Ухвала

від 03.06.2024 по справі 301/963/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

03 червня 2024 року

місто Київ

справа № 301/963/18

провадження № 61-6955ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мици Юрія Вікторовича на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в справі за позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання наказів недійсними й витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Хустська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації звернулася з позовом, у якому просила: визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 11 січня 2017 року № 168 - СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» на земельну ділянку площею 0,5 га для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту; визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 27 березня 2017 року

№ 1257-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення» згідно якого ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,4487 га за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095 для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту; витребувати земельну ділянку площею 0,4487 га з кадастровим номером 2121910100:05:001:0095 для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту, вартістю 489 487,00 грн із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

Позивач вказував, що під час вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства встановлено незаконне надання у власність громадянину

ОСОБА_4 земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка перебувала в постійному користуванні Іршавського районного відділу внутрішніх справ.

Рішення про передачу спірної земельної ділянки площею 0,4487 га, що перебувала в державній власності та належить до земель несільськогосподарського призначення, прийнято Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області з перевищенням повноважень. Тобто спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) поза волею, а тому наявні правові підстави для її витребування від добросовісного набувача ОСОБА_1 у порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якому ця земельна ділянка була відчужена на підставі цивільно-правових угод.

14 березня 2019 року рішенням Хустського районного суду позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 11 січня 2017 року № 168 - СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» на земельну ділянку площею 0,5 га для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області від 27 березня 2017 року № 1257-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення», згідно якого ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку площею 0,4487 га за кадастровим номером 2121910100:05:001:0095 для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту.

Витребувано земельну ділянку площею 0,4487 га, з кадастровим номером 2121910100:05:001:0095, для ведення особистого селянського господарства в контурі НОМЕР_1 на території Іршавської міської ради, за межами населеного пункту, вартістю 489 487,00 грн із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

20 лютого 2024 року постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2019 року залишено без змін.

08 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мица Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Необхідно відмовити в відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення

(res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.

За змістом касаційної скарги встановлено, що предметом позову є визнання наказів недійсними та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

У постанові від 25 серпня 2020 року в справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися в ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого

2019 року в справі № 907/9/17).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

З матеріалів касаційного оскарження встановлено, що ціна позову (вартість земельної ділянки) становить 489 487,00 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).

У касаційній скарзі заявник не зазначив, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для ОСОБА_1 .

Не містять доводи касаційної скарги і посилання на суспільний інтерес та необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування судами статей 330, 373, 387, 388 ЦК України, статей 81, 116, 122, 142, 153, 166 Земельного кодексу України, а доводи стосуються оцінки доказів судами.

Посилання заявника на неврахування судами висновків, викладених в постановах Верховного Суду, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, втім не є доводом, який в розумінні підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення у малозначній справі такими, що підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судові рішення в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути переглянуті в касаційному порядку.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Мица Ю. В. подав касаційну скаргу на судові рішення в малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити в відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мици Юрія Вікторовича на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 14 березня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в справі за позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання наказів недійсними й витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

Є. В. Петров

В. В. Пророк