Ухвала

від 28.02.2024 по справі 921/546/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"28" лютого 2024 р. Справа № 921/546/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

представники сторін в судове засідання не викликалися

розглянувши заяву Приватного підприємства «Білявинці»

про забезпечення позову

у справі №921/546/21

за позовом Приватного підприємства Білявинці

до відповідача Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігоря Володимировича

про стягнення 2 597 035,43 грн

В С Т А Н О В И В :

18 серпня 2021 року Приватне підприємство «Білявинці» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігора Володимировича про стягнення 2 597 035,43 грн надмірно сплачених коштів (з урахуванням заяви позивача від 24 лютого 2023 року).

Позов мотивовано тим, що відповідач без достатньої правової підстави (безпідставно) набув грошові кошти в сумі 2 597 035,43 грн, сплачені на його користь позивачем понад загальну суму своїх договірних зобов`язань за договором оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року у справі №921/546/21 позов задоволено у повному обсязі. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача кошти в сумі 2 597 035,43 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 38 955,53 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що за наслідками виконання умов саме спірного правочину, за період з 01.07.2017 по 31.12.2018 Приватним підприємством «Білявинці» сплачено власнику транспортних засобів орендну плату на загальну суму 6 801 497,79 грн, натомість, перевіривши, здійснені Приватним підприємством «Білявинці», розрахунки, з урахуванням умов договору та складених на його виконання документів, суд погодився із твердженням останнього про те, що у спірний період плата за користування транспортними засобами мала складати 4 204 462,36 грн., у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що позивач здійснив переплату орендодавцю в розмірі 2 597 035,43 грн, яка підлягає стягненню з останнього на підставі ст.1212 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Дергун Ігор Володимирович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року у справі №921/546/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що договір оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року із змінами та доповненнями від 28 грудня 2018 року, не розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку та не був виконаний позивачем у повному обсязі (оскільки з 01.01.2019 року відповідач припинив здійснювати орендну плату), відтак, вважає, що переплата, яка утворилася була авансом за надані послуги з оренди в розмірі 2 597 035,43 грн., передана на виконання договору, не може бути витребувано на підставі ст.1212 ЦК України, як безпідставне збагачення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі №921/546/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігоря Володимировича на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року.

Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року розгляд справи призначено на 12 грудня 2023 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався, з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду, востаннє на 26 лютого 2024 року.

26 лютого 2024 року від позивача Приватного підприємства «Білявинці» до апеляційного суду надійшла заява про забезпечення позову у справі №921/546/21, шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігора Володимировича (РНКОПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 у філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ідентифікаційний код 0933850), а також на всіх інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Фізичній особі-підприємцю Дергуну Ігорю Володимировичу (РНКОПП НОМЕР_1 ) в межах суми позову у розмірі 2 597 035,43 грн.

Заява мотивована тим, що за відповідачем не зареєстровано жодного об`єкта нерухомого майна, що свідчить про існування реальної загрози не виконання рішення суду. Крім цього, заявник наголошує, що у відповідача було у власності 12 транспортних засобів, які крім того, передавалися в оренду позивачу за договором оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року, свідоцтва про реєстрацію яких наявні у матеріалах справи, разом з тим, станом на 25.02.2024 року (коли остаточне рішення у справі ще не прийнято судом) у відповідача перебуває у власності лише 7 транспортних засобів, що свідчить про вчинення останнім дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі у подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання прийнятого судом рішення про стягнення коштів. Також заявник зазначає, що враховуючи неможливість встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу, які знаходяться на його банківських рахунках, для задоволення вимог про стягнення 2 597 035,43 грн., доцільно накласти арешт не лише на грошові кошти відповідача, які знаходяться на його банківських рахунках, а й на майно останнього, саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення, у випадку не достатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів. На підтвердження наведених в заяві обставин позивач долучив Інформаційну довідку №367236283 від 24 лютого 2024 року, а також сім Витягів з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається, зокрема, після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року розгляд заяви призначено на 28 лютого 2024 року без повідомлення (виклику) сторін.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши заяву Приватного підприємства «Білявинці» про забезпечення позову у справі №921/546/21, вирішив відмовити у задоволенні такої заяви, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч.2 ст.136 ГПК України).

Заходи забезпечення позову передбачено у ст.137 ГПК України. Так, позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1).

Частиною 11 ст.137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі дійсної необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Білявинці» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігора Володимировича про стягнення 2 597 035,43 грн. Вказаний позов задоволено судом першої інстанції та присуджено до стягнення зазначену суму з відповідача на користь позивача.

Звертаючись до апеляційного суду із заявою про забезпечення позову, позивач наголошує, що не вжиття заходів забезпечення позову, а саме: не накладення арешту на кошти та майно відповідача може ускладнити в подальшому виконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Слід зазначити, щодостатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.73 та ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Як на підставу для забезпечення позову, позивач посилається на те, що за відповідачем не зареєстровано жодного об`єкта нерухомого майна, а рухоме майно суттєво зменшилося (у відповідача було у власності 12 транспортних засобів, які крім того, передавалися в оренду позивачу за договором оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року, а станом на 25.02.2024 року у відповідача перебуває у власності лише 7 транспортних засобів).

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не подано доказів, що належне відповідачу рухоме майно (транспортні засоби) відчужено саме у період після прийняття рішення судом першої інстанції про стягнення коштів чи в період розгляду справи судами, як і не подано доказів відчуження таких транспортних засобів, оскільки кожен з Витягів з державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, стосується конкретного транспортного засобу окремо, а не наявності у відповідача транспортних засобів в цілому.

Разом з тим, заявником не надано суду інших доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду про стягнення з останнього грошових коштів.

Дослідивши подані заявником матеріали, колегія суддів встановила, що в цьому випадку заявником не обґрунтовано, що невжиття запропонованого ним заходу забезпечення позову (накладення арешту на кошти та майно відповідача) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання у майбутньому рішення суду про стягнення коштів.

Твердження заявника про можливе (потенційне) невиконання відповідачем рішення суду про стягнення з останнього коштів, не може слугувати достатньою підставою для вжиття судом запропонованих заявником заходів забезпечення позову, оскільки такі твердження є лише припущеннями, не обґрунтовані конкретними обставинами, та не підтверджені належними доказами. Заявником до заяви про забезпечення позову не долучено достатньо доказів, які б підтверджували існування зазначених вище обставин.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Приватного підприємства «Білявинці» про забезпечення позову у цій справі, шляхом накладення арешту на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігора Володимировича (РНКОПП НОМЕР_1 ), які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 у філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк» (ідентифікаційний код 0933850), а також на всіх інших рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Фізичній особі-підприємцю Дергуну Ігорю Володимировичу (РНКОПП НОМЕР_1 ) в межах суми позову у розмірі 2 597 035,43 грн.

Керуючись ст.ст.136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В :

1.Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства «Білявинці» про забезпечення позову у справі №921/546/21.

2.Копії ухвали суду надіслати сторонам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

СуддяБойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.