Рішення

від 19.02.2024 по справі 363/2885/21

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.02.2024 Справа № 363/2885/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мацьовитій Я.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Тетяна Василівна та ОСОБА_6 , про визнання договору удаваним, визнання договору укладеним і визнання права власності,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, уточнивши вимоги в якому, просив:

- визнати удаваним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 14 липня 2018 року ОСОБА_4 у якості продавця, від імені якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 у якості покупця, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком Олегом Анатолійовичем і зареєстрований в реєстрі за №3062;

- визнати укладеним 14 липня 2018 року ОСОБА_4 у якості продавця та ОСОБА_3 у якості покупця договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221882400:20:280:0001 площею 1, 3620 га, розташованої на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області, на умовах, визначених у договорі купівлі-продажу земельної ділянки, укладеному 14 липня 2018 року ОСОБА_4 у якості продавця, від імені якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 у якості покупця, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком Олегом Анатолійовичем і зареєстрованому в реєстрі за №3062;

- визнати право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:0001 площею 1, 3620 га, розташовану на території Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області;

- стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 3346 грн. 89 коп. на відшкодування судового збору.

Свої вимоги мотивував тим, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2018 року з кадастровим номером 3221882400:20:280:0001 є удаваним, оскільки його вчинено продавцем, позивачем і удаваним покупцем для приховання іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_4 передала належну їй на праві власності земельну ділянку не Меселю- ОСОБА_7 , а позивачу, і саме позивач прийняв земельну ділянку у фактичне володіння та сплатив за неї продавцю із власних коштів визначену у договорі грошову суму, при цьому удаваний покупець діяв лише, як номінальний покупець земельної ділянки за удаваним договором.

Також зазначив, що з 1982 по 1987 рік позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_8 , від шлюбу з якою в них народилася дочка ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення ОСОБА_8 уклала новий шлюб, від якого в неї народився син ОСОБА_5 (відповідач по справі).

За життя дочка позивача підтримувала міцні сімейні зв`язки зі зведеним братом ОСОБА_5 , в зв`язку з чим між останнім та позивачем також виникли довірительні стосунки, що сприяло укладенню удаваного договору.

На момент укладання 14 липня 2018 року договору купівлі-продажу, ще за життя ОСОБА_9 , відчуваючи довіру до ОСОБА_5 , позивач уклав з ним в усну угоду, відповідно до якої удаваний покупець мав придбати у ОСОБА_4 земельну ділянку в інтересах ОСОБА_3 його коштом, а в подальшому, на першу його вимогу відчужити позивачу земельну ділянку, не вимагаючи жодної фактичної оплати ціни земельної ділянки. 18 липня 2018 року позивач звернувся до удаваного покупця із вказаною вимогою, однак останній спірну земельну ділянку на його користь не переоформив, а в подальшому уникав будь-якого спілкування з ОСОБА_3 , що свідчить про його відмову від усної угоди.

Крім того, зазначив, що на момент укладання договору, ОСОБА_5 не мав власних коштів для придбання земельної ділянки, що також свідчить про удаваність договору.

ОСОБА_4 подала до суду відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що між сторонами правочину виникли інші правовідносини, ніж передбачені договором купівлі-продажу земельної ділянки та, що воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових правовідносин ніж ті, які передбачено укладеним між ними договором купівлі-продажу. Водночас, у договорі зазначено про те, що продавець та покупець підтверджують розуміння вчиненого правочину. Просила розглянути справу у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_5 подав до суду відзив, в якому зазначив, що ОСОБА_5 сплатив вартість земельної ділянки та супутні витрати у повному обсязі відповідно до умов договору купівлі-продажу. Факт проведення повного розрахунку та відсутність будь-яких претензій до покупця скріплено підписом продавця, що посвідчений приватним нотаріусом КМНО Василенко О.А.

Також зазначив, що жодних домовленостей між позивачем та ОСОБА_5 щодо придбання у ОСОБА_4 земельної ділянки в інтересах позивача і за його кошти, як і безоплатного відчуження йому земельної ділянки, не існувало. Зазначені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, належними, допустимими і достатніми доказами не підтверджено, які є надуманими та не відповідають дійсності, а сам позов є нічим іншим, як намагання позивача ввести суд в оману та визнати в судовому порядку право власності на земельну ділянку, до власності якої позивач жодного відношення він не має. Наведені в позовній заяві підстави позову ґрунтуються виключно на припущеннях і домислах позивача і не можуть сприйматися, як належний доказ у цій справі.

Разом з тим, обставина стосовно того, що ОСОБА_3 відповідно до довіреності діяв в інтересах ОСОБА_4 та одночасно був покупцем земельної ділянки, яку вона продавала, суперечить вимогам закону. Крім того, якби позивач дійсно мав намір купувати землю, він міг і мав можливість укласти прямий договір з продавцем без порушення вимог ЦК України.

Водночас, доводи позову та надані докази про відсутність у ОСОБА_5 грошових коштів на придбання земельної ділянки не підтверджують відсутності в нього заощаджень. Просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_6 подав письмові заперечення, в яких зазначив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в період з 01 квітня 2014 до 01 вересня 2018 року проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. В провадженні Вишгородського районного суду Київської області знаходиться справа №363/899/22 за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Тетяна Василівна, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу, визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельних ділянок та стягнення коштів.

25 грудня 2021 року ОСОБА_6 випадково дізналася, що 14 липня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_5 придбано у ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:0001. Однак, ОСОБА_6 згоди на вчинення таких дій не надавала.

Таким чином, зважаючи на те, що третя особа та ОСОБА_5 в період укладення 14 липня 2018 року договору купівлі-продажу перебували у фактичному шлюбі, вказаний договір вважала недійсним.

Крім того, долучила до позову нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 від 31 жовтня 2018 року, в якій йдеться про долю земельної ділянки з кадастровим номером 3221882400:20:280:0001 та про правовідносини, що виникли між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 щодо цієї земельної ділянки. Вказану заяву вона знайшла серед документів після припинення стосунків з ОСОБА_5 . Просив в задоволенні позову відмовити з викладених вище підстав.

Представник позивача в суді просила позов задовольнити. Зазначила, що сторонами вчинено удаваний правочин, в той час, коли ОСОБА_3 при укладанні договору спірного договору діяв на підставі дійсної довіреності від імені ОСОБА_4 . Він є фактичним володільцем та власником спірної земельної ділянки. Пояснила, що земельну ділянку оформлено на ОСОБА_5 з метою приховання іншого правочину, проте насправді її власником весь час був позивач, який її і придбав. Між сторонами правочину існували родинні відносини, за їх усною домовленістю здійснювалася діяльність в сфері купівлі-продажу земельних ділянок, проте після смерті дочки позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 , відносини між позивачем та ОСОБА_5 погіршилися. Також зазначила, що договір оформлено саме таким чином, оскільки позивач довіряв відповідачу, який повинен був у подальшому відчужити земельну ділянку на користь ОСОБА_3 . Крім того, про удаваність правочину свідчить нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 від 31 жовтня 2018 року, в якій останній підтвердив обставини виниклих правовідносин, про які йдеться в позові ОСОБА_3 . Також просила відмовити в стягненні судових витрат з позивача на користь ОСОБА_5 , які вважала завищеними.

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що вказаний правочин укладено відповідно до вимог закону, за яким проведено фактичний розрахунок та сплачено кошти продавцю. Також зазначив, що спірна земельна ділянка в подальшому зазнала неодноразового відчуження та перетворення, яку відповідач відчужив ОСОБА_11 , та яка в подальшому увійшла до складу іншої земельної ділянки з кадастровим номером 3221882400:20:280:6016 та незаконно вибула до ОСОБА_12 . Пояснив, що на даний час в суді розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння. Відчуження земельної ділянки мало місце за підробленим паспортом ОСОБА_11 , в той час, коли ОСОБА_12 є партнером позивача. В зв`язку з цим вважає, що ОСОБА_3 причетний до незаконного заволодіння ОСОБА_12 земельною ділянкою, до складу якої наразі входить спірна земельна ділянка. Вважав позов надуманим та необґрунтованим, поданим з метою унеможливлення захисту прав ОСОБА_11 в зазначеній вище цивільній справі. Також зазначив, що земельна ділянка в тимчасове користування відповідачу не надавалася та не могла надаватися, оскільки належала йому на праві власності. Крім того, просив виключити з числа доказів нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 від 31 жовтня 2018 року про тимчасове користування спірною земельною ділянкою, оскільки відповідач в той час був за кордоном і не міг скласти таку заяву. Вважає, що вона є підробленою, про що здійснюється відповідне досудове розслідування в кримінальному провадженні. Також просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 168 381 грн. 50 коп.

В суді свідок ОСОБА_13 показав, що перебуває з ОСОБА_5 в дружніх відносинах, в той час, коли з ОСОБА_3 відносини погіршилися. Зазначив, що між ним за усною домовленістю існують партнерські відносини, які займалися девелопментом земельних ділянок, скуповували їх, проводили їх необхідне засвоєння для подальшого перепродажу. Месель- ОСОБА_7 є їхнім бізнес партнером та зведеним братом померлої доньки позивача ОСОБА_9 . Спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:0001 придбано за їхні спільні кошти (його, ОСОБА_5 та ОСОБА_14 ), які в готівковій формі передано ОСОБА_10 та сплачені ним при оформлені договору купівлі-продажу 14 липня 2018 року. Ці обставини йому відомо особисто, а також під час опрацювання документів при здійсненні спільної діяльності. Власником спірної земельної ділянки після укладання договору купівлі-продажу став ОСОБА_5 . Під час оформлення зазначеного правочину також була присутня покійна ОСОБА_9 . Зазначив, що з цією спірною ділянкою їхній проект до стадії реалізації не дійшов, тому домовленості лишилися усними і письмово не оформлювалися. В подальшому, вказану земельну ділянку продано ОСОБА_11 , який її об`єднав з іншими земельними ділянками, яка згодом незаконно вийшла з його володіння. Також зазначив, що йому відомо про нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 від 31 жовтня 2018 року, яку він вважає підробленою. Існування будь-яких усних домовленостей, зокрема тих про які йдеться в позові ОСОБА_3 спростував.

Заслухавши представників позивача та ОСОБА_5 , допитавши свідка ОСОБА_13 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 05 вересня 2017 року, ОСОБА_4 видала ОСОБА_3 нотаріально посвідчену довіреність, відповідно до якої уповноважила його бути її представником у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та організаційної форми (у тому числі в органах державної влади і місцевого самоврядування, зокрема - в органах державної влади та управління, а також в будь-яких районних, сільських, селищних радах, у районних державних адміністраціях, у Київській обласній державній адміністрації, у виконавчих органах будь-якого рівня та їх структурних підрозділах, в землевпорядних органах, у відповідних органах Державної реєстрації права власності на нерухоме майно, підприємствах, які здійснюють експертну оцінку землі, в органах нотаріату, з питань, пов?язаних із замовленням та одержанням документів для продажу, а також продажем від її імені, на умовах, обговорених ними попередньо до видачі цієї довіреності, належних їй на праві приватної власності ряду земельних ділянок, серед яких і на земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:0001, площею 1,3620 га, цільове призначення для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Демидівська сільська рада.

В силу повноважень, що ґрунтуються на цій довіреності, представник серед іншого має право розписуватися за ОСОБА_4 , зокрема, але не виключно підписувати договори купівлі-продажу на умовах, які їй попередньо відомі і не потребують будь-якого додаткового узгодження з нею, а також у випадках, що будуть визначатися представником самостійно попередні договори, у тому числі з отриманням авансу, підписувати зміни до вищевказаних договорів та розривати їх, в разі необхідності, підписувати заяви, замовлення, повідомлення, тощо.

14 липня 2018 року між ОСОБА_4 , в інтересах якої відповідно до вказаної вище довіреності діє ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований за №3062.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 5, 7, 8.3, 11, 14-18 Договору, продавець передає у власність покупцю належну йому на праві власності земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Демидівська сільська рада, а покупець приймає земельну ділянку і сплачує за неї обумовлену грошову суму, на умовах, викладених в цьому договорі, (надалі земельна ділянка).

Земельна ділянка має площу 1,3620. га, цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального садівництва

Кадастровий номер 3221882400:20:280:0001.

Речові права третіх осіб на земельну ділянку (обмеження прав на землю) відсутні.

Продаж земельної ділянки вчинюється за погоджену сторонами грошову суму 153089 грн., які покупець сплатив продавцю повністю до підписання цього договору, продавець своїм підписом під цим договором підтверджує факт повного розрахунку та відсутність будь-яких претензій до покупця.

Продавець гарантує, що внаслідок продажу земельної ділянки не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх та малолітніх дітей, непрацездатних та інших осіб, яких продавець зобов`язаний утримувати.

Зміст ст.ст. 182, 203, 210-236, 319, 534, 360, 356, 361-363, 626, 640, 647, 651, 654, 655-664, Цивільного кодокоу України, ст.ст.57-74, Сімейного кодексу України, ст.ст. 78-81, 86-88, 116, 120, 123, 126 Земельного кодексу України продавцю та покупцю нотаріусом роз?яснено. Сторони домовились, що відповідно до ст. 647 ЦКУ, ст. 55 3акону України «Про нотаріат» нотаріальне посвідчення цього договору здійснюється в м. Києві.

Сторони підтверджують, що вони не визнані недієздатними чи: обмежено дієздатними: укладання договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним, усвідомленим, і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що: стосуються продажу вищезазначеної земельної ділянки. Будь-які попередні домовленості, які-мали місце до укладання цього о і не відображені у його тексті, після підписання договору не матимуть правового значення.

Продавець у своїй заяві, що зберігається у справах ОСОБА_15 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, стверджує, що відчужувана земельна ділянка є її особистою приватною власністю. Покупець у свої заяві, що зберігається у справах Василенка О.А., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, стверджує що на момент укладення даного договору у зареєстрованому шлюбі та/або у фактичних шлюбних відносинах не перебуває.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу Україні право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Як ствердив в суді представник відповідача, 12 грудня 2019 на підставі заяви ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:0001, площею 1,3620 га та ще 15 земельних ділянок об`єднано, в результаті чого утворилася земельна ділянка з кадастровим номером 3221882400:20:280:0953, площею 4,2886 га. 14 вересня 2020 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, зареєстрованого за №324, ОСОБА_5 відчужив вказану земельну ділянку ОСОБА_11 . В подальшому за заявою ОСОБА_11 земельну ділянку 3221882400:20:280:0953, площею 4,2886 га об`єднано із земельною ділянкою 3221882400:20:280:0953, площею 0,8635 в результаті чого утворилася земельна ділянка за кадастровим номером 3221882400:20:280:6016. Після чого, земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_12 та зазнала перетворень у земельну ділянку з кадастровим номером 3221882400:20:280:6030.

Про зазначені обставини суду подано: копії заяв про об`єднання земельних ділянок від 15 листопада 2019 року, копію витягу з ДРРП від 12 грудня 2019 року, копію договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого за №324, копію заяви про об`єднання земельних ділянок від 14 вересня 2020 року, копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 вересня 2020 та 06 жовтня 2020 року, копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 березня 2021 та 17 вересня 2021 року, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22 вересня 2021 року у справі №363/1306/21, витягом з ЄРДР від 20 вересня 2022 року.

Зі змісту копії заяви ОСОБА_5 від 31 жовтня 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Гнідюк О.Б. вбачається, що ОСОБА_5 прийняв на термін до 31 грудня 2021 року у тимчасову власність ряд земельних ділянок, в тому числі і спірну земельну ділянку й на виконання всіх досягнутих домовленостей між ОСОБА_3 та ОСОБА_16 , стосовно будівництва будинку для людей літнього віку на вказаній земельній ділянці, бере на себе обов`зок за першою вимогою ОСОБА_3 вчинити дії, а саме:

-об?єднати чотири земельні ділянки в одну;

-розробити детальної план території;

-укласти відповідні договори на будівництво котеджів (будинків) з визначеними ОСОБА_17 підрядними будівельними організаціями;

-укласти відповідні договори на облаштування прибудинкової території та перенесення лінії електропередачі;

-укладати договори на залучення додаткових інвестиційних коштів;

-укладати договори купівлі-продажу частини об?єднаної земельної тим фізичним та юридичним особам, на яких вкаже

ОСОБА_18 будь-якому випадку до 31 грудня 2021 року вказані земельні ділянки або об?єднану земельну ділянку переоформити на власника ОСОБА_19 .

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається зі ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до норм чинного законодавства України правочини щодо відчуження нерухомого майна, розпорядження та управління ним підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст.ст. 209, 577, 657, 716, 732, 745, 793, 794, 1031, 1247 ЦК України, ст. 128 ЗК України).

Право власності на нерухоме майно оформлюється відповідно Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і виникає з моменту державної реєстрації (ст.ст. 210, 334 ЦК України, ст. 126 ЗК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Згідно роз`яснень даних у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», за удаваним правочином (стаття 235 ЦК сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З аналізу досліджених доказів судом встановлено, що обставини позову є недоведеними та бездоказовими, а вимоги позову необґрунтованими. Належні, допустимі і достатні докази того, що спірний договір є удаваним і насправді між сторонами виникли інші правовідносини суду не надано.

Доводи позову про те, що ОСОБА_3 є покупцем та власником земельної ділянки на матеріалах справи, фактичних обставинах та вимогах Закону не ґрунтуються.

Посилання в позові на те, що позивач мав грошові кошти на укладення такого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14 липня 2018 року, а відповідач ОСОБА_5 не мав грошових коштів для придбання спірної земельної ділянки, спростовуються змістом зазначеного вище договору купівлі-продажу, показаннями свідка ОСОБА_13 і за вказаних обставин саме по собі підставою для визнання правочину удаваним бути не може.

Крім того, позивач доводив, що грошові кошти за купівлю земельної ділянки ОСОБА_5 не передавав, проте, яка особа, кому і в який спосіб передавала грошові кошти продавцю за версією позивача є невизначеним.

В той же час, ніщо в справі не вказує на те, що позивач коли-небудь був і є власником спірної земельної ділянки, її володільцем та/або мав передбачені законом права на неї (речові права на чуже майно тощо).

Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Водночас, словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти так, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або у інший спосіб на шкоду інтересам довірителя, зокрема на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року в справі 388/339/20 зазначив, що якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. У такому випадку довіритель не повинен доводити, що цей правочин вчинено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність своїх дій.

Водночас, доводи позову про приховання іншого правочину, який сторони вчинили насправді під час купівлі-продажу спірної земельної ділянки 14 липня 2018 року є невизначеними та недоведеними. В самому позові не зазначено про правочин, який вони насправді вчинили, а лише зазначено, що фактично покупцем виступив не ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 , який був одночасно представником продавця і нібито діяв у своїх інтересах будучи покупцем, що на вимогах закону не ґрунтується та є самостійною підставою для визнання такого правочину в разі його вчинення недійсним.

В позові також не доведено, які насправді права та обов`язки виникли між сторонами укладеного договору купівлі-продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за умови посилання на удаваність такого договору.

Посилання на довірительні відносини між сторонами, а також на мотиви укладення спірного договору купівлі-продажу, правового значення для визнання його удаваним згідно ст. 235 ЦК України не мають і на удаваність спірного договору не вказують.

Доводи позову про існування усної домовленості щодо оформлення тимчасового права власності у ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку з подальшим виникненням обов`язку відчуження земельної ділянки на користь позивача суд відкидає, які викладеним вище вимогам Закону не відповідають, права власності, права на майно та будь-яких законних прав та обов`язків щодо його відчуження утворювати не можуть, а тому ці посилання суд відхиляє як неспроможні.

Ніщо в справі не вказує на те, що сторони договору купівлі-продажу ( ОСОБА_4 та ОСОБА_20 ) умисно оформлювали спірний договір, а насправді вчинили інший та в них виникли інші права та обов`язки, але не ті, що випливають із договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки.

В цьому зв`язку суд відкидає нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 від 31 жовтня 2018 року, яка за своїм змістом на вимогах Закону не ґрунтується і не може слугувати підставою для визнання правочину удаваним, її зміст вимогам закону не відповідає, спростовується змістом укладеного спірного договору, на підставі якого ОСОБА_5 став власником земельної ділянки і набув всі правомочності власника без будь-яких обмежень.

Зокрема, посилання в з`яві про прийняття в строк до 31 грудня 2021 року земельних ділянок у тимчасову власність, існування усних домовленостей та виникнення зобов`язання за першою вимогою ОСОБА_3 переоформити на нього спірну земельну ділянку вказаним вище вимогам Закону не відповідає та з основними засадами права власності не узгоджується, коли прийняття земельної ділянки у тимчасову власність, як і існування усних домовленостей з приводу відчуження нерухомого майна, Законом не передбачено, а відтак жодних прав та обов`язків особи на майно за вказаних обставин виникнути не може.

Сама тільки нотаріально посвідчена форма вказаної заяви (в порядку ст. 45 Закону України «Про нотаріат») на її законність та відповідність вимогам Закону не вказує, коли відповідність змісту заяви законові нотаріусом в даному випадку не перевіряється.

У той же час, суд вважає, що за своєю суттю вказана заява не є правочином в розумінні ст. 202 та ч. 1 ст. 328 ЦК України, коли право власності на майно захищається законом, не може бути обмеженим, як і не може реалізовуватися у спосіб та з умовами про які йдеться у вказаній заяві.

Крім того, вказаний доказ суд не бере уваги та його відхиляє в порядку ч. 6 ст. 95 ЦПК України, в зв`язку з тим, що його оригінал суду не подано та його знаходження є невідомим, а сторона відповідача поставила вказаний документ під сумнів, посилаючись на підробку та недостовірність, оскільки згідно довідки з державної прикордонної служби №б/н від 06 жовтня 2023 року, 31 жовтня 2018 року по 06 листопада 2018 року ОСОБА_5 перебував за кордоном.

Що стосується письмового опитування сторін, то їх зміст відомостей, які б мали істотне значення для вирішення справи не містить й судом до уваги при вирішенні справи не береться.

Отже, законних підстав для визнання спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки удаваним згідно ст. 235 ЦК України судом не встановлено.

Разом з тим, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки укладеним з іншою особою, яка не є стороною договору, тобто з переводом прав та обов`язків покупця на іншу особу, виходячи з характеру спірних правовідносин, Законом не передбачено.

У той же час, статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов?язує виникнення в особи суб?єктивного права власності на певні об?єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об?єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

На підставі викладеного, підстав для визнання права власності за позивачем на спірну земельну ділянку згідно вказаних вимог Закону не встановлено і позов про це є безпідставним.

Таким чином, порушених прав позивача, які б підлягали захистові, в цій справі судом не встановлено, а тому в задоволенні вказаного позову слід відмовити за недоведеністю та безпідставністю.

Вирішуючи клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про постановлення окремої ухвали, то підстав для цього згідно ст. 262 ЦПК України в даному випадку не встановлено, оскільки нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 від 31 жовтня 2018 року, в цій справі не є ні предметом спору, ні предметом позову, коли питання про її підроблення при вирішенні спору судом не вирішувалося, а тому виявлені відповідачем ОСОБА_5 ознаки її підроблення, за певних умов можуть стати підставою для досудового розслідування в порядку ст. 214 КПК України, після повідомлення про вчинення кримінального правопорушення особою, яка його виявила, в той час, як виявлення цих обставин при вирішенні спору в цій справі до предмету доказування не входить.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається із матеріалів справи, інтереси ОСОБА_5 в суді представляв адвокат Кобижча О.І., що діяв на підставі договору про надання правової допомоги 01 грудня 2021 року, ордеру №1022741 від 06 грудня 2021 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000797 виданого 06 вересня 2019 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору, адвокат бере на себе зобов`язання здійснити захист та надати інші види правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно актів виконаних робіт в період з 07 грудня 2021 року по 18 листопада 2023 року відповідно до договору про надання правової допомоги від 01 грудня 2021 року адвокатом Кобижчою О.І. відповідачу надано послуги на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом вказаної цивільної справи в загальному розмірі 168 381 грн. 50 коп.

Разом з тим, за змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_2 , брав безпосередню участь в семи судових засіданнях, що відбувалися 19 жовтня 2022 року 31 хв., 12 грудня 2022 року 29 хв., 20 лютого 2023 року 1 год. 51 хв., 24 серпня 2023 року 34 хв., 30 листопада 2023 року 17 хв., 16 січня 2024 року 33 хв. та 19 лютого 2024 року 3 год. 05 хв.

Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на незначну складність справи, ціну позову (153089 грн.), значення справи для сторін, обсяг вчинених адвокатом процесуальних дій, наданих послуг, виконаних робіт та витрачений для цього час, з огляду на заперечення представника позивача, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 168 381 грн. 50 коп. є значно завищеними та підлягають зменшенню до 20000 грн.

Беручи до уваги викладене, з позивача на користь ОСОБА_5 слід стягнути витрати на правничу допомогу в розмір в розмірі 20000 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,

вирішив:

в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на правничу допомогу в розмір в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

Повне судове рішення складено 29 лютого 2024 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідачі: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, прим. 405Б.

Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Тетяна Василівна, знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя