Постанова

від 28.02.2024 по справі 921/546/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2024 р. Справа №921/546/21

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача (скаржника) не з`явився

розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігоря Володимировича, від 02 жовтня 2023 року та від 15 жовтня 2023 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року (підписане 05.09.2023 року), суддя Руденко О.В.

та на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 вересня 2023 року (підписане 18.09.2023 року), суддя Руденко О.В.

у справі №921/546/21

за позовом Приватного підприємства «Білявинці»

до відповідача Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігоря Володимировича

про стягнення 2 597 035,43 грн.

в с т а н о в и в :

18 серпня 2021 року Приватне підприємство «Білявинці» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігора Володимировича про стягнення 2 597 035,43 грн надмірно сплачених коштів (з урахуванням заяви позивача від 24 лютого 2023 року).

Позов мотивовано тим, що відповідач без достатньої правової підстави (безпідставно) набув грошові кошти в сумі 2 597 035,43 грн, сплачені на його користь позивачем понад загальну суму своїх договірних зобов`язань за договором оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року у справі №921/546/21 позов задоволено у повному обсязі. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача кошти в сумі 2 597 035,43 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 38 955,53 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що за наслідками виконання умов саме спірного правочину, за період з 01.07.2017 по 31.12.2018 Приватним підприємством «Білявинці» сплачено власнику транспортних засобів орендну плату на загальну суму 6 801 497,79 грн, натомість, перевіривши, здійснені Приватним підприємством «Білявинці», розрахунки, з урахуванням умов договору та складених на його виконання документів, суд погодився із твердженням останнього про те, що у спірний період плата за користування транспортними засобами мала складати 4 204 462,36 грн, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що позивач здійснив переплату орендодавцю в розмірі 2 597 035,43 грн, яка підлягає стягненню з останнього на підставі ст.1212 ЦК України.

Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13 вересня 2023 року у справі №921/546/21 заяву Приватного підприємства «Білявинці» задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 64 925,89 грн.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що за результатами дослідження поданих позивачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 64 925,89 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що становить 50% від заявленої суми понесених витрат на правову допомогу. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи і в той же час не є надмірним тягарем для відповідача.

Не погоджуючись з основним та додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач Фізична особа-підприємець Дергун Ігор Володимирович звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року та додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 вересня 2023 року у справі №921/546/21 та прийняти нові рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та відмовити у стягненні витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Щодо підстав оскарження основного рішення, апелянт зокрема зазначає, що договір оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року із змінами та доповненнями від 28 грудня 2018 року, не розірваний сторонами, не визнаний недійсним у судовому порядку та не був виконаний позивачем у повному обсязі (оскільки з 01.01.2019 року відповідач припинив здійснювати орендну плату), відтак, вважає, що переплата, яка утворилася у спірний період, була авансом за надані послуги з оренди в розмірі 2 597 035,43 грн Наголошує, що вказані кошти сплачені на виконання договору, відтак, не можуть бути витребувані на підставі ст.1212 ЦК України, як безпідставне збагачення. Також апелянт вважає помилковою кваліфікацію судом спірних правовідносин та застосування до таких положень ст.1212 ЦК України, в той час як між сторонами існують договірні відносини.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції, відповідач зокрема, зазначає, що ухвалою суду від 29 серпня 2023 року прийнято до розгляду заяву позивача про стягнення витрат та призначено таку до розгляду на 13 вересня 2023 року, одночасно, 12 вересня 2023 року представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду заяви, натомість суд таке не розглянув і прийняв додаткове рішення. Крім цього, зазначає, що фіксований розмір винагороди в сумі 129 851,77 грн, що становить 5% від ціни позову, є надмірно завищеним, у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, виходячи з того, що адвокат Ганга Д.Г. вступив у справу, яка вже перебувала у провадженні в суді першої інстанції протягом двох років, справа не є складною, обсяг матеріалів не є значний, кількість підготовлених процесуальних документів адвокатом не є суттєвою, а саме: заява про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог та додаткові пояснення; кількість засідань, у яких брав участь адвокат Ганга Д.Г. 4 засідання в режимі відеоконференції, що сукупно тривали до 2 годин. Разом з тим, в тексті апеляційної скарги відповідач просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правову допомогу до 20 000 грн (10 000 грн за подання процесуальних документів та 10 000 грн за участь адвоката у судових засіданнях).

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд оскаржувані рішення залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин положення ст.1212 ЦК України, оскільки відповідач зберіг у себе кошти без достатньої правової підстави. Правильність застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України також підтверджує і практикою Верховного Суду. При цьому, наголошує, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували факт існування переплати за договором оренди від 03 липня 2017 року у сумі 2 597 035,43 грн. Наголошує, що відповідач фактично визнав в апеляційній скарзі факт переплати, однак, стверджував про неможливість стягнення таких коштів, як безпідставно набутих. Разом з цим, зазначає, що твердження апелянта про зарахування спірної переплати в рахунок наступних оплат (у період за 2019 рік, коли у позивача існувала заборгованість), спростовується судовими рішеннями про стягнення з ПП «Білявинці» заборгованості за договором оренди. Крім цього, позивач вказує, що під час розгляду судом першої інстанції питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем не подано заперечення на заяву позивача, а присуджений до стягнення розмір витрат в сумі 64 925,89 грн. позивач вважає таким, що відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі №921/546/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігоря Володимировича на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 вересня 2023 року; витребувано з Господарського суду Тернопільської області матеріали справи; позивачу надано строк на подання суду відзиву на апеляційну скаргу.

Поряд з тим, ухвалою суду від 13 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі №921/546/21 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігоря Володимировича на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року; скаржнику надано строк на подання суду доказів надіслання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів, позивачу у справі (опис вкладення); відповідачу надано строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

07 листопада 2023 року з місцевого господарського суду надійшли матеріали справи.

20 листопада 2023 року від скаржника до суду надійшов лист, до якого долучено опис вкладення та накладна Укрпошти, що є належними доказами надіслання копії апеляційної скарги позивачу у справі.

Ухвалою суду від 21 листопада 2023 року апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігоря Володимировича на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року та на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 вересня 2023 року у справі №921/546/21 прийнято до спільного провадження; розгляд справи призначено на 12 грудня 2023 року.

01 грудня 2023 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розгляд справи неодноразово відкладався, з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду, востаннє на 28 лютого 2024 року.

Поряд з тим, ухвалою суду від 28 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства «Білявинці» про забезпечення позову у цій справі.

Представники сторін в судове засідання 28 лютого 2024 року не з`явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Слід зазначити, що від представника відповідача (апелянта) до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності апелянта та його представника.

У попередніх судових засіданнях представник відповідача вимоги апеляційних скарг підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі.

Представник позивача у попередніх судових засіданнях проти вимог апеляційних скарг заперечував, просив оскаржувані рішення залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційних скарг та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 03 липня 2017 року між Фізичною особою-підприємцем Дергуном Ігорем Володимировичем (в тексті договору орендодавець) та Приватним підприємством «Білявинці» в особі комерційного директора Гуменюка Ігоря Тарасовича (в тексті договору орендар) укладено договір оренди транспортних засобів, згідно з пунктом 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором орендодавець зобов`язався передати за плату орендареві у тимчасове користування транспортні засоби для використання в господарській діяльності підприємства згідно з Додатками до Договору, а орендар зобов`язався прийняти у тимчасове користування передані орендодавцем транспортні засоби, що визначені у Додатках до Договору, ключі від транспортних засобів і реєстраційні документи та зобов`язався сплачувати орендареві орендну плату.

Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 Договору орендодавець зобов`язався в триденний строк після підписання цього договору передати в тимчасове користування орендаря зазначені в пункту 1.1 Договору транспортні засоби. Передача транспортних засобів здійснюється за Актами приймання-передачі транспортних засобів (Додаток 1 до Договору), що є основними документами для проведення розрахунків між сторонами.

У відповідності до пункту 3.1 Договору за користування визначеними у пункті 1.1 Договору транспортними засобами орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 25 000 грн за кожен транспортний засіб без сплати податку на додану вартість на підставі Актів приймання-передачі транспортних засобів (Додаток 1 до Договору).

Орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування транспортними засобами протягом дії цього договору щомісячно до 25 числа кожного наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або банківську карту орендодавця (п.3.3 Договору).

Згідно з п.5.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 27 червня 2019 року.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від відповідальності за його невиконання чи неналежне виконання, яке мало місце під час дії цього договору (п.5.2 Договору).

Договір оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року підписаний зі сторони орендодавця Фізичною особою підприємцем Дергуном Ігорем Володимировичем, а зі сторони орендаря комерційним директором ПП «Білявинці» Гуменюк І.Т. та скріплений відтиском печатки ПП «Білявинці».

На виконання вищевказаного договору сторонами укладено:

-Додаток №1 від 05.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, марка DAF, модель - XF-105.460, 2006 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 від 09.08.2016;

-Додаток №2 від 05.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки MAGYAR, модель - SR34E, тип ЦИСТЕРНА- Е, номер шасі НОМЕР_4 , колір білий, рік випуску 1995, реєстраційний номер НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 від 02.11.2016;

-Додаток №3 від 05.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки BODEX, модель KIS3WA, тип Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_7 , колір зелений, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_9 від 05.07.2017;

-Додаток №4 від 08.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки POLKON, модель - NW-192, тип Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_10 , колір синій, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_11 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_12 від 08.07.2017;

-Додаток №5 від 08.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки WEIGHTLIFTER, модель 3STT, тип Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_13 , колір зелений, рік випуску 2004, реєстраційний номер НОМЕР_14 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_15 від 08.07.2017;

-Додаток №6 від 08.07.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки WEIGHTLIFTER, модель 3STD-41099, тип Н/ПР-САМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_16 , колір синій, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_18 від 08.07.2017;

-Додаток №7 від 15.11.2017: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, марка VOLVO, модель - FH 12, 2001 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_19 , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_20 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_21 від 15.11.2017;

-Додаток №8 від 01.01.2018: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки ADIGE, модель - CY-722-FF3B, тип НАПІВПРИЧІП Н/ПР ЦИСТЕРНА-Е, номер шасі НОМЕР_22 , колір сірий, рік випуску 1987, реєстраційний номер НОМЕР_23 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_24 від 27.12.2017;

-Додаток №9 від 01.03.2018: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований вантажний сідловий тягач Е, марка VOLVO, модель - FH- 13.480, 2007 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_25 , реєстраційний номер НОМЕР_26 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_27 від 21.02.2018;

-Додаток №10 від 10.03.2018: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки SDC, модель - TRAILERS SDC, тип Н/ПР ЦИСТЕРНА ХАРЧОВА-Е, номер шасі НОМЕР_28 , колір сірий, рік випуску 2005, реєстраційний номер НОМЕР_29 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_30 від 10.03.2018 ;

-Додаток №11 від 01.05.2018: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки General trailers, модель - D-JD-SF3, тип Н/ПР - CАМОСКИД -Е, номер шасі НОМЕР_31 , колір чорний, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_32 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_33 від 17.04.2018;

-Додаток №12 від 01.05.2018: Акт приймання-передачі транспортного засобу, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування належний орендодавцеві на праві власності спеціалізований напівпричіп, марки SDC, модель - TP35S, тип Н/ПР - CАМОСКИД-Е, номер шасі НОМЕР_34 , колір червоний, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_35 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_36 від 28.04.2018 р.

На підставі вказаних Актів приймання-передачі транспортних засобів відповідач передав, а позивач прийняв у тимчасове платне користування (оренду), належні відповідачу на праві власності, транспортні засоби у загальній кількості 12 штук, у придатному для використання стані.

28 грудня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін до договору оренди транспортних засобів, а саме: до пункту 3.1 Договору в частині розміру орендної плати, виклавши її у наступній редакції: «За користування визначеними у пункті 1.1 договору транспортними засобами орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 30 782 грн за кожен транспортний засіб без сплати податку на додану вартість на підставі Актів приймання-передачі транспортних засобів (Додаток до Договору)».

У пункті 4 Додаткової угоди погоджено, що остання набирає чинності з 01 січня 2019 року і діє протягом строку дії договору оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року.

Матеріалами справи (а саме: даними банківських виписок із рахунків Фізичної особи - підприємця Дергуна І.В.) підтверджено, що за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2018 року, Приватним підприємством «Білявинці» сплачено орендну плату за користування транспортними засобами на банківський рахунок відповідача в загальній сумі 6 801 497,79 грн.

Поряд з тим, враховуючи погоджений сторонами у договорі розмір орендної плати (25 000 грн на місяць за кожен транспортний засіб) загальний розмір орендної плати за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2018 року складає 4 204 462,36 грн.

Враховуючи наведене, Приватне підприємство «Білявинці» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ФОП Дергуна І.В. 2 597 035,43 грн надмірно сплачених коштів.

Крім цього, судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/477/20 за позовом ФОП Дергуна І.В. до ПП «Білявинці» про стягнення 1 846 920 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року за період з 01 січня 2019 року по 23 червня 2020 року.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30 серпня 2022 року у справі №921/477/20 позов задоволено у повному обсязі: присуджено до стягнення з ПП «Білявинці» на користь ФОП Дергуна І.В. вказані кошти.

Вказане рішення суду першої інстанції залишене без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 16 січня 2023 року та Верховного Суду від 11 травня 2023 року у справі №921/477/20.

Крім цього, у провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/115/21 за позовом ПП «Білявинці» до ФОП Дергуна І.В. про визнання недійсним договору оренди від 03 липня 2017 року, додаткової угоди від 28 грудня 2018 року та актів приймання-передачі автомобілів у кількості 12 штук.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21 вересня 2021 року у справі №921/115/21 у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28 квітня 2022 року у справі №921/115/21.

Отже, у серпні 2021 року ПП «Білявинці» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ФОП Дергуна І.В. 2 597 035,43 грн надмірно сплачених коштів (з урахуванням заяви позивача від 24 лютого 2023 року).

Вказані кошти позивач вважає сплаченими понад розмір орендної плати за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2018 року, яка (орендна плата) погоджена сторонами у договорі оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року, що підтверджує відповідними розрахунками та виписками з рахунку про рух коштів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частинами 1,5 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч.1 ст.286 ГК України).

Як погоджено сторонами у договорі оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року (п.п.3.1, 3.3) за користування транспортними засобами орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі 25 000 грн за кожен транспортний засіб без сплати податку на додану вартість на підставі актів приймання-передачі транспортних засобів. Орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування транспортними засобами протягом дії цього договору щомісячно до 25 числа кожного наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок або банківську карту орендодавця.

Слід зазначити, що факт існування між сторонами правовідносин з оренди транспортних засобів саме на підставі договору оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року, підписаного з боку ПП «Білявинці» - комерційним директором Гуменюком І.Т., встановлено судовими рішеннями у справі №921/115/21.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.75 ГПК України).

Відтак, судом встановлено, що за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2018 року у позивача виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування переданими відповідачем за актами транспортними засобами на загальну суму 4 204 462,36 грн (розрахунок арк. справи 126 том І).

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Приватним підприємством «Білявинці» сплачено відповідачу орендну плату за користування транспортними засобами у період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 6 801 497,79 грн, у зв`язку з чим, позивачем сплачено орендну плату у спірний період на 2 597 035,43 грн більше, аніж це погоджено сторонами у договорі оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року.

Докази зарахування відповідачем вказаної суми в рахунок наступних платежів по орендній платі (починаючи з 01 січня 2019 року) у матеріалах справи відсутні. Більше того, як встановлено судом вище, предметом спору у справі №921/477/20 було стягнення з ПП «Білявинці» на користь ФОП Дергуна І.В. заборгованості з орендної плати за договором оренди транспортних засобів від 03 липня 2017 року за період з 01 січня 2019 року по 23 червня 2020 року в сумі 1 846 920 грн, відтак, така заборгованість присуджена до стягнення рішенням суду. Також судом встановлено, що договором оренди не передбачено сплати орендарем авансу в рахунок майбутніх платежів по орендній платі.

Відтак, кошти в сумі 2 597 035,43 грн є такими, що сплачені позивачем понад розмір орендної плати та збережені відповідачем без достатньої підстави. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч.2 ст.11 ЦК України).

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України).

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Разом з тим, набуття відповідачем, як однією зі сторін зобов`язання, коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст.1212 ЦК України.

Наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для висновку про віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами, оскільки сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі такого договору (постанова Верховного Суду від 25 серпня 2022 року у справі №903/357/21).

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє твердження апелянта про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України та вважає доведеною наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 597 035,43 грн на підставі положень ст.1212 ЦК України, як таких, що сплачені понад розмір орендної плати.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач заявив про сплив позовної давності, з приводу чого апеляційний суд зазначає наступне:

Так, відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч.5 ст.261 ЦК України).

Зважаючи на спірні правовідносини, у позивача виникло право на повернення зайво сплачених коштів з моменту кожної такої сплати, тобто починаючи з 16 серпня 2017 року (перший платіж понад розмір орендної плати).

Як вбачається із матеріалів справи, Приватне підприємство «Білявинці» звернулося до суду з позовом у цій справі 18 серпня 2021 року (із заявою про зміну підстав позову 24 лютого 2023 року).

Поряд з тим, слід врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Враховуючи, що останнім днем звернення до суду з цим позовом (щодо першого платежу, яким позивачем зайво сплачено кошти) у межах позовної давності було 17 серпня 2020 року, а Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX щодо продовження строків, в тому числі і позовної давності на час дії карантину, набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, який неодноразово продовжувався, в тому числі і станом на час звернення позивача з цим позовом (18 серпня 2021 року) та із заявою про зміну підстав позову (24 лютого 2023 року).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Відтак, апеляційним судом встановлено, що Приватним підприємством «Білявинці» не пропущено позовну давність у цій справі.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Крім цього, відповідач оскаржує додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 вересня 2023 року у справі №921/546/21, яким присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 64 925,89 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс і які очікує понести, у зв`язку із розглядом справи, становить 21 000 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 23 серпня 2023 року до закінчення судових дебатів заявив про намір подати докази розміру витрат на правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

23 серпня 2023 року місцевим господарським судом ухвалено рішення у цій справі про задоволення позову.

29 серпня 2023 року від ПП «Білявинці» до суду надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 129 851,77 грн.

Повноваження представника позивача адвоката Ганги Дмитра Григоровича підтверджуються ордером про надання правничої (правової) допомоги серія ВІ №1137848 від 11 квітня 2023 року.

На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги представником позивача подано суду, зокрема, договір про правову допомогу №11/04/2023-1 від 11.04.2023, укладений між ПП "Білявинці" (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Іваненко та партнери" (Адвокатське об`єднання), згідно із п.1.1. якого Адвокатське об`єднання надає правову допомогу Клієнту у будь-яких спорах із Фізичною особою - підприємцем Дергуном Ігорем Володимировичем, Гуменюком І.Т., Фізичною особою - підприємцем Дергун Іриною Ігорівною та іншими фізичними особами, органами державної влади.

Відповідно до п.1.2 Договору виконання доручення за цим договором здійснюється, зокрема адвокатом Гангою Дмитром Григоровичем, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3897 від 06.07.2021 року.

У розділі 2 Договору передбачено, що Адвокатське об`єднання має право на отримання гонорару у зв`язку з виконанням доручення Клієнта у порядку, встановленому цим договором. Клієнт сплачує на користь Адвокатського об`єднання в якості винагороди за виконання доручення згідно з Додатковою угодою до договору.

Договір діє з моменту його підписання до повного виконання доручення та зобов`язань (п.7.1 Договору).

11 квітня 2023 року сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору про правову допомогу, згідно із п.1 якої, Адвокатське об`єднання надає Клієнту правову допомогу у господарській справі №921/546/21 за позовом ПП "Білявинці" до ФОП Дергун Ігоря Володимировича про стягнення 2 597 035,43 грн за договором оренди від 03.07.2017 року.

У п.2 Додаткової угоди сторони погодили, що винагорода (гонорар) за виконання доручення, визначеного у п.1 цієї угоди становить 5% від ціни позову, є фіксованою та складає 129 851,77 грн, повинна бути сплачена Клієнтом протягом 60 днів після набрання законної сили рішення суду по справі №921/546/21.

Згідно з Актом приймання передачі наданих послуг №1 від 25 серпня 2023 року до договору про правову допомогу №11/04/2023-1 від 11 квітня 2023 року, адвокатом надано позивачу наступні послуги:

-вивчення та аналіз матеріалів справи №921/546/214;

-підготовка відповіді на відзив, додаткових пояснень по справі №921/546/21, направлення таких документів учасникам справи та подання їх до суду;

-участь у судових засіданнях по справі №921/546/21;

-підготовка і подання до суду інших процесуальних документів (заяв, клопотань тощо), направлення таких документів учасникам справи та подання їх до суду.

До заяви про розподіл витрат позивач долучив докази її надіслання відповідачу у справі (накладна, фіскальний чек та опис вкладення арк. справи 156 том ІІ).

Ухвалою суду першої інстанції від 29 серпня 2023 року заяву ПП «Білявинці» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу прийнято та призначено до розгляду на 13 вересня 2023 року. Ухвала надіслана відповідачу 30 серпня 2023 року та отримана ним 01 вересня 2023 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. справи 160 том ІІ).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які клопотання відповідача (в тому числі і про зменшення розміру витрат і про відкладення розгляду заяви). Також такі клопотання не зареєстровані та відсутні у системі «Діловодство спеціалізованого суду». Про відсутність будь-яких клопотань відповідача зазначено і у додатковому рішенні суду.

Зважаючи на наведене, колегія суддів відхиляє твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (щодо не розгляду клопотання відповідача про відкладення розгляду заяви та прийняття додаткового рішення за відсутності представника відповідача).

Згідно з ч.ч.5,6 ст.126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції адвокатом Гангою Д.Г. фактично надана наступна правова допомога: 1) ознайомлення з матеріалами справи; 2) подання заяв (від 12.04.2023 та 03.05.2023) про відкладення розгляду справи, проведення судового засідання в режимі відеоконференції та надання адвокату доступу до електронної справи; 3) подання відповіді на відзив від 28.04.2023 та додаткових пояснень від 31.05.2023; 4) представництво інтересів позивача в судових засіданнях: 31.05.2023, 14.06.2023, 21.06.2023, 09.08.2023, 23.08.2023.

Так, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 50% від заявленої суми понесених витрат на правову допомогу, а саме: 64 925,89 грн, з чим погоджується апеляційний суд.

Колегія суддів встановила, що присуджені до стягнення витрати в сумі 64 925,89 грн пов`язані з розглядом справи, є обґрунтованими та пропорційними (становлять 2,5%) до предмета спору (стягнення 2 597 035,43 грн), співмірними із складністю справи, сума таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності розміру витрат.

Поряд з тим, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Твердження апелянта про те, що адвокатом Гангою Д.Г. підготовлено незначну кількість процесуальних документів (а саме: заяви про зміну підстав позову і зменшення розміру позовних вимог та додаткові пояснення), є помилковими, оскільки судом встановлено вище, що вказаним адвокатом також підготовлено відповідь на відзив від 28.04.2023 та додаткові пояснення від 31.05.2023. Разом з тим, судом враховано обставини щодо представництва позивача вказаним адвокатом у судових засіданнях та складення інших процесуальних заяв у справі.

З огляду на все наведене вище, місцевим господарським судом правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 64 925,89 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційних скарг відповідача без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 236, 244, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23 серпня 2023 року у справі №921/546/21 та додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 13 вересня 2023 року у справі №921/546/21 залишити без змін, а апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця Дергуна Ігоря Володимировича без задоволення.

Матеріали справи №921/546/21 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 01 березня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

СуддяБонк Т.Б.