Рішення

від 22.02.2024 по справі 623/11/22

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 623/11/22

Провадження № 2/638/1193/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого суддіТеслікова І.І.,

за участі секретаря судового засіданняКисловської О.О., Межирицької В.Ю., Цицори К.В., Кріцак А.М., Осіпової Ю.Л., Федоренко В.С.,

представника позивача Чумаченко Ю.С.,

розглянувши в приміщенні суду в м.Харкові у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Керівника Ізюмської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Ізюмської районної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Державне підприємство «Ізюмське лісове господарство», про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки,-

встановив:

04.01.2022 Керівник Ізюмської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Ізюмської районної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки. В якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Заводської сільської ради 15.12.2015 № 27 « Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6322883007:01:001:0003 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства».

- визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна- земельної ділянки з кадастровим номером 6322883007:01:001:0003.

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Ізюмської районної державної адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства « Ізюмське лісове господарство »земельну ділянку, площею 0,13 га, кадастровим номером 6322883007:01:001:0003.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Ізюмською окружною прокуратурою виявлені порушення вимог законодавства при передачі земельних ділянок державного лісового фонду у приватну власність.

Моніторингом інформації, що міститься у Публічній кадастровій карті України, встановлено, що на території кварталу 517 Придонецького лісництва ДІ «Ізюмське лісове господарство» розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6322883007:01:001:0003, площею 0,13 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства (адреса ділянки: Харківська область, Ізюмський район, с. Придонецьке).

З`ясовано, що рішенням Заводської сільської ради від 09.09.2014 року № 353 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою вказаної земельної ділянки, а рішенням Заводської сільської ради від 15.12.2015 № 27 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6322883007:01:001:0003 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, на підставі зазначеного рішення сільської ради проведенадержавна реєстрація права власності на земельну ділянку відповідно до рішення реєстратора Ізюмського міськрайонного управління юстиції Горбань Руслани Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 24.12.2015, індексний номер 27583517. Запис про право власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 .

Водночас відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція»» спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6322883007:01:001:0003 площею 0,13 га, що передана у приватну власність, знаходиться у 517 кварталі Придонецького лісництва ДП «Ізюмське лісове господарство» та розташована у виділах № 19 та № 21 на підтвердження чого надано схему розташування земельних ділянок.

Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України передачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність і на теперішній час належить до земель державного лісового фонду, та не вилучалась з постійного користування ДП «Ізюмське лісове господарство».

Відповідно до інформації, наявної в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, спірна земельна ділянка, кадастровий номер 6322883007:01:001:0003, на цей час зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 .Враховуючи викладене рішення Заводської сільської ради від 15.12.2015 № 27 щодо надання вказаної земельної ділянки у власність видано з порушенням вимог ст.ст. 84, 122, 149 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України.

Надана відповідачам земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду, а тому її правовий режим врегульовується, окрім земельного, також лісовим законодавством.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 3 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах територіїУкраїни, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об?єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Аналогічно ст. 7 ЛК України відносить ліси, які знаходяться в межах території України, до об?єктів права власності Українського народу.

Згідно зі ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до підпункту «г» частини 4 цієї ж статті до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну, належать землі лісогосподарського призначення (крім випадків, визначених цим Кодексом).

При цьому ч. 2 ст. 56 3К України установлено, що громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Встановлення законодавством відповідного обмеження прямо впливає на оборотоздатність таких земель, під якою ст. 178 ЦК України розуміє можливість об?єктів цивільних прав вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим

Згідно з цією статтею обмежено оборотоздатними об?єктами цивільних прав є встановлені у законі об?єкти, що можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом.

Системний аналіз положень зазначених статей свідчить, що землі лісогосподарського призначення державної форми власності обмежені в обороті, оскільки вибути із такої власності та із володіння законного власника - держави, не можуть.

Як вже вказувалось, надана відповідачу земельна ділянка належить до земель державної власності, перебуває у постійному користуванні ДП «Ізюмське лісове господарство» та відноситься до земель державного лісового фонду, а отже відноситься до тих земель, які згідно зі ст. 178 ЦК України, ст. ст. 56,84 ЗК України, не може бути надана у приватну власність громадянину для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 141 ЗК України установлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.

Статтею 149 ЗК України в редакції що діяла станом на виникнення спірних правовідносин було установлено, що земельні ділянки, надані упостійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів. У країни, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 цієї ж статті було визначено, що вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України. Отже законодавцем визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб, належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

Водночас, моніторингом Урядового порталу, розпоряджень Кабінету міністрів України розоряджень про вилучення спірної ділянки з постійного користування ДП «Ізюмське лісове господарство» не встановлено.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 318-р від 11.02.2010 з метою збереження об?єктів державної власності та недопущення здійснення неправомірних дій щодо заволодіння ними, Державний комітет із земельних ресурсів, центральні органи виконавчої влади та інших суб?єктів управління об?єктами державної власності, зобов?язано не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям.

Таким чином, Заводською сільською радою в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника відповідно до положень земельного законодавства, що діяли станом на час виникнення спірних правовідносин - держави в особі Кабінету Міністрів України, та постійного землекористувача - ДП «Ізюмське лісове господарство» спірну земельну ділянку з земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду та передано її у приватну власність ОСОБА_2 .

Крім того, відведення за рахунок державного лісового фонду земельної ділянки у власність ОСОБА_1 супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 57 Лісового кодексу України без необхідних погоджень органів контролю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі N? 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ «Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнемімперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

У постанові від 03.09.2020 у справі N? 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового, та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.Згідно зі ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов?язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 20 та частиною 7 статті 118 ЗК України визначено, що передача у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (4.8 ст. 118 ЗК України, в редакції яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин).виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - 3 органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства.

Водночас в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) таке погодження відсутнє.

Враховуючи усе вищевикладене, Заводською сільською радою прийнято оскаржуване рішення за відсутності погодження Держаного агентства лісових ресурсів, з порушення вимог ст.ст. 20, 118, 186-1 ЗК України, та усупереч встановленого мораторію на вилучення земель, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств. Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що рішення Заводської сільської ради від 15.12.2015 № 27 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6322883007:01:001:0003 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства стосується земель лісового фонду, розпоряджатися якими не уповноважений вказаний орган місцевого самоврядування та які не можуть бути передані у приватну власність поза волею розпорядника (відповідно до положень законодавства в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) Кабінету Міністрів України, таке рішення суперечить ст. ст. 116, 141, 1493К України та порушує інтереси держави, що, згідно зі ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст. ст. 152, 155 ЗК України, є підставою для визнання його незаконним та скасуванню.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Ізюмської районної державної адміністрації є визнання незаконним та скасування рішення Заводської сільської ради від 15.12.2015 № 27, визнання недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на об?єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6322883007:01:001:0003 та зобов?язання повернути земельну ділянку належному власнику - Ізюмській районній державній адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство».

Проте у цьому випадку варто звернути особливу увагу на те, що спірна земельна ділянка на час її набуття ОСОБА_4 у власність була у віддані ДП «Ізюмське лісове господарство», про що їм було достовірно відомо, оскільки ОСОБА_1 є членом родини працівника ДП «Ізюмське лісове господарство» ОСОБА_5 .

Повернення до державної власності земельних ділянок лісогосподарського призначення, незаконно переданих у приватну власність органом місцевого самоврядування, має легітимну мету збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Застосування саме такого юридичного механізму поновлення порушеного права не призведе до непропорційного втручання у права відповідачів, оскількиу цьому випадку питання захисту навколишного природного середовища, охорони довкілля, створення належних умов для реалізації екологічних прав індивідуальними правами окремих громадян.

Враховуючи викладене, Ізюмська окружна прокуратура вважає, що в цій справі відсутнє непропорційне втручання у право мирного володіння майном, тим більше з урахуванням набуття такого майна внаслідок недобросовісності поведінки відповідача.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 лютого 2022 року позовну заяву залишено без руху, на виконання якої позивачем подано заяву.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 лютого 2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя№399/0/15-23 від 20.04.2023«Про зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Харківської області»змінено з 01 травня 2023 року територіальну підсудність судових справ Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Дзержинському районному суду міста Харкова.

08 червня 2023 року вищевказана цивільна справа надійшла до Дзержинського районного суду м. Харкова.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 червня 2023 року, вищевказана цивільна справа надійшла у провадження судді Дзержинського районного суду м. Харкова Теслікової І.І.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Теслікової І.І. від 22 червня 2023 року вищевказану цивільну справу прийнято до провадження судді та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05 вересня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі. У судовому засіданні зазначила про існування рішень Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.03.2017 року по справі № 623/1025/16 та від 13.12.2021 року по справі № 623/1645/21 які набрали законної сили та в яких містяться відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6322883007:01:001:0003 яка перебуває у власності ОСОБА_1 .

В судове засідання представники Ізюмської районної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України не з`явились, з невідомих суду причин, про час та місце судового засідання були неодноразово повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник відповідача Оскільської сільської ради (Заводської сільської ради) в судове засідання не з`явився направивши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання неодноразово не з`явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Ухвалою суду від 22 лютого 2024 вирішено провести заочний розгляд справи.

Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача встановив наступне.

Рішенням XXXXIX сесії УІ скликання від 09 вересня 2014 року № 353 надано громадянину України ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,1300 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Заводської сільської ради в селі Придонецьке з метою подальщої передачі у приватну власність.

Рішенням III сесії VII скликання від 15грудня 2015 року № 27 Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки,кадастровий номер6322883007:01001:0003, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Придонецьке, площею 0,1300 га та передано йому у приватну власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 6322883007:01001:0003 площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Придонецьке належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 6322883007:01001:0003,з цільовим призначенням 01.03 за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Придонецьке, для ведення особистого селянського господарства землі сільськогосподарського призначення знаходиться у приватної власності ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону, держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Ст. 14 Конституції України унормовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Приписами ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЗК України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 33 цього ж Кодексу визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно із положеннями п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - в розмірі не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного орган) виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (п.б). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення і смольної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки. що обумовлюються угодою сторін (п.7).

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно приписів ст. 14 Конституції України, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 81, 118, 121, 122 ЗК України, відповідачі звернулися до Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Заводської сільської ради в с. Придонецьке в межах населеного пункту, орієнтовною площею 0,1600 га, підтверджуючи, що вони не отримували земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в рамках безоплатної передачі земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було замовлено виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 р. по справі № 820/7710/15 визнано протиправними дії Управління Держземагентства в Ізюмському районі Харківської області щодо відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Придонецьке на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, визнано протиправним та скасовано рішення Управління Держземагентства в Ізюмському районі Харківської області у формі висновку про відмову в погодженні документації із землеустрою № 2486 від 24.04.2015 року.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.03.2017 року по справі № 623/1025/16 у задоволенні позову Державного підприємства "Ізюмське лісове господарство"до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської областіпро визнання рішення незаконним і скасування рішення II сесії VII скликання від 04 грудня 2015 року № 20 про затвердження «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 », рішення III сесії VII скликання від 15 грудня 2015 року № 27 про затвердження «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Придонецьке на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області», рішення IV сесії VII скликання від 24 грудня 2015 року № 32 про затвердження «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Придонецьке на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області» та зобов`язання ОСОБА_5 звільнити земельну лісову ділянку під кадастровим номером 6322883007:01001:0002, ОСОБА_1 звільнити земельну лісову ділянку під кадастровим номером 6322883007:01001:0003 та ОСОБА_6 звільнити земельну лісову ділянку під кадастровим номером 6322883007:01001:0004, що знаходиться на землях державного лісового фонду державного підприємства «Ізюмське лісове господарство» в Придонецькому лісництві в кварталі № 517 виділ № 10- відмовлено. Рішення набрало законної сили.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.03.2017 року по справі № 623/1025/16 відмовлено у визнанні незаконним та скасуванні Рішенням III сесії VII скликання від 15 грудня 2015 року № 27 Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки,кадастровий номер6322883007:01001:0003, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Придонецьке, площею 0,1300 га та передано йому у приватну власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Вищезазначене судове рішення, не було оскаржено в апеляційному порядку та набрало чинності, свідчать про відповідність закону наведених проектів землеустрою, про законність Рішення III сесії VII скликання від 15 грудня 2015 року № 27 Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області « Про затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки,кадастровий номер6322883007:01001:0003, у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: Харківська область, Ізюмський район, с. Придонецьке, площею 0,1300 га та передано йому у приватну власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, та відповідно, про правомірність у власність спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнати недійсним та скасувати рішення Заводської сільської ради 15.12.2015 № 27 « Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6322883007:01:001:0003 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства», визнання недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна- земельної ділянки з кадастровим номером 6322883007:01:001:0003 та зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Ізюмської районної державної адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Ізюмське лісове господарство» земельну ділянку, площею 0,13 га, кадастровим номером 6322883007:01:001:0003 у зв`язку із недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 13,14 Конституції України, ст.328 ЦК України, ст.ст.1, 3, 12, 22, 33, 81, 116, 118, 121, 122 ЗК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Ізюмської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Ізюмської районної державної адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України до Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Державне підприємство «Ізюмське лісове господарство», про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки залишити без задоволення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01 березня 2024 року.

Суддя Теслікова І.І.