Постанова

від 21.02.2024 по справі 917/693/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Харків Справа № 917/693/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

представників сторін:

позивача не з`явився,

відповідача Сухорук А.М. на підставі довіреності від 27.12.2023 №14/03-20, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №7659/10 від 19.04.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" (вх.№101П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Погрібною С.В., повний текст рішення складено 13.12.2023, у справі №917/693/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт", м. Івано-Франківськ,

до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення інфляційних та 3 % річних

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Карпатське управління геофізичних робіт" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення 11 689 529, 40грн інфляційних та 1 814 621, 92грн 3% річних за неналежне виконання останнім умов договору про надання фінансової допомоги № 923/6/2103 від 15 серпня 2019 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 у позові відмолено з тих підстав, що зобов`язання відповідача щодо сплати трьох відсотків річних та інфляційних, здійснених на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є припиненими та підлягають списанню позивачем (позикодавцем) в зв`язку з прямою нормою закону, викладеною в пункті 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 скасувати; просить стягнути з відповідача на свою користь сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 303 790, 50грн та 70 000, 00грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суб`єктний склад відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України та відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період діє воєнного стану" визначає, що саме банк або фінансова установа зобов`язані звільнити позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, що виключає такий обов`язок у відносинах позики між господарськими товариствами при наданні та поверненні фінансової допомоги.

Позивач зазначає, що він не є фінансовою установою, яка надає позики/кредити та не здійснює діяльність з надання фінансових послуг.

Крім того, апелянт вважає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 20.09.2022 у справі №917/500/22 має у спірних правовідносинах преюдиційне значення, оскільки вказаним рішенням вже було стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні та річні у період з 24.02.2022.

Апелянт також зазначає, що відсутня судова практика Верховного Суду зі схожих правовідносин.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 у справі №917/693/23; встановлено відповідачу строк до 15.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 15.02.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "21" лютого 2024 р. о 14:00год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" - адвоката Безсмертної М.Т. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "21" лютого 2024 о 14:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" - адвокатом Безсмертною М.Т.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 заяву представника Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" - адвоката Сухорук А.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "21" лютого 2024 о 14:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" - адвокатом Сухорук А.М.

14.02.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, зазначає, що правовідносини, що склалися між сторонами у справі, регулюються нормами про договір позики; Цивільний кодекс України відрізняє позику (стаття 1046) та кредит, який надається банком або іншою фінансовою установою під проценти за користування грошовими коштами (стаття 1054).

Відповідач також вважає, що підстави для застосування позивачем визначення позики, яке надано Податковим кодексом України, при тлумаченні змісту пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах, які носять цивільно-правовий характер, відсутні.

Що стосується орієнтовної суми витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена позивачем у розмірі 70 000, 00грн, відповідач вважає її безпідставно завищеною та необґрунтованою.

З огляду на викладене, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

16.02.2024 від апелянта надійшли додаткові пояснення, вважає, що застосування пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України до договору про надання фінансової допомоги є протиправним та таким, що порушує право власності позивача відповідно до Конституції України.

На думку апелянта, суд, встановивши, що вказані положення Цивільного кодексу України протирічать Конституції України, може застосувати норми Конституції України як норми прямої дії.

Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції має встановити обставини невиконання рішення Господарського суду Полтавської області від 20.09.2022 у справі №917/500/22, внаслідок чого позивач несе збитки.

З огляду на викладене, просить апеляційну скаргу задовольнити.

19.02.2024 від апелянта надійшли письмові пояснення щодо порушеного права скаржника відповідно до Конституції України, повторно зазначає, що суд може вирішити справу без застосування норм Цивільного кодексу України, а може застосувати норми Конституції України як норми прямої дії.

Апелянт посилається на неодноразове втручання державного органу у право на мирне володіння майном позивача і не забезпечує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

21.02.2024 від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи запиту про надання науково-правового висновку від 21.02.2024 №21/02/24-1, що надісланий засобами поштового зв`язку 21.02.2024 до Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України для отримання науково-правового висновку.

Як вказує апелянт, результати науково-правового висновку будуть долучені як додатковий доказ до апеляційної скарги після його отримання. Також апелянт просить відкласти розгляд скарги.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 21.02.2024, яке відбулось в режимі відеоконференції, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Представник позивача на зв`язок із секретарем судового засідання не вийшла.

Розглянувши клопотання апелянта про долучення до матеріалів справи запиту про надання науково-правового висновку від 21.02.2024 №21/02/24-1 до Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України для отримання науково-правового висновку, і відкладення у зв`язку із цим розгляду скарги, судова колегія зазначає таке.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2024 встановлено учасникам справи строк до 15.02.2024 для подання заяв і клопотань.

Відповідно до положень статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Поряд з цим, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з позовом.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані сторонами до суду першої інстанції; доказів неможливості звернення до наукової установи для отримання висновку до звернення до суду з позовом і подання до суду першої інстанції відповідного наукового висновку позивачем суду апеляційної інстанції не надано.

Поряд з цим, суд не позбавлений права і можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відкладення розгляду скарги, відхиляє подане апелянтом клопотання і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, і неявка представників сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду скарги, про що сторони були повідомлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2024, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Вже після судового засідання від представника апелянта надійшла заява про недолучення представника до судового засідання; зазначає, що представник апелянта очікувала на створення відеоконференції та не дочекалася ні створеної відеоконференції, ні запрошення до відеоконференції, про що представник апелянта додала до заяви фотографічні зображення.

Судова колегія зазначає, що секретар до початку судового засідання неодноразово телефонувала представнику апелянта на обидва зазначені представником апелянта номери, але на жоден з них відповіді не було.

Із наданих представником фотографічних зображень неможливо встановити час очікування і створення фотографічних зображень; зазначено щодо участі у відеоконференції у справі №456/5871/23, час 12:30.

Судове засідання у справі №917/693/23 було розпочато о 14:05год.

Судова колегія зазначає, що суд переглядає скаргу в межах доводів і вимог апеляційної скарги, яким буде надана відповідна правова оцінка; судом також враховано і подані апелянтом додаткові пояснення 16.02.2024 та 19.02.2024.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі і додаткових поясненнях доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 15 серпня 2019 року між Приватним акціонерним товариством "Карпатське управління геофізичних робіт" (далі - Товариство) та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (далі - Користувач) був укладений договір про надання фінансової допомоги №923/6/2103.

Згідно пункту 1.1. зазначеного договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Товариство надає Користувачеві фінансову допомогу, а останній зобов`язується повернути фінансову допомогу у визначений цим Договором термін.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що розмір фінансової допомоги за цим Договором становить 66 300 000, 00грн.

У відповідності до пункту 3.1. договору, Товариство надає фінансову допомогу Користувачеві протягом 30-ти (тридцяти) днів з дня підписання Договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору, фінансова допомога надається в безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".

Термін користування фінансовою допомогою визначений пунктом 4.1. договору, в якому вказано, якщо інше письмово не погоджено сторонами термін користування фінансовою допомогою визначається з моменту перерахування згідно пункту 3.2. Договору грошових коштів Товариством до 15 серпня 2020 року.

Повернення фінансової допомоги згідно пункту 5.1. договору повинно бути не пізніше одного календарного дня після закінчення погодженого Сторонами терміну повернення фінансової допомоги.

Термін дії договору про надання фінансової допомоги згідно пункту 7.1. визначений сторонами до 15 серпня 2020 року (пункт 7.1. договору).

На виконання умов зазначеного договору позивач (ПрАТ "Карпатське УГР") перерахувало відповідачу (ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта") 29 серпня 2019 року фінансову допомогу в сумі 66 300 000,00 (шістдесят шість мільйонів триста тисяч) гривень 00 копійок, про що свідчить платіжне доручення № 17.

Згідно додаткової угоди № 1 від 14.08.2020 року до договору про надання фінансової допомоги № 923/6/2103 від 15.08. 2019 року, строк повернення наданої фінансової допомоги сторонами продовжено до 15.08. 2021 року.

Проте, станом на травень 2022 року відповідач (ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта") не виконав своїх зобов`язань та не повернув отриману фінансову допомогу у відповідності до умов договору про надання фінансової допомоги № 923/6/1203 від 15.08. 2019.

ПрАТ "Карпатське УГР" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення боргу за вищевказаним договором фінансової допомоги в розмірі 66 300 000, 00грн основного боргу, 9 824 040, 04грн інфляційних, 1 509 460, 27 грн 3% річних та 868 350, 00грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.09.2022 у справі №23/74(917/500/22) стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укрататнафта" на користь Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" 66 300 000, 00грн основного боргу, 9 824 040, 04 грн інфляційних втрат, 1 509 460, 27грн 3% річних та 868 350, 00грн судового збору.

Період розрахунку був визначений наступним чином: 3% - з 19.08.2021 по 19.05.2022, інфляційних - з 19.05.2021 по 30.04.2022.

Проте, як вказує позивач, після винесення судового рішення про стягнення боргу з ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" в розмірі 66 300 000, 00грн основного боргу, 9 824 040, 04грн інфляційних, 1 509 460, 27грн 3% річних та набрання ним законної сили, відповідач не здійснив добровільного погашення існуючої заборгованості, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача 11 689 529, 40 грн інфляційних та 1 814 621, 92грн 3% річних за неналежне виконання умов договору про надання фінансової допомоги № 923/5/2103.

Період нарахування інфляційних втрат позивач вказує з травня 2022 року по березень 2023 рік, 3 % річних - за період з 20.05.2022 року по 17.04.2023 рік.

Апеляційний господарський суд зазначає, що обставини щодо укладення сторонами у справі договору про фінансову допомогу, невиконання його відповідачем у встановлений строк, розмір заборгованості встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.09.2022 у справі №23/74 (917/500/22) та не заперечуються сторонами у даній справі.

01.02.2023 судом видано відповідний наказ.

Згідно матеріалів справи, постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 28.03.2023 у виконавчому провадженні №71403299 зупинено вчинення виконавчих дій у період воєнного стану відповідно до вимог абзацу 12 пункту 10-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (боржник включений до Порядку визначення підприємств обороно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою КМУ від 04.02.2023 №101).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Грошові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних виникли у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення суми позики за договором поворотної фінансової допомоги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором позики, згідно з яким за приписами статті 1046 Цивільного кодексу України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором фінансову допомогу не повернув.

Зазначені обставини встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.09.2022 у справі №23/74 (917/500/22).

Судове рішення не виконано, у зв`язку із зупиненням вчинення виконавчих дій з підстав, зазначених вище.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 11 689 529, 40 грн інфляційних за період з травня 2022 року по березень 2023 року та 1 814 621, 92грн 3% річних за період з 20.05.2022 року по 17.04.2023 рік за неналежне виконання умов договору про надання фінансової допомоги.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (набрав чинності 17.03.2022) доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18.

Згідно з пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі №910/8349/22 дійшов висновку про те, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що зі схожих правовідносин відсутня практика Верховного Суду.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачається правових підстав для незастосування у спірних правовідносинах пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, як про це зазначає апелянт, оскільки вказані норми є однозначними і такими, що не суперечать Конституції України.

Укладений сторонами у справі договір про наданні фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, на який розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

А Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі №910/8349/22 вже висловився про те, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Підстав для неврахування даного висновку Верховного Суду у спірних правовідносинах суд апеляційної інстанції не вбачає.

Судова колегія звертає увагу апелянта, що Цивільний кодекс України відрізняє позику (стаття 1046) та кредит, який надається банком або іншою фінансовою установою під проценти за користування грошовими коштами (стаття 1054).

І доводи апелянта, що суб`єктний склад відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України та відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період діє воєнного стану" визначає, що саме банк або фінансова установа зобов`язані звільнити позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, є довільним тлумаченням апелянтом на свою користь пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Щодо доводів апелянта, що застосування пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України до договору про надання фінансової допомоги є протиправним та таким, що порушує право власності позивача відповідно до Конституції України, судова колегія зазначає таке.

У зв`язку із введенням в Україні військового стану до законодавства України було внесено ряд змін.

Військова агресія російської федерації проти України вплинула майже на всі сфери господарювання в Україні, в тому числі і на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань.

Зокрема, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено, серед іншого, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18, яким врегульовані наслідки прострочення виконання зобов`язання за договорами позики.

Вказана норма є чинною, і підстав для її незастосування у суду відсутні.

Безпідставними є доводи апелянта, що рішення Господарського суду Полтавської області від 20.09.2022 у справі №917/500/22 має у спірних правовідносинах преюдиційне значення, оскільки вказаним рішенням вже було стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні та річні у період з 24.02.2022.

Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили; преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі обставиини.

Однак, преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи, і тим паче вірність обраного періоду нарахувань інфляційних та річних.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо обставин невиконання рішення Господарського суду Полтавської області від 20.09.2022 у справі №917/500/22, оскільки зупинення вчинення виконавчих дій з виконання судового рішення об`єктивно не може бути правовою підставою для задоволення позову у даній справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 у справі №917/693/23 без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Карпатське управління геофізичних робіт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.11.2023 у справі №917/693/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.03.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза