Рішення

від 22.02.2024 по справі 757/44896/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44896/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 01 березня 2023 року між сторонами укладено договір позики, за яким відповідач взяла у борг у позивача грошові кошти у розмірі 400 000, 00 дол. США, які зобов`язувалась повернути до 01 травня 2023 року. Проте, станом на день подання позовної заяви відповідач не повернула борг, на звернення позивача про повернення позики не реагує, чим порушила виконання свого зобов`язання, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відзив на позов не надходив.

В судове засідання позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, його представник подала заяву про вирішення справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов до суду не направила.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року у справі відкрито провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

01 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, на підтвердження чого складено розписку. Так, відповідно до тексту розписки від 01 березня 2023 року, власноручно написаного ОСОБА_2 , остання підтвердила те, що взяла у борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 400 000,00 (чотириста тисяч) дол. США. Відповідач зобов`язалася повернути отримані грошові кошти у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) дол. США до 01 травня 2023 року.

Як зазначає позивач, відповідач не виконала взяті на себе за договором позики зобов`язання, у встановлений строк грошові кошти не повернула.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1662цс17.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладених договорів незалежно від найменування документа, і з огляду на установлені результати робити відповідні правові висновки.

У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому порядку, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених правил правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2013 року

у справі № 6-63цс13 виклав правовий висновок, відповідно до якого за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Позичальник взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконує, а тому заборгованість має бути стягнута з нього в судовому порядку з метою захисту порушеного права позивача.

За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12.

Три проценти річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

Зважаючи на неповернення відповідачем позики (боргу) позивачу за договором у встановлений строк, а саме до 01 травня 2023 року, приймаючи до уваги вищевикладене та керуючись ч. 2 ст. 625 ЦКУ, відповідач зобов`язана повернути/сплатити позику (борг) позивачу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з розрахунком позивача, сума трьох процентів річних за період з 02 травня 2023 року по 05 вересня 2023 року становить 4 175, 34 дол. США.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики у розмірі 404 175,34 доларів США, з яких: 400 000 доларів США сума боргу (позики) та 4 175,34 доларів США три проценти річних від простроченої суми.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення виготовлено 28 лютого 2024 року.

Суддя С. В. Вовк