Рішення

від 26.02.2024 по справі 571/2435/23

РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 571/2435/23

Провадження № 2/571/105/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Комзюк А.Ф., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Т.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради (далі відповідач, КНП «Рокитнівський ЦПМСД») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме: інфляційних витрат за прострочення виконання зобов`язання, 3% річних від простроченої суми та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2022 року у справі №571/942/21 стягнуто з відповідача на її користь 30000 гривень середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та 3000 гривень відшкодування моральної шкоди.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року вказане рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08 листопада 2023 року рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін та враховано майновий стан її як позивача, звільнено від сплати судового збору.

Рішення суду відповідачем у добровільному порядку не виконувалося, у зв`язку із чим Рокитнівським відділом ДВС накладено арешт на кошти боржника. Кінцевий розрахунок відповідачем проведено 24 квітня 2023 року.

Керівник підприємства навмисне не виконувала судових рішень, маючи кошти на рахунку, користувалася її коштами на протязі багатьох років, уникаючи відповідальності , передбаченої рішенням Рокитнівського районного суду від 28.12.2019, котрим притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу 510 гривень.

За період з 11.09.2019 по 24.04.2023 (дата кінцевого розрахунку) її грошові кошти знецінилися та підлягають індексації, так як 30000 гривень вона мала отримати 11 вересня 2019 року.

Зазначає, що між нею та відповідачем виникли грошові зобов`язання, що передбачені ч.5 ст.11 ЦК України, відповідно до якої цивільна справа та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Відповідальність за порушення таких зобов`язань передбачена ст.214 ЦК України та ст.625 ЦК України, а судові рішення відповідно до ст.214 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України.

Починаючи з рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28.12.2019, далі 02.06.2020, далі 28.10.2022, котрі відповідач добровільно не виконав та провів кінцевий розрахунок 24.04.2023 порушив строки виконання грошового зобов`язання, що призвело до знецінення суми боргу у зв`язку з інфляцією.

Розмір інфляційних втрат, понесених за період з 11.09.2019 по 24.04.2023, які підлягають стягненню із суми 30000 гривень, обрахований за формулою: сума заборгованості помножити на індекс інфляції в місяці, поділити на 100%, відняти суму заборгованості. Отже, з відповідача підлягає стягненню за невиконання зобов`язання - 15181,76 грн., що включає 12830,00 грн. інфляційних витрат за прострочення зобов`язання та 2351,76 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Крім того постановою Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2021 року скасовано ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 03.03.2021 року та стягнуто з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

Вказане судове рішення вчасно не виконано, розрахунок проведено 30 серпня 2021 року. Тому за період з 03.03.2021 по 30.08.2021 знецінені грошові кошти підлягають індексації. А тому, з відповідача підлягають стягненню за невиконання зобов`язання - 496,36 грн., що включає 379,36 грн. інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання та 117 грн. три проценти річних від простроченої суми. Загальна сума стягнення по двох рішеннях становить: 15181,76+496,36=15678,12 грн. - інфляційні витрати та 2351+117=468,00 грн. -3% річних.

Відповідач, маючи грошові кошти на рахунках, протягом багатьох років користувався її коштами, позбавляючи її з дітьми нормального харчування, оплати навчання, через заборгованість коштів змушена була позичати гроші та позбавлена нормального сну, життєвих умов, що призвело до моральних страждань та переживань усієї сім`ї. Через неправомірну поведінку відповідача їй заподіяно моральної шкоди, котра продовжується в часі, витрачається час на судові процеси, адвокатські послуги, погіршується стан її здоров`я.

Звертає увагу, що на підставі рішення суду першої інстанції від 28 жовтня 2022 року нею була обрахована сума 235974,20 грн., котра могла б бути стягнута судом на її користь, однак через внутрішнє переконання суду стягнуто у 200 разів менше, що становить 30000 гривень, яку відповідач не виконував свідомо. Врахувати неправомірну поведінку відповідача моральну шкоду оцінює в розмірі 30000 гривень із формальних міркувань, котра є значно більшою.

Щодо стягнення судових витрат, звертає увагу на те, що її тяжкий матеріальний стан врахував по даній справі Верховний Суд в постанові від 08.11.2023 .

Посилаючись на норми статей Цивільного кодексу України, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Постанову Пленуму Верховного суду України від 21.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», просила :

Прийняти позовну заяву до розгляду.

Стягнути з КНП «Рокитнівський ЦПМСД» Рокитнівської селищної ради, керівник І.Барановська, 15678,12 гривень відповідальність за прострочення виконання зобов`язання.

Стягнути з КНП «Рокитнівський ЦПМСД», керівник І.Барановська, 30000 гривень моральної шкоди.

Звільнити від сплати судового збору, судові витрати покласти на відповідача .

Ухвалою суду від 29 грудня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження. Цією ж ухвалою суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

19 січня 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважають позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та зазначають, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до КНП «Рокитнівський ЦПМСД» та стягнуто на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 000 грн. та 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. 22 квітня 2023 року зазначені суми списані з рахунку підприємства за платіжною вимогою №160025959 Рокитнівського відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі, тобто судове рішення виконано повністю.

За своєю правовою природою середній заробіток за ст. 117 КЗпП України є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо своєчасного отримання, належних при звільненні виплат. Оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є особливою санкцією для роботодавця за винні дії, якими порушені трудові права найманого працівника, він не входить до структури заробітної плати і тому не є об`єктом індексації (ст. 2 Закону України № 1282-ІІХ 1991 р.).

Оскільки відносини між роботодавцем і працівником щодо проведення розрахунку при звільненні є трудовими, а відповідальність роботодавця за несвоєчасний розрахунок врегульована ст.117 КЗпП України, то ч. 2 ст. 625 ЦК України до таких відносин застосовуватися не може (Постанова ВСУ від 21.05.2014 р. у справі № 6-43це 14).

Не підлягає застосуванню ч.2 ст.625 ЦК України і до правовідносин, пов`язаних з виконанням постанови Рівненського апеляційного суду від 15 червня 2021р. у справі №571/1614/19, оскільки з цього рішення цивільно-правові зобов`язання не виникають. До того ж постанова суду була виконана 12 серпня 2021 р., тобто менше ніж через два місяця.

Враховуючи викладене, просили в позові ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю позовних вимог (а.с.24-29).

30 січня 2024 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву у якому позивач зазначила, що відзив відповідача не заслуговує на увагу суду та не спростовує заявлених нею позовних вимог.

Відзив на позовну заяву датований 19.01.2024 №47 та не містить дати одержання, тому розцінюється як доказ, який поданий з порушенням встановлених строків відповідно до ч.1 ст.193 ЦПК України та не може розцінюватись як допустимий.

Відповідач у відзиві чітко вказує та визнає свої винні дії.

Позовні вимоги стосуються невиконання судових рішень від 28.12.2019, 02.06.2020, 28.10.2020, котрі відповідач добровільно не виконував, чим порушив вимоги ст.124 Конституції України та сплатив штраф за невиконання вказаних рішень, накладених виконавчою службою, як підприємство боржника згідно арештованих рахунків.

Відповідач не спростував та не навів аргументів, не надав суду доказів щодо порушення термінів виконання судових рішень щодо неможливості виконання ним грошового зобов`язання, як боржником який прострочив виконання грошового зобов`язання і тому зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач вважає, що ним чітко доведено в позовних вимогах, що між нею та відповідачем виникли грошові зобов`язання, котрі випливають із рішень судів та що за порушення таких зобов`язань передбачена відповідальність, чого не спростовує відповідач.

Щодо розміру стягнення моральної шкоди в сумі 30000 гривень, то відповідач не заперечує, адже розуміє що сума є розумною та підлягає задоволенню. На підтвердження моральної шкоди надала докази щодо звернення за медичною допомогою .

Просила прийняти відповідь на відзив на позовну заяву та задовольнити. Відмовити у відзиві на позовну заяву відповідача як такому, що не відповідає вимогам ЦПК України та не спростовує позовних вимог. Задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.31-32).

Щодо заперечення позивача у прийнятті відзиву на позовну заяву, як такий, що поданий з порушенням вимог ЦПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ухвали суду від 29 грудня 2023 року про відкриття провадження у справі, відповідачеві запропоновано подати відзив на позовну заяву у строк, який не може перевищувати п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками відповідач отримав 08.01.2024, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.23). Відзив на позовну заяву подано до суду 19.01.2024, тобто в межах строків встановлених судом, тому заперечення позивача на відзив як такий, що поданий з порушенням законодавства є безпідставним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та доповнила, що між нею та відповідачем виникли грошові зобов`язання з рішень судів, відтак, до цих зобов`язань підлягають застосуванню наведені нею у позовній заяві норми матеріального права. В обгрунтування моральної шкоди нею додані до позовної заяви докази, які свідчать про погіршення її стану здоров`я та витрати на лікування. Моральна шкода є значно більшою, аніж зазначена у позові, разом з тим з формальних міркувань розмір моральної шкоди вона визначила у сумі 30000 гривень. Вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 зазначив, що КНП «Рокитнівський ЦПМСД» позовних вимог ОСОБА_1 не визнає з підстав, зазначених у відзиві та доповнив, що п.5 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду. Разом з тим, рішення суду, на які посилається позивач не є такими, що передбачають зобов`язальні відносини. Рішення від 28.08.2023 стосується трудового спору. У зв`язку із несвоєчасним проведенням розрахунку з позивачем підприємство понесло матеріальну відповідальність, передбачену статті 117 КЗпП. Рішення про стягнення 8000,00 гривень правової допомоги стосується питання процесуального характеру. Тому, обидва рішення не породжують зобов`язального характеру і до даних правовідносин не може бути застосована норма ст.625 ЦК України. Просить відмовити у позові.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 12 ЦПК Українивизначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановлено, що Постановою Рівненського апеляційного суду від 15.06.2021 ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 03.03.2021 року скасовано. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.(а.с.6-8).

02 липня 2021 року Рокитнівським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист по справі №571/1614/19 про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. (а.с.9).

Постановою державного виконавця Рокитнівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністертва юстиції (м.Львів) від 12.07.2021 накладено арешт на кошти боржника, щодо виконання виконавчого листа №571/1614/19 від 02.07.2021. Постанова була направлена сторонам виконавчого провадження та АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.10-11).

Відповідно до рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28.08.2023 у справі № 571/942/21, стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради на користь ОСОБА_1 30000,00 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та 3000,00 грн. моральної шкоди (а.с.42-48).

Постановою державного виконавця Рокитнівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністертва юстиції (м.Львів) від 27.03.2023 накладено арешт на кошти боржника, щодо виконання виконавчого листа №571/942/21 від 13.03.2023 (а.с.15).

Згідно виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 , паспорт НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 встановлено, що грошові кошти в сумі 33000,00 грн. безготівкове зарахування коштів на рахунок зарплати №571/942/21 13.03.2023 надійшли від Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський…» (а.с.14).

Позивач стверджує, що із вищезазначених судових рішень виникли грошові зобов`язання між позивачем та відповідачем та у зв`язку із несвоєчасним виконанням яких настала відповідальність, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України.

На письмове звернення Головним управлінням статистики у Рівненській області Богданець Л.П. надано інформацію про індекси споживчих цін (індекси інфляції) за період з вересня 2019 року по вересень 2023 року (а.с.13).

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, розмір інфляційних втрат, понесених позивачем за період з 11.09.2019 по 24.04.2023 із суми 30000 гривень, складає 12830,00 грн. та 2351,76 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Крім того, розмір інфляційних втрат, понесених позивачем за період з 03.03.2021 по 30.08.2021 із суми 8000,00 грн. складає 379,36 грн. та 117 грн. три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Як зазначено вище, постановою Рівненського апеляційного суду від 15.06.2021 у справі №571/1614/19 стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.. Зазначена постанова суду ухвалена за наслідками перегляду ухвали Рокитнівського районного суду Рівненської області від 03.03.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рокитнівська районна рада Рокитнівського району Рівненської області про скасування рішення загальних зборів оформлене протоколом.

Слід зазначити, що стягнення витрат на правничу допомогу регулюється нормами ЦПК України ( ст.ст.137, 141, 270 цього Кодексу).

Крім того, як зазначено вище, рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28.08.2023 у справі № 571/942/21 стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради на користь ОСОБА_1 30000,00 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та 3000,00 грн. моральної шкоди.

Зі змісту рішення вбачається, що предметом спору бути трудові правовідносини, які виникли у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, яка підлягала виплаті у день звільнення.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 6-788цс16.

Разом зтим,позивач стверджує, щоіз вищезазначених рішеньсудів виникли грошові зобов`язання, несвоєчасне виконання яких тягне за собою наслідки, передбачені ст.625 ЦК України.

Глава 51 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання та відповідальність за порушення зобов`язання.

Грошовим зобов`язанням, за змістом статей524,533-535 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей549-552, 611,625 ЦК України.

Так, в силу вимог ч.2ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розгляді справ про передбачену ст.625 ЦК Українивідповідальність за порушення грошового зобов`язання слід з`ясувати: чи існує зобов`язання між сторонами, чи це зобов`язання є грошовим, чи доведено наявність прострочення у виконанні зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини та виключають застосування цієї статті.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України,визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Цією статтею регулюються зобов`язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

Разом з тим, правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами трудового законодавства, а відповідач не є кредитором по відношенню до позивача у цивільно-правових відносинах, то до них не можуть застосовуватися норми ст.625 ЦК України, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.

Вищевикладене узгоджується з висновками Верховного Суду України, висловленими у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, від 21 травня 2014 року у справі №6-43цс14, та висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року по справі №757/14073/16-ц, постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року по справі №753/10967/16-ц, від 17 січня 2019 року по справі №296/1390/18, від 24 жовтня 2018 року по справі №461/5101/16-ц.

Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про відшкодування майнової шкоди за прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30000,00 грн. моральної шкоди, яку обґрунтовує тим, що через заборгованість коштів змушена була позичати гроші та позбавлена нормального сну, життєвих умов, що призвело до моральних страждань та переживань усієї сім`ї. Через неправомірну поведінку відповідача їй заподіяно моральної шкоди, котра продовжується в часі, витрачається час на судові процеси, адвокатські послуги, погіршується стан її здоров`я.

У підтвердження цього, позивач долучила до відповіді на відзив копії сигнальних карт, довідок, заключення ЛКК, фіскальних чеків на придбання медичних препаратів (а.с.33-38).

Разом з тим, належних та допустимих доказів у підтвердження того, що зазначені захворювання ( астено-невротичний синдром, артеріальна гіпертензія, гіпертонічна хвороба, клімактеричний синдром, ГРВІ з явищами бронхіту) позивач набула внаслідом тривалих цивільно-правових відносин з відповідачем, матеріали справи не містять.

При цьому, у позовній заяві позивач сама ж зазначає, що рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 28.08.2023 окрім середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, з відповідача на користь позивача вже було стягнуто моральну шкоду.

Суд вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є також необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При відкриття провадження у справі, суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

Враховуючи положення ст.141 ЦПК України та те, що суд відмовляє у задоволенні її позовних вимог повністю, стягує з позивача на користь держави судовий збір за дві позовні вимоги, обрахований згідно ставки судового збору, визначеного ЗУ «Про судовий збір». До суду позивач звернулася 26 грудня 2023 року, відтак слід застосувати розмір судового збору, який був встановлений на 2023 рік (1073,60 *2=2147,20).

Керуючись ст.ст.141, 264-265,268, 279, 354 ЦПК України суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради про відшкодування майнової та моральної шкоди за прострочення виконання зобов`язання, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Рокитнівський центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської селищної ради, місцезнаходження: 34200, Рівненська область, Сарненський район, смт.Рокитне, вул.Партизанська,2, код ЄДРПОУ 38645384.

Повне рішення складено 01.03.2024.

Суддя А.Ф.Комзюк