Постанова

від 13.02.2024 по справі 912/851/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2024 р. Справа№ 912/851/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Старча А.В.

від відповідача - Самарін А.С.

від третьої особи - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг"

на рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 р.

у справі № 912/851/23 (суддя - Андреїшина І.О.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті"

про стягнення 313784,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" про стягнення заборгованості за договором № 1540046 від 21.11.2018 р. на постачання теплової енергії та договором поруки від 21.11.2018 р. у розмірі 777029,64 грн, з яких: 463245,64 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 198494,85 грн інфляційних втрат, 25784,40 грн 3% річних та 89504,75 грн пені.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо вчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 р. залучено до участі у справі № 912/851/23 Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Ріелті» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 р. провадження у справі № 912/851/23 в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 463245,64 грн закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Рішенням Господарського суду м. Києва 25.09.2023 р. у справі № 912/851/23 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 10000,00 грн, в частині задоволення позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що нарахована позивачем сума пені підлягає зменшенню в порядку ст. 233 ГК України, оскільки зобов`язання зі сплати основної суми боргу виконані боржником у повному обсязі, позивачем не надано доказів понесених ним збитків, а прострочення зобов`язання сталось за обставин, які не залежали від волі відповідача, зокрема у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 912/851/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 912/851/23.

До суду 02.11.2023 р. надійшли матеріали справи № 912/851/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 912/851/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 912/851/23 та призначено до розгляду на 19.12.2023 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" про участь у судовому засіданні у справі № 912/851/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 р. задоволено клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про відкладення розгляду справи, розгляд справи № 912/851/23 відкладено до 23.01.2024 р.

23.01.2024 р. розгляд справи № 912/851/23 не відбувся у зв`язку із сповіщенням Державної служби України з надзвичайних ситуацій про повітряну тривогу у м. Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 р. з метою убезпечення від ризику загрози для життя та здоров`я представників учасників судового процесу та працівників суду розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" призначено на 13.02.2024 р.

У судовому засіданні 13.02.2024 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 29.11.2023 р. про відкриття провадження у справі третій особі доставлено до електронного кабінету, доказом чого є довідка про доставку електронного документа, що міститься в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 29.11.2023 р. у справі № 912/851/23 оприлюднена у реєстрі 01.12.2023 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 р. № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 р. № 591 Комунальному підприємству "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

У відповідності до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.01.2018 р. нежилі приміщення в літ. А, загальною площею 3104,7 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Антонова Авіаконструктура, 5, належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Холдинг».

За актом прийому-передачі нерухомого майна в оренду від 30.01.2018 р. нежилі приміщення в літ. А, загальною площею 3104,7 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Антонова Авіаконструктура, 5, передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Рієлті».

21.11.2018 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" (далі - абонент) було укладено договір № 1540046 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.1 абонент зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір припиняє свою дію в випадках: закінчення строку, на який він був укладений; за взаємною згодою сторін; прийняття рішення Господарським судом; передбачених п. 6.4.1 договору; ліквідації сторін (п. 8.2 договору).

Припинення дії договору не звільняє відповідача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії (п. 8.3 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору позивач зобов`язався постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляція - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3.1 договору відповідач зобов`язується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Як передбачено п. 2.3.2 договору, абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30.12.2020 р. (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. п. 1, 3 додатку № 3 до договору розрахунки з відповідачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для Комунального підприємства «Київтеплоенерго» для потреб опалення/гарячого водопостачання 1553,86 грн. Можливе змінення тарифів в період дії договору.

Згідно з п. 3 додатку № 4 відповідач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, 58, облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в ЦОК), акт виконаних робіт.

У відповідності до додатку № 8 до договору об`єкт відповідача, до якого здійснюється опалення і гаряче водопостачання, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антонова Авіаконструктура, 5, загальною площею 3104,7 кв. м.

21.11.2018 між Комунальним підприємством «Київтеплоенерго» (далі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Холдинг» (далі - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Рієлті» (далі - боржник) було укладено договір поруки (далі - договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Будмонтаж Рієлті».

Як передбачено п. 5.1 договору поруки, у разі порушення боржником зобов`язання за основним договором поручитель зобов`язується виконати за боржника зобов`язання останнього у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора.

У грудні 2022 року позивачем було здійснено перерахунок розміру оплати за поставлену відповідачу теплову енергію шляхом зняття суми у розмірі 369896,58 грн з підстав проведеного перерахунку коефіцієнтів зміни розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів «Інші» із застосуванням щомісячної середньозваженої фактичної ціни природнього газу. Коригування нарахувань за період листопад 2021 року - лютий 2022 року включно за коефіцієнтами у бік зменшення категорії споживачів «Інші» за теплову енергію виконано у грудні 2022 року.

27.02.2023 р. Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Холдинг» лист № 30/1/5/2363 з вимогою про сплату заборгованості за теплову енергію.

Позивач вказує, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію складала 463245,64 грн.

Разом з цим, в процесі розгляду справи місцевим судом Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" сплатило на користь позивача суму основного боргу у розмірі 463245,64 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 р. провадження у справі № 912/851/23 в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 463245,64 грн закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, у зв`язку з частковим погашенням заборгованості розмір позовних вимог становить 313784,00 грн, з яких: 198494,85 грн інфляційних втрат, 25784,40 грн 3% річних та 89504,75 грн пені.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо вчасної оплати за отриману теплову енергію не виконав, у зв`язку з чим за прострочення виконання грошового зобов`язання йому нараховано інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Як передбачено ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, визначеному умовами господарського договору. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з цим, за ч. 2 ст. 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», частиною другою статті 36 Закону України «Про телекомунікації».

За змістом наведених вище положень законодавства, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Аналогічна правова викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 904/4156/18.

Згідно з п. 7 додатку № 4 до договору № 1540046 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.11.2018 р. абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору.

Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати за спожиту теплову енергію, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 89504,75 грн пені за період 01.03.2022 р. по 31.08.2022 р. підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 198494,85 грн інфляційних втрат та 25784,40 грн 3% річних за період з 01.01.2022 р. по 01.02.2023 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 198494,85 грн інфляційних втрат та 25784,40 грн 3% річних за період з 01.01.2022 р. по 01.02.2023 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення суми пені до 10000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач посилається на те, що зобов`язання зі сплати основної суми боргу виконані боржником у повному обсязі, позивачем не надано доказів понесених ним збитків, а прострочення зобов`язання сталось за обставин, які не залежали від волі відповідача, зокрема у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 р. у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 р. у справі № 905/2149/18.

Посилання скаржника на врахування майнового стану відповідача через вплив воєнних дій на території України колегія вважає необґрунтованими, оскільки такий вплив поширюється негативно на обидві сторони зобов`язання.

У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій у визначеному відповідачем розмірі, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для зменшення розміру пені.

При цьому, нарахована позивачем сума пені не є надмірно великою з урахуванням суми основної заборгованості, яка утворилась, і періоду прострочення, та є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання відповідачем договірного зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії.

Враховуючи викладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави для зменшення розміру нарахованої позивачем пені до 10000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів за їх необґрунтованістю.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 р. у справі № 912/851/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.09.2023 р. у справі № 912/851/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Холдинг".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 29.02.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран