Рішення

від 27.02.2024 по справі 340/8174/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/8174/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач (через свого представника адвоката Боровського В.А.) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.07.2023 № 221624-2410-1128-UА35080030000042560, яким було визначено податкове зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб на суму 65440,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства до останнього переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. За таких обставин, позивачка з моменту реєстрації ФГ "Меркурій" втратила статус землекористувача, а такий статус з моменту реєстрації перейшов саме до вказаного господарства. Наведене є підставою для визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправним, оскільки податкове зобов`язання визначено не тому суб`єкту, який є землекористувачем.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити (а.с.30-31).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Виконавчим комітетом Новопразької селищної ради Олександрійського району було видано ОСОБА_2 . Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 47,5 га для ведення фермерського господарства, що розташована на території Новопразької селищної ради Олександрійського району.

Земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером: 3520355400:02:003:9135 (а.с.21-22).

28.12.1992 зареєстровано ФГ "Меркурій", головою якого було призначено ОСОБА_2 (а.с.16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.03.2016 у справі № 398/4967/15-ц за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 47,2 га, яка розташована на території Новопразької селищної ради, кадастровий номер 3520355400:02:003:9135, по 1/3 частині за кожним (а.с.14-15).

Згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, вказана вище земельна ділянка на праві постійного користування перебуває у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а.с.37).

14 липня 2023 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 221624-2410-1128-UА35080030000042560, якими позивачу, згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.286.5 ст.286 розділу ХІІ ПК України, визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2023 рік в сумі 65440,10 грн (а.с.9).

Вважаючи протиправними зазначене вище податкове повідомлення-рішення, позивач звернулася до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору суд виходить з таких приписів діючого законодавства.

За змістом пп.14.1.72, пп.14.1.73, пп.14.1.147, п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України): земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Платниками земельного податку є, зокрема землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (ст. 269 ПК України).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на праві постійного користування (14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Об`єктами оподаткування платою за землю є, зокрема: земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (ст. 270 ПК України).

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (ст. 271 ПК України).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п. 286.5 ст. 286 ПК України).

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Зміст наведених правових норм свідчить, що земельний податок з фізичних осіб сплачується з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації відповідного права. Сплата земельного податку є обов`язком, яке кореспондується з правом користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України від 19.06.2003 № 973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 973-IV).

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство (ч.1 ст.5 Закону № 973-IV).

Згідно до вимог ч. 1 ст. 7 Закону № 973-IV надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 8 Закону № 973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Таким чином можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації такого фермерського господарства.

Відповідно ст.12 Закону № 973-IV землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Встановлюючи, що землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на перелічених вище умовах, Закон № 973-IV при цьому не встановлює будь-яких виключень щодо правового регулювання користування земельною ділянкою. Не встановлює цей Закон і такі наслідки, як набуття фермерським господарством права на користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину для створення фермерського господарства, в силу факту державної реєстрації фермерського господарства.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 18.06.2021 року по справі № 400/1730/19 у правовідносинах з орендної плати за землі державної та комунальної власності, які були надані фізичній особі для створення фермерського господарства: податковий обов`язок щодо сплати орендної плати у таких правовідносинах лежить на орендарі земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав. Податковий обов`язок щодо сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності виникає у фермерського господарства, для створення якого фізичній особі була надана земельна ділянка, після переходу до нього прав орендаря в установленому законом порядку.

Аналізуючи викладені вище норми законодавства та практику Верховного Суду можна зробити висновок, що обов`язок сплати земельного податку покладений на ту особу, яка зазначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що, хоча земельна ділянка загальною площею 47,2 га кадастровий номер: 3520355400:02:003:9135 перебуває у фактичному користуванні ФГ "Меркурій", ОСОБА_1 не оформила належним чином передачу своєї частки такої земельної ділянки (15,73 га) цьому фермерському господарству як землекористувачу.

Таким чином, оскільки постійним користувачем 1/3 частки земельної ділянки кадастровий номер: 3520355400:02:003:9135 є позивач, суд вважає, що саме на позивача відповідно до статті 269 ПК України покладено обов`язок щодо сплати земельного податку з фізичних осіб.

Той факт, що використання земельної ділянки відбувається через створене ФГ "Меркурій" не змінює статусу позивача, як постійного користувача земельної ділянки та не звільняє її від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати земельний податок. Не звільняє від цього обов`язку і навіть можлива сплата ФГ "Меркурій" земельного податку. Платник податку, як це встановлено пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 ПК України, є обов`язковим елементом податку, який визначається виключно нормами ПК України. Ст. 2 ПК України встановлено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Крім того суд вважає безпідставними посилання представника позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 та від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, оскільки вони зроблені у господарській справі та стосуються припинення права користування земельними ділянками для ведення фермерських господарств, тобто за відмінних обставин та їх правового регулювання.

Схожа за змістом правова позиція, наведена Верховним Судом у постанові від 08.07.2021 у справі № 120/3966/19.

Разом з тим, як встановлено, відповідачем розраховано позивачці земельний податок в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі рішення Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області від 23.06.2022 № 647, як суб`єкту господарювання, у якого перебуває земельна ділянка у постійному користуванні (а.с.18).

Згідно п.274.2. ст.274 ПК України ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності).

Приписами ст. 55 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідачем не доведено, що позивачка є суб`єктом господарювання в розумінні вказаних вище норм права, а тому застосування ставки земельного податку в розмірі 12 % за рішенням від 23.06.2022 № 647 є безпідставним. Водночас, суд не зобов`язаний самостійно здійснювати розрахунок податкового зобов`язання замість контролюючого органу, тим самим перебираючи таким чином його повноваження.

Таким чином, оскільки саме до повноважень контролюючого органу належать функції розрахунку штрафних санкцій, нарахування пені, визначення інших сум грошових зобов`язань, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2023 № 221624-2410-1128-UА35080030000042560 в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатила судовий збір в сумі 858,88 грн (а.с.10), який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 14.07.2023 року № 221624-2410-1128-UА35080030000042560.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 858,88 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО