Постанова

від 21.02.2024 по справі 953/1895/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/1895/23 Головуючий суддя І інстанції Колесник С.А.

Провадження № 22-з/818/14/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря - Зінченко М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяви представника Акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник», Товариства з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська адміністративна компанія», Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник», Товариства з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська адміністративна компанія», Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Приватного акціонерного товариства «Трест Житлобуд-1», про стягнення надмірно сплачених грошових коштів,-

встановив:

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Харкова від 03 липня 2023 року залишено без змін.

18.12.2023 року представник АТ «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» та ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія» - адвокат Орлов Олександр Олександрович у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України подав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви посилається на те, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у відзиві було зазначено про орієнтовний розмір понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції у розмірі 30000 грн - витрати на професійну правничу допомогу, які просив покласти на позивача.

Вказує, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу надають копію договору № 12/Б/Ц-23 від 19.04.2023, копія додатку №1 від 19 квітня 2023 року про надання правової допомоги №12/Б/Ц-23 від 19.04.2023, видатковий касовий ордер від 07.11.2023, копія акту виконаних робіт від 05.07.2023.

Зазначає, що позивачем безпідставно заявлені відводи судової колегії, що підтверджується ухвалами Харківського апеляційного суду від 05.10.2023, 09.10.2023, 17.10.2023, 19.10.2023,06.11.2023, 07.11.2023, таким чином в порушення ст.44 ЦПК України, ОСОБА_1 зловживаючи своїми правами вчиняла дії спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

Вказує, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу надають копію договору № 14/А/Ц-23 від 20.04.2023, копія додатку №1 від 20 квітня 2023 року про надання правової допомоги №14/А/Ц-23 від 20.04.2023, видатковий касовий ордер від 07.11.2023, копія акту виконаних робіт від 13.12.2023.

Зазначає, що позивачем безпідставно заявлені відводи судової колегії , що підтверджується ухвалами Харківського апеляційного суду від 05.10.2023, 09.10.2023, 17.10.2023, 19.10.2023,06.11.2023, 07.11.2023, таким чином в порушення ст.44 ЦПК України, ОСОБА_1 зловживаючи своїми правами вчиняла дії спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

В обґрунтування заяви представник ТОВ «Азово-Чорноморська адміністративна компанія» - адвокат Орлов О.О. посилається на те, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у відзиві було зазначено про орієнтовний розмір понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції у розмірі 30000 грн - витрати на професійну правничу допомогу, які просив покласти на позивача.

Вказує, що на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу надають копію договору № 13/А/Ц-23 від 19.04.2023, копія додатку №1 від 19 квітня 2023 року про надання правової допомоги №13/А/Ц-23 від 19.04.2023, видатковий касовий ордер від 07.11.2023, копія акту виконаних робіт від 13.12.2023.

19 грудня 2023 року від представника відповідачів адвоката Орлова О.О. також надійшла заява про застосування до позивача ОСОБА_1 за систематичне зловживання процесуальними правами заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає26840 грн.

Заява обґрунтована тим, що позивачем безпідставно заявлені відводи судової колегії , що підтверджується ухвалами Харківського апеляційного суду від 05.10.2023, 09.10.2023, 17.10.2023, 19.10.2023,06.11.2023, 07.11.2023.

Вказує, що подання позивачем 6 відводів підряд є прикладом систематичного зловживання процесуальними правами та полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерії відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Таким чином наведене свідчить про те, що позивачем у цій справі здійснюється зловживання своїми процесуальними правами.

Частинами 3,4 ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув заяву за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження з повідомленням учасників справи та проведенням судового засідання, згідно до положень ч.3 ст. 270, ч. 3 ст. 369 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності всіх учасників справи, які належним чином повідомлялись про судове засідання, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За положенням ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з проведенням експертиз.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4. ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Представником відповідачів - адвокатом Орловим О.О. на підтвердження понесених витрат надано: копію договору копію договору № 12/Б/Ц-23 від 19.04.2023, копія додатку №1 від 19 квітня 2023 року про надання правової допомоги №12/Б/Ц-23 від 19.04.2023, видатковий касовий ордер від 07.11.2023, копія акту виконаних робіт від 05.07.2023; копію договору копію договору № 14/А/Ц-23 від 20.04.2023, копія додатку №1 від 20 квітня 2023 року про надання правової допомоги №14/А/Ц-23 від 20.04.2023, видатковий касовий ордер від 07.11.2023, копія акту виконаних робіт від 13.12.2023; копію договору копію договору № 13/А/Ц-23 від 19.04.2023, копія додатку №1 від 19 квітня 2023 року про надання правової допомоги №13/А/Ц-23 від 19.04.2023, видатковий касовий ордер від 07.11.2023, копія акту виконаних робіт від 13.12.2023.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати до суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У статті 79 ЦПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Верховний Суду у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20) дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Крім того, саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі № 726/1142/22.

При цьому вказані правові висновки не містять заперечення проти самостійного застосування судом принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, оскільки у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Враховуючи характер виконаної адвокатом Орловим О.О. обсягу наданої правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (предмету спору, ціни позову, складності справи, значення справи для сторін, витраченого часу, необхідного для надання правничої допомоги, який витрачався адвокатом не окремо для кожного довірителя, а для усіх його довірителів в межах цієї справи одночасно), - дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення кожної із заяв та стягнення ОСОБА_1 на користь відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені під час розгляду справи в апеляційному суді у розмірі по 10000 грн. за кожною заявою на користь: Акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська адміністративна компанія»; Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Керуючись ст.ст. 133,134,137,259,270,382-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Заяву представника Акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник», Товариства з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська адміністративна компанія», Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю - адвоката Орлова Олександра Олександровича щодо стягнення витрат на правничу допомогу про ухвалення додатково рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Будівельник» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азово-Чорноморська адміністративна компанія» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 29 лютого 2024 року.

Головуючий суддя В.Б.Яцина.

Судді колегії І.В.Бурлака.

Ю.М.Мальований.