Постанова

від 29.02.2024 по справі 175/9225/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2415/24 Справа № 175/9225/23 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Надія-2», про захист честі та гідності фізичної особи, відшкодування моральної шкоди, стягнення безпідставно отриманих коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до СТ «Надія-2», про захист честі та гідності фізичної особи, відшкодування моральної шкоди, стягнення безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Ухвала суду мотивована тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, а тому позовна заява підлягає поверненню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив вказану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно та не всебічно з`ясовано обставини справи, а тому ухвалу суду є незаконною та необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Повертаючи позовну заяву позивачу, районний суд виходив з того, що позивач всіх недоліків позову у встановлений судом строк не усунув, тому позовну заяву слід визнати неподаною і разом з доданими до неї документами повернути позивачу.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Вимоги до позовної заяви викладені в ст. 175 ЦПК України.

Зокрема, ч. 3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (п. 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (п. 5); відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору (п. 6); перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8); підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (п. 10).

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6 ст. 175 ЦПК України).

Згідно положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). (ч. 2). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2023 року позовна заява була залишена без руху.

22 грудня 2023 року на виконання вищевказаної ухвали надано заяву про усунення недоліків.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 4.12.95 у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

У рішенні від 13 січня 2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 98 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції.

Так, судом встановлено, що ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2023 року позов було залишено без руху зокрема з тих підстав, що у випадку розміщення недостовірної інформації в мережі Інтернет, особа повинна надати до суду докази розміщення даної інформації. Крім того, позивач не зазначає на докази обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та не надає цих доказів на їх підтвердження.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює обов`язок позивача зазначити у позовній заяві обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, а на суд обов`язок перевірити наявність такого посилання у позовній заяві, однак, не надає суду право на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вирішувати питання щодо доведеності, обґрунтованості чи повноти викладених позивачем обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач на власний розсуд визначився із змістом позовних вимог та надав суду докази, а суддя першої інстанції, без урахування вищевикладених норм процесуального законодавства України, передчасно вдався до оцінки наданих у справі доказів до відкриття провадження у справі.

Отже, виходячи з норм Конституції, а також з норм міжнародного права, повертаючи позовну заяву, з врахуванням заяви про усунення недоліків, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, і вказані дії суду унеможливили доступ позивача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими.

Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції постановлена передчасно, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко