Рішення

від 21.02.2024 по справі 335/9919/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/9919/23 2/335/369/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кущ Євгена Євгеновича, до Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на автомобіль,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кущ Є.Є., звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на автомобіль.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 є власником автомобіля RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Вказаний автомобіль був придбаний ним через ФОП ОСОБА_3 , за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8104/22/1/005209 від 06.04.2022 року, який в свою чергу представляв власницю ОСОБА_2 , на підставі договору комісії № 8104/22/1/005209 від 05.04.2022 року. Оскільки позивач є мешканцем м. Токмак Запорізької області, він після початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації в Україну та окупації міста, виїхав з міста Токмаку та проживав у м. Дніпро разом із своєю онукою ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті ракетного удару по житловим будинка у м. Дніпро онука позивача та її сім`я загинули, оселю було зруйновано. Відомості про вказаний факт, в тому числі і про загибель родичів позивача, були досить широко висвітлені в засобах масової інформації. Внаслідок цих подій, позивач втратив багато особистих документів, серед яких були і оригінали зазначених вище договорів, що стосувалися придбання автомобіля.

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Територіального сервісного центру МВС № 2341, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області Головного сервісного центру МВС для проведення державної реєстрації належного йому автомобіля, оскільки транспортний засіб був зареєстрований на підставі талону про тимчасову реєстрацію.

Однак листом № 31/8-2341-І-27/оп від 18.05.2023 року позивачу було відмовлено в реєстрації транспортного засобу, у зв`язку із тим, що ним не було надано документи на підтвердження права власності, а саме оригінал договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8104/22/2/005209 від 06.04.2022 року та оригінал договору комісії № 8104/22/2/005209 від 05.04.2022 року.

Як вже зазначалося, свої оригінальні екземпляри вказаних вище документів було втрачено позивачем внаслідок агресії росії, ніяких контактів із колишньою власницею позивач не мав, а ФОП ОСОБА_3 не відповідав на звернення. За місцем роботи він відсутній тобто його місце знаходження не відоме.

Оскільки 30.05.2022 року автомобіль вже був поставлений на тимчасовий облік, для чого ці документи надавалися відповідачу-1, позивачем було отримано у останнього копії зазначених договорів. Однак позивач не має оригіналів та не має можливості одержати у відповідних органах дублікати правовстановлюючих документів.

Таким чином, на даний час позивач не має ніякої можливості вирішити цю ситуацію у позасудовому порядку.

Представник позивача наголошує, що у даному випадку позивач правомірно, на підставі законного правочину набув право власності на автомобіль, однак, оригінали документів було втрачено за обставин, які від позивача ніяким чином не залежали.

Отримані від відповідача копії договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8104/22/2/005209 від 06.04.2022 року та договору комісії № 8104/22/2/005209 від 05.04.2022 року хоча і не є оригіналами, однак дозволяють отримати вичерпану інформацію про обставини продажу автомобіля і переходу права власності на нього.

Відзначає, що правомірність цих документів ніхто не оспорює як і немає спору щодо самого права власності.

Разом з тим, існує факт не визнання відповідачами права власності позивача.

В свою чергу, ОСОБА_2 вказана відповідачем-2, оскільки вона є останнім власником транспортного засобу, а з огляду на позицію відповідача-1 і продовжує лишатися власником, не зважаючи на попередній перехід права власності за умовами договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8104/22/2/005209 від 06.04.2022 року. Хоча відповідач-2 ОСОБА_2 не має відношення до реєстрації права власності, на сьогодні вона також фактично не визнає право власності відповідача.

Оскільки ставиться питання про визнання права власності, без оскарження рішення державного органу, то справа має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Тому, на підставі викладеного, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.11.2023 року, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачам 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Роз`яснено, що копія відзиву та доданих до нього документів учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних, роз`яснено, що суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач-1 Головний сервісний центр своїм правом, визначенимст. 178 ЦПК України, скористався та 06.12.2023 року представником відповідача подано через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача-1 Павлюк Р.О. просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на наступне. По-перше на те, що, у тексті позовної заяви, позивачем не вірно було зазначено найменування відповідача, як і в тексті ухвали суду від 16.11.2023 року про відкриття провадження у справі. Відповідно до Положення про регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), затвердженого наказом Головного сервісного центру МВС від 27.04.2020 року № 11, визначено найменування як регіональний сервісний центр РСЦ ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС), (скорочене найменування РСЦ ГСЦ МВС в Запорізькій області). Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) є відокремленим підрозділом Головного сервісного центру МВС, що має статус юридичної особи. Код ЄДРПОУ Головного сервісного центру МВС, - 40109173, місцезнаходження (юридична особа) вул. Лукянівська, 62 м. Київ, 04085. Інформація про відокремлений підрозділ також додана до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) 43611797, місцезнаходження вул. Незалежної України, 57, м. Запоріжжя, 69035. Відповідно до пункту 4 розділу 1 Положення про Головний сервісний центр МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.04.2020 року № 354) (далі Положення ГСЦ МВС), ГСЦ МВС складається зі структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів регіональних сервісних центрів (далі РСЦ). Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 43611797, є структурним підрозділом ГСЦ МВС та не є юридичною особою, а тому не має цивільної процесуальної правоздатності та не може бути учасником у цієї цивільної справи № 335/9919/23. ГСЦ підзвітні та підконтрольні ГСЦ МВС, ГСЦ МВС, РСЦ разом становлять систему сервісних центрів МВС. Положення ГСЦ МВС, РСЦ МВС є публічно доступними, розміщені на офіційному сайті ГСЦ МВС. Таким чином, існує порушення вимог пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України, в частині невірно вказаного найменування відповідача-1, його місцезнаходження (юридична адреса), та відомостей про електрону пошту та номер засобів зв`язку.

По-друге, відповіддю ТСЦ МВС № 2341 від 18.05.2023 року № 31/8-2341-І-27/оп, ОСОБА_1 було відмолено в реєстрації транспортного засобу, у зв`язку з тим, що позивачем не було надано документ на підтвердження права власності, а саме оригінал договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8104/22/2/005209 від 06.04.2022 року та оригінал договору комісії № 8104/22/2/005209 від 05.04.2022 року, які втрачено 14.01.2023 внаслідок ракетного удару по житловому будинку в м. Дніпрі, в однієї з квартир якого зазначені документи зберігались. Також в тексті позову, позивачем зазначається, що нібито Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) не визнає право власності на спірний транспортний засіб позивача.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що дана позовна заява, яка розглядається, не містить жодної обставини, які б свідчили, що права позивача порушуються, оспорюються, та/або не визнаються ГСЦ МВС, регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) та/або у тому числі його структурними підрозділами. Зважаючи, що у позовній заяві йдеться про визнання права власності на транспортний засіб, придбаний у суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8104/22/2/005209 від 06.04.2022 року, який у свою чергу представляв власницю транспортного засобу ОСОБА_2 на підставі договору комісії № 8104/22/2/005209 від 05.04.2022 року, то між позивачем та ГСЦ МВС (у тому числі його структурними підрозділами) не існує будь-яких цивільно-правових відносин, тобто ГСЦ МВС не є особою, яка не визнає, порушує або оспорює право власності позивача на транспортний засіб.

Представник відповідача наголошує, що позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних особах, органах дублікат правовстановлюючого документа. В тексті позовної заяви позивач зазначає, що документи, які свідчать про його право власності на транспортний засіб були втрачені за обставин не залежних від нього. Проте всупереч такого, також наводить в тексті своє особисте розуміння, яке полягає в тому, що відповідач-1 ГСЦ МВС не визнає його права власності на транспортний засіб, що не відповідає дійсності, оскільки структурний підрозділ відповідача-1, а саме територіальний сервісний центр МВС № 2341, 30.05.2022 року у відповідності до 8 абз. Пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388(далі - Порядок № 1388), яким встановлено, що транспортні засоби, які придбані на території України або ввезені на територію України на законних підставах у період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, підлягають обов`язковому тимчасовому державному обліку за заявою власника шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів та відповідного журналу, здійснив перереєстрацію транспортного засобу RENAULT KANGOO, на нового власника на позивача за договором купівлі-продажу суб`єкта господарювання з постановкою на тимчасовий облік та видачею тимчасового талону на період воєнного стану, та н.з. НОМЕР_1 .

Крім того, відповіддю ТСЦ МВС № 2341 від 18.05.2023 року № 31-8-2341-І-27/оп позивачу було відмолено, у зв`язку з тим, що саме позивачем не наданні оригіналів документів, а саме відповідного договору купівлі-продажу та договору комісії. Тобто підставою відмови не був факт не визнання права власності на транспортний засіб. Таким чином, зазначені у позовній заяві обставини на які позивач посилається як на підставу своєї вимоги, не вказують на будь-які порушення позивача зі сторони ГСЦ МВС та/або у тому числі його структурних підрозділів. Долучені до позовної заяви докази не підтверджують зазначених позивачем в обґрунтування позовної вимоги обставин.

Згідно відзиву, єдина на території Україна процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388(далі - Порядок № 1388). Відповідно до положень пункту 3 Порядку № 1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Також, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортних засобів передбачає, що реєстраційні дії щодо транспортних засобів здійснюються з метою державного обліку та контролю за використанням автомобіля, а не посвідчення права власності та користування транспортними засобами. За змістом висновку, якого дійшов Верховний суд у постанові від 16.12.2020 року (справа № 278/3640/19) виходячи з аналізу положень Порядку № 1388, Цивільного кодексу України, видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує. Закону України «Про дорожній рух» та Порядок № 1388 містить чіткий алгоритм, як повинна проводиться реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу. Відповідно до положень пункту 8 Порядку-1388, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, в тому числі копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин. Законом України «Про дорожній рух» та Порядком № 1388 визначено комплекс заходів, що передують реєстрації/перереєстрації транспортних засобів, сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за державну реєстрацію (перереєстрацію), відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків, в тому числі за умови в даному випадку визнання судом права власності на спірний транспортний засіб. Таким чином здійснення реєстрації/перереєстрації транспортного засобу на ім`я позивача неможливе без додержання алгоритму, способу, порядку, передбаченого чинним законодавством, Законом України «Про дорожній рух» та Порядком № 1388, яке полягає у здійсненні комплексу заходів, що передують реєстрації/перереєстрації транспортних засобів, сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за державну реєстрацію (перереєстрацію), відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків, в тому числі за умови в даному випадку визнання судом права власності на спірний транспортний засіб.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

21.02.2024 року представник позивача адвокат Кущ Є.Є. подав через канцелярію суду заяву, відповідно до якої просить розглянути за його відсутності та відсутності позивача. На заявлених позовних вимогах наполягає та просить позовну заяву задовольнити. При ухваленні рішення просив врахувати те, те що твердження відповідача РСЦ про те, що вони є неналежними відповідачами ГСЦ МВС в Запорізькій області, не відповідає дійсності, оскільки на його думку саме цей відповідач не видає документ про реєстрацію транспортного засобу, але враховуючи те, що РСЦ в даному випадку діє правомірно (через відсутність оригіналів документів), сторона позивача не оскаржує їх дій, а просить тільки суд визнати право власності. При цьому, звертає увагу на те, що позовні вимоги заявлені, серед іншого, на підставі ст. 392 ЦК України, яка, дослівно, має наступну редакцію: власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності. Зазначає, що сполучник «також» свідчить про те, що дві частини речення існують самостійно та рівноправно. Це означає, що втрата документа, що і мало місце в даному випадку, є підставою для захисту права власності позивача до суду шляхом саме визнання. Отримати дублікат неможливо, оскільки звернення до ФОП ОСОБА_5 не дали результат. Його місцезнаходження невідоме. До позову додані всі докази безрезультатного звернення позивача до ФОП ОСОБА_5 (трекінг поштового відправлення). Також додано копію конверту, який повернувся. Отже дублікат отримати неможливо, техпаспорт отримати неможливо, виїхати на транспорті за кордон неможливо, але спору нібито немає. Одночасно, у випадку задоволення позову, рішення не буде мати негативних наслідків а ні для РСЦ, а ні для ОСОБА_2 . Ухвалюючи рішення, представник позивача вважає, що суд вправі самостійно визначити належного відповідача.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.01.2023 року, закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

21.02.2024 року представник ГСЦ МВС Павлюк Р. подав суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи проводити без участі представника ГСЦ МВС, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_2 правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Тому, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши зміст відзиву, заяву представника позивача, об`єктивно оцінивши докази за правиламист. 89 ЦПК Українита у сукупності з нормами чинного законодавства, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1.ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 05.04.2022 року між ФОП ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір комісії № 8104/22/1/005209 від 05.04.2022 року.

06.04.2022 року, ФОП ОСОБА_3 , який діяв на підставі договору комісії № 8104/22/1/005209 від 05.04.2022 року та між ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 та підписаний Акт огляду реалізованого транспортного засобу.

У відповідності до 8 абз. Пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388(далі - Порядок № 1388), яким встановлено, що транспортні засоби, які придбані на території України або ввезені на територію України на законних підставах у період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, підлягають обов`язковому тимчасовому державному обліку за заявою власника шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів та відповідного журналу, було здійснено перереєстрацію транспортного засобу RENAULT KANGOO, на нового власника на позивача за договором купівлі-продажу суб`єкта господарювання з постановкою на тимчасовий облік та видачею тимчасового талону на період воєнного стану, та н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому позивач звернувся у 2023 році до Територіального сервісного центру МВС № 2341, Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області Головного сервісного центру МВС з метою проведення державної реєстрації належного йому автомобіля, оскільки транспортний засіб був зареєстрований на підставі талону про тимчасову реєстрацію.

Разом з цим, листом № 31/8-2341-І-27/оп від 18.05.2023 року позивачу було відмовлено в реєстрації вищезазначеного транспортного засобу, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не надано документи на підтвердження права власності, передбачених п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогоПостановою Кабінету міністрів України № 1388 від 07.09.1998 року(із змінами та доповненнями, далі по тексту Порядок № 1388), а саме: оригінал договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8104/22/2/005209 від 06.04.2022 року та договору комісії № 8104/22/2/005209 від 05.04.2022 року.

Позивач наголошує суду, що оригінальні екземпляри вказаних вище документів було втрачено внаслідок агресії росії, ніяких контактів із колишньою власницею позивач не мав, а ФОП ОСОБА_3 не відповідав на звернення. За місцем роботи він відсутній тобто його місце знаходження не відоме. Він не має оригіналів та не має можливості одержати у відповідних органах дублікати правовстановлюючих документів, у зв`язку чим він вимушений звернутися до суду з позовом до Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на автомобіль. Отже належним способом захисту його прав вважає визнання за ним права власності на автомобіль. Крім того вважає твердження відповідача РСЦ про те, що вони є неналежними відповідачами ГСЦ МВС в Запорізькій області, є таким, що не відповідає дійсності, оскільки саме цей відповідач не видає документ про реєстрацію транспортного засобу, але враховуючи те, що РСЦ в даному випадку діє правомірно (через відсутність оригіналів документів), сторона позивача не оскаржує їх дій, а просить суд визнати право власності.

Проте з такими висновками суд погодитися не може.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 392ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Отже, на підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно, тобто право власності.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України«Про дорожнійрух» та Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КабінетуМіністрів Українивід 07.09.1998року №1388 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно дост. 34 Закону України «Про дорожній рух»,державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Єдина на території Україна процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків, встановлена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388(далі - Порядок № 1388).

Судом встановлено, що відповіддю ТСЦ МВС № 2341 від 18.05.2023 року № 31/8-2341-І-27/оп, позивачу було відмолено в реєстрації, у зв`язку з тим, що позивачем не було надано документ на підтвердження права власності, а саме оригінал договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8104/22/2/005209 від 06.04.2022 року та договору комісії № 8104/22/2/005209 від 05.04.2022 року, які втрачено 14.01.2023 внаслідок ракетного удару по житловому будинку в м. Дніпрі, в однієї з квартир якого зазначені документи зберігались. Також в тексті позову, позивачем зазначається, що нібито Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) не визнає право власності на спірний транспортний засіб позивача. Позовна заява, яка розглядається, не містить жодної обставини, які б свідчили, що права позивача порушуються, оспорюються, та/або не визнаються ГСЦ МВС, регіональним сервісним центром ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) та/або у тому числі його структурними підрозділами.

Позивач звертаючись до відповідачів Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області та ОСОБА_2 із вимогою про визнання права власності на автомобіль, не обґрунтовує яким чином вказані відповідачі порушили саме право власності позивача на вказаний автомобіль. Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо оскарження кимось із сторін у справі договору комісії № 8104/22/1/005209 від 05.04.2022 року та договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8104/22/1/005209 від 06.04.2022 року укладеного між ФОП ОСОБА_3 як суб`єктом господарювання та ОСОБА_1 , умови договорів погоджені сторонами та не оспорювались, відповідно такі є дійсними, тобто факт придбання позивачем автомобіля марки RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 ніким не заперечується та не ставиться ніким під сумнів.

Представником відповідача Головного сервісного центру МВС Павлюком Р.О. додатково повідомлено, що структурний підрозділ відповідача-1, а саме територіальний сервісний центр МВС № 2341, 30.05.2022 у відповідності до 8 абз. Пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388(далі - Порядок № 1388), яким встановлено, що транспортні засоби, які придбані на території України або ввезені на територію України на законних підставах у період дії правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, підлягають обов`язковому тимчасовому державному обліку за заявою власника шляхом внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру транспортних засобів та відповідного журналу, здійснив перереєстрацію транспортного засобу RENAULT KANGOO, на нового власника на позивача за договором купівлі-продажу суб`єкта господарювання з постановкою на тимчасовий облік та видачею тимчасового талону на період воєнного стану, та н.з. НОМЕР_1 .

Відповіддю ТСЦ МВС № 2341 від 18.05.2023 року № 31-8-2341-І-27/оп позивачу було відмолено, у зв`язку з тим, що саме позивачем не наданні оригінали документів, а саме відповідного договору купівлі-продажу та договору комісії. Тобто підставою відмови не був факт не визнання права власності на транспортний засіб.

При цьому, відповідно до положень пункту 3 Порядку № 1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Також, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортних засобів передбачає, що реєстраційні дії щодо транспортних засобів здійснюються з метою державного обліку та контролю за використанням автомобіля, а не посвідчення права власності та користування транспортними засобами.

За змістом висновку, якого дійшов Верховний суд у постанові від 16.12.2020 року (справа № 278/3640/19) виходячи з аналізу положень Порядку № 1388, Цивільного кодексу України, видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує.

Закон України «Про дорожній рух» та Порядок № 1388 містить чіткий алгоритм, як повинна проводиться реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу.

Відповідно до положень пункту 8 Порядку-1388, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, в тому числі копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

Законом України «Про дорожній рух» та Порядком № 1388 визначено комплекс заходів, що передують реєстрації/перереєстрації транспортних засобів, сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов`язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за державну реєстрацію (перереєстрацію), відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків, в тому числі за умови в даному випадку визнання судом права власності на спірний транспортний засіб.

Таким чином, ТСЦ МВС № 2341 правомірно відмовив позивачу у державній реєстрації автомобіля марки RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , оскільки позивачем не було надано документів, які є підставою для здійснення реєстрації, перелік яких встановлений Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388(у редакції, шо діяла на час звернення позивача).

В даному випадку ТСЦ МВС № 2341 проводить лише державну реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів, а між позивачем та відповідачем не існує будь-яких цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим сервісний центр не може бути особою, яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на транспортний засіб.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.01.2021 року у справі № 161/19385/19.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частина першастатті 81 ЦПК Українизазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду про судове рішення від 18.12.2009 року № 14, зазначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду факти суд приходить до висновку, що позивачем не доведено жодним чином, що відповідачі створюють позивачу будь-які перешкоди у проведенні реєстраційних дій транспортного засобу RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 придбаний ним на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.2022 року.

Позивачем не додано до позову та під час розгляду справи доказів порушення відповідачами його прав та законних інтересів.

Крім того, із позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із позовом і до ОСОБА_2 але будь-яких підстав для звернення із позовом саме до цього відповідача - не зазначив.

Навпаки, позовна заява обґрунтована тим, що відповідач-1 не здійснює реєстрацію транспортного засобу і позивач фактично не згодний із діями відповідача щодо реєстрації транспортного засобу, які можуть бути оскаржені позивачем в порядку визначеному Законом, в тому числі в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням положень частини першої статті15та статті392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, (п. 37 Постанова Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5).

Відповідачем у справі про визнання права власності може бути особа, яка оспорює чи заперечує право власності, однак відповідачі - РСЦ МВС та ОСОБА_2 не оспорює набуття права власності позивачем ОСОБА_1 .

Обираючи спосіб захисту порушеного права, позивач, звернувшись до суду у даній справі з позовними вимогами до відповідачів про визнання за ним права власності на транспортний засіб, не врахував положення ст. 392 ЦК України, оскільки відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на майно та видачі свідоцтва, у зв`язку з ненаданням необхідних документів для оформлення такого права, не є оспорюванням права власності на майно. Зокрема, сервісний центр не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Така позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.06.2011 року у справі № 3-55гс11.

Суд звертає увагу, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, у справі № 727/1561/16-ц від 15.05.2019 року.

Суд вважає, що позивачем не вірно визначеновідповідачів, оскільки жодних належних та допустимих доказів про те, що саме відповідачі порушують, не визнають або оспорюють права позивача на спірний автомобіль - останній суду не надав.

Оскільки право позивача не порушено, то і спосіб захисту шляхом звернення до суду з позовом вибрано невірно.

Слід наголосити представнику позивача, що законодавець не наділив суд такими повноваженнями, як заміна відповідача як він вказує у позовній заяві, оскільки це є законним правом позивача.

Таким чином з зазначеного, суд звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права на доступ до правосуддя,лише є необхідність у вірному способі звернення позивача до суду.

В даному випадку держава в особі РСЦ МВС жодним чином не порушила право позивача володіти майном та не позбавляла його власності, а тільки вказала на спеціальний нормативний акт (Порядок № 1388), вказівки якого є обов`язковими при реєстрації майна, таким чином здійснивши своє право контролю за користуванням майном особи.

Враховуючи те, що суд не уповноважений виходити за межі позовних вимог, тому, дане питання вирішує в рамках тих вимог, з якими звернувся позивач, а оскільки позивачпомилково обрав спосіб захисту, коло учасників та не надав доказів, які б свідчили, що права ОСОБА_1 були порушенні саме відповідачами, а з урахуванням того, що відповідачі не оспорюють право власності позивача на автомобіль, що є предметом позову, позивачем не доведено порушення, невизнання або оспорювання цього права з боку відповідачів, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з положеннямист. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

Керуючись ст.ст.319, 334, 392 ЦК України, ст. 34Закону України «Про державний рух», Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, ст.ст.2,4,5,13,81,141,263-265,273, 354,355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кущ Євгена Євгеновича, до Головного сервісного центру МВС в особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Запорізькій області, ОСОБА_2 , про визнання права власності на автомобіль - відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 ;

Відповідач-1 Головний сервісний центр МВС, код ЄДРПОУ 40109173, місцезнаходження юридичної особи: 04085, м. Київ, вул. Лукянівська, 62; Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Запорізькій області (філія ГСЦ МВС) код ЄДРПОУ 43611797, місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 57;

Відповідач-2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2024 року.

Суддя В.О. Макаров