Постанова

від 05.09.2006 по справі 14/259пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ,

вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем

України

05.09.2006  року                                                           

Справа № 14/259пн

Луганський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Семендяєвої

І.В.

суддів                                                  Бойченка К.І.

Медуниці О.Є.

секретар судового засідання:                    Наумов Б.Є.

за участю представників:

від 

позивача:                                              

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

від відповідача:                                               

повноважний представник не прибув,                 

розглянувши у відкритому       

судовому засіданні

апеляційну скаргу                     Суб'єкта підприємницької

діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1,

м. Лисичанськ Луганської області                                       

на рішення         

господарського суду                 Луганської області

від                                                

20.07.06 ( підписано 24.07.06)

у справі                                         №

14/259пн (суддя Лісовицький Є.А.)

за позовом                                Суб'єкта

підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_2,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

до відповідача                              Суб'єкта

підприємницької діяльності-

фізичної особи ОСОБА_1,

м. Лисичанськ Луганської області

про                                          звільнення та повернення

нежитлової будівлі

за зустрічним позовом                   Суб'єкта підприємницької

діяльності -

фізичної особи ОСОБА_1,

                                              м. Лисичанськ Луганської області

до                                          

Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи ОСОБА_2,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

про                                               

визнання дійсним договору оренди 

спірної

будівлі від 14.02.06. та зобов”язання вчинити

                                          певні

дії

ВСТАНОВИВ:

           Суб'єкт підприємницької діяльності  - фізична особа  ОСОБА_2, м. Сєвєродонецьк Луганської області

(далі за текстом - СПД - ФО ОСОБА_2, позивач) звернулася до господарського суду

Луганської області з позовною заявою до суб”єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи  ОСОБА_1 м.

Лисичанськ  Луганської області (далі за

текстом - СПД - ФО ОСОБА_1 відповідач) про 

визнання, що відповідач незаконно, без належних правових підстав, займає

належну позивачу на праві власності нежитлову будівлю, яка розташована за

адресою:АДРЕСА_1, та звільнення й повернення вказаної нежитлової будівлі.

          СПД -ФО ОСОБА_1 звернулась до  господарського суду Луганської області із

зустрічним позовом до СПД - ФО ОСОБА_2 про визнання дійсним договору оренди

НОМЕР_1 нежитлової будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та

зобов'язання вчинити певні дії.

          Рішенням від 20.07.06 у справі №

14/259пн господарський суд Луганської області первісний позов задовольнив

частково, зобов'язав СПД-ФО ОСОБА_1 звільнити та повернути  СПД - ОСОБА_2 

нежитлову будівлю, розташовану за адресою:АДРЕСА_1; в решті вимог за

первісним позовом провадження припинив; стягнув судові витрати; у зустрічному

позові в частині визнання права СПД -ФО ОСОБА_1 на придбання у власність

нерухомого майна, що належить СПД -ФО ОСОБА_2 і розташоване за

адресою:АДРЕСА_1, провадження припинив; в решті у зустрічному позові

відмовив. 

          Не погоджуючись з даним рішенням,

відповідач за первісним позовом звернувся до Луганського апеляційного

господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення

господарського суду Луганської області 

від 20.07.06  по справі №

14/259пн.

          В обґрунтування своїх апеляційних

вимог заявник вказує, що суд першої інстанції обставини, які мають значення для

цієї справи, не дослідив належним чином з причин посилання на норми ст. 12 ГПК

України із послідовним висновком про непідвідомчість господарським судам

встановлення фактів та посиланням на п. 1 ст. 80 ГПК України; що при прийняті

рішення судом взагалі не надано оцінки необхідності нотаріального посвідчення

договору оренди від 14.02.06; що має місце неповне з'ясування обставин цієї

справи.  

          Розпорядженням першого заступника

голови Луганського апеляційного господарського суду від 09.08.06 для розгляду

апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

призначено судову колегію у складі: головуючий суддя - Семендяєва І.В., суддя -   Бойченко К.І., суддя -Медуниця О.Є.

          Відповідно до ст. 98 Господарського

процесуального кодексу України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою

від 09.08.06 у справі                   

№ 14/259пн прийняв апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом до

апеляційного провадження.

          Позивач за первісним позовом відзивом

доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, а рішення

суду -законним.

          Відповідач за первісним позовом -СПД

-ФО ОСОБА_1, не забезпечив явку свого повноважного представника, оскільки

відповідачем надана довіреність від 23 червня 2006 року ОСОБА_3  всупереч вимогам ст. 28 Господарського

процесуального кодексу України, тобто вказана довіреність не завірена нотаріально

(незавірена ксерокопія довіреності залучена до матеріалів справи). 

Згідно зі ст. 99 Господарського

процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи

рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої

інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, обговоривши

доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та

повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої

інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що

апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Доводи апеляційної скарги стосовно

того, що суд першої інстанції не дослідив та не дав оцінки необхідності

нотаріального посвідчення договору не можуть бути прийняті до уваги судом, тому

що рішенням, яке оскаржується, договір оренди від 14.02.06 визнаний неукладеним

у зв'язку з відсутністю у цьому договорі такої суттєвої умови як узгоджений між

сторонами предмет оренди з конкретно визначеною площею.

Так, сторонами у справі був

підписаний договір від 14.02.06.

За цим договором позивач мав намір

передати належне йому на праві власності 

приміщення, невідомо якою площею, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1,

в оренду відповідачу, а відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату у

розмірі 300 грн. на місяць. Строк дії договору сторони визначили з 14.02.06 до

14.02.07.

Відповідач зайняв належну позивачу

будівлю за вказаною адресою, що підтверджується матеріалами справи, а саме:

висновками санстанції, рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської

ради НОМЕР_2, висновками МНС, договорами на дератизацію приміщення, та визнано

відповідачем.

При цьому, у рішенні НОМЕР_2 (а. с.

20) про дозвіл торгівлі підприємцю ОСОБА_1в магазині „ІНФОРМАЦІЯ_2” поАДРЕСА_1

зазначена площа магазина „ІНФОРМАЦІЯ_2” - 161,4 кв. м; у висновку НОМЕР_3

Сєвєродонецької міської санітарно-епідеміологічної станції про дозвіл роботи

магазину (а. с. 19) вказаний договір оренди площі магазину 161,4 кв. м. від

14.02.06 укладений сторонами за позовом; в інших документах, на які посилається

відповідач за первісним позовом у своєму зустрічному позові, дані про площу

спірного нежитлового приміщення не містять. У зустрічному позові (а. с. 37) СПД

- ФО ОСОБА_1 зазначає про те, що між нею та СПД - ФО ОСОБА_2  укладений договір оренди нерухомого майна,

яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 446 кв. м.

Згідно свідоцтва про право власності

на нерухоме майно від 13.03.06  (а. с. 9)

за вказаною адресою розташована будівля магазину продовольчих товарів з

підвалом, офісом та квартирою літер „А -2Н. а, ПД”, загальною площею -448, 8

кв. м., у т. ч. : приміщення магазину з підвалом -302, 6 кв. м.; приміщення

офісу -69, 8 кв. м.; квартира -76, 4 кв. м.   

При цьому, площа приміщення, яку

зайняв відповідач, як зазначено ним у зустрічному позові, складає 446 кв. м.

За спірним доовором площа та вказані

у свідоцтві конкретні приміщення взагалі не зазначені, з яких саме приміщень

складається площа 446 кв. м. сторонами не визначено, і невідомо, чому ця площа

не співпадає з вказаною у свідоцтві на право власності площею 448, 8 кв. м.

Новий договір на вимогу позивача

(претензія від 12.05.06, а. с. 12) підписаний не був.

Позивач звернувся з позовом про

визнання, що відповідач незаконно, без належних правових підстав, займає

належну позивачу нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та що

зобов'язання відповідача негайно звільнити і повернути позивачу дану нежитлову

будівлю.

 Відповідач звернувся з зустрічним позовом про

визнання дійсним договору оренди спірної будівлі від 14.02.06, зобов'язання

позивача передати нерухоме майно, яке є предметом договору від 14.02.06,

відповідачу за актом; про зобов'язання позивача провести відповідну оцінку

належного їй на праві власності нерухомого майна, що є предметом договору

оренди від 14.02.06; визнати за відповідачем право придбання у власність

нерухомого майна, що належить позивачу і розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та

зобов'язати позивача на виконання певних дій щодо укладення договору

купівлі-продажу та його державної реєстрації.

Згідно ст. 795 Цивільного кодексу

України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої

частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується

сторонами договору. Такий акт сторонами не складався.

Оскільки договір оренди нежитлового

приміщення від 14.02.06 не є укладеним, питання щодо його нотаріального

посвідчення не має значення.

Судом першої інстанції обґрунтовано

зроблений висновок про те, що справу про встановлення фактів, які мають

значення, господарськими судами не розглядаються, оскільки ст. 12

Господарського процесуального кодексу України розгляд таких справ

господарськими судами не передбачений (зміст цієї статті наведений у рішенні,

що оскаржується).

Тому, провадження в частині

первісного позову про визнання, що відповідач незаконно, без належних правових

підстав, займає належну позивачу нежитлову будівлю, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1, та провадження в частині зустрічного позову про визнання за

відповідачем права придбання у власність нерухомого майна, що належить позивачу

і розташоване за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовано припинено місцевим

господарським судом на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального

кодексу України (спір не підлягає вирішенню в господарських судах України).

Таким чином, матеріалами справи

підтверджено, що відповідач без належних правових підстав займає будівлю, що

належить позивачу, пропозицію позивача належним чином укласти договір оренди

відповідач залишив без задоволення. 

Відповідно до ст. 50 Закону України

„Про власність” власник  має право

вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.

Відповідач не звільняє займану

будівлю самостійно, отже позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача

негайно звільнити і повернути позивачу нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1,

також обґрунтовано задоволені.

Так як відповідачем не доведено

правомірність зайняття чужого приміщення, його позовні вимоги про визнання

дійсним договору оренди спірної будівлі від 14.02.06, зобов'язання позивача

передати нерухоме майно, яке є предметом договору від 14.02.06, відповідачу за

актом, зобов'язання позивача провести відповідну оцінку належного йому на праві

власності нерухомого майна, що є предметом договору оренди від 14.02.06, та

зобов'язати позивача на виконання певних дій щодо укладення договору

купівлі-продажу та його державної реєстрації, правомірно визнані

необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

          На підставі вищевикладеного, судова

колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що

відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення

господарського суду Луганської області від 20.07.06 у справі № 14/259пн

ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та

відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому відсутні

підстави для його скасування.

          Згідно зі ст. 85 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою представника

позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

          Відповідно до статті 49 Господарського

процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається

на заявника скарги (відповідача за первісним позовом у справі).

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99,

101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,  м. Лисичанськ Луганської області на рішення

господарського суду Луганської області від 20.07.06 у справі № 14/259пн  залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду

Луганської області від 20.07.06 у справі       

№ 14/259пн  залишити без змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 105

Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з

дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її

прийняття. 

Головуючий суддя                                                            

І.В.  Семендяєва

Суддя                                                                                К.І.

Бойченко

Суддя                                                                                

О.Є. Медуниця