Рішення

від 29.02.2024 по справі 523/4379/23

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/4379/23

Провадження №2/523/57/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" лютого 2024 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Орлова В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 523/4379/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія», Міністерства соціальної політики України про визнання права користування жилим приміщенням, вселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія», Міністерства соціальної політики України про визнання права користування жилим приміщенням, вселення.

Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказують на те, що ОСОБА_1 у період з 23.02.1979 року по 12.09.2022 року працював в ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» (колишня назва Республіканський піонерський табір ЦК ЛКСМУ «Молода гвардія» та був звільнений із займаної посади на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. ОСОБА_1 має 43 роки безперервного трудового стажу в ДП «УДЦ «Молода гвардія». ОСОБА_2 у період з 23.05.1974 року по 30.06.2020 року працювала в ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» (колишня назва Республіканський піонерський табір ЦК ЛКСМУ «Молода гвардія». ОСОБА_2 має 33 роки безперервного трудового стажу в ДП «УДЦ «Молода гвардія».

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 168 від 19.03.1983 року було затверджено протокол № 4 від 09.03.1983 року засідання житкомісії району про надання житла, а саме: Піонерський табір «Молода гвардія». Також, вказаним рішенням було затверджено протокол № 45 від 15.02.1983 року засідання профспілкового комітету піонертабору про надання службового житла у відомчому гуртожитку по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 у складі сім`ї з 4 осіб, а саме він, дружина та 2 доньки.

25.03.1983 року виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_2 та доньками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було видано посвідчення № 449 на право заняття службової житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, площею 28 кв.м. Як зазначено у вказаному посвідчені підставою для надання житлової площі в гуртожитку є рішення Суворовського виконкому райради від 19.03.1983 року № 168.

Позивачі зазначають, що на підставі вказаного посвідчення вони разом із доньками вселилися до гуртожитку по АДРЕСА_1 . З 13.05.1992 року по сьогоднішній день зареєстрованим місцем проживання позивачів є саме зазначена адреса.

Позивачі зазначають про те, що з моменту вселення по сьогоднішній день дана квартира є єдиним постійним місцем їх проживання, де зберігаються всі їхні речі, продукти харчування, консервація, меблі та побутова техніка, яка була придбана ними за власні кошти протягом 40 років. Позивачі за всі роки проживання у даній квартирі робили постійний ремонт для підтримання квартири у належному стані, сплачували комунальні послуги, брали участь в благоустрої прибудинкової території. За вказаною адресою позивачі отримували поштову кореспонденцію, були на медичному обліку, саме за вказаною адресою їм надходили запрошення для прийняття участі в голосуванні на виборах.

Вхід до квартири здійснюється через прохідну на територію ДП «УДЦ «Молода гвардія» та більше 40 років позивачі безперешкодно проходили до свого житлового приміщення.

Однак, з червня 2022 року керівництво ДП «УДЦ «Молода гвардія» почало чинити позивачам перешкоди у користуванні житловим приміщенням. Зокрема, на прохідній ДП «УДЦ «Молода гвардія» позивачів припинили пропускати до їх помешкання із посиланням на розпорядження в.о. генерального директора ОСОБА_5 про те, що у зв`язку з призупиненням роботи ДП «УДЦ «Молода гвардія» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64-2022, керуючись ЗУ від 15.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та терміновою необхідністю проведення капітального ремонту покрівлі будівлі для проживання працівників центру зобов`язано коменданта вжити заходів з попередження мешканців будівлі щодо необхідності вивільнення кімнат до 17.06.2022 року для проведення ремонтних робіт, і що у випадку не вивезення особистих речей мешканцями дирекція не несе відповідальності за їх цілісність та збереження.

З 11.07.2022 року позивачів припинили пропускати на територію ДП «УДЦ «Молода гвардія» з посиланням на розпорядження генерального директора ОСОБА_6 про пропускний режим у зв`язку з указом ПУ «Про введення воєнного стану в Україні» та з метою безпеки працівників зобов`язано здійснити вхід та в`їзд працівників дитячого центру на територію підприємства виключно згідно списків, до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уключено не було.

Позивачі неодноразово зверталися до органів поліції за допомогою. Так, коли на виклик приїжджали працівники поліції позивачів пропускали до помешкання, щоб взяти необхідні речі, однак, коли працівники поліції від`їжджали, то ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову не пропускали на територію дитячого центру.

21.02.2023 року за наказом керівництва ДП «УДЦ «Молода гвардія» працівниками підприємства самовправно були зламані вхідні двері до квартири позивачів, було винесено майно позивачів та викинуто як в непридатне для зберігання приміщення. При цьому, були розтрощені стіни помешкання, побитий великий двухкамерний холодильник, який позивач придбали в 2018 році, в шафі купе відірвано задню стінку від опор, порозривано пакети із запасами їжі позивачів, які вони закупили на період війни. Також працівниками підприємства були замінені замки на вхідних дверях та повідомлено, що вони зруйнують стіну, яка межує із кв. АДРЕСА_2 , звідки також незаконно виселили мешканців ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодноразово зверталися до керівництва ДП «УДЦ «Молода гвардія» та Міністерства соціальної політики з проханням припинити протиправні дії та усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням. Однак, відповідачі відмовитися у добровільному порядку задовольнити вимоги позивачів та запропонували звернутися до суду.

Оскільки, вказаними діями відповідачів було порушено конституційне право позивачів на житло, вони залишилися безпритульними, без засобів до існування, просять суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право користування житловою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 з правом безперешкодного входу на територію Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» для проходу в зазначену квартиру, а також вселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, площею 28 кв.м.

Суд констатує, що представником відповідача Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» Кравцан В.М. було надано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні даного позову. Так, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову представник відповідача вказує на те, що ДП «УДЦ «Молода гвардія» було створене 19.08.2005 року з метою організації оздоровлення та відпочинку дітей. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно з адресою: АДРЕСА_3 , з реєстраційним номером 589880851101 зареєстровано 26.02.2015 року в Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції Одеської області, як цілісний майновий комплекс загальною площею 45020,6 кв.м. Право господарського віддання на майновий комплекс зареєстроване за ДП «УДЦ «Молода гвардія» 16.02.2016 року на підставі Наказу Міністерства соціальної поліції № 79 від 05.02.2016 року. Відповідно до відомостей про державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «УДЦ «Молода гвардія» станом на 01.01.2023 року під п. 6.3 зазначено «будівля для тимчасового проживання працівників центру». Код даного об`єкту, який визначається відповідно до Класифікатора державного майна 1212.2 «дитячі та сімейні табори відпочинку». Наказом Фонду державного майна України № 461 від 15.03.2006 року затверджено «Класифікатор державного майна». Згідно Додатку № 1 до вказаного Класифікатора державне майно із кодом 1212. «дитячі та сімейні табори відпочинку» відноситься до підрозділу «Нежитлові будівлі», код ДМ-12. Відповідно до Класифікатора гуртожитки, код 1130, відносяться до підрозділу 11 «Будівлі житлові». А тому, твердження позивачів про те, що відповідачем було порушено норми житлового законодавства є безпідставним, оскільки між сторонами відсутні житлові правовідносини.

Також у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що позивачами було недостовірно зазначено відомості щодо наявності в них іншого майна. Зокрема, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_4 . Також згідно, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстроване право власності н земельну ділянку, площею 0,6 га на підставі Державного акту про право власності від 08.02.2000 року. Тобто позивачі свідомо не зазначили про те, що у них є інше нерухоме майно та інше місце проживання.

ДП «УДЦ «Молода гвардія» не вважало за необхідним виселяти колишніх співробітників із будівлі для тимчасового проживання працівників центру до тих пір, поки комісією підприємства 06.06.2022 року не було встановлено, що вказана будівля не є придатною для подальшого проживання людей та потребує ремонту електромереж, водопостачання, водовідведення, тепломережі, гідроізоляції вентиляційних відходів та ремонту внутрішніх покриттів. А тому, з метою проведення ремонту будівлі і було прийняте рішення про виселення всіх осіб, які тимчасово там проживали, в тому числі і сім`ї Бербер.

Суд констатує, що відповідачем Міністерством соціальної поліції було надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні даного позову. Так, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову вказує на те, що ДП «УДЦ «Молода гвардія» відповідно до Статуту, затвердженого наказом Мінсоцполітики № 18 від 18.01.2012 року є державним унітарним підприємством, мета і предмет діяльності якого, зокрема, оздоровлення та відпочинок дітей та є самостійним господарюючим суб`єктом. Відповідно до ст. 19 ГК України ДП «УДЦ «Молода гвардія» як суб`єкт господарювання має право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні державного контролю та нагляд забороняється. Згідно ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Однак, позивачам ордер на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 не вручався. За змістом позовних вимог не встановлено, яким чином та якими неправомірними діями Мінсоцполітики порушило оспорюване право позивачів, у зв`язку з чим Мінсоцполітики діяло у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, та ніяким чином не порушувало права та інтереси позивачів.

Суд констатує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому вказують на те, що посилання представника відповідача ДП «УДЦ «Молода гвардія» на відсутність спеціального ордеру і на невідповідність посвідчення вимогам законності щодо вселення у гуртожиток, не спростовує законності позовних вимог. Так як видача ордера на вселення є прямим обов`язком адміністрації підприємства, який в даному випадку виконаний не був, а позивачі жодним чином не могли вплинути на повне дотримання процедури поселення у гуртожитку. З приводу Інформаційної довідки про зареєстроване право власності за позивачкою ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , то такі відомості не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 ніколи не володіла даним майном, що свідчить про недобросовісність дій з боку відповідача. Безпідставним є і посилання представника відповідача на те, що станом на 01.01.2023 року відповідно до відомостей про державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «УДЦ «Молода гвардія» під п. 6.3 зазначено «Будівля для тимчасового проживання працівників центру», оскільки представник відповідача свідомо перекручує викладені позивачами обставини у позовній заяві. Оскільки, позивачами було зазначено про те, що з моменту вселення і реєстрації по теперішній час квартира за адресою: АДРЕСА_6 є їхнім єдиним постійним місцем проживання. Працівники підконтрольного саме Міністерству соціальної політики ДП «УДЦ «Молода гвардія» не пропускають позивачів до їхнього житла, де вони проживали близько 40 років, сплачували за проживання відповідно до рахунків, виданих відповідачем, зареєстровані, де знаходяться їхні особисті речі, одяг, продукти харчування, в будинку, який належить саме Міністерству соціальної політики.

Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 17.03.2023 року було постановлено проводити розгляд справи у в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29.08.2023 року було постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачів ОСОБА_10 в останнє судове засідання не з`явилася. Однак, у попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Просила суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право користування житловою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 з правом безперешкодного входу на територію Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» для проходу в зазначену квартиру, а також вселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, площею 28 кв.м.

Позивач ОСОБА_1 в останнєсудове засіданняне з`явився.Однак,у попередньомусудовому засіданніпрояснив,що вінпрацював уДП «УДЦ«Молода гвардія»,звідки йогобуло звільненоу 2022року.Разом іздружиною ОСОБА_2 та двомадоньками вонизаселилися догуртожитку заадресою: АДРЕСА_1 ,що знаходитьсяна територіїДП «УДЦ«Молода гвардія»та проживалитам 40років.Саме уданій квартиріпройшло всеїхня життя,іншого житлавони немають.Позивач сумліннопроживав зродиною уданій квартирі,ніхто ніколиза ньогота йогородину поганогослова несказав.Однак,коли прийшовновий директордитячого центру,позивачу повідомили,щоб вінзвільнявся,а післятого йогота дружинуприпинили пропускатина прохіднуДП «УДЦ«Молода гвардія»до їхньогопомешкання,вони навітьне змогизабрати найнеобхіднішіречі зквартири.Окрім того,позивач пояснив,що колирозпочалася війнав Україні,пов`язана ізвійськовою агресієюРФ протиУкраїни, ОСОБА_1 разом іздружиною ОСОБА_2 розпочали закупатидовготривалі продуктихарчування (крупи,консерви)задля уникненняголодних часів,які вонитримали вквартирі.Однак,як позивачувідомо,за вказівкоюнового керівникаДП «УДЦ«Молода гвардія»,працівниками дитячогоцентру дверідо їхквартири буливзламані тазамінені замки,все їхнємайно уквартирі,яке позивачікупували,в томучислі ізапаси їжі,було пошкодженота винесенона смітник.Станом насьогоднішній день ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають періодично у різних родичів, у зв`язку з тим, що вони фактично залишилися без дому,.

Позивачка ОСОБА_2 в останнє судове засідання не з`явилася. Однак, у попередньому судовому засіданні пояснила, що вона та її чоловік ОСОБА_1 законно вселилися до гуртожитку, який їм було надано як працівниками ДП «УДЦ «Молода гвардія», де вони з родиною прожили все своє життя, а потім, з незрозумілих причин, після 40 років проживання у гуртожитку їх просто вигнали на вулицю, без надання іншого помешкання. Позивачі фактично залишилися без дому.

Окрім того, суд зазначає, що від позивачів надійшла до суду заява, в якій вони позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд провести розгляд даної справи за їх відсутності та відсутності представника позивача.

Представник відповідача ДП «УДЦ «Молода гвардія» в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, із будь якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

Однак, у попередньому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_11 проти позову заперечив та пояснив, що гуртожиток, у якому проживали позивачів та інші мешканці потребував суттєвого ремонту, а тому там наразі проводиться реконструкція та ремонтні роботи, змінюється електромережа, комунікації водопостачання та інші роботи. Також представник відповідачів пояснив, що після завершення всіх робіт позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зможуть повернутися до свого помешкання.

Представник відповідача Міністерства соціальної політики в судове засідання не з`явився, будучи сповіщеним про час та місце слухання справи, із будь якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснила, що вона знайома із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більше 40 років, оскільки є їхньою сусідкою, проживала за стінкою у кв. АДРЕСА_7 , звідки її також примусово виселили. Мешканців гуртожитку попереджали, що буде ремонт покрівлі, у зв`язку з чим їм потрібно виїхати, а згодом взагалі припинили пропускати через прохідну на територію ДП «УДЦ «Молода гвардія». Мешканці гуртожитку неодноразово викликали поліцію, і тільки після виклику поліції їм дозволено було пройти на територію дитячого центру до свого помешкання та забрати необхідні речі. Спочатку мешканцям повідомляли, що згодом вони зможуть повернутися до свого помешкання, а потім директор ДП «УДЦ «Молода гвардія» ОСОБА_12 повідомив, що вони вже не повернуться до гуртожитку, оскільки там будуть заселені інші особи. Також свідок пояснила, що раніше всі ремонтні роботи у гуртожитку мешканці проводили власноручно, гуртожиток був повністю у придатному для проживання стані, а тому не було нагальної необхідності примусово виселяти мешканців.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що вона знайома із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із самого дитинства, оскільки проживала з народження по сусідству із позивачами у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , виросла та дружила із доньками позивачів. Позивачі працювали у ДП «УДЦ «Молода гвардія» більше 40 років, ОСОБА_1 на посаді водія, а ОСОБА_2 кухаркою. Позивачі близько 40 років проживали у гуртожитку, завжди робили ремонт, за їх адресою їм приходили запрошення на голосування на виборах. Після звільнення ОСОБА_1 , його разом із дружиною примусово виселили із гуртожитку. У 2023 року директор ДП «УДЦ «Молода гвардія» ОСОБА_12 повідомив всім мешканцям, що відбудеться ремонт покрівлі даху гуртожитку, у зв`язку з чим, всі мешканці повинні виїхати. Також свідок пояснила, що раніше відбувалися ремонтні роботи в гуртожитку, однак, мешканців ніколи не виселяли. А цього разу відбулося примусове виселення та заволодіння майном мешканців гуртожитку.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21.02.2023 року свідку зателефонували знайомі та повідомили, що будуть вивозити речі мешканців гуртожитку. Коли свідок приїхав, то побачив, що вивозять особисті речі мешканців гуртожитку. Донька свідка, разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приїхали та викликали працівників поліції, щоб їх запустили до квартири забрати свої речі. Біля під`їзду гуртожитку знаходився директор ДП «УДЦ «Молода гвардія» ОСОБА_12 , який особисто керував вивозом речей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Особисті речі свідка ОСОБА_13 із його квартири було вивезено на день раніше. Під час розмови директор ОСОБА_12 повідомив мешканцям гуртожитку, що виселення мешканців буде тимчасовим, оскільки є необхідність у ремонті даху, однак, навіщо було вивозити особисті речі мешканцям будинку не було повідомлено. Також свідок пояснив, що за весь час проживання у гуртожитку неодноразово відбувалися ремонтні роботи, в тому числі і даху, однак, мешканців ніколи примусово не виселяли із помешкання. Фактично, всі мешканці гуртожитку залишилися на вулиці без помешкання, у якому вони проживали все своє життя. Іншого помешкання для тимчасового проживання нікому із мешканців не було запропоновано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення позивачів, представника позивачів, представника відповідача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 у період з 23.02.1979 року по 12.09.2022 року працював в ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» (колишня назва Республіканський піонерський табір ЦК ЛКСМУ «Молода гвардія») та був звільнений із займаної посади на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. ОСОБА_1 має 43 роки безперервного трудового стажу в ДП «УДЦ «Молода гвардія».

Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією Трудової книжки Серії НОМЕР_1 від 21.05.1968 року (а.с. 20 24).

ОСОБА_2 у період з 23.05.1974 року по 30.06.2020 року працювала в ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» (колишня назва Республіканський піонерський табір ЦК ЛКСМУ «Молода гвардія»). ОСОБА_2 має 33 роки безперервного трудового стажу в ДП «УДЦ «Молода гвардія».

Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією Трудової книжки (а.с. 25 27).

З`ясувавши позиції сторін, а саме твердження сторони позивача та заперечення представників відповідачів, викладених у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, поясненнях, наданих в судовому засіданні, дослідивши аргументи сторін на надавши оцінку наданим суду доказам, суд доходить наступних висновків по справі.

І. Висновок суду щодо позовної вимоги про визнання за позивачами права користування житловим приміщенням.

Судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 168 від 19.03.1983 року було затверджено протокол № 4 від 09.03.1983 року засідання житкомісії району про надання житла, а саме: Піонерський табір «Молода гвардія». Також, вказаним рішенням було затверджено протокол № 45 від 15.02.1983 року засідання профспілкового комітету піонертабору про надання службового житла у відомчому гуртожитку по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 у складі сім`ї з 4 осіб, а саме він, дружина та 2 доньки (а.с. 28).

25.03.1983 року виконавчим комітетом Суворовської районної ради народних депутатів ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_2 та доньками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було видано посвідчення № 449 на право заняття службової житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, площею 28 кв.м. Як зазначено у вказаному посвідчені підставою для надання житлової площі в гуртожитку є рішення Суворовського виконкому райради від 19.03.1983 року № 168 (а.с. 29).

На підставі вказаного посвідчення позивачі разом із доньками вселилися до службового приміщення у гуртожитку по АДРЕСА_1 , який знаходиться безпосередньо на території ДП «УДЦ «Молода гвардія».

З 13.05.1992 року місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними у матеріалах справи копією паспорту гр. України ОСОБА_1 . Серії НОМЕР_2 , виданого 09.02.1996 року Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області та копією паспорту гр. України ОСОБА_2 . Серії НОМЕР_3 , виданого 09.02.1996 року Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області.

Відповідно до ст. 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Нормативно правовими актами, які визначають правовий статус службового житла, єЖитловий кодексУкраїни та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженепостановою РадиМіністрів УРСРвід 04.02.1988№ 37 (надалі Положення).

Законодавство не містить чіткого визначення поняття службове житлове приміщення. При цьому, із аналізу положень вказаних вище нормативно-правових актів вбачається, що службове житлове приміщення це таке житлове приміщення, що перебуває у державній, комунальній, а в окремих випадках і в приватній власності (але крім житлових приміщень, що перебувають у приватній власності фізичних осіб), яке у зв`язку з характером трудових відносин призначене для більш близького проживання працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно ст. 121 ЖК України порядок надання службових жилих приміщень установлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Згідно п. 2, 3 Положення, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця). Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

Відповідно до п. 4, 5 Положення, до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири, розташовані, переважно, на першому поверсі.Облік службових жилих приміщень у всіх будинках, незалежно від їх належності, здійснюється у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, яка прийняла рішення про включення жилого приміщення до числа службових.

Як було вище зазначено, 19.03.1983 року виконавчим комітетом Суворовської районної Ради народних депутатів було розглянуто Протокол № 4 від 09.03.1983 року засідання житлової комісії району з питання розподілу житлової площі підприємств, установ та організацій району, затверджено списки квартирного обліку та було прийнято рішення затвердити Протокол № 4 від 09.03.1983 року засідання житлової комісії про надання житла в піонерському лагері «Молода Гвардія».

Саме за результатами прийнятого рішення позивачу ОСОБА_1 було видано Посвідчення № 449 на право заняття службової житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, площею 28 кв.м.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надано для проживання службове житлове приміщення, яке перебувало на обліку у виконавчому комітету Суворовської районної Ради народних депутатів.

Згідно п. 6 Положення, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчогокомітету відповідноїрайонної,міської,районної вмісті Радинародних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Представником відповідача ДП «УДЦ «Молода гвардія» у відзиві на позовну заяву наголошувалося на те, що ДП «УДЦ «Молода Гвардія» відноситься до нежитлових будівель, у зв`язку з чим на правовідносини між сторонами не поширюються норми ЖК України.

Однак, суд зауважує, що стороною відповідача не було надано жодного доказу, який би підтверджував факт виключення жилого приміщення, у якому проживали та є зареєстровані позивачі, як за місцем свого проживання, з числа службових.

Представник відповідача Мінсоцполітики у відзиві на позовну заяву зазначав про те, що згідно ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Однак, позивачам ордер на житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 не вручався.

Однак, суд не може погодитися із вказаним твердження представника відповідача та зазначає, що посвідчення № НОМЕР_4 на право заняття службової житлової площі за адресою: АДРЕСА_1 , яке було видано ОСОБА_1 на підставі рішення Суворовського виконкому райради від 19.03.1983 року № 168, є належним доказом законності зайняття позивачами службового приміщення у гуртожитку за вказаною адресою.

Окрім того, суд констатує, що законність підстави вселення у службове приміщення на підставі посвідчення на право заняття житлової площі як службової також висловлена у постанові ВС/КЦС від 07.12.2023 року за результатами розгляду справи 932/7497/21, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Зокрема, у вказаній постанові Верховним судом, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, зазначено «…законне вимагає від особи, яка уже вселилася у житлове приміщення на законній підставі і правомірно ним користується, отримання окремого ордера як підстави для вселення в житлове приміщення;…суди не звернули уваги, що право на заняття житлової площі у квартирі надано батькові позивача, відповідно до посвідчення від 10 жовтня 1977 року № 71, в якому він зазначений як член його сім`ї (син); позивач та члени його сім`ї (треті особи) зареєстровані у спірній квартирі, зокрема позивач тобто протягом тривалого часу використовує квартиру як житло».

Окрім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19 (провадження № 61-2708св20) вказано, що «висновки суду щодо обґрунтованості відмови ОСОБА_1 у приватизації зумовлені лише відсутністю в останнього ордеру на зазначену квартиру. При цьому, апеляційний суд не надав жодної оцінки тому, що позивач вселився до квартири АДРЕСА_1 на підставі відповідного рішення міської ради, зареєстрований і постійно проживає в ній з 2005 року та несе витрати з її утримання, законність його проживання відповідачем не оспорена, вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом відповідач протягом усього часу проживання позивача не заявляв. Окрім того, суд не звернув увагу на те, що іншого житла позивач не має, що свідчить про те, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції».

З огляду на вище викладене, суд констатує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на законних підставах вселилися у службове житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , набувши тим самим право користування житловим приміщенням, та в супереч твердженням представника відповідача ДП «УДЦ «Молода гвардія» у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що на правовідносини, які є предметом розгляду даної справи, поширюються норми Житлового законодавства України.

ІІ. Висновок суду щодо позовної вимоги про вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позивачі зазначають про те, що з червня 2022 року керівництво ДП «УДЦ «Молода гвардія» почало чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні житловим приміщенням. Зокрема, на прохідній ДП «УДЦ «Молода гвардія» позивачів припинили пропускати до їх помешкання із посиланням на розпорядження в.о. генерального директора ОСОБА_5 про те, що у зв`язку з призупиненням роботи ДП «УДЦ «Молода гвардія» через введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64-2022, керуючись ЗУ від 15.03.2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та терміновою необхідністю проведення капітального ремонту покрівлі будівлі для проживання працівників центру зобов`язано коменданта вжити заходів з попередження мешканців будівлі щодо необхідності вивільнення кімнат до 17.06.2022 року для проведення ремонтних робіт, і що у випадку не вивезення особистих речей мешканцями дирекція не несе відповідальності за їх цілісність та збереження.

З 11.07.2022 року позивачів припинили пропускати на територію ДП «УДЦ «Молода гвардія» з посиланням на розпорядження генерального директора ОСОБА_6 про пропускний режим у зв`язку з указом ПУ «Про введення воєнного стану в Україні» та з метою безпеки працівників зобов`язано здійснити вхід та в`їзд працівників дитячого центру на територію підприємства виключно згідно списків, до яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уключено не було.

Даний факт підтверджується також поясненнями свідків, наданими в судовому засіданні.

З наявного в матеріалах справи Акту огляду «Будинку тимчасового проживання робітників» від 06.06.2022 року, складеного комісією у складі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та затвердженого генеральним директором ДП «УДЦ «Молода гвардія» Арсенюк О.М. вбачається, що відбувся огляд «будинку тимчасового проживання робітників» мереж електропостачання, водопостачання, водовідведення, тепломережі, вентиляційні системи, внутрішні оздоблення та комісією встановлено, що даний будинок для тимчасового проживання робітників не підлягає для подальшого проживання людей.

З наявної в матеріалах справи Довідки начальника СП ВА № 3 ОРУП № 1 в м. Одесі ГУНП в Одеській області Жили С. «Про результати проведення перевірки інформації, викладеної в матеріалах зареєстрованих ЖСО № 3523 від 17.02.2023 року та ЖСО № 3527 від 17.02.2023 року» вбачається, що в ході перевірки відвіданий ОСОБА_17 , згідно пояснень директора ОСОБА_18 гр. ОСОБА_19 , пояснив, що наразі на території знаходяться лише спеціалісти критичної інфраструктури, будь яких інших осіб не має із заходів безпеки, в гуртожитку наразі ніхто не живе, там ремонт, на час воєнного стану в гуртожитку нікого не буде із заходів безпеки, мешканцям гуртожитку доводили даний факт, що це вимушені заходи, тому пустити до гуртожитку нікого не можуть.

Представник відповідача ДП «УДЦ «Молода гвардія» Скиба Є.А. також в судовому засіданні пояснив, що наразі у гуртожитку, в якому проживали позивачі проводиться реконструкція та ремонтні роботи, змінюється електромережа, комунікації водопостачання та інші роботи.

Однак, суд зазначає, що жодного доказу в підтвердження факту проведення ремонтних робіт у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , представником відповідача додано не було. Окрім того, на запитання суду чи може надати представник відповідача доказ в підтвердження факту проведення ремонтних робіт, представник відповідача повідомив суд, що він не може надати такого доказу.

Також, факт проведення ремонтних робіт у вказаному вище гуртожитку заперечувався і представником позивача ОСОБА_10 .

Таким чином, судом встановлено, що позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було виселено без надання іншого житлового приміщення із житлової квартири, яка була їм надана в якості службового приміщення та в якій позивачі проживали більше 30 років.

Даний факт стороною відповідача не заперечувався.

Проте, представником відповідача ДП «УДЦ «Молода гвардія» і у відзиві на позовну заяву, а також у наданих в судовому засіданні поясненнях зазначалося про те, що позивачка ОСОБА_2 володіє житловим будинком з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_4 .

Стороною позивачів вказаний факт заперечувався, оскільки не відповідає дійсності.

Так, позивачами було надано до суду Інформаційну Довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 329525631 від 19.04.2023 року, сформовану Юридичним департаментом Одеської міської ради, з якої вбачається, що у власності ОСОБА_2 відсутнє будь яке нерухоме майно (а.с. 143).

Окрім того, з листа відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради № 26500/04-04 від 11.08.2023 року, наданої на виконання вимог ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 28.04.2023 року про витребування доказів встановлено, що станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно у м. Одесі не зареєстровано (а.с. 200).

За приписами ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

В той же час ст. 125 ЖК України визначено коло осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.

Так, згідно вимог ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено, в тому числі, осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; осіб з інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання I і II груп, осіб з інвалідністю I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Як було вище по справі встановлено ОСОБА_1 має 43 роки безперервного трудового стажу в ДП «УДЦ «Молода гвардія», а ОСОБА_2 має 33 роки безперервного трудового стажу в ДП «УДЦ «Молода гвардія».

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що ДП «УДЦ «Молода гвардія» було виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення у незаконний спосіб, грубо порушуючи та нехтуючи правом особи на житло, внаслідок чого позивачі, у період, коли в Україні триває війна, залишилися без житла, фактично стали безпритульними.

Суд констатує, що серед основних прав і свобод людини і громадянина Конституція України проголошує право на житло. Тобто право на житло це одне із найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року.

Повага до права людини на житло закріплена також у ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Відповідно до рішення ЄСПЛ (остаточне від 02/03/2011 за заявою № 30856/03) у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод {Конвенцію ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97} поняття «житло» не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (див., серед багатьох інших джерел, рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50). Втручання держави є порушенням статті 8, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див.(Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, п. 82).

Судом встановлено, що іншого житла позивачі не мають, що свідчить про те, що вони мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому їхнім «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.

Отже, право користування позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вище зазначеним житловим приміщенням та проживанням у ньому підпадає під гарантії, передбачені ч. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок незаконного виселення позивачів, які є особами похилого віку, із житлового приміщення, в яке їх було заселено у законний спосіб та в якому вони проживали понад 30 років, без надання іншого житлового приміщення, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 опинилися на вулиці без житла, фактично стали безпритульними, що є не тільки непропорційним втручанням у право особи на житло, а є і недопустимими у демократичному суспільстві та правовій державі.

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачами викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволення позовних вимог в повному обсязі та захисту порушеного права позивачів в судовому порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 47, 55 Конституції України, ст. 8 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 15, 16, 29, 310 ЦК України, ст.ст. 9, 124, 125 ЖК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доДержавного підприємства«Український дитячийцентр «Молодагвардія»,Міністерства соціальноїполітики Українипро визнанняправа користуванняжилим приміщенням,вселення задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право користування житловою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 з правом безперешкодного входу на територію Державного підприємства «Український дитячий центр «Молода гвардія» для проходу в зазначену квартиру.

Вселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, площею 28 кв.м.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Державне підприємство «Український дитячий центр «Молода гвардія», код за ЄДРПОУ 33636307, місцезнаходження: 65069, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. № 172.

Відповідач: Міністерство соціальної політики, код за ЄДРПОУ 37567866, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 березня 2024 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер