Рішення

від 13.02.2024 по справі 910/7385/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2024Справа № 910/7385/23

За позовом Першого заступника керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області (Запорізька обл., м. Василівка)

в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби (м. Дніпро,) в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (м. Запоріжжя)

до: 1. Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ) в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Запорізька обл., м. Енергодар),

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Сіал джет Україна" (м. Київ)

про визнання недійсними рішення та договору і стягнення 1 554 290,34 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників справи:

Від прокуратури: Кузьміна К.Г.

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: Балацький Я.А.

Від відповідача-2: Шибеко Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (у подальшому найменування та організаційно-правова форма змінені на "Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Сіал джет Україна", відповідно до прохальної частини якого пред`явлено такі позовні вимоги:

- визнати недійсним рішення тендерного комітету Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", оформлене протоколом його засідання від 28.03.2018, про визнання переможцем і акцепт пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Сіал джет Україна";

- визнати недійсним договір поставки товару від 12.04.2018 № 136(3)18УК/53-121-01-18-06215, укладений між Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Сіал джет Україна";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- комерційне підприємство "Сіал джет Україна" на користь Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 1.554.290,34 грн, а з Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" одержані ним за рішенням суду 1.554.290,34 грн стягнути в дохід держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення виявлених недоліків.

31.05.2023 до суду надійшла заява щодо усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11.07.2023.

14.06.2023 від позивача надійшли пояснення по справі, в яких також викладено клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

15.06.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність вимог прокурора.

28.06.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості.

11.07.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 01.08.2023.

01.08.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 19.09.2023.

15.08.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

15.08.2023 від відповідача-2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

15.09.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19.09.2023 від відповідача-2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

19.09.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.10.2023.

31.10.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 28.11.2023.

22.11.2023 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по справі.

24.11.2023 від прокуратури надійшли пояснення по справі.

28.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 16.01.2024.

16.01.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 13.02.2024.

У судовому засіданні 13.02.2024 прокурор підтримала позовні вимоги, представники відповідачів проти задоволення позову заперечили. Представник позивача в судове засідання не з`явився.

13.02.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідачів та прокурора, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2018 в електронній системі закупівель Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2018-02-19-000856-c "Ущільнювальні вироби ДК 021:201519510000-4-Гумові вироби" (доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-02-19-000856-c).

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 295 256,95 гривні, за вирахуванням ПДВ (п. 6.1. тендерної документації (далі також ТД).

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Гаскет ЛТД"' (далі - ТОВ "Гаскет ЛТД").

Тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" становила 1 295 241,95 грн, а ТОВ "Гаскет ЛТД" - 1 295 256,95 грн. Упродовж аукціону розмір пропозицій учасників не змінювався.

Ураховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна", електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

У спірних правовідносинах єдиним критерієм оцінки" наданих пропозицій відповідачем-1 зазначено ціну (без врахування ПДВ). Також, для визначення учасника переможцем торгів, окрім найменшої оцінки, його пропозиція не повинна бути відхилена на підставі вимог Закону (розділ 5 ТД).

На сайті "Prozorro" на сторінці процедури закупівлі UA-2018-02-19-000856-с, у розділі "Протокол розкриття" у якості рішення про визначення переможця 28.03.2018 опубліковано протокол розгляду Тендерних пропозицій на закупівлю товару код ДК 021:2015 19510000-4 Гумові вироби (Ущільнювальні вироби). У зазначеному документі вказується про відповідність кваліфікаційним та технічним критеріям пропозиції ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна". Одночасно у пункті 8 Цього ж протоколу не наводиться підстав для її відхилення. Відтак цей протокол від 28.03.2018 є рішенням, яким в силу приписів ч. 6 ст. 28 Закону України "Про публічні закупівлі" та розділу 5 ТД визнано переможцем закупівлі UA-2018-02-19-000856-с ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна".

28.03.2018 електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти з ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" договір.

За результатами проведених торгів 12.04.2018 між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" та ТОВ "ВКП "Сіал Джет Україна" укладено договір поставки товару №136(3)18УК/53-121 -01 -18-06215 "Ущільнювальні вироби ДК 021:201519510000-4-Гумові вироби" (далі - договір).

Пунктом 3.1 договору загальну його суму визначено у розмірі 1 554 290,34 грн, з яких 1 295 241,95 грн - ціна товару та 259 047,39 грн - ПДВ.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю від 29.09.2018 відповідачі взяті на себе зобов`язання виконали. Загальна сума виконаних зобов`язань по договору складає 1 554 290,34 грн з ПДВ, згідно з листом ДП "НАЕК "Енергоатом" від 23.02.2023 № 01-0198595.

У подальшому рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - АМК) від 30.11.2020 у справі № 54/42-р/к визнано, що ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" (ЄДРПОУ 31540042) та ТОВ "Гаскет ЛТД" (ЄДРПОУ 40458032) вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів із закупівлі товарів "Ущільнювальні вироби ДК 021:201519510000-4-Гумові вироби" проведених ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" за допомогою електронних закупівель "Prozorro" (оголошення UA-2018-02-19-000856-c).

Відповідно до п. 4 цього рішення АМК антиконкурентні узгоджені дії під час підготовки та участі у вказаних торгах підтверджуються таким:

- спільне використання IP-адреси та синхронність дій у часі (п. 4,1 рішення);

- синхронність дій учасників (п. 4.2 рішення);

- зв`язок через окремих фізичних осіб (п. 4.3 рішення);

- наявність сталих господарських відносин між учасниками (п. 4.4 рішення);

- подання ТОВ "Гаскет ЛТД" неповного пакету документів у складі тендерних пропозицій, що свідчить про те, що ТОВ "Гаскет ЛТД" не мало наміру отримати перемогу на торгах та виступало як технічний гравець.

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.11.2020 у справі № 54/42-р/к дійшла висновку, що ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" під час підготовки документації та участі у вказаних торгах, які проводило ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" за допомогою електронних закупівель "Prozorro", ідентифікатор закупівель в системі UA-2018-02-19-000856-е, діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі в конкурентних процедурах закупівель.

Узгодивши свої поведінку та пропозиції конкурсних торгів, вказані суб`єкти господарювання усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже, спотворили результати проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, тобто вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

У результаті такої узгодженої поведінки ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" під час участі в торгах не було, дотримано принципів здійснення закупівель, передбачених ст. З Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі №904/1448/21, відмовлено в позові ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" до Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення від 30.11.2020 № 54/42-р/к.

Оцінивши вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, встановлені факти використання ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" IP-адреси, незниження учасниками своєї початкової цінової пропозиції; існування між учасниками закупівлі в синхронність' дій учасників, зв`язок через окремих фізичних осіб, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення.

Суд при розгляді справи №904/1448/21 встановив, що Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в оспорюваному рішенні після проведення аналізу всіх наявних документів доведено обставини, які підтверджують узгодженість, поведінки ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД", яка не відповідає меті та змісту змагальності, для забезпечення дотримання якої чинним законодавством і встановлено особливу процедуру проведення торгів. При цьому, суд зазначив, що наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності та встановлені у рішенні Південно-східного міжрегіонального територіального відділення Антимонопольного комітету України обставини свідчать про узгодження поведінки учасників конкурсних торгів, що спростовує посилання позивача на простий збіг дій учасників конкурсних торгів.

Таким чином, з урахуванням відсутності порушень чинного законодавства з боку Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України під час прийняття рішення від 30.11.2020 у справі № 54/42-р/к суди дійшли висновку, що Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне й обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної законом відповідальності.

З огляду на наведені обставини, Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про визнання недійсними рішення тендерного комітету Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", оформленого протоколом від 28.03.2018, про визнання переможцем і акцепт пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Сіал джет Україна", визнання недійсним договору поставки товару від 12.04.2018 № 136(3)18УК/53-121-01-18-06215, укладеного між Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електростанція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Сіал джет Україна", та застосування наслідків недійсності правочину.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор зазначив, що обставини вчинення ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, проведених відповідачем-1, підтверджуються Рішенням АМК № 54/42-р/к від 30.11.2020, законність якого підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 904/1448/21, та в силу ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування при розгляді даної справи.

За доводами прокурора, що через вчинення ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі в торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів, унаслідок чого замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки. Тому дії ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Отже, у діях ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" зазначеного тендера та недобросовісне отримання права на укладення договору. Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах. У зв`язку з цим прокурор вважає, що рішення тендерного комітету ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", оформлене протоколом його засідання від 28.03.2018, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" і підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України. Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення тендерного комітету, не може мати правомірного наслідку - укладення договору. Тому прокурор вважає, що договір, укладений за підсумками тендера, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 та ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна".

Також прокурор зазначає, що ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, узяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало бюджетні кошти в загальному розмірі 1 554 290,34 грн, що свідчить про наявність у відповідача-2 умислу на укладення спірного договору з метою отримання прибутку. Враховуючи приписи ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України та наявність такого умислу лише у відповідача-1, як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти в розмірі 1 554 290,34 грн підлягають поверненню іншій стороні договору - відповідачу-1, а отримані останнім за рішенням суду кошти мають бути стягнуті в дохід держави.

Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області у своїх письмових поясненнях зазначає, що вжиття заходів, визначених Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Законом України "Про публічні закупівлі", в частині складання вимог/висновків про зобов`язання усунення порушень, притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, звернення до суду тощо органами Держаудитслужби можливе лише за результатами проведених контрольних заходів.

Право органів державного фінансового контролю на звернення до суду при встановлені фактів порушення цивільного, господарського чи іншого законодавства обмежено нормами пунктів 8, 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Листом від 28.02.2023 №040831-17/646-2023 у відповідь на лист Васильківської окружної прокуратури Запорізької області від 14.02.2023 № 51-433 вих-23 щодо можливих порушень у сфері публічних закупівель у процедурах відкритих торгів, проведених ВП "Запорізька АЕС", надання їм належної оцінки та самостійного звернення з позовом до суду про визнання недійсними договорів, укладених за результатами спірних процедур закупівлі, Управління Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області повідомило прокуратуру, що зазначені процедури є завершеними, а договори, укладені у результаті їх проведення виконані, відтак Управління не має правових підстав для проведення моніторингу зазначених закупівель.

При цьому Східним офісом Держаудитслужби та Управлінням Східного офісу Держаудитслужби у Запорізькій області контрольні заходи, зокрема, щодо процедури закупівлі UA-2018-02-19-000856-c, не здійснювалися.

Відповідач-1, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає про відсутність у прокурора повноважень для звернення з позовною заявою до суду, в обґрунтування позовної заяви покладена виключно функція нагляду у сфері публічних закупівель, яка відсутня у прокуратури згідно приписів статті 131-1 Конституції України. Крім того, Василівською окружною прокуратурою Запорізької області не надано доказів того, що Східний офіс Держаудитслужби не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином, тим самим не доведено правомірність представництва прокурором інтересів держави в органах судової влади.

Відповідач-1 стверджує, що на момент розгляду тендерної пропозиції ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" він не мав жодних законних підстав для відмови цьому учаснику в участі у процедурі закупівлі чи відхилення тендерної пропозиції останнього, що свідчать про відсутність в діях замовника порушень норм Закону України "Про публічні закупівлі" та порушень самої процедури відкритих торгів, що виключає вину останнього чи його причетність до антиконкурентних узгоджених дій. Рішення АМК від 30.11.2020 у відношенні учасників процедури закупівлі не могло вплинути на дії тендерного комітету замовника щодо визначення переможця закупівлі та на результати закупівлі в минулому, вказане рішення зворотної дії в часі не має.

Також, на момент вчинення ВП "Запорізька АЕС" одностороннього правочину, який полягає в прийнятті рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі, ВП "Запорізька АЕС" не порушив жодного з обмежень, передбачених ст. 203 ЦК України, що виключає наявність підстав для визнання недійсним рішення тендерного комітету ВП "Запорізька АЕС", оформленого протоколом його засідання від 28.03.2018.

Відповідач-1 вказує, що спосіб захисту у вигляді визнання недійсними рішення тендерного комітету та договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, не передбачений Законом України "Про публічні закупівлі", Законом України "Про захист економічної конкуренції" та є неефективним способом захисту прав та інтересів держави. Крім того, стягнення з нього коштів за порушення, вчинені іншим суб`єктом господарювання, є неправомірним та неефективним способом захисту прав держави та фактично призведе до завдання збитків самій державі в особі цього підприємства.

Крім того, відповідач-1 у відзиві заявив клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності у спірних правовідносинах, оскільки як позивач, так і прокурор станом на 05.10.2018, яке є датою розпорядження Адміністративної колегії Запорізького відділення №58/41-р "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", були зобов`язані знати (та фактично знали) про порушення законодавства у сфері закупівель у спірній процедурі, рішення тендерного комітету у процедурі закупівлі приймалось 28.03.2018, а договір укладено 12.04.2018, тобто п`ять років тому, що перевищує строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду.

ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна", заперечуючи проти позову, вказує, що в якості способу захисту інтересів держави прокурор обрав визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору поставки та застосування наслідків недійсності правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства. Проте у такій категорії спорів судам необхідно встановлювати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Відповідач-2 вважає неспроможними висновки прокурора про те, що Договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки: тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" була нижчою за очікувану вартість предмета закупівлі згідно з Тендерною документацією; умови договору були належно виконані сторонами у повному обсязі, а саме відповідачем-1 перераховано відповідачу-2 грошові кошти та прийнято від відповідача-2 товар; прокурором не наведено обставин щодо невідповідності кількості, вартості або якості поставленого товару, розмір збитків, чи інших порушень, які б могли вплинути на виконання умов Договору; прокурором не визначено наявність інших потенційних учасників закупівлі, які б могли задовольнити потреби відповідача-1 за менші кошти; прокурором не визначено наявність на ринку на той час більш вигідних для замовника цінових пропозицій; прокурором не доведено, що товар за Договором було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів, не вказано протиправні наслідки укладення та виконання Договору.

Таким чином, за доводами відповідача-2, прокурором не доведено, що ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" під час вчинення Договору діяло з метою, відмінною від мети, передбаченої ст. 42 ГПК України. Також відповідач-2 звернув увагу, що за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Рішенням АМК накладено на відповідача-2 штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як унормовано частиною 3 статті 4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами частин 3, 4, 5 статті 53 ГПК України встановлено, зокрема, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1).

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Конституційний Суд України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція з даного питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні").

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:

8) порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

10) звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (пп. 1, 3 п. 3 зазначеного Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до п. 7 зазначеного Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Запорізької області здійснює Східний офіс Держаудислужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" та Положення про управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, затвердженого наказом Східного офісу Держаудитслужби від 29.08.2016 №3.

Згідно з пп. 18 п. 6 Положення про Східний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23, Східний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Запорізької області.

Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував, що Державна аудиторська служба України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, наділена повноваженнями на звернення до господарського суду з позовами про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти.

Отже, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, є Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

В обґрунтування наявності підстав для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області прокурор посилається на порушення інтересів держави у бюджетній сфері та необхідність їх комплексного захисту, оскільки вчинення ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання товару за рахунок коштів державного підприємства за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу державних коштів для цього. Органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.

Судом встановлено, що листом №51-433вих23 від 14.02.2023 Перший заступник керівника Василівської окружної прокуратури Запорізької області проінформував Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, зокрема про те, що рішенням Адміністративної колегії територіального відділення АМК України від 30.11.2020 № 54/42-р/к ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" визнано винними у вчиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів, що залишаються не усунутими негативні наслідки договору, укладеного за результатами закупівлі UA-2018-02-19-000856-c.

Інформування про вказаний факт було здійснено прокуратурою з метою надання цьому факту з боку Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області належної оцінки та самостійного звернення з позовом до суду, зокрема, про визнання недійсним договору від 12.04.2018 як такого, що укладений з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та без додержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, застосування наслідків недійсного правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Листом від 28.02.2023 № 040831-17/646-2023 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області повідомило прокурора, зокрема, що спірна процедура закупівлі є завершеною, а договір, який укладений за результатами її проведення, виконаний. У зв`язку з цим, в Управління не має правових підстав для проведення моніторингу вказаної закупівлі. Разом з тим, право органів державного фінансового контролю на звернення до суду при встановленні фактів порушення цивільного, господарського чи іншого законодавства обмежено нормами п. 8, 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". За наведених підстав, Управління повідомило, що підстави звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про закупівлю, укладеного за результатами проведеної закупівлі, - відсутні.

Листом від 13.04.2023 № 51-1099вих-23 Василівська окружна прокуратура Запорізької області на виконання приписів ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" до пред`явлення позову до суду повідомила Східний офіс Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про здійснення прокурором представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви.

Відтак суд встановив, що при зверненні з даним позовом до суду прокурором було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", у зв`язку з невжиттям компетентним органом заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про порушення інтересів держави. Доводи відповідача-1 щодо відсутності у Василівської окружної прокуратури Запорізької області повноважень для звернення з даною позовною заявою до суду суд відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 ГК України.

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим, приписами частини третьої наведеної статті встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правовими підставами даного позову прокурор визначив ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України та ч. 1 ст. 208 ГК України.

Зокрема, прокурор стверджує, що рішення тендерного комітету ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", оформлене протоколом від 28.03.2018, та договір поставки товару від 12.04.2018 (далі разом - оспорювані правочини), завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Частиною 3 статті 228 ЦК України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 208 ГК України.

Суд звертає увагу, що у законодавстві відсутні визначення поняття "інтерес" та поняття "інтерес держави і суспільства". Законодавство не містить ні орієнтованого переліку сфер, де існують ці державні інтереси, ні критеріїв чи способів їх визначення.

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 певною мірою конкретизував, що державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

У наукових працях зазначається, що поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

Частиною 3 статті 5 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до статті 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

У постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 Верховний Суд вказав, що "здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків".

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм частини 3 статті 228 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

За визначенням статті 1 наведеного Закону, економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закон України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно з статтею 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, зокрема, що за порушення, передбачені пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Згідно з ч. 5 наведеної статті, замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Статтею 42 ГК України встановлено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Фактично у якості єдиного доказу того, що оспорювані рішення тендерного комітету та договір поставки є такими, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна", прокурор посилається на Рішення АМК №54/42-р/к від 30.11.2020, яким визнано, що ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" своїми діями вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю UA-2018-02-19-000856-c, проведених відповідачем-1.

Законність Рішення АМК № 54/42-р/к від 30.11.2020 встановлена та підтверджена рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 904/1448/21.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини вчинення ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД" порушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю UA-2018-02-19-000856-c, встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не потребують доказування при розгляді даної справи.

У той же час суд звертає увагу на те, що лише сам факт вчинення вказаними товариствами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений Рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Пунктом 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб`єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

У вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. При цьому позбавлення суб`єкта господарювання права протягом трьох років брати участь у процедурах закупівель є тим запобіжчиком, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб`єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів.

Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність. Зокрема, за порушення, пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи (ст. 51, ч. 2 ст. 52).

Як встановлено судом, за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Рішенням АМК накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн, зокрема, на ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна". Отже, відповідачем-2 понесено відповідальність за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Суд звертає увагу на те, що положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням.

Відтак прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання спірного Договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Водночас судом враховано, що у відкритих торгах UA-2018-02-19-000856-c брали участь лише два суб`єкта господарювання: ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" та ТОВ "Гаскет ЛТД", тендерні пропозиції яких відповідно становили 1 295 241,95 грн та 1 295 256,95 грн.

При цьому тендерна пропозиція ТОВ "ВКП "Сіал джет Україна" (1 295 241,95 грн) була нижчою за очікувану замовником вартість предмета закупівлі (1 295 256,95 грн).

Поряд з цим, матеріали справи не містять відомостей про наявність інших потенційних учасників спірної закупівлі, які б могли задовольнити потреби замовника (відповідача-1) за менші кошти.

Прокурором не надано доказів наявності на ринку на час проведення спірної закупівлі більш вигідних для замовника (відповідача-1) цінових пропозицій.

Прокурором не надано доказів того, що товар за Договором, укладеним за результатами спірних відкритих торгів, було поставлено із завищенням цін, що аналогічні товари могли бути поставлені з використанням менших ресурсів.

Крім того, судом враховано, що умови оспорюваного Договору були виконані його сторонами у повному обсязі, зокрема, відповідачем-1 перераховано відповідачу-2 грошові кошти у сумі 1 554 290,34 та прийнято від відповідача-2 товар, поставка якого є предметом договору.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази невідповідності кількості, вартості або якості поставленого відповідачем-2 товару, розміру завданих замовнику збитків, наявності інших порушень при виконанні умов Договору.

З огляду на наведене, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України відсутні, а рівно відсутні підстави для застосування наслідків недійсного правочину, а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши заяву відповідача-1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати, чи порушено право чи законний інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.

Оскільки у задоволенні позову прокурора суд відмовив у зв`язку з необґрунтованістю пред`явлених вимог, дана заява відповідача-1 не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

Інші доводи і твердження учасників справи судом відхилено як такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.02.2024.

Суддя Т.М. Ващенко