Постанова

від 20.02.2024 по справі 301/963/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/963/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 лютого 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

Головуючого судді Фазикош Г. В.

суддів Куштана Б. П., Мацунича М. В.

з участю секретаря Савинець В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Микити Марії Федорівни, що діє від імені відповідача ОСОБА_1 , на рішення Хустського районного суду від 14 березня 2019 року, ухвалене суддею Орос Я. В., по справі за позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1 , треті особи Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання наказів недійсними та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 року Хустська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА пред`явила позов до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1 , треті особи Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання наказів недійсними та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Свої вимоги мотивували тим, що під час вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства встановлено незаконне надання у власність громадянину ОСОБА_4 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка перебувала в постійному користуванні Іршавського РВВС.

Рішення про передачу спірної земельної ділянки площею 0,4487 га, що перебувала в державній власності та належить до земель несільськогосподарського призначення, прийнято Головним Управлінням з перевищенням повноважень. Тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) поза волею, а тому наявні правові підстави для її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_1 у порядку ст. 388 ЦК України, якому ця земельна ділянка була відчужена на підставі цивільно-правових угод.

Крім того, земельна ділянка, яка є предметом позову у даній справі, є земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, її витребування становить суспільний інтерес.

У зв`язку з цим прокурор просив: 1) визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 11.01.2017 № 168 - СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» на земельну ділянку площею 0,5 та для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту;

2) визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.03.2017 № 1257-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення» згідно якого ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,4487 га за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095 для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту;

3) витребувати земельну ділянку площею 0,4487 га з кадастровим номером 2121910100:05:001:0095 для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту, вартістю 489 487 грн., із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації (Т.1, а.с.2-18).

Рішенням Хустського районного суду від 14 березня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 11.01.2017 № 168 - СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» на земельну ділянку площею 0,5 та для ведення особистого селянського господарства в контурі 248 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.03.2017 № 1257-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення» згідно якого ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,4487 га за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095 для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту.

Витребувано земельну ділянку площею 0,4487 га, за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095, для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту, вартістю 489 487 грн., із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

Вирішено питання про судові витрати (Т.1, а.с.237-248).

На церішення відповідач ОСОБА_1 в особіадвоката МикитиМ.Ф.подав апеляційнускаргу.Апелянт зазначає,що прокурорне обґрунтувавнеобхідність узверненні досуду вінтересах Закарпатськоїобласної державноїадміністрації,не довівправо останньоїна спірнуземельну ділянку.Крім тогоспірна земельнаділянка належитьдо вільнихземель сільськогосподарськогопризначення,що підтвердженотрьома чиннимиписьмовими документами,на підставіяких ОСОБА_4 було наданодозвіл нарозробку проектуземлеустрою. ОСОБА_1 є добросовіснимнабувачем,а томувідсутні підставидля витребуваннявід ньогоземельної ділянки. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові (Т.2, а.с.9-13).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Хустського районного суду від 14 березня 2019 року скасовано, позов Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської ОДА залишено без розгляду (Т.2, а.с.74-84).

Залишаючи позов без розгляду апеляційний суд виходив з того, що прокурором не доведено у даній справі необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, не обґрунтовано підстави звернення до суду в інтересах Закарпатської обласної державної адміністрації, до компетенції якої віднесено відповідні повноваження. Отже, на переконання колегії апеляційного суду, підстави для звернення з позовом до суду в інтересах держави у прокурора відсутні (Т.2, а.с.74-84).

Постановою Верховного Суду від 22 червня 2022 року постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд неправильно витлумачив правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року (у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19), щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Висновок колегії апеляційного суду про те, що прокурор не довів необхідності захисту інтересів держави саме прокурором і не обґрунтував підстав звернення до суду в інтересах Закарпатської ОДА, до компетенції якої віднесено відповідні повноваження, є передчасним (Т.2, а.с.139-145).

Під час нового розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції прокурор Роман М. С. та представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Яблонський О. О. проти апеляційної скарги заперечили та просили її відхилити.

Інші учасники справа у судове засідання не з`явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

Від адвоката Микити М. Ф. (представник відповідача ОСОБА_1 ) надійшла заява про відкладення розгляду справи по причині зайнятості в кримінальному процесі.

З цього приводу колегія суддів констатує, що відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті.

Отже, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

Таким чином, оскільки поважність причин неявки представника відповідача судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, надав перевагу іншій справі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), розгляд справи у відсутності відповідача та його представника є можливим.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши зібрані у справі матеріали, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт б частини першої статті 81 ЗК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. ч. 3 ст. 152 ЗК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).

З матеріалів справи слідує, що під час вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства прокуратурою встановлено надання у власність громадянину ОСОБА_4 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка перебувала в постійному користуванні Іршавського РВВС.

Так, 27 грудня 2016 року ОСОБА_4 , мешканець АДРЕСА_1 , звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання йому у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га із земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту в контурі 248 на території Іршавської міської ради.

За результатом розгляду вищевказаного клопотання, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося до управління Держгеокадастру у Іршавському районі про надання інформації про вищевказану земельну ділянку.

Державним кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у Іршавському районі надано довідку з державної статистичної звітності від 15.02.2017 № П-78/0-86/6-17, викопіювання кадастрової карти від 19.12.2016 № 3-1341/0-1724/6-16 та інформаційну довідку з Державного земельного кадастру від 19.12.2016 № 3-1341/0-1724/6-16, відповідно до яких, земельна ділянка орієнтовною площею 0,4928 в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту відноситься до вільних земель сільськогосподарського призначення та погоджується відведення її у власність ОСОБА_4 площею 0,4928 в контурі 248 на території Іршавської міської ради.

На підставі клопотання ОСОБА_4 та наданих з управління Держгеокадастру у Іршавському районі довідки Державного земельного кадастру та викопіювання індексної кадастрової карти Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області від 11.01.2017 р. № 168 - СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність», ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,50 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту в контурі 248 на території Іршавської міської ради Закарпатської області.

10 березня 2017 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0.4487 га в Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру земельної ділянки 2121910100:05:001:0095. Проект землеустрою затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.03.2017 року № 1257-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення», ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 0.4487 га за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095 для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту.

Водночас, вищезазначені рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області прийнято всупереч вимог ст. ст. 116, 118, 121, 122, 155 Земельного кодексу України, оскільки відповідно до картографічних матеріалів, в контурі 248 землі площею 0,50 га на території Іршавської міської ради відносяться до забудованих земель, на земельній ділянці наявна будівля з написом «стрельбище ДОСААФ». Земельна ділянка в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради площею 0,45 га надана в постійне користування Іршавському РВВС для розміщення стрілкового тиру. Право постійного користування землею посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії ЗК 005-00028, який видано Іршавською районною радою 27.12.1994 р. на підставі рішення Закарпатської обласної ради від 20.06.1989 р. № 91, та зареєстровано за № 28. На земельній ділянці розташована будівля стрілкового тиру загальною площею 65 кв. м. та огорожа, дане нерухоме майно є спільною власністю Іршавської районної ради, згідно свідоцтва на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Іршавської міської ради від 21.07.2008 р. (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстровано від 14.01.2009 КП «Іршавське бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним № 26093875). На земельній ділянці розміщена частково занедбана будівля стрілкового тиру та огорожа з металевої сітки.

Отже, наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.03.2017 р. № 1257-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення» прийнято з порушенням вимог частини 5 статті 116, частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення, на якій розміщено майно комунальної власності, а сама земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Іршавського РВВС, згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЗК 005-00028 від 27.12.1994 р.

Факт надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,4487 га за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095 для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту з порушенням вимог частини 5 статті 116, частини 5 статті 122 Земельного кодексу України підтверджується також актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки за № 16.5-02/1 від 10.01.2018 р. складеного старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області Батрин В. В.

Відведення земельної ділянки у власність або користування повинне проводитися у чіткій відповідності із процедурою визначеною Земельним кодексом України та іншими законами та підзаконними актами. Отже, розпорядження земельною ділянкою в контурі 248 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту, Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області є незаконним, оскільки відповідно до ч 5 ст.122 Земельного кодексу України, земельні ділянки згаданої категорії передаються у власність обласними державними адміністраціями.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України у справі №6-99 цс 14 від 17.12.2014 зазначено, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Згідно зі ст.330 ЦК України, у випадку, коли майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-95 цс, від 17.12.2014 у справі №6-140 цс, від 16.04.2014 по справі №6-146 цс 13, від 11.06.2014 №6-52 цс 14 .

За положеннями частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

З матеріалів справи слідує, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу № 2649, укладеного 04.07.2017 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останній набув право власності на земельну ділянку площею 0,4487 га за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна також встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу № 4292, укладеного 29.12.2017 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , останній набув право власності на земельну ділянку площею 0,4487 га. за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095.

Оскаржуване рішення про відчуження спірної земельної ділянки площею 0,4487 га, що перебувала в державній власності та належить до земель несільськогосподарського призначення, прийнято Головним Управлінням з перевищенням повноважень. Тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) поза волею, а тому наявні правові підстави для її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_1 у порядку ст. 388 ЦК України.

Крім того, земельна ділянка, яка є предметом позову у даній справі, є земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, її витребування становить суспільний інтерес. Суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку, захисті права власності на землю Українського народу, поверненні незаконно вибулої земельної ділянки у державну власність. Витребування земельної ділянки відповідає критерію законності, а позов не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Земельна ділянка, яка є предметом позову у справі, є земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, передача якої відбулася незаконно, не уповноваженим органом та без дозволу землекористувача у приватну власність громадянина, а в подальшому шляхом укладення цивільно-правових угод, відчужена на користь іншої особи, спочатку ОСОБА_3 , а згодом на користь ОСОБА_1 .

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, скасував накази про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 та витребував спірну земельну ділянку у гр. ОСОБА_1 на користь держави.

Таке витребування земельної ділянки складає, як суспільний інтерес, так і відповідає критерію законності. Витребування здійснюється на підставі статті 153 ЗК України, статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади вимог земельного кодексу щодо передачі земельної ділянки у приватну власність громадянину.

Доводи апелянта про те, що рішенням Іршавської міської ради від 16.06.2017 року № 81 скасовано державний акт на право користування землею серії ЗК № 005-00028 площею 0,45 га по АДРЕСА_2 , не заслуговують на увагу, оскільки це рішення прийнято уже після передачі земельної ділянки гр. ОСОБА_4 . На момент передачі спірної земельної ділянки останньому, порушення земельного законодавства були допущені, оскільки земля знаходилася в користуванні Іршавського ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.

Твердження апелянта про те, що на спірній земельній ділянці, відсутні будь-які будівлі та споруди, зокрема, будівля стрілкового тиру, не відповідають дійсності.

У справі наявна копія свідоцтва про право власності, видане Іршавською міською радою, у якому зазначено відомості про нерухоме майно, що розташоване на цій земельній ділянці, а саме: тип об`єкту тир, тип власності комунальна, площа об`єкту 65 кв.м. Отже, існування тиру підтверджується правовстановлюючими документами. Водночас, незаконне користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 призвело до часткового руйнування будівлі стрілкового тиру.

Вказані обставини також були перевірені судом апеляційної інстанції, знайшли свого підтвердження, в тому числі шляхом витребування матеріалів інвентаризаційної справи, а також шляхом перевірки правовстановлюючих документів, наданих від Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Представництво інтересів держави прокурором у суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті в суді, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини, при цьому прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення до суду прокурор зобов`язаний попередньо повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором в суді можливо після підтвердження судом підстав для такого представництва.

Таким чином, прокурор повинен дотриматись порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», попередньо повідомити відповідного суб`єкта владних повноважень про те, що він звертається до суду, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У цій справі встановлено, що прокурор повідомив Закарпатську ОДА про звернення до суду, надіслав на її адресу копію позовної заяви.

Закарпатська ОДА не відреагувала на повідомлення про порушення ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області закону при вирішенні питання про передання земельної ділянки у власність ОСОБА_4 , чим допустила бездіяльність.

З огляду на це, колегія суддів констатує, що прокурор довів необхідність захисту інтересів держави саме прокурором і обґрунтував підстав звернення до суду в інтересах Закарпатської ОДА, до компетенції якої віднесено відповідні повноваження.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 22 червня 2022 року у справі, що розглядається (Т.2, а.с.139-145).

За цих обставин рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не має.

Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Микити Марії Федорівни, що діє від імені відповідача ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Хустського районного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2024 року.

Головуючий

Судді