Ухвала

від 28.02.2024 по справі 910/6287/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

"28" лютого 2024 р. Справа№ 910/6287/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Євсікова О.О.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Чорний І.В.

від відповідача: Гаврилюк М.В.

від прокуратури: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву

Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про забезпечення позову у справі № 910/6287/23

апеляційне провадження за апеляційними скаргами

Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича,

Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )

на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2023 (повний текст рішення складено та підписано 20.11.2023)

у справі № 910/6287/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 )

до Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича

за участі Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

про стягнення грошових коштів у розмірі 4 813 712, 71 грн

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2023 року Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича (відповідач; ФОП Сапожніков Л.Є.) про стягнення грошових коштів у розмірі 4 813 712, 71 грн. У подальшому, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу у розмірі 6 021 138,94 грн, з яких пеня 0,1 % - 1 057 485,60 грн, штраф 7 % - 639 240,00 грн, подвійна облікова ставка НБУ - 1 324 465,25 грн, інфляційні втрати - 179 060,78 грн, штраф 3 % річних - 81 287,31 грн, та неповернута сума попередньої оплати - 2 739 600,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач порушив зобов`язання за договором № 518-22 (ЦЗ) про закупівлю брикету з торфу та вуглецю від 27.09.2022 в частині своєчасної поставки товар. Позивач зазначив, що зі свого боку на виконання умов договору перерахував відповідачу 2 739 600 грн передоплати за товар, який так і не було поставлено. Внаслідок неналежного виконання умов договору, сторонами укладено додаткову угоду № 2-22 від 24.12.2022 про розірвання договору, проте на вимоги позивача суму попередньої оплати разом з нарахованими санкціями відповідачем не було повернуто у добровільному порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/6287/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ФОП Сапожнікова Леоніда Євгенійовича на користь Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) неповернуту суму попередньої оплати у розмірі 1 287 205 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 745 грн 89 коп., пеню у сумі 470 658 грн 57 коп., 3 % річних у сумі 29 094 грн 36 коп., а також пеню у сумі 317 245 грн 68 коп. та штраф у сумі 191 772 грн 00 коп. відповідно до вимог п. 7.2 договору та судовий збір у розмірі 35 020 грн 82 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та від 08.02.2024 у складі колегії суддів: Ходаківська І.П. - головуюча, Євсіков О.О., Демидова А.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ФОП Сапожнікова Л.Є. та Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/6287/23; апеляційні скарги призначені до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2024.

28.02.2024 до початку судового засідання від Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про забезпечення позову у справі № 910/6287/23 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Сапожнікову Л.Є., які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ФОП Сапожнікову Л.Є., у межах суми попередньої оплати - 2 739 600 грн, оплаченої Окремою комендатурою охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) за договором № 518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, що підтверджується платіжним дорученням №2040 від 28.09.2022.

Заява обґрунтована тим, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Присутній у судовому засіданні 28.02.2024 представник Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) надав свої пояснення по суті заяви і просив її задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 28.02.2024 представник ФОП Сапожнікову Л.Є. надав свої пояснення і просив відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів, розглянувши заяву про забезпечення позову зазначає про таке.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Зазначене підтверджується висновками викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

Наводячи підстави для забезпечення позову у межах суми попередньої оплати 2 739 600,00 грн, заявник посилається на можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача (у даному випадку в розмірі суми попередньої оплати за договором) відповідно до викладеної правової позиції Верховного Суду у постановах від 03.03.2023 по справі № 905/448/22, від 07.08.2023 у справі № 922/875/23, а також на те, що між сторонами справи існує спір та відповідачем частково визнані позовні вимоги.

Однак такі твердження заявника не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки питання вирішення спору та обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження господарського суду під час розгляду справи по суті і такі обставини не вирішуються під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

В той час, заявником не надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на зняття коштів зі своїх розрахункових рахунків, як і не надано суду жодних доказів того, що він має намір ухилитися від виконання рішення суду.

Позивачем також не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов`язання.

Слід зазначити, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно має наслідком позбавлення особи права на вільне розпорядження власним майном, у зв`язку з чим для його застосування мають існувати реальні дії, що підтверджені відповідними доказами.

При цьому, наявність можливості відповідача розпоряджатися своїм майном та коштами, не може свідчити про існування ризику неможливості або утруднення виконання рішення, у випадку задоволення позову, оскільки не призводить до погіршення майнового стану відповідача або до зменшення активів у разі його добросовісної поведінки.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Стосовно відкритого кримінального провадження за ознаками вчинення відповідачем кримінального правопорушення, слід зазначити наступне.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/15896/23 задоволено скаргу коменданта Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України та зобов`язано слідчого Державного бюро розслідувань внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за поданою до Державного бюро розслідувань заявою № 14/5960-23 від 24.04.2023 про вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №757/21107/23-к задоволено скаргу Комендатури та зобов`язано уповноважену особу Головного слідчого управління Національної поліції України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою Комендатури про вчинення кримінального правопорушення № 14/5960-23 від 24.04.2023, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З листа Головного слідчого управління Національної поліції України № 23954кл/24/9/3-2023/вс від 22.06.2023 вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/21107/23-к, за заявою про вчинення кримінального правопорушення, 22.06.2023 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000001183 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Листом № 17305-23/к/11-04-10065/23 від 27.06.2023 територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Києві повідомила Комендатуру про початок досудового розслідування, а саме: 26.06.2023 на виконання ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.05.2023 у справі № 761/15896/23, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023100130001041 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за заявою Комендатури № 14/5960-23-вих.

З листа Головного слідчого управління Національної поліції України № 24/3/2-2023/ВС від 07.07.2023, останній повідомив Комендатуру, що у Головному слідчому управлінні Національної поліції України в межах компетенції розглянуто лист про надання копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами виконання ухвали Печерського районного суду № 757/21107/23-к від 12.06.2023 за заявою № 14/5960-23-вих від 24.04.2023, а також з інших питань. На виконання ухвали Печерського районного суду № 757/21107/23-к від 12.06.2023, 22.06.2023 розпочато за заявою № 14/5960-23-вих від 24.04.2023 про можливі неправомірні дії, вчиненні ФОП Сапожніков Л.Є. досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000001183 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України. Про вказаний факт Комендатуру поінформовано листом № 23954кл/24/9/3-2023/ВС від 22.06.2023 з наданням копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Також зазначено, що на цей час у зазначеному кримінальному провадженні триває виконання необхідних слідчих (розшукових) дій, за результатами яких буде прийнято обґрунтоване рішення.

Приписами частини 6 статті 75 ГПК України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Водночас заявником не надано обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні та/або інформації з якої б вбачалось, що ФОП Сапожніков Л.Є. є фігурантом в інших кримінальних провадженнях.

Заявником не надано жодних доказів, які б свідчили про припинення ФОП Сапожніковим Л.Є. господарської діяльності, зміни місцезнаходження останнього, виведення ним грошових коштів чи постанов виконавчої служби про повернення виконавчих документів без виконання у зв`язку із відсутністю грошових коштів на рахунках чи майна на яке можна звернути стягнення, що свідчило б про наміри відповідача щодо ухилення від виконання рішення суду.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за результатами розгляду заяви про забезпечення позову покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 136-140, 236 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

Відмовити Окремій комендатурі охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/6287/23.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її оголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст ухвали складено - 28.02.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді О.О. Євсіков

С.В. Владимиренко