Ухвала

від 01.03.2024 по справі 490/5551/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

490/5551/23

н\п 1-кс/490/852/2024

01.03.2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5551/23

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

01 березня 2024 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі представника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на майно. Зазначає, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.07.2023 року по справі №490/5551/23 (н/п 1-кс/490/5593/2023) слідчий суддя наклав у кримінальному провадженні №22023150000000275 від 31.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, арешт на майно, яке вилучене 26.06.2023 в ході проведення обшуку за місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «АФ «Муравка» (код ЄДРПОУ 40718765) за адресою: Миколаївська обл., м. Снігурівка, вул. Виноградна, 22А, а саме: мобільний телефон «Iphone 14 Plus»IMEI: НОМЕР_1 з сім-картою з абонентською номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy A51» ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 та сім-картою з абонентським номером НОМЕР_5 ; товарно-транспортні накладні: № 34879736 від 05.08.2022, № 0145 від 15.01.2023, № 7571 від 11.01.2023, № 5289 від 12.01.2023, № 041085 від 03.12.2022, № 041087 від 03.12.2022, № 041086 від 03.12.2022, № 52-89 від 08.12.2022, № 5383 від 08.12.2022, № 7571 від 08.12.2022, № 7571 від 16.12.2022, № 5289 від 16.12.2022, № 5383 від 16.12.2022, № НБ1512-171 від 18.12.2022, № НБ1512-173 від 18.12.2022, № НБ1512-176 від 20.12.2022, № НБ1512-175 від 20.12.2022, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зазначає, що ОСОБА_6 на даний час не повідомлено про підозру, а мобільні телефони оглянуті та з них знята необхідна інформація, а тому просить скасувати накладений арешт на вказані мобільні телефони з сім-картами.

Представник скаржника в судовому засіданні клопотання підтримала, просила скасувати арешт.

Слідчий та прокурор в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання, оскільки мобільні телефони є доказами у кримінальному провадження та підтверджують факт співпраці з окупаційною владою під час посівної кампанії на тимчасово окупованій території.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього письмові документи, вважаю, що в задоволені клопотання слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Статтею 1 Кримінально процесуального кодексу України визначено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч.3 ст.170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні слідчого відділу Управління СБ України в Миколаївській області знаходиться кримінальне провадження №22023150000000275 від 31.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Управління СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023150000000275 від 31.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, за обставинами провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, а саме ТОВ АФ «Муравка» дезасновником є громадянин України ОСОБА_6

18.07.2023 слідчим суддею Центрального районного суду міста Миколаєва за результатами розгляду клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні №22023150000000275, накладено арешт, в тому числі, на мобільний телефон «Iphone 14 Plus»IMEI: НОМЕР_1 з сім-картою з абонентською номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy A51» ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 та сім-картою з абонентським номером НОМЕР_5 .

Слідчий та прокурор вважали передчасним скасування арешту з мобільних телефонів, оскільки вони є речовими доказами у кримінальному провадженні та на даний час проводиться комплекс заходів для встановлення і виявлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення, а також збираються докази на підтвердження їх вини, в тому числі, факт співпраці з окупаційною владою під час посівної кампанії на тимчасово окупованій території

Згідно зі ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що із клопотанням про скасування арешту майна, окрім сторони кримінального провадження, а саме підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, може звернутися інший власник або володілець такого майна.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).

Так, у справах "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним.

Згідно зі ст.7,16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, майно на яке накладено арешт, відповідає визначеним у ч. 2, 3 ст.170 КПК України критеріям та має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

А тому є достатні підстави вважати, що арешт накладений на мобільні телефони, має суттєве значення для кримінального провадження, оскільки є об`єктами кримінально протиправних дій, містять переписку осіб під час посівної кампанії на тимчасово окупованій території, а також з метою збереження речових доказів щодо факту співпраці з окупаційною владою.

При цьому, Миколаївський апеляційний суд в ухвалі від 16.08.2023 зазначив, що вказані мобільні телефони можуть містити відомості, які в подальшому будуть використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження. Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, і саме за таких умов може бути виконане завдання, для виконання якого орган досудового розслідування звернувся із клопотанням про накладення арешту на майно.

10.10.2023 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва (провадження 1-кс/490/7020/23) в задоволені аналогічного клопотання представника ОСОБА_6 - ОСОБА_3 було відмовлено.

Інші доводи, на які посилається в клопотанні представник, не можуть бути підставою для скасування арешту майна, та підлягають перевірці під час досудового розслідування.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

З огляду на вищевикладене слідчий суддя дійшов висновку, що на даний час досудове розслідування ще триває, проводяться слідчі (розшукові) дії, що в свою чергу свідчить про те, що потреба у застосуванні арешту цього майна на час розгляду клопотання ще не відпала, в зв`язку з чим клопотання про скасування арешту задоволенню не підлягає.

Керуючись вимогами ст.117, 170-173, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені клопотання представника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту накладеного на мобільний телефон «Iphone 14 Plus»IMEI: НОМЕР_1 з сім-картою з абонентською номером НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Samsung Galaxy A51» ІМЕІ1: НОМЕР_3 та ІМЕІ2: НОМЕР_4 та сім-картою з абонентським номером НОМЕР_5 - відмовити.

Відповідно до ст.309 КПК України, ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1