Ухвала

від 26.06.2024 по справі 161/20751/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/20751/23 Провадження №11-кп/802/372/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

потерпілої - ОСОБА_9 ,

представника потерпілої - ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Даним вироком суду ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с.Пульмо Шацького району Волинської області, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, власника та водій ПФ «РІА-КЛАС», одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбуття основного покарання ухвалено рахувати з дня затримання обвинуваченого в порядку виконання вироку.

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди. Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 в користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 395000 (триста дев`яносто п`ять тисяч) грн.

Майно ОСОБА_7 , на яке накладено арешт (активи приватної фірми «РІА-КЛАС», юридична адреса: 43020, Волинська область, м.Луцьк, вул.Рівненська, 76А , ідентифікаційний код юридичної особи: 30473777 , розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) складає 250000,00 грн.; частка у статутному фонді ТОВ «ЕЛІТ БІЛДІНГ КОМПАНІ», юридична адреса: 43006, Волинська область, м.Луцьк, вул.Привокзальна, 9, ідентифікаційний код юридичної особи: 37319955, розмір частки засновника (учасника) ОСОБА_7 складає 100000,00 грн.) звернуто в рахунок стягнення за цивільним позовом.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_7 в користь потерпілої ОСОБА_9 процесуальні витрати (витрати на правничу допомогу) в сумі 35000 (тридцять п`ять тисяч) грн.

Скасовано арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області на майно від 24.10.2023.

Речові докази - автомобіль марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , залишено ПФ «РІА-КЛАС» за належністю; CD-R-диск залишено при матеріалах кримінального провадження впродовж всього часу їх зберігання.

Так, ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 21 жовтня 2023 року, близько 18 год. 20 хв., по вул.Рівненській в м.Луцьк Волинської області , поруч будинку №123, керуючи технічно справним транспортним засобом «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в напрямку проспекту Відродження зі швидкістю 50 км/год., в порушення п.п.2.3 (б), 12.1, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, проявив безпечність та неуважність, неправильно урахував дорожню обстановку, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_9 , яка переходила проїжджу частину з ліва на право відносно руху транспортного засобу, несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, і скоїв наїзд на останню, внаслідок чого ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження.

Внаслідок грубих порушень вищевказаних Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_7 спричинив пішоходу ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: гострої гематоми над твердою мозковою оболонкою лобно-скроневої ділянки зліва, забою головного мозку, травматичного крововиливу під м`яку мозкову оболонку, перелому кісток склепіння черепа, забою обох легень, закритого перелому крижової кістки тазу справа із задовільним стоянням відламків, перелому поперечного відростку 5 поперекового хребця без зміщення, забійних саден обличчя, волосистої частини голови, тулуба, з приводу чого проведено оперативне втручання - резекційна трепанація черепа з видаленням гострої гематоми над твердою мозковою оболонкою, які згідно висновку судово-медичної експертизи №664 від 07.11.2023 за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Таким чином, у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог п.п.2.3 (б), 12.1, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_7 інкримінується вчинення необережних протиправних дій, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності його вини та кваліфікацію дій, вважає вирок необґрунтованим та незаконним в частині призначеного покарання, яке на його думку є надто суворим. Зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми законодавства при призначенні ОСОБА_7 покарання, а також не враховано характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, який фактично вчинено з необережності, та дані про особу винного. Зокрема, те, що ОСОБА_7 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв`язки, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, яка перебуває під наглядом лікаря-фтизіатра. Він працює водієм у ПФ «РІА-КЛАС» та характеризується з позитивної сторони. Також він надавав потерпілій грошову допомогу під час перебування її в лікувальному закладі та у подальшому, і на момент ухвалення судового рішення компенсував матеріальну допомогу в розмірі 10954,78 грн., оплатив витрати лікувального закладу на лікування потерпілій в розмірі 23108,55 грн. Окрім того, ОСОБА_7 частково відшкодував моральну шкоду в розмірі 5000 грн. і в найкоротший термін зобов`язався виплачувати решту розміру оціненої моральної шкоди. При цьому, станом на день подання апеляційної скарги ОСОБА_7 відшкодував потерпілій 445000 грн. моральної шкоди та понесені витрати на правову допомогу в сумі 35000 грн. Зазначає і про те, що обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду повністю визнавав свою винуватість, надавав чіткі вичерпні і послідовні показання та інформацію про подію ДТП, висловлював щирий жаль з приводу порушення ПДР, які призвели до ДТП, а також неодноразово просив вибачення у потерпілої. Наведене свідчить про те, що обвинувачений може виправитись і без ізоляції від суспільства.

Також захисник не погоджується із призначенням обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки основним і єдиним джерелом доходу останнього є ПП «РІА-КЛАС» на посаді водія, а саме підприємство потребує посади водія.

Посилаючись на вищенаведені обставини, захисник просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від призначеного покарання із встановленням іспитового строку в 1 рік 6 місяців та покладення обов`язків, передбачених ст.76 цього ж Кодексу. Просить також скасувати арешт корпоративних прав ПП «РІА-КЛАС» та на автомобіль марки «Тойота Камрі». Окрім того, просить долучити до матеріалів кримінального провадження документи, які характеризують обвинуваченого та підтверджують відшкодування шкоди потерпілій, і дослідити їх в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримали скаргу з підстав викладених у ній, та потерпілу і її представника, які апеляційні доводи не заперечували та просили задовольнити скаргу, прокурора з приводу скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом першої інстанції матеріали кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянуті в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Встановлені судом фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення та його кваліфікація за ч.2 ст.286 КК України є правильними. При цьому, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин та добровільність їх позиції. Діям обвинуваченого дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оспорюється.

За положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Сторона захисту у поданій апеляційній скарзі вказує про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок суворості і, відповідно вважає, що є цілком законні підстави для призначення ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України меншого розміру основного покарання та із застосуванням положень ст.75 КК України, а також не призначення додаткового покарання, передбаченого санкцією статті.

На думку колегії суддів апеляційного суду такі доводи сторони захисту частково заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, які визначають мету та загальні засади призначення покарань, п.п.1, 2 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд призначає покарання у межах санкції статті (частини) статті Особливої частини Кодексу та з врахуванням вимог положень Загальної частини цього Кодексу. При цьому, суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п.20 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення кримінального правопорушення, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Вищевказані вимоги матеріального права та роз`яснення ПВСУ при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання були дотримані судом першої інстанції не в повній мірі, а також в не повній мірі враховані обставини, на які зроблено посилання в апеляційній скарзі, поданій його захисником, оскільки належним чином не перевірив можливість призначення обвинуваченому покарання у мінімальній мірі, передбаченій санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

З врахуванням положень ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 відноситься до категорії тяжких злочинів, а за формою вини є необережним. Наслідки, які настали від його вчинення - це заподіяння потерпілій ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Між тим, апеляційний суд знаходить, що судом першої інстанції при обранні обвинуваченому міри основного покарання не в повній мірі враховано дані про його особу в сукупності з іншими обставинами провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_7 активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, і це було визнано місцевим судом обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого. При цьому, обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.

Враховано судом було і особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, вперше притягується до адміністративної відповідальності, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, а на його утриманні перебуває малолітня дитина.

Крім того, місцевий суд врахував і позицію потерпілої ОСОБА_9 наряду в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст.65 КК України.

В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 вказував про те, що щиро розкаюється у вчиненому, осуджує свою дії, бажає виправити негативні наслідки від злочину, що відповідно і робить, просить вибачення у потерпілої з приводу того, що сталось, а також обіцяє в майбутньому не вчиняти будь-яких протиправних дій у тому числі і не порушувати ПДР.

На даний час апеляційним судом встановлено також, що обвинувачений ОСОБА_7 відшкодував потерпілій 445000 грн. моральної шкоди та понесені нею витрати на правову допомогу в сумі 35000 грн., що підтвердила в судовому засіданні сама потерпіла ОСОБА_9 та її представник ОСОБА_10 . Будь-яких претензій матеріального чи морального характеру потерпіла до обвинуваченого на даний час немає і в подальшому не матиме, пробачила обвинуваченого. З цього приводу матеріали провадження містять також відповідну письмову розписку потерпілої від 14.03.2024, та договір відшкодування моральної шкоди від 14.03.2024.

Сама ж потерпіла в ході апеляційного розгляду не заперечувала апеляційних доводів та просила суд не призначати обвинуваченому реальну міру покарання, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, а також не призначати додаткове покарання. Таку позицію підтримав і її представник.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання про можливість визнання обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, окрім активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення ще й щире каяття та повне відшкодування шкоди потерпілій.

Із урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за можливе зменшити обвинуваченому ОСОБА_7 призначене судом основне покарання у виді позбавлення волі до мінімального строку, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Визначаючи таку міру основного покарання обвинуваченому в даному випадку суд апеляційної інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, форму вини, наслідки, які настали внаслідок він його вчинення, особу обвинуваченого, наявність вищевказаних обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин в сукупності з іншими обставинами провадження.

Так, зменшуючи покарання ОСОБА_7 судом враховується, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке хоча і є тяжким злочином, однак за формою вини - необережним.

Беруться до уваги також і вищезазначені дані, які характеризують особу обвинуваченого.

Належним чином враховується судом і позиція потерпілої на даний час, яка вважала, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбуття основного покарання в місцях позбавлення волі, у зв`язку з чим наполегливо просила суд не позбавляти його волі.

Враховується судом також ставлення самого обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення та його поведінка після вчинення, який в судовому засіданні вказав про те, що сильно шкодує, що від його дій настали такі наслідки.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вказані обставини значно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги сторони захисту про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого, на думку апеляційного суду, заслуговують на увагу.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку наявні підстави для застосування до ОСОБА_7 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, як про це просить сторона захисту, що також підтримала потерпіла з її представником в повному обсязі.

Так, відповідно до ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання, апеляційний суд відповідно до ст.75 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України хоча і відноситься до тяжких злочинів, однак суспільна небезпечність цього діяння характеризується необережною формою вини, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, не судимий, відшкодував потерпілій заподіяну шкоду, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває малолітня дитина, яка знаходиться під наглядом лікаря фтизіатра, думку потерпілої, яка наполягала виключно на призначенні покарання з випробуванням, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують і, відповідно вважає, що виправлення ОСОБА_7 в даному випадку можливе без відбування призначеного основного покарання з призначенням йому іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, таке покарання буде справедливим, відповідатиме вимогам закону, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а покладення на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль з боку уповноваженого органу з питань пробації за поведінкою засудженого.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10.2008) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

А Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

Таким чином, призначене ОСОБА_7 основне покарання саме в мінімальній мірі, передбаченій санкцією ч.2 ст.286 КК України із застосуванням положень ст.ст75, 76 КК України, апеляційний суд вважає таким, що повністю відповідатиме вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Окрім того, апеляційний суд вважає, що враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано призначив додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, однак з урахуванням того, що він є водієм ПФ «РІА-КЛАС» і транспортний засіб йому необхідний, то його строк слід зменшити.

Враховуючи вищенаведені обставини та норми законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що призначене обвинуваченому основне покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі в мінімальній межі та із застосуванням ст.75 КК України, а також додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, повністю буде відповідати тяжкості вчиненого і особі винного.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваного вироку, в рахунок стягнення за цивільним позовом в даному провадженні було звернуто стягнення на майно ОСОБА_7 - активи ПП «РІА-КЛАС» та часту у статутному фонді ТОВ «ЕЛІТ БІЛДІНГ КОМПАНІ». Однак, як встановлено судом, на час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 в повному об`ємі відшкодував потерпілій кошти за вирішеним цивільним позовом, а тому в даному випадку буде доцільним скасування арешту на це майно, а також на автомобіль марки ««Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_2 , що є речовим доказом і, який слід повернути власнику.

З цих підстав вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині покарання на підставі п.1 ч.1 ст.408 КПК України. Також скасовується вищевказаний арешт на майно.

В іншій частині оскаржуваний вирок слід залишити без змін.

Зважаючи на викладене, апеляційну скаргу обвинуваченого слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині покарання змінити.

Призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт: 1) корпоративних прав Приватної фірми «РІА-КЛАС», юридична адреса: 43020, Волинська область, м.Луцьк, вул.Рівненська, 76А, ідентифікаційний код юридичної особи: 30473777, розмір статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) складає 250000,00 грн.; 2) на частку у статутному фонді ТОВ «ЕЛІТ БІЛДІНГ КОМПАНІ», юридична адреса: 43006, Волинська область, м.Луцьк, вул.Привокзальна, 9, ідентифікаційний код юридичної особи: 37319955, накладений ухвалою Луцького міськрайонного с уду Волинської області від 19.01.2024, а також арешт на автомобіль марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_2 , - скасувати та повернути власнику.

В решті вирок суду в даному провадженні залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення апеляційним судом.

Головуючий

Судді