Постанова

від 28.02.2024 по справі 815/4396/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 815/4396/17

касаційне провадження № К/9901/53951/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 (суддя Завальнюк І.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 (головуючий суддя - Федусик А. Г., судді - Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.) у справі за позовом Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2017 №0011661407.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «Укрвентпром». Вважає, що господарські операції із зазначеним контрагентом фактично відбулися, спричинили зміну активів та зобов`язань Підприємства, а висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, базуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагента позивача, відсутності у нього достатньої кількості трудових ресурсів, матеріальних активів, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Укрвентпром» не підтверджені належними первинними документами, фактично не відбулися, не мають реального характеру, оскільки ТОВ «Укрвентпром» не виконувало ремонтні роботи, а надані позивачем до суду первинні фінансово-господарські документи не підтверджують виконання ремонтних робіт контрагентом.

Товариство, не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами по попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Наполягає на реальності здійснення господарських операцій між ним і його контрагентом, зазначає, що зазначені господарські операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Вважає необґрунтованими висновки судів про нереальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Укрвентпром» з підстав відсутності у зазначеного контрагента належної кількості трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних активів.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Підприємства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 28.02.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Укрвентпром» за період з 01.10.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 15.05.2017 №420/15-32-14-07/31640133 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 51446,00 грн у декларації з податку на додану вартість за період грудень 2016 року.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2017, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 51446,00 грн.

Фактичною підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про не підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрвентпром» з підстав відсутності у контрагента позивача необхідних умов для виконання робіт, належної кількості трудових ресурсів, матеріальних активів, основних засобів, а надані до перевірки первинні документи не підтверджують виконання таких робіт.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з виконання робіт, надання послуг, з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням робіт (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними виконавцями робіт, (послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем робіт (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець робіт (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Підприємством (замовник) та ТОВ «Укрвентпром» (виконавець) укладено договір підряду від 13.11.2016 №13/11, предметом якого є проведення ремонтних робіт: водопровідної мережі в с. Балково Понятівської сільської ради Роздільнянського району; водопровідної мережі с. Шеметове Єреміївської сільської ради Роздільнянського району; дитячого садка в с. Степове на 140 місць Роздільнянського району. Загальна вартість робіт за договором встановлена в розмірі 498552,94 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 83092,16 грн.

На підтвердження виконання зазначених підрядних робіт позивачем надано до суду податкові накладні, акти виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, довідки про вартість робіт за формою КБ-3, акти приймання-передачі будівельних матеріалів в монтаж субпідряднику.

Крім того, 05.12.2016 між ТОВ «Укрвентпром» та ТОВ «Інвестбудмонтаж» укладено договір переуступки №05/12, за умовами якого ТОВ «Укрвентпром» (перший кредитор) передало новому кредитору заборгованість, яка виникла по взаємовідносинам з Підприємством у розмірі 308676,00 грн (в тому числі податок на додану вартість в сумі 51446,00 грн) за договором підряду від 13.11.2016 №13/11. В свою чергу Підприємство має сплатити вказану суму на адресу нового боржника ТОВ «Інвестбудмонтаж».

Відповідно до наданих платіжних доручень від 13.12.2016 №326, №327, №328 та даних бухгалтерського обліку, позивач сплатив грошові кошти за ремонті роботи на користь ТОВ «Інвестбудмонтаж» в сумі 308676,00 грн (в тому числі податок на додану вартість у розмірі 51446,00 грн).

Відповідно до суми, сплаченої Підприємством, користуючись касовим методом, до складу податкового кредиту позивачем включено суму податку на додану вартість у розмірі 51446,00 грн за грудень 2016 року, відображено у додатку 5 декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року та у декларації з податку на додану вартість за грудень 2016 року.

Як вбачається з акту перевірки, в обґрунтування своїх висновків контролюючий орган посилався на те, що ТОВ «Укрвентпром» зареєстровано за адресою: 04112, м. Київ, Шевченківський район, вул. Оранжерейна, 3, офіс 208, директором, головним бухгалтером та засновником якого є ОСОБА_1 , основні засоби у підприємства відсутні, в жовтні-листопаді 2016 року у ТОВ «Укрвентпром» працювало 3 особи (в тому числі директор), розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) складає 5000,00 грн.

Також, у акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді ТОВ «Укрвентпром» купувало товари, пов`язані з ремонтними і будівельними роботами, та транспортно-експедиційні і складські послуги. Аналізом номенклатури товарів податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Укрвентпром», на адресу покупців у жовтні-листопаді 2016 року встановлено, що контрагент позивача реалізовував товари (для ремонтних та будівельних робіт), будівельно-, монтажно-, ремонтно-оздоблювальні-проектні роботи та транспортно-експедиційні і складські послуги всього на суму податку на додану вартість 4896526,00 грн, з яких 72% у жовтні та 82% у листопаді складали будівельно-монтажні та ремонтні роботи на території м. Києва та Київської області (без врахування робіт для позивача).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди також виходили з відсутності необхідності придбання у інших можливих виконавців робіт з капітального ремонту трьох об`єктів по Роздільнянському районі Одеської області, зокрема, щодо капітального ремонту водопровідної мережі, з огляду на наявність у позивача у періоді, що перевірявся, 124 найманих осіб.

Також, суди вказали, що до основного виду діяльності контрагента позивача відноситься КВЕД 43.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, а за умовами договору підряду ТОВ «Укрвентпром» повинно виконати роботи, зокрема, по капітальному ремонту дитячого садка, що суперечить основному виду діяльності.

Окрім зазначеного, судами установлено, що між Підприємством (генпідрядник) та КП «Облтрансбуд» (замовник) укладено договір підряду від 04.07.2016 №21, за умовами якого генпідрядник зобов`язався виконати роботи згідно з умовами договору по об`єкту: «Капітальний ремонт дитячого садка в с. Степове Роздільнянського району Одеської області на 140 місць», а Замовник прийняти та оплатити такі роботи.

Зокрема, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за договором підряду від 13.11.2016 №13/11 Підприємство фактично виступило генпідрядником по об`єкту «Капітальний ремонт дитячого садка в с. Степове Роздільнянського району Одеської області на 140 місць», а ТОВ «Укрвентпром» - підрядником, тоді як підпунктом 6.4.4 договору підряду №21 від 04.07.2016 Підприємству (генпідряднику) надано право залучати до виконання договору підряду третіх осіб (субпідрядників) за згодою Замовника (КП «Облтрансбуд»), якої в даному випадку отримано не було.

Суди, дійшовши до висновку про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрвентпром», зазначили про відсутність у вказаного контрагента трудових ресурсів, основних засобів, матеріальних ресурсів тощо для виконання обумовлених договором робіт, відсутність необхідності придбання у інших можливих виконавців робіт з капітального ремонту трьох об`єктів по Роздільнянському районі Одеської області, зокрема, щодо капітального ремонту водопровідної мережі та відсутність згоди замовника (КП «Облтрансбуд») на виконання робіт.

Разом з тим, суди не зазначили на підставі яких доказів у справі були встановлені зазначені обставини, які саме документи досліджувались судом, які документи були витребувані судом в підтвердження зазначених тверджень суду.

Колегія суддів зазначає, що сам факт ненадання дозволу замовника на виконання робіт та не зазначення у первинних документах субпідрядника не може бути беззаперечним доказом невиконання таких робіт.

Також, судами не надано оцінку факту оплати за договорами, не з`ясовано наявність або відсутність заборгованості за вказаними правовідносинами, не надано оцінку договору переуступки від 05.12.2016 №05/12 та стану розрахунків за цим договором, не надано оцінку доводам позивача стосовно того, що в акті перевірки контролюючим органом не заперечується факт виконання робіт.

Верховний Суд погоджується з висновками судів, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку.

Водночас, суди, дійшовши до висновку про непідтвердження понесених позивачем витрат, не надали доводам сторін, якими вони обґрунтовують свої правові позиції відносно господарських операцій між позивачем та його контрагентом, які слугували підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість; судами попередніх інстанцій не досліджено зміст та відповідність вимогам чинного законодавства первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, наданих позивачем на підтвердження виконаних робіт; не досліджено зміни в структурі активів та зобов`язань позивача.

Недоліки в окремих документах первинного обліку або відсутність деяких первинних документів не може слугувати підставою для визнання таких операцій нереальними, водночас суди повинні встановити фактичні обставини у справі відносно взаємовідносин позивача з наведеним контрагентом, надати відповідну оцінку таким відносинам з урахуванням аналізу дійсного економічного змісту первинних і бухгалтерських документів, висновків акту перевірки та інших доказів і доводів, які містяться у матеріалах справи.

Суди повинні встановити фактичні обставини щодо виконання умов договорів, дослідити рух активів, наявність змін у майновому стані платника податків, наявність документів первинної звітності та бухгалтерського обліку, докази використання у господарській діяльності придбаних робіт (послуг) та інші докази в підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

В даному випадку колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги позивача про порушення судами норм процесуального права в частині дослідження доказів, оскільки судами попередніх інстанцій у повному обсязі не аналізувалась первинна документація з метою підтвердження або спростування висновків податкового органу щодо встановленого порушення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними висновки судових інстанцій з наведених питань.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним, Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства спільної власності територіальних громад Роздільнянського району "Роздільнатеплокомуненерго" задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2018 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк