camry» р.н. НОМЕР_1 , залишити ПФ «РІА-КЛАС» за належністю;

-CD-R- диск залишити при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий