Постанова

від 15.02.2024 по справі 394/893/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

15 лютого 2024 року м. Кропивницький

справа № 394/893/20

провадження № 22-ц/4809/20/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М.,Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритомусудовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2021 року у складі судді Краснопольської Л.П.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 09 вересня 2013 року ОСОБА_3 у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 одержав від неї грошові кошти у розмірі 1000000 грн за умови передачі їй у власність земельних ділянок площею 6,33 га та 5,37 га, що підтверджується власноручно написаними ним розписками та видатковими касовими ордерами. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті вказані земельні ділянки успадкувала ОСОБА_2 . 12 липня 2019 року на адресу ОСОБА_2 було направлено письмову вимогу про повернення заборгованості у сумі 1000000 грн, а 16 вересня 2019 року нею було направлено претензію кредитора до спадкоємця ОСОБА_3 ОСОБА_2 приватному нотаріусу Новоархангельського районного нотаріального округу Степаненко Р.Г. для подальшої реєстрації у журналі реєстрації вхідних документів. Вказана вимога та претензія не виконані, кошти відповідачем не повернуті.

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно набув кошти у розмірі 1000000 грн, оскільки умови усного договору щодо передачі вказаних земельних ділянок у її власність не виконані, тому позивач просив стягнути зазначену суму з відповідача на його користь.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 12 травня 2021 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.02.2024, ОСОБА_2 та її представник адвокат Реброва Л.Г. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач у судове засідання апеляційного суду, яке відбулося 15.02.2024, не з`явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. Адвокат Боруш А.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , направив заяву про розгляд справи без участі сторони позивача. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторони позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом встановленота підтвердженописьмовими доказамипо справі,що відповідно до розписки від 09 вересня 2013 року ОСОБА_3 одержав гроші від ОСОБА_1 у розмірі 500000 грн у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за земельний пай розміром 5,37 га (т.1 а.с.7).

Згідно з розпискою від 09 вересня 2013 року ОСОБА_3 одержав гроші від ОСОБА_1 у розмірі 500000 грн у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за земельний пай розміром 6,33 га (т.1 а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.12).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29 жовтня 2020 року ОСОБА_2 успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 все його майно (т.1 а.с.18-21). Зазначене підтверджується копією спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3 №22/2019, розпочату 12 квітня 2019 року (т.2 а.с.90-193).

12 липня 2019 року ОСОБА_1 через свого адвоката Балюру С.В. направила ОСОБА_2 вимогу про погашення заборгованості за договором позики у розмірі 1000000,00 грн (т.1 а.с.14).

18 вересня 2019 року ОСОБА_1 через свого адвоката Балюру С.В. звернулася до приватного нотаріуса Новоархангельського районного нотаріального округу Степаненко Р.Г. із претензією кредитора ОСОБА_1 до спадкоємця ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості у розмірі 1000000,00 грн основного боргу (т.1 а.с.15-17).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем безпідставно заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10000000 грн на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки обставини щодо набуття відповідачем грошових коштів без достатніх правових підстав не доведені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормамиглави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК Українирегулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбаченихстаттею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першоїстатті 1212 ЦК Українибезпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Отже, зазначена правова норма, на підставі якої позивач звернувся з позовом до відповідача, застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першоїстатті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частини першої статті509 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першоюстатті 177 ЦК Україниоб`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першоюстатті 202 ЦК Українивизначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами першою та другоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першоюстатті 207 ЦК Українипередбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті11, частини першої статті177, частини першої статті202, частин першої та другої статті205, частини першої статті207, частини першої статті1212 ЦК Українидає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другоюстатті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першоїстатті 1212 ЦК Українизвужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК Україниможе застосовуватися тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Частиною 4 статті 82 ЦПК визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Неофіти», яка подана його представником адвокатом Борушем Андрієм Олександровичем, на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 27 січня 2022 року по справі №387/800/21 за позовом ОСОБА_2 доФермерського господарства«Неофіти» продострокове розірваннядоговору орендиземлі таскасування йогодержавної реєстрації,встановлено, що між сторонами дійсно існували договірні відносини.

Зазначене рішення суду набрало законної сили та має для цього суду преюдиційне значення.

Тому, дійсно, враховуючи, що ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1000000 грн на виконання договірних домовленостей, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, не можна вважати, що кошти у розмірі 1000000 грн були отримані ОСОБА_3 безпідставно.

Відповідно до статей1216,1217 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідноз ч.1ст.1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Виходячи із змісту ст.ст.4,265 ЦПК Українипозов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, невизнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Якщо такого факту не встановлено, позов не підлягає задоволенню.

За змістом частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем безпідставно заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1000000 грн на підставіст.1212 ЦК України, оскількиобставини щодо набуття відповідачем грошових коштів без достатніх правових підстав не доведені.

З огляду на викладене вище доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставістатті 375 ЦПК Українизалишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,а рішенняНовоархангельського районногосуду Кіровоградськоїобласті від12травня 2021року -без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 лютого 2024 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко