Постанова

від 28.02.2024 по справі 916/3288/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3288/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Громадської організації "Одеське товариство пенсіонерів"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 про повернення зустрічної позовної заяви, прийняту суддею Сулімовською М.Б., м. Одеса, повний текст складено 21.11.2023,

у справі №916/3288/23

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Громадської організації "Одеське товариство пенсіонерів"

про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з позовом до Громадської організації "Одеське товариство пенсіонерів", в якому просив усунути перешкоди у користуванні шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень першого поверху №502 загальною площею 35,7 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 29, на користь позивача.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 14.08.2023 відкрито провадження у справі №916/3288/23.

16.11.2023 до суду першої інстанції Громадською організацією "Одеське товариство пенсіонерів" було подано зустрічну позовну заяву до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання діючим договору оренди №503/ж/7 від 21.10.2004 на підставі рішення Одеської міської ради №234-VIII від 28.04.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 у справі №916/3288/23 (суддя Сулімовська М.Б.) вищезазначену зустрічну позовну заяву повернуто Громадській організації "Одеське товариство пенсіонерів".

Зазначена ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зустрічний позов поданий відповідачем з пропуском встановленого процесуального строку та без клопотання про його поновлення.

Не погодившись з постановленою ухвалою, Громадська організація "Одеське товариство пенсіонерів" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 у справі №916/3288/23 та направити дану справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено такої підстави для повернення позову як пропуск строку на його подання. Крім того, за твердженням апелянта, адреса електронної пошти Громадської організації "Одеське товариство пенсіонерів", на яку місцевим господарським судом надсилалися процесуальні документи у даній справі, не працює, а тому оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області є незаконною та необґрунтованою, тим більше, що всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України остання була постановлена без виходу суду до нарадчої кімнати.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, перегляд останньої за апеляційною скаргою Громадської організації "Одеське товариство пенсіонерів" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 13.02.2024.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Таким чином, зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Право подання зустрічного позову має лише відповідач.

Згідно з частинами другою-шостою статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема і процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Чинне процесуальне законодавство не допускає довільного, необмеженого у часі права на пред`явлення зустрічного позову. Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подання зустрічних позовних заяви, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність господарських процесуальних правовідносин, з однієї сторони, і можливість повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду з дотримання принципу процесуальної економії, з іншої.

Відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (частина перша статті 180 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Отже, порядок пред`явлення зустрічного позову визначено статтею 180 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено диспозитивну норму щодо права відповідача на стадії підготовчого провадження на подання зустрічного позову у строк для подання відзиву - строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, фактично до підготовчого засідання в господарському суді першої інстанції.

Таким чином, право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законом, відтак повернення заявникові зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог частин першої, другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до суду.

Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 07.11.2018 у справі №910/3242/18.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу в строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення цієї ухвали подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у даній справі; далі - Господарський процесуальний кодекс України) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (частина п`ята статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

В силу пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

У підпункті 5.8 пункту 5 Розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у даній справі), визначено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

З метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частина перша статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

В силу пунктів 7, 9 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується, зокрема, на принципах об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі, а також відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відповідно до приписів частин першої-третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон та/або адреса електронної пошти (пункт 18 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань").

За умовами частини другої статті 3 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Обов`язковою передумовою здійснення господарської діяльності є державна реєстрація суб`єкта господарювання, що забезпечує реалізацію принципів публічності, загальновідомості і достовірності даних про господарюючих суб`єктів.

Здійснюючи діяльність, юридична особа вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії. Звідси, зокрема, випливає обов`язок юридичної особи забезпечити доступність власних контактів.

У пункті 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших суб`єктів, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вступати у комунікацію.

Отже, якщо учасник справи вказав в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронну адресу (хоча міг цього і не робити), то слід припустити, що такий учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, у свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно, відтак слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Відповідно до наявної у матеріалах оскарження ухвали виписки з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої щодо Громадської організації "Одеське товариство пенсіонерів", у розділі "Інформація для здійснення зв`язку" вказано адресу електронної даної юридичної особи, а саме: "ooo.oop.odessa@gmail.com".

Як вбачається з довідки про доставку електронного листа, яка оформлена у Комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", ухвала Господарського суду Одеської області від 14.08.2023 про відкриття провадження у справі №916/3288/23 була надіслана Громадській організації "Одеське товариство пенсіонерів" на її офіційну електронну адресу (ooo.oop.odessa@gmail.com) та доставлена останній 15.08.2023.

За таких обставин, кінцевий строк для подання відповідачем зустрічної позовної заяви у даній справі сплив 30.08.2023, між тим суд апеляційної інстанції вбачає, що зустрічний позов Громадською організацією "Одеське товариство пенсіонерів" подано 16.11.2023, про що свідчить проставлений на ньому штамп вхідної кореспонденції Господарського суду Одеської області.

Посилання апелянта на те, що адреса електронної пошти Громадської організації "Одеське товариство пенсіонерів", на яку місцевим господарським судом надсилалися процесуальні документи у даній справі, не працює, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, на підтвердження зазначених доводів скаржником не подано жодного доказу; по-друге, зазначені обставини не спростовують того, що відповідна адреса електронної пошти у розумінні чинного законодавства вважається офіційною електронною адресою, адже вона вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, Громадська організація "Одеське товариство пенсіонерів", діючи розумно та обачливо, повинна була розуміти наслідки своєї пасивної поведінки у вигляді невчинення дій щодо виключення з вищенаведеного реєстру інформації про адресу електронної пошти, яка, за твердженням скаржника, є неактуальною, а тому намагання апелянта перекласти на Господарський суд Одеської області відповідальність за байдуже ставлення відповідача до відображення у публічно доступному державному реєстрі, відомості якого презюмуються достовірними, неактуальних засобів комунікації є необґрунтованими.

Судом апеляційної інстанції також враховується, що 23.10.2023 відповідач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням №123 від 22.10.2023 (вх.№37735/23 від 23.10.2023) про повернення позовної заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у даній справі, зміст якого свідчить про ознайомлення заявника з позовом, а 26.10.2023 представник Громадської організації "Одеське товариство пенсіонерів" брав участь у судовому засіданні у цій справі в суді першої інстанції, що підтверджує обізнаність апелянта про існування відповідного судового провадження, проте, як зазначалося вище, зустрічний позову відповідачем було подано лише 16.11.2023.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що Громадською організацією "Одеське товариство пенсіонерів" не дотримано встановленого процесуальним законом порядку пред`явлення зустрічного позову у зв`язку з пропуском строку для вчинення вказаної процесуальної дії.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, що направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених процесуальним законодавством часових рамках.

Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Процесуальні строки, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків, оскільки з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

За умовами статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів зазначає, що питання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зустрічного позову відповідачем не порушувалося, що підтверджується відсутністю відповідного клопотання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що процесуальний строк для пред`явлення зустрічного позову, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи та спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте Громадська організація "Одеське товариство пенсіонерів" не проявила необхідної старанності та, звертаючись з зустрічним позовом поза визначеним законом строком, не порушила питання про поновлення такого строку, при цьому в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доводи апелянта про те, що чинним процесуальним законодавством не передбачено такої підстави для повернення позову як пропуск строку на його подання, є помилковими, адже приписами частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України конкретно передбачені наслідки подання зустрічної позовної заяви з порушенням вимог частини першої цієї статті, а саме: з порушення процесуального строку на вчинення вказаної процесуальної дії, у вигляді повернення зустрічної позовної заяви.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.03.2019 у справі №910/9254/18 та ухвалі від 16.12.2019 у справі №922/2385/19.

Посилання скаржника на постановлення оскаржуваної ухвали без виходу суду до нарадчої кімнати апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки положення Господарського процесуального кодексу України не позбавляють суд можливості вирішити питання щодо можливості прийняття, залишення без руху або повернення зустрічного позову поза межами судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, а відтак і без виходу до нарадчої кімнати.

Водночас колегія суддів роз`яснює скаржнику, що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку та наголошує, що право особи подати позов може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

З огляду на викладене та враховуючи те, що доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 21.11.2023 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №916/3288/23 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не вбачає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Одеське товариство пенсіонерів" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.11.2023 про повернення зустрічної позовної заяви у справі №916/3288/23 - без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Громадську організацію "Одеське товариство пенсіонерів".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.02.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук