Постанова

від 29.02.2024 по справі 640/9013/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9013/22 Головуючий у І інстанції - Катющенко В.П.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Костюк Л.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Руденко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій, з урахуванням заяви про збільшення (уточнення) позовних вимог, просила:

- визнати протиправною та скасувати постанову Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко В.В. про стягнення виконавчого збору від 13.06.2022 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконавчого збору у розмірі: еквівалент 3814,77 долари США (USD) (залишок нестягнутого виконавчого збору);

- визнати протиправною та скасувати постанову Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко В.В. про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 13.06.2022 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко В.В. про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2022 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, винесеної на підставі постанови № НОМЕР_2 від 14.06.2022, виданої Подільським ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 3814,77 долари США (USD) - залишок з ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшка В.В. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.06.2022 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, якою визначено боржнику - ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 269,00 грн;

- зобов`язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підготувати подання щодо повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 65700,55 грн помилково або надміру стягнутих у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Позов обґрунтований тим, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята Відповідачем всупереч нормам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10% від фактично стягнутої суми, однак в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 Відповідач не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у виконавчому листі.

Вважає, що постанова про стягнення мінімальних витрат є незаконною, оскільки не містить детального розрахунку здійснених державним виконавцем витрат. Також, звертає увагу суду, що при прийнятті постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 13.06.2022 Відповідач фактично самостійно змінив резолютивну частину рішення суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко В.В. про стягнення виконавчого збору від 13.06.2022 ВП № НОМЕР_2.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко В.В. про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2022 ВП № НОМЕР_3.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшка В.В. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.06.2022 ВП № НОМЕР_3.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувані постанови прийняті з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому скасуванню не підлягають.

Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 7 статті 287 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника Позивача, дослідивши та перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві перебував виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва від 30.05.2011 № 6-1150/1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» боргу в сумі 368814,85 грн.

Постановою Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 05 квітня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання вказаного виконавчого листа.

17.02.2020 в Подільському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві зареєстровано заяву ТОВ «ФК «Парус» про повернення виконавчого листа по цивільній справі № 6-1150/11 Стягувачу та скасування постанови про накладення арешту у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2.

До вказаної заяви ТОВ «ФК «Парус» було додано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24.01.2020 у справі № 6-1150/11, відповідно до якої допущено заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі № 6-1150/11 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: Стягувача з ПАТ «Ерсте Банк» на ТОВ «ФК «Парус».

13.06.2022 Державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшком В.В. прийнято наступні постанови ВП № НОМЕР_2:

- про заміну сторони виконавчого провадження;

- про зміну (доповнення) реєстраційних даних;

- про стягнення виконавчого збору.

Постановою Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшка В.В. від 14.06.2022 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 виконавчий лист № 6-1150/1 від 30.05.2011 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто Стягувачу на підставі заяви останнього.

Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшка В.В. від 14.06.2022 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання постанови Подільського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № НОМЕР_2 про стягнення з Позивачки виконавчого збору у розмірі 3814,77 доларів США (USD).

Також, постановою Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшка В.В. від 14.06.2022 ВП № НОМЕР_3 визначено для Позивачки (Боржника) розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн.

Вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору від 13.06.2022 ВП № НОМЕР_2, про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 13.06.2022 ВП № НОМЕР_2, про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2022 ВП № НОМЕР_3, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.06.2022 ВП № НОМЕР_3 протиправними, Позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті постанови від 13.06.2022 ВП № НОМЕР_2 про зміну (доповнення) реєстраційних даних державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), і підстави для скасування вказаної постанови відсутні.

Крім того, суд першої інстанції не вбачав правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Відповідача підготувати подання щодо повернення ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 23000,00 грн помилково або надміру стягнутих у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, як передчасних.

Разом з тим, оскільки зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-VIII, погіршили становище Боржника (Позивачки), а також те, що Виконавчою службою фактично не стягнуто з Боржника (Позивачки) коштів за виконавчим листом № 6-1150/1, виданого 30.05.2011 Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Ерсте Банк" заборгованості за кредитним договором від 19.09.2008 № 014/17648/6/ НОМЕР_1 в розмірі 46183,37 доларів США, що за офіційним курсом обміну валют, встановленим НБУ станом на 06.12.2010 становить 366788,32 грн, з яких сума боргу за кредитом - 41168,95 доларів США, сума боргу за процентами - 2360,80 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 1010,76 доларів США, пеня за прострочення сплати процентів - 1642,86 доларів США, а також стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ерсте Банк" 2026,53 грн витрат, пов`язаних з вирішенням спору третейським судом, суд першої інстанції вважав, що у Відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з Позивачки виконавчого збору.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Відповідача від 13.06.2022 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 13.06.2022 № НОМЕР_2, підлягає визнанню протиправною та скасуванню постанова від 14.06.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4, оскільки остання винесена саме на підставі постанови від 13.06.2022 № НОМЕР_2.

Крім того, відсутність правових підстав для відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3, тягне за собою відсутність обов`язку Боржника нести витрати виконавчого провадження, що є правовою підставою для скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.06.2022 ВП № НОМЕР_3.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV, який був чинним на дату відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 (05 квітня 2012 року)).

Відповідно до частин 1, 2 статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина 1 статті 27 Закону № 606-XIV).

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (частина 3 статті 28 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частин 6, 8 статті 28 Закону № 606-XIV у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Закон № 606-XIV втратив чинність 05 жовтня 2016 року у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про виконавче провадження» 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 6 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункт 7 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII).

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, у цій же редакції, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина 9 статті 27 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Відповідно до частини 5 статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Так, частиною 3 статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

Так, з урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, виконавче провадження № НОМЕР_2 відкрите постановою Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві 05 квітня 2012 року.

Спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята Відповідачем 13 червня 2022 року.

Таким чином, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (як окрема процесуальна дія) прийнята Державним виконавцем 13 червня 2022 року, тобто в період дії Закону № 1404-VІІІ, то приймаючи таку постанову, останній повинен був керуватися положеннями Закону № 1404-VІІІ (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваної постанови).

Як зазначено Верховним судом у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 500/3394/22, Закон № 606-XIV (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження (2016 рік)), так само як і Закон № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII), не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.

Правова позиція щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII) викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 420/1373/19, від 20 листопада 2019 року у справі № 480/1558/19, згідно якої фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття Виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції, що виконавчий збір може бути стягнено лише за умов фактичного виконання судового рішення та вжиття Державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, та про те, що розмір виконавчого збору має обраховуватися з фактично стягнутої суми, не ґрунтується на положеннях Закону.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправною та скасування постанови Державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василюшко В.В. про стягнення виконавчого збору від 13.06.2022 ВП № НОМЕР_2.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 520/9144/18, від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 640/23271/21.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про правомірність постанови про стягнення виконавчого збору від 13.06.2022 № НОМЕР_2, від 14.06.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4, яка прийнята на підставі вищевказаної постанови є також правомірною та скасуванню не підлягає.

Крім того, чинність постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2022 № НОМЕР_3, тягне за собою наявність обов`язку у Позивачки (Боржника) нести витрати виконавчого провадження, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 14.06.2022 ВП № НОМЕР_3, як похідної.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вказаної позовної вимоги, в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року в частині задоволення позовних вимог скасувати, прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в зазначеній частині відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Л.О. Костюк

О.М. Оксененко