Рішення

від 01.03.2024 по справі 613/2144/23

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/2144/23 Провадження № 2/613/195/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/2144/23 пров. №2/613/195/24 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Строгий В.Ф. до Товариства з обмеженою відповідальністю « Аграрна компанія «Промінь 2012», представник відповідача - адвокати Пояркова І.А., Осьмак О.В., про повернення земельної ділянки у фактичне користування власника та скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить: зобов`язати TOB «Аграрна компанія «Промінь 2012» звільнити земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3400 га, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівської сільської ради Харківської області з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105 шляхом припинення її використання, та повернути у фактичне користування власника ОСОБА_1 , визнати незаконним та негайно скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5579875 від 04 вересня 2013 року, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,3400 га, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівської сільської ради Харківської області з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , закріпленого за ТОВ «Аграрна Компанія «Промінь-2012», прийняте та проведене державним реєстратором реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Зайцем М.М. 04 вересня 2013 року на підставі договору оренди земельної ділянки №115 від 12 грудня 2012 року, що не був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею договорів оренди землі до 01 січня 2013 року в установленому законодавством порядку, стягнути з відповідача ТОВ «Аграрна Компанія «Промінь-2012» судовий збір.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 12 грудня 2012 року між ОСОБА_1 ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» був укладений договір оренди земельної ділянки №115, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3400 га, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105. Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР №002824. За умовами Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 25 років. Відповідно до пункту 45 договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29 листопада 2023 року інформація про проведення у 2012 році Управлінням Держгеокадастру у Богодухівському районі Харківській області державної реєстрації договору оренди від 12 грудня 2012 року земельної ділянки з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105 площею 4,3400 ґа, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, записи в яких здійснювались до 31 грудня 2012 року включно відсутня. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі №115 від 12 грудня 2012 року зареєстровано 04 вересня 2013 року за ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» (індексний номер рішення 5579875). Інших договорів оренди вказаної земельної ділянки в період з 2012 року по теперішній час між позивачем та відповідачем укладено не було .

Позивач вважає, що договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року, є таким, що не був укладений, у зв`язку з відсутністю проведення його державної реєстрації відповідно до вимог чинного на той момент законодавства та пункту 45 цього Договору. Договір оренди землі від 12 грудня 2012 року не був зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відповідно та в порядку, визначеним законодавством, чинним на момент підписання сторонами вказаного Договору. Станом на момент підписання договору оренди земельної ділянки його реєстрація повинна булла здійснюватися відповідно до ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі», які передбачали, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Вимога про те, що право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у частині другій ст. 126 ЗК України, яка так само закріплювала, що право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону. Статтею 20 Закону України « Про оренду землі» передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Порядок державної реєстрації договору оренди був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі». Станом на час підписання договору оренди між позивачем та ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року функціонувала Перехідна реєстраційна система, що діяла у період з 03 вересня 2011 року по 30 грудня 2012 року, адміністраторами якої були підрозділи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Законодавством, чинним на час підписання сторонами вказаного договору оренди земельної ділянки, було передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає після проведення державної реєстрації договору оренди землі. Момент укладення договору в свою чергу визначено у статтях 638 та 640 ЦК України, в яких вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України було визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Якщо момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації, а інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить, то договір слід вважати неукладеним до моменту державної реєстрації. Отже, момент набрання Договором чинності, сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Таким чином, договір оренди землі від 12 грудня 2012 року, за умовами якого земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 4,3400 га, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105 повинна передаватись у платне строкове користування ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» необхідно вважати таким, що не був укладений, оскільки його державна реєстрація в установленому законом порядку проведена не була, а речове право оренди земельної ділянки могло виникнути лише після проведення належної державної реєстрації даного договору. Проведення у 2013 році реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 12 грудня 2012 року не може підмінити державну реєстрацію самого договору, оскільки державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі, а тому не може впливати на момент набрання договором чинності, а також на початок перебігу строку дії договору.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підтверджується, що право оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , відповідно до договору оренди землі №115 від 12 грудня 2012 року зареєстровано 04 вересня 2013 року. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №696/1693/15-ц, проведення після 01 січня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. З першого січня 2013 року в земельному законодавстві відбулися істотні зміни, які передбачали, що державна реєстрація права оренди на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Після 01 січня 2013 року ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» не мала законодавчої можливості зареєструвати договір оренди земельної ділянки, оскільки обов`язковій реєстрації підлягало саме право оренди, яке виникає на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого належним чином. Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року не було зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому вказаний договір необхідно вважати неукладеним, і таким що не міг набути чинності через невідповідність законодавству.

Враховуючи викладене, речове право оренди земельної ділянки у ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» не виникло, оскільки воно могло виникнути лише після проведення належної державної реєстрації договору. Необхідно зауважити, що реєстрація договору оренди земельної ділянки, в свою чергу, перебуває в зоні відповідальності орендаря, який уклавши договір оренди самостійно реєструє своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на умовах, визначених відповідною цивільно-правовою угодою. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17, відповідно до якої обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря. Оскільки у спірних правовідносинах, що виникли між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012», передача земельної ділянки на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки відбулася у день підписання договору, а державна реєстрація, обов`язок щодо забезпечення проведення якої покладено на орендаря, повинна булла бути проведена фактично після її передачі, позивач не мав можливості контролювати дії ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» щодо виконання ними істотної умови з державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, визначеної у пункту 45 Договору. Після 01 січня 2013 року підставою для державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки, як офіційного підтвердження державою факту набуття речового права на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір оренди, предметом якого є нерухоме майно (земельна ділянка), речові права на яке підлягають державній реєстрації. Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права підтверджується той факт, що інше речове право право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105 було зареєстровано 04 вересня 2013 року на підставі договору оренди землі від 12 грудня 2012 року, який на момент реєстрації цього права не набрав чинності, оскільки державна реєстрація Договору до цього часу проведена не була. На момент проведення державної реєстрації речового права на оренду земельної ділянки, законодавство, що передбачало правові підстави та порядок проведення реєстрації договорів оренди землі втратило чинність, з чого виходить, що проведення реєстрації саме договору оренди в 2013 році було неможливим. Таким чином, до моменту проведення зазначених реєстраційних дій, договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року не був зареєстрований в установленому законом порядку, а на момент їх проведення здійснити таку реєстрацію було неможливо, у зв`язку з чим такі реєстраційні дії фактично ґрунтувались та були проведені на підставі правочину (договору), який за відсутності державної реєстрації слід вважати невчиненим (неукладеним), а отже фактично без проведення державної реєстрації договору оренди землі не існували підстави для виникнення прав та обов`язків за Договором, а державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні такої реєстрації, посилаючись на норми законодавства. Таким чином, договір оренди земельної ділянки №115 від 12 грудня 2012 року не був зареєстрований в установленому законом порядку, а на момент проведення реєстраційних дій, здійснити таку реєстрацію було неможливо, тому вказані дії фактично були проведені на підставі правочину (договору), який за відсутності державної реєстрації, чинності не набрав, тому державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні реєстрації права оренди земельної ділянки.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 12 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» залишено без розгляду.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» та призначено підготовче судове засідання на11 січня 2024 року.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 29 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012», про зупинення провадження по справі.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 29 січня 2024 року, закрито підготовче засідання за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012, та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Також в судовому засіданні, остання не заперечила, що при підписанні догововору оренди земельної ділянки було досягнуто згоду щодо усіх істотних умов договору, при цьому зазначила, що вона не пам`ятає точної дати підписання договору, але підтвердила, що це було у 2012 році. Підтвердила факт отримання з 2012 року орендної плати від відповідача. Наполягала на тому, що договір не було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, тому він є неукладеним і вона бажає повернути земельну дялнку у своє фактичне володіння та користування.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник ТОВ « Аграрна компанія «Промінь 2012», адвокат Пояркова І.А. в судовому засіданні проти позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Пояснила, що ТОВ « Аграрна компанія «Промінь 2012» було виконано всі дії щодо реєстрації договорів оренди землі, які було укладено у грудні 2012 року, відповідно до норм чинного законодавства. Всі договори було передано реєстраційній службі, яка почала працювати з 01 січня 2013 року, але через велику кількість договорів, та роботу в той час у Богодухівському районі лише одного державного реєстратора, необхідність проведення великого об`єму роботи ( до системи вносили відомості про старі договори оренди, договори про розірвання договорів оренди і лише потім відомості про нові договори, які було укладено у грудні 2012 року) час реєстрації затягнувся, наголосила, що ТОВ « Аграрна компанія «Промінь 2012» діяло відповідно до норм чинного законодавства. Щодо процедур підписання договорів оренди земельної ділянки, зазначила, що було підготовлено бланки договорів, екземпляри роздано орендодавцям для ознайомлення та підписання, і вже потім керівник підприємства ставив на них свій підпис та печатку. Крім того, повідомила, що після зміни законодавства, а саме після 01 січня 2013 року, підприємство з пропозиціями укладення додаткового чи нового договору до позивачки не зверталось.

Також, від відповідача надійшов відзив на дану позовну заяву, згідно змісту якого він вважає, що позовні вимоги є необгрунтованими, а позов таким, що не підлягає до задоволення. Підтвердив, що 12 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та TOB «Аграрна компанія «Промінь- 2012» був укладений договір оренди спірної земельної ділянки. Між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, про що свідчать власноручні підписи позивача та уповноваженої особи ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012». Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Відтак, момент укладення договору оренди земельної ділянки та набуття права користування орендованою земельною ділянкою можуть не збігатися в часі. Слід зазначити, що ні положеннями оспорюваного договору, ні жодною нормою законодавства України, що регулює земельні відносини, діючого на момент укладення договору, не передбачені строки здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, ні права оренди земельної ділянки. З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» не могла зареєструвати спірний правочин. Після скасування законодавчої вимоги про необхідність реєстрації договору оренди землі і введення законодавчої вимоги реєструвати речове право оренди ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» 04 вересня 2013 року було здійснено державну реєстрацію речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року. В подальшому ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» добросовісно виконувало всі договірні зобов`язання передбачені спірним договором. З огляду на наведене жодних порушень ані умов договору, ані діючого законодавства з боку ТОВ «Аграрна компанія «Промінь-2012» не відбувалося. З 2012 року по 2023 рік ОСОБА_1 не заперечувався факт існування договірних правовідносин між сторонами та чинності договору оренди. Позивач систематично отримував від відповідача орендну плату, що не заперечується позивачем. До набрання чинності внесених змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто до 01 січня 2013 року реєстрації підлягали не речові права, а документи, які засвідчували факт набуття цих прав, то з 01 січня 2013 року цей Закон передбачав виключно державну реєстрацію права, а не державну реєстрацію правочину чи іншого документу, який посвідчує набуття права власності чи іншого речового права, тому зміни внесені в законодавство фактично ототожнюють державну реєстрацію договору оренди та відповідну реєстрацію права оренди на підставі такого договору, тому державна реєстрація відповідачем права оренди є достатньою умовою виконання вимоги про державну реєстрацію договору оренди. Стаття 125 цього Кодексу визначала, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а згідно із частиною п`ятою статті 126 ЗК України у відповідній редакції право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України у редакції, чинній на час підписання договору оренди). З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року № 1878-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України. Згідно з цим законом з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключили положення про державну реєстрацію правочинів, а із Закону України « Про оренду землі» - обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Сторони в оскаржуваному договорі оренди узгодили, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, проте не розподілили обов`язок реєстрації договору. Після скасування законодавчої вимоги про необхідність реєстрації договору оренди та введення вимоги реєструвати право оренди орендар 04 вересня 2013 року відповідне право зареєстрував. Зазначили, що ні текст Закону України « Про оренду землі», ні розділ II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України не містять заборони проведення реєстрації права оренди за підписаним до 01 січня 2013 року договором. Відсутня така заборона в ЦК України та ЗК України. Зазначені зміни фактично ототожнили державну реєстрацію договору оренди та відповідну реєстрацію права оренди на підставі такого договору. Тому державна реєстрація орендарем права оренди є достатньою умовою виконання вимоги про державну реєстрацію договору оренди, враховуючи, що державну реєстрацію договору оренди станом на 04 вересня 2013 року було неможливо здійснити.

Також, зазначив, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 696/1880/15-ц, вказано, що «якщо в законі є вимога про державну реєстрацію договору як умова набрання ним чинності, то він набирає чинності з моменту такої реєстрації; якщо зміни до законодавства передбачають скасування державної реєстрації договору як обов`язкової умови набрання ним чинності, але вводять обов`язкову реєстрацію речового права, щодо якого сторони укладають відповідний договір, то за умови невиконання вимоги про державну реєстрацію договору на момент набрання чинності зазначеними змінами в законодавстві він набирає чинності з моменту державної реєстрації відповідного права за відсутності на цей час явно виражених заперечень контрагента.Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки є або його державна реєстрація, або державна реєстрація права оренди, якщо сторони договору не передбачили в договорі інше відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.» Орендодавець на момент здійснення орендарем державної реєстрації права оренди не заявив про незгоду з умовами договору оренди. Тому останній згідно з його умовами та зазначеними нормами права набрав чинності з моменту державної реєстрації права оренди, тобто 04 вересня 2013 року, тому цей договір є чинним.

Вважає, що дії власника земельної ділянки, що передана в оренду, щодо заперечення права оренди орендаря і перешкоджання, у здійсненні правомочностей з володіння і користування є недобросовісними, суперечать його попередній поведінці та являють собою зловживанням правом. Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність. Як зазначає позивач в своїй позовній заяві спірний договір оренди земельної ділянки є неукладеним, якщо він не був зареєстрований до набрання чинності змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто до 01 січня 2013 року, а державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі. Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ч. 2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Як вже вказувалося вище, спірний договір добросовісно виконувався сторонам майже десять років (обробляли землю, вносили и приймали оплату за оренду землі у грошовій і натуральній формі). Тобто протягом тривалого часу сторони вчиняли дії, що свідчили про визнання ними спірного договору укладеним. Таким чином, якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, кваліфікація договору як неукладеного виключається.

Крім того від ТОВ « Аграрна компанія» Промінь -2012» надійшла заява про застосування позовної даності, згідо змісту якої просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки у позивача наявні всі документи та їй було відомо про використання її земельної ділянки ТОВ « Аграрна компанія» Промінь -2012» з 2012 року, та не перешкоджала її використанню. У своїй позовній заяві не зазначає коли саме вона дізналась про наявність свого порушеного права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності щодо повернення земельної ділянки у фактичне користування власника та скасування рішення державного реєстратора розпочав текти 12 грудня 2012 року та сплинув 13 грудня 2015 року.

У відповідь на відзив, від представника позивача адвоката Строгого В.Ф. надійшло пояснення згідно змісту якого, вважає необхідним поновити право власника на володіння та користування земельною ділянкою, шляхом усунення перешкод у використанні належного їй нерухомого майна та повернення земельної ділянки неправомочним фактичним користувачем, а також скасувати рішення про державну реєстрацію речового права оренди вказаної земельної ділянки. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №696/1693/15-ц, проведення після 01 січня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Після 01 січня 2013 року юридична особа ТОВ « Аграрна компанія» Промінь -2012» не мала законної можливості зареєструвати договір оренди земельної ділянки, оскільки обов`язковій реєстрації підлягало саме право оренди, яке виникає на підставі договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого належним чином. Зазначена судова практика станом на теперішній час є актуальною, інших правових позицій з цього питання Верховним Судом викладено не було, а тому на думку позивача вона підлягає застосуванню при вирішенні даного спору. Крім цього, позивач вважає, що вищевказані дії, а саме проведення у 2013 році державної реєстрації права оренди, відповідачем були вчинені умисно з метою штучної пролонгації строку дії договору оренди, оскільки відповідно до пункту 45 Договору він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, що в свою чергу свідчить про недобросовісність дій відповідача, як орендаря.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника ТОВ «Аграрна Компанія «Промінь-2012», дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення згоди між сторонами; 3 ) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 ст.15ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ХР №002824, ОСОБА_1 на підставі рішення Губарівської сільської ради від 12 березня 1999 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,35 га, для ведення сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка розташована на території Губарівської сільської ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №100.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 13 Закону України « Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України ( в редакції, що діяла на час укладення договору), право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України « Про оренду землі», укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 792ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На час підписання договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ « Аграрна компанія «Промінь - 2012» ч.4 ст.124Земельного кодексуУкраїни передбачала, що передачаворендуземельнихділянок, що перебувають у власності громадян і юридичнихосіб,здійснюєтьсязадоговором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Судом встановлено, що 12 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ « Аграрна компанія «Промінь 2012» укладено договір оренди землі ( далі Договір) №115, згідно якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 4,3400 га, кадастровий номер 6320881500:01:001:0105. П. 8 Договору передбачено, що договір укладено на 25 ( двадцять п`ять) років. Згідно п. 39 Договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом, ліквідації юридичної особи орендаря, в інших випадках передбачених законом.

Згідно копії Акту приймання передачі земельної ділянки ( До Договору від 12.12.2012), на виконання п. 19 Договору оренди земельної ділянки від 12.12.2012, орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ТОВ « Аграрна компанія « Промінь 2012» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області , загальною площею 4,3400 га. Земельна ділянка, яка є предметом цього договору належить орендодавцеві на підставі Державного акту на право власності на землю серії серії І-ХР №002824 кадастровий номер 6320881500:01:001:0105.

Відповідно до довідки ГУ Держгеокадастру у Харківській області №29-20-14,1-6447/0/19-23 від 29 листопада 2023 року, за інформацією відділу №2 Управління надання адміністративних послуг ГУ інформація про проведення у 2012 році Управлінням Держгеокадастру у Богодухівському районі в Харківській області державної реєстрації договору оренди №115 від 12 грудня 2012 року земельної ділянки з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105, площею 4,3400 га, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, між ОСОБА_1 та ТОВ « Аграрна компанія « Промінь 2012», в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного коритування землею, договорів оренди землі відсутня.

Згідно науково правового висновку №128-01-611 від 22 вересня 2022 року, складеного доктором юридичних наук, профессором кафедри земельного та аграрного права, членом корреспондентом Національної академії правових наук України Шульгою М.В., та кандидатом юридичних наук, доцентом кафедри земельного та аграрного права ОСОБА_5 , реєстрація речового права ( права оренди), яка була проведена після 01 січня 2013 року, не підміняє реєстрацію договору оренди до 01 січня 2013 року в підрозділах державного підприємства « Центр державного земельного кадастру».

При цьому, суд звертає увагу, що даний науково правовий висновок є аналогічним обставинам даної справи, а саме стосується укладених з ТОВ « Аграрна компанія « Промінь 20212» 12 грудня 2012 року договорів оренди землі та набрання ними чинності, тому він враховується судом при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України ( в редакції, що діяла на час укладення договору), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно п. 19 Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі. Згідно п. 45 Договору, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Крім того, ч.5 ст.126ЗК України було передбачено, що правоорендиземельноїділянкипосвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ст.126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до визначення у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою для державної реєстрації права оренди землі є укладений в установленому законом порядку договір оренди, предметом якого є нерухоме майно земельна ділянка, речові права на яке підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 18 Закону України « Про оренду землі», договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, момент набрання Договором чинності, сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації. Також і законодавець набрання чинності договором оренди земельної ділянки пов`язує із виникненням у орендаря права оренди після державної реєстрації такого договору в установленому законом порядку.

Вказані вище норми законодавства дають підстави для висновку про те, що укладений правочин у формі договору з передачі в оренду земельної ділянки, який не зареєстрований у встановленому законом порядку не можна вважати таким, що створює юридичні наслідки для його сторін у вигляді набуття прав та обов`язків стосовно його предмета.

Станом на час укладення Договору між ОСОБА_1 та ТОВ « Аграрна компанія « Промінь - 2012» на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 №1021 року функціонувала Перехідна реєстраційна системи, що діяла у період з 03 серпня 2011 року по 30 грудня 2012 року, адміністраторами якої були підрозділи державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЗК України, у чинній станом на 30 грудня 2012 року редакції, державний реєстр земель складається з двох частин: а) Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Порядок державної реєстрації договору оренди був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі».

Порядок ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Порядок) визначав процедуру ведення за формою згідно з додатком Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) - документа, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (п. 1).

Згідно з пунктами 4, 6 Порядку, Книга записів відкривається та ведеться:у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» - адміністратора автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - автоматизована система), заповнюють бланки державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою з використанням автоматизованої системи та формують з її використанням аркуші Книги записів.

Книга записів у паперовому вигляді зберігається у територіальному органі Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

Книга записів в паперовому вигляді складається з аркушів, які формуються з використанням автоматизованої системи.

Книга записів в електронному вигляді ведеться у складі автоматизованої системи та формується на підставі даних файла обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл) та електронних (цифрових) зображень документів, отриманих від територіальних органів Держземагентства.

Записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі (п. 10).

Згідно з п. 11 Порядку дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Кожному документові, що посвідчує право на земельну ділянку, при здійсненні його державної реєстрації, з використанням автоматизованої системи, присвоюється реєстраційний номер (п. 14).

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року ТОВ « Аграрна компанія « Промінь 2012» не могла зареєструвати спірний правочин.

Проведення 04 вересня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 12 грудня 2012 року не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

Обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Отже, оскільки ТОВ « Аграрна компанія « Промінь 2012» не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним Договором.

Дана позиція узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 та від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною другою статті 90ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Згідноп.ї ч.1ст.211Земельного кодексуУкраїни,громадяни та юридичні особи несутьцивільну,адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно дозаконодавства за ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною другою статті 152ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи, що ТОВ « Аграрна компанія « Промінь 2012» користується земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 4,3400 га, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівської сільської ради Харківської області з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105 за відсутності вчиненого правочину, позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ «Аграрна компанія «Промінь- 2012» звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,3400 га, що розташована на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105, шляхом припинення її використання та повернути у фактичне користування ОСОБА_1 підлягають задоволенню на підставі вищевикладеного.

Як зазначалося вище, підставою для державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки, як офіційного підтвердження державою факту набуття речового права на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір оренди, предметом якого є нерухоме майно (земельна ділянка), речові права на яке підлягають державній реєстрації.

Відповідно до змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 04 вересня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Заяц М.М. на підставі договору оренди землі №115, виданного 12 грудня 2012 року, зареєстровано право оренди земельної ділянки 4,3400 га., яка знаходиться за адресою: Харківська область, Богодухівський район, Губарівська сільська рада, кадастровий номер 6320881500:01:001:0105, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, орендар: ТОВ «Аграрна компанія « Промінь-2012», орендодавець ( власник): ОСОБА_1 .

У зв`язку з набранням з 01 січня 2013 року чинності змін, внесених Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» виключено статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, тому після 01 січня 2013 року, на момент проведення державної реєстрації речового права на оренду земельної ділянки, законодавство, що передбачало правові підстави та порядок проведення реєстрації договорів оренди землі втратило чинність, з чого виходить, що проведення реєстрації саме договору оренди в 2013 році, з підстав зазначених вище, було неможливим.

Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( в редакції, що діяла на момент вчинення дій), державний реєстратор: 1)встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутністьсуперечностей між заявленими та вже зареєстрованимиправами нанерухоме майнота їхобтяженнями,зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію правта їхобтяжень відповідністьвідомостей про нерухоме майно, наявних уДержавному реєстріправ таподаних документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими законта/або договір (угода) пов`язуєможливість проведеннядержавної реєстраціївиникнення,переходу,припинення правна нерухомемайно абообтяження такихправ; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову вдержавній реєстрації,про їїзупинення,внесення зміндо Державногореєстру прав;…. 8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки .

Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 12 грудня 2012 року не був зареєстрований в установленому законом порядку, а на момент їх проведення здійснити таку реєстрацію було неможливо, тому проведені реєстраційні дії фактично були проведені на підставі правочину (договору), який за відсутності державної реєстрації чинності не набрав, тому державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні реєстрації права оренди земельної ділянки.

Отже, державним реєстратором реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Заяц М.М. 04 вересня 2013 року було проведено державну реєстрацію речового права (право оренди) на нерухоме майно земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,3400 ґа, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівської сільської ради Харківської області з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі договору оренди земельної ділянки, який за відсутності державної реєстрації є не набравшим чинності, не встановивши наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та конкретний правочин пов`язує можливість виникнення речового права, що підлягає державній реєстрації, а також, не перевіривши відповідність документів, на підставі яких в ТОВ «Аграрна компанія «Промінь - 2012» могло виникнути речове право оренди земельної ділянки вимогам законодавства.

На підставі вищевикладеного суд визнає незаконним та таким, що підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5579875 від 04 вересня 2013 року, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,3400 га, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівської сільської ради Харківської області з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , закріпленого за ТОВ «Аграрна Компанія «Промінь-2012», прийняте та проведене державним реєстратором реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Заяц М.М. 04 вересня 2013 року на підставі договору оренди землі від 12 грудня 2012 року.

Суд дослідивши надані представником відповідача документи, а саме: довідку ТОВ « Аграрна компанія « Промінь -2012» №160 від 08 грудня 2023 року щодо нарахування та виплату орендної плати ОСОБА_1 за період з 2013 по 2023 роки, платіжне доручення №1231 від 11.09.2023, платіжне доручення №1533 від 09.12.2022, видатковий касовий ордер від 09.08.2021, видатковий касовий ордер від 28.10.2020, видатковий касовий ордер від 07.09.2020, видатковий касовий ордер від 09.12.2019, видатковий касовий ордер від 14.08.2019, видатковий касовий ордер від 07.11.2018, список орендарів на видачу орендної плати за землю за 2018 рік, список орендарів на видачу орендної плати за землю за 2017 рік, видатковий касовий ордер від 14.11.2017, видатковий касовий ордер від 15.12.2016, списки орендарів на видачу орендної плати за землю за 2015 рік, видатковий касовий ордер від 22.10.2015, видатковий касовий ордер від 26.12.2014, видатковий касовий ордер від 16.09.2014, список орендарів на видачу орендної плати за землю за 2014 рік, списки орендарів на видачу орендної плати за землю за 2013 рік, вважає їх неналежними доказами по справі, оскільки відповідно до ст. 77 ЦПК України, обставини, що в них зазначаються, не містять інформації щодо предмету доказування.

Крім того від представника відповідача адвоката Осьмак О.В. надійшла заява про вжиття заходів процесуального примусу, щодо адвоката Строгого В.Ф., з метою спонукання до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заява мотивована тим, що при зверненні до суду з даним позовом адвокатом Строгим В.Ф. було допущено зловживання процесуальними правами, а саме: з даною позовною заявою останній двічі звертався до суду. 05 грудня 2023 року позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Аграрна компанія « Промінь 2012» було подано до суду без сплати судового збору, в подальшому представник позивача подав заяву про повернення вказаної позовної заяви позивачу, про що судом було постановлено відповідну ухвалу. 11 грудня 2023 року адвокат Строгий В.Ф. повторно звертається до суду з вищевказаною позовною заявою, яку також подано без сплати судового збору, квитанцію про сплату якого було надано в подальшому. З викладеного видно, що адвокатом Строгим В.Ф. протягом семи днів було подано два позови до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, тобто вчиняються дії, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

У відповідності до ч. 1 ст.143ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст.144ЦПК України заходами процесуального примусу є попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф.

Право на справедливий суд забезпечується й заходами процесуального примусу.

В судовому засіданні представник позивача не заперечив, що він двічі звертався з позовом до суду, але пояснив, що виконував вказівки своєї довірительки, оскільки у останньої з приводу звернення до суду з даним позовом виникли суперечності в сім`ї.

Суд зазначає, що підставами вжиття заходів процесуального примусу є, зокрема, зловживання процесуальними правами; невиконання процесуальних обов`язків; порушення порядку в залі судового засідання тощо.

Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2, ч. 4 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Проте чинний ЦПК України не містить визначення цього поняття, а визначає у ст. 44 лише перелік дій, які можуть трактуватися суддею за суб`єктивною чи об`єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 13жовтня 2021 року у справі № 707/1491/21, зловживання процесуальними правами - це цивільне процесуальне правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників цивільного процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку цивільного судочинства.

Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.

Суд зазначає, що сам факт не сплати судового збору та подальше повернення позовної заяви, не може свідчити про зловживання представником позивача процесуальними правами, таким чином із урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування заходів процесуального примусу.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція)).

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Відповідно до ст.. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права абро інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Представник ТОВ «Аграрна компанія» Промінь -2012» просила застосувати позовну даність, оскільки позивачу було відомо про використання її земельної ділянки ТОВ « Аграрна компанія «Промінь -2012» з 2012 року, протягом 10 років та вона не перешкоджала її використанню, крім того, в позовній заяві не наведено жодних причини поважності пропуску такого строку. Наголосила, що позивачу достеменно було відомо про укладення договору оренди з відповідачем, обов`язок здійснення державної реєстрації спірним договором для жодної із сторін не визначений, а відтак враховуючи презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав вважає, що посилання позивача на лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 29-20-14,1-6447/0/19-23 від 29 листопада 2023 року має буте розцінене як штучна дія для поновлення строку позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, та доводи представника відповідача, про те, що позивач посилаючись на лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області намагається ввести суд в оману, щодо часу коли вона дізналась про порушення своїх прав, зазначає, що ці доводи не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, належних доказів, на підтвердження даного факту, суду надано не було.

Суд вважає, що позивач про порушення прав дізналась з відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 29-20-14,1-6447/0/19-23 від 29 листопада 2023 року, коли їй стало відомо, що інформація про проведення у 2012 році Управлінням Держгеокадастру у Богодухівському районі в Харківській області державної реєстрації договору оренди №115 від 12 грудня 2012 року земельної ділянки з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105, площею 4,3400 га, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, між ОСОБА_1 та ТОВ « Аграрна компанія « Промінь 2012», в Книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного коритування землею, договорів оренди землі відсутня. Отже, позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Згідно ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною 1,3 ст.89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Під час звернення до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 грн., який на підставі ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з ТОВ « Аграрна компанія «Промінь 2012».

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред`явлених доказів.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20, 210, 256, 261, 638, 640, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 90, 125, 126, 152, 202, 211 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 18, 20 Закону України « Про оренду землі», ст. ст. 2, 9, 26 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст.ст. 5, 10-13, 44, 76-79, 81, 89, 95, 133, 141, 143, 144, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь 2012», про повернення земельної ділянки у фактичне користування власника та скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки - задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь - 2012» звільнити земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3400 га, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105, шляхом припинення її використання та повернути у фактичне користування ОСОБА_1 .

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 5579875 від 04 вересня 2013 року, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4, 3400 га, яка знаходиться на території Губарівської сільської ради Богодухівського району Харківської області з кадастровим номером 6320881500:01:001:0105, що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , закріпленого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Промінь- 2012», прийняте та проведене державним реєстратором реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції Харківської області Зайцем Миколою Миколайовичем 04 вересня 2013 року, на підставі договору оренди земельної ділянки №115 від 12 грудня 2012 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « Аграрна компанія «Промінь 2012», ЄДРПОУ 38535594 на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 2 147 грн. 20 коп. (дві тисячі сто сорок сім гривен 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 01 березня 2024 року.

СУДДЯ