Постанова

від 09.05.2024 по справі 910/6287/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/6287/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024

у складі колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий, Євсіков О. О., Владимиренко С. В.

у справі № 910/6287/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до Фізичної особи - підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича

за участю Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону

про стягнення 4 813 712,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Сапожнікова Леоніда Євгенійовича (далі - відповідач, ФОП Сапожніков Л.Є.) про стягнення грошових коштів у розмірі 4 813 712, 71 грн. У подальшому, позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 6 021 138,94 грн, з яких пеня 0,1 % - 1 057 485,60 грн, штраф 7 % - 639 240,00 грн, подвійна облікова ставка НБУ - 1 324 465,25 грн, інфляційні втрати - 179 060,78 грн, штраф 3 % річних - 81 287,31 грн, та неповернута сума попередньої оплати - 2 739 600,00 грн.

2. Позов мотивовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 518-22 (ЦЗ) про закупівлю брикету з торфу та вуглецю від 27.09.2022 в частині своєчасної поставки товару. Позивач зазначив, що він, на виконання умов договору, перерахував відповідачу 2 739 600,00 грн передоплати за товар, який так і не було поставлено. Внаслідок неналежного виконання умов договору, сторонами укладено додаткову угоду № 2-22 від 24.12.2022 про розірвання договору, проте суму попередньої оплати разом з нарахованими санкціями відповідачем не було повернуто у добровільному порядку.

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/6287/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ФОП Сапожнікова Леоніда Євгенійовича на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) неповернуту суму попередньої оплати у розмірі 1 287 205,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 38 745,89 грн, пеню в сумі 470 658,57 грн, 3 % річних у сумі 29 094,36 грн, а також пеню в сумі 317 245,68 грн та штраф у розмірі 191 772,00 грн відповідно до вимог п. 7.2 договору та судовий збір у розмірі 35 020,82 грн; в іншій частині позову відмовлено.

4. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 та від 08.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ФОП Сапожнікова Л.Є. та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/6287/23.

5. 28 лютого 2024 року до початку судового засідання від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про забезпечення позову у справі № 910/6287/23, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Сапожнікову Л.Є., які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ФОП Сапожнікову Л.Є., у межах суми попередньої оплати - 2 739 600,00 грн, сплаченої ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) за договором № 518-22 (ЦЗ) від 27.09.2022, що підтверджується платіжним дорученням №2040 від 28.09.2022.

6. Позивач вказує на те, що його право на звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову підтверджується: матеріалами справи № 910/6287/23 про дійсне виникнення спору між сторонами; судовою практикою Верховного Суду у спорах про вжиття заходів забезпечення позову; можливістю негативних наслідків для позивача, які полягають у ризиках виведення коштів та відчуження майна відповідачем.

7. Звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначив, що існує ризик виведення коштів та відчуження майна ФОП Сапожніковим Л.Є., що істотно ускладнить подальше виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог у справі № 910/6287/23.

8. Також позивач вказує на те, що у відповідача існує заборгованість з повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань та зазначає про суперечливу поведінку відповідача щодо визнання останнім позовних вимог на суму неповернутої попередньої оплати в розмірі 383 736,00 грн, в подальшому - на суму неповернутої попередньої оплати лише в розмірі 135 032,00 грн.

9. Крім того, позивач наголошує на наявності інформації про відкрите кримінальне провадження щодо відповідача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України, що може свідчити про наявний ризик виведення коштів з рахунків відповідача.

10. Заявник посилається на можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача (у даному випадку в розмірі суми попередньої оплати за договором) відповідно до викладеної правової позиції Верховного Суду в постановах від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 07.08.2023 у справі № 922/875/23.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/6287/23 відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/6287/23.

12. Ухвала мотивована тим, що заявником не надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на зняття коштів зі своїх розрахункових рахунків, як і не надано суду жодних доказів того, що він має намір ухилитися від виконання рішення суду.

Позивачем також не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов`язання.

13. Суд апеляційної інстанції зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

14. Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на те, що заявником не надано жодних доказів, які б свідчили про припинення ФОП Сапожніковим Л.Є. господарської діяльності, зміни місцезнаходження останнього, виведення ним грошових коштів чи постанов виконавчої служби про повернення виконавчих документів без виконання у зв`язку із відсутністю грошових коштів на рахунках чи майна, на яке можна звернути стягнення, що свідчило б про наміри відповідача щодо ухилення від виконання рішення суду.

15. Щодо відкритого кримінального провадження за ознаками вчинення відповідачем кримінального правопорушення суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні та/або інформації з якої б вбачалось, що ФОП Сапожніков Л.Є. є фігурантом в інших кримінальних провадженнях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

16. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/6287/23, в якій просить Суд скасувати зазначену ухвалу та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Вжити заходи забезпечення позову у цій справі, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Сапожнікову Л.Є., які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить ФОП Сапожнікову Л.Є., в межах суми попередньої оплати - 2 739 600,00 грн.

17. Касаційну скаргу подано з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

18. Позивач вказує, що суд апеляційної інстанції передчасно ухвалив судове рішення про відмову позивачеві в задоволенні заяви про забезпечення позову, прийняте в судовому засіданні, яке призначалося для розгляду іншого, а саме апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

19. Скаржник посилається на норми ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

20. Крім того, позивач зазначає, що право позивача на звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову підтверджується:

- матеріалами справи № 910/6287/23 про дійсне виникнення спору між позивачем та відповідачем щодо стягнення штрафних санкцій та повернення попередньої оплати;

- часткове визнання позовних вимог відповідачем (що суперечить тим вимогам, які визнавалися відповідачем в суді першої інстанції та тим, які визнаються в суді апеляційної інстанції);

- актуальною судовою практикою Верховного Суду у спорах про вжиття заходів забезпечення позову, викладеною в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, від 07.08.2023 у справі № 922/875/23;

- відкритим кримінальним провадженням щодо відповідача та наявністю ризиків виведення коштів та майна в майбутньому відповідачем.

21. Скаржник наголошує на можливих негативних наслідках для позивача, які полягають у ризиках виведення коштів та відчуження майна ФОП Сапожніковим Л.Є. на будь-якому з етапів судового провадження, в тому числі поки спір щодо стягнення коштів триватиме з вірогідною ймовірністю в провадженні суду касаційної інстанції та можливою передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд, що істотно ускладнюватиме подальше виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог по справі 910/6287/23.

22. Також скаржник вказує на окрему думку судді Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/6287/23.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

23. Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Позиція Верховного Суду

24. Предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/6287/23, якою відмовлено ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/6287/23.

25. Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення коштів за неналежне виконання умов договору.

26. Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.

27. Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

28. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

29. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Водночас сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

30. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

31. Частиною 1 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

32. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

33. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

34. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

35. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати права інших осіб.

36. Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

37. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

38. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

39. Під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

40. Водночас забезпечення позову має бути спрямоване проти дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

41. Верховний Суд констатує, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

42. Звертаючись із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначив, що існує ризик виведення коштів та відчуження майна ФОП Сапожніковим Л.Є., що істотно ускладнить подальше виконання судового рішення, у разі задоволення позовних вимог у справі № 910/6287/23.

Також позивач вказує на те, що у відповідача існує заборгованість з повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань та зазначає про суперечливу поведінку відповідача щодо визнання останнім позовних вимог на суму неповернутої попередньої оплати в розмірі 383 736,00 грн, в подальшому - на суму неповернутої попередньої оплати лише в розмірі 135 032,00 грн.

Крім того, позивач наголошує на наявності інформації про відкрите кримінальне провадження щодо відповідача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України, що може свідчити про наявний ризик виведення коштів з рахунків відповідача.

43. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачеві в задоволенні заяви про забезпечення позову, вказав на те, що заявником не надано належних доказів:

- на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на зняття коштів зі своїх розрахункових рахунків, як і не надано суду жодних доказів того, що він має намір ухилитися від виконання рішення суду;

- на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на відчуження свого майна з метою ухилення від виконання зобов`язання;

- які б свідчили про припинення ФОП Сапожніковим Л.Є. господарської діяльності, зміни місцезнаходження останнього, виведення ним грошових коштів чи постанов виконавчої служби про повернення виконавчих документів без виконання у зв`язку із відсутністю грошових коштів на рахунках чи майна на яке можна звернути стягнення, що свідчило б про наміри відповідача щодо ухилення від виконання рішення суду.

44. Разом з тим, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

45. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що інформація щодо діяльності та фінансового стану відповідача (в тому числі відомості стосовно комерційної діяльності, фінансово-економічного стану, а також відомості про банківські рахунки відповідача та проведені за ними операції) може бути обмеженою для позивача.

46. Верховний Суд зазначає, що сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та обґрунтувати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а не подати докази вчинення боржником дій, спрямованих на відчуження його майна/грошових коштів, розпорядження ними тощо, ураховуючи, що право власника на таке відчуження/розпорядження у будь-який момент, який (момент волевиявлення) неможливо ні передбачити, ні відстежити позивачем.

47. За таких обставин (звернення із позовом про стягнення грошових коштів), саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.

48. Верховний Суд вважає, що саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.

49. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 зазначив, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

50. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

51. Суд апеляційної інстанції, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та відповідача, та мотивуючи оскаржувану ухвалу лише ненаданням позивачем доказів, не надав оцінки обґрунтуванням позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову з урахуванням того, що вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічним не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майно) свідчить про застосування судом завищеного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

52. Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову апеляційний господарський суд не оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

53. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про відсутність підстав для забезпечення позову.

54. Допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України).

55. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги (щодо порушення судом апеляційної інстанції норм ст. 136, 137 ГПК України) знайшли підтвердження.

56. За таких обставин, наявні підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції про відмову в забезпеченні позову, як такої, що прийнята з порушенням норм статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для розгляду заяви позивача про забезпечення позову.

57. Верховним Судом відхиляються доводи позивача про передчасність прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали в судовому засіданні, яке призначалося для розгляду іншого, а саме апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, з огляду на те, що суд апеляційної інстанції, в межах апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) на рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2023, в судовому засіданні 28.02.2024 не позбавлений був можливості розглянути заяву позивача про забезпечення позову.

58. Верховним Судом відхиляються посилання позивача на окрему думку судді Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 у справі № 910/6287/23, з огляду на те, що предметом касаційного оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024. Крім того, наявність окремої думки судді не впливає на чинність зазначеного судового рішення, а є окремою думкою судді, який не згодний з рішенням.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Згідно з ч. 3 ст. 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

61. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

62. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. (ч. 4 ст. 310 ГПК України).

63. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

64. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, актуальну правову позицію Верховного Суду, оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Розподіл судових витрат

65. Оскільки справа підлягає направленню на новий розгляд розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 310, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 у справі № 910/6287/23 скасувати.

3. Справу № 910/6287/23 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець