Ухвала

від 28.02.2024 по справі 6/136-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги

м. Суми

28.02.2024 Справа № 6/136-10

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши заяву (вх. № 927 від 19.02.2024) арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом судом скарги на бездіяльність державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у справі № 6/136-10 за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області до боржника Приватного підприємства агрофірми Злагода-21 про визнання банкрутом,

представники учасників справи за скаргою у судове засідання не з`явилися

УСТАНОВИВ:

05.02.2024 арбітражний керуючий Винниченко Юрій Валентинович подав скаргу на бездіяльність державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) (вх. № 654 від 05.02.2024) у виконавчому провадженні №73302847 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2023 року по справі №6/136-10. У скарзі на бездіяльність державного виконавця арбітражний керуючий Винниченко Юрій Валентинович зазначив, що у майбутньому із врахуванням умов та на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) змушений буде понести витрати, пов`язані з розглядом скарги.

Ухвалою від 14.02.2024 господарський суд задовольнив скаргу арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича на бездіяльність державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №73302847 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2023 року по справі №6/136-10; визнав неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №73302847 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2023 року по справі №6/136-10, яка виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73302847 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2023 року по справі №6/136-10; зобов`язав державного виконавця або іншу посадову особу Печерського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №73302847 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2023 року по справі №6/136-10 із врахуванням норм та положень Закону України Про виконавче провадження.

19.02.2024 арбітражний керуючий Винниченко Юрій Валентинович подав заяву (вх. № 927 від 19.02.2024), в якій просить суд: стягнути з Печерського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) 14 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу; розгляд заяви здійснювати за відсутності арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича. На підтвердження понесених витрат до заяви додані копії договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 29-01-2024/1 від 29.01.2024, акта прийому-передачі документів від 29.01.2024, акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15.02.2024, довідки про взяття на облік платника податків від 18.02.2014 № 325/26-50-18-05-22, повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 19.03.2014 № 368/26-50-18-05-22. Також до заяви додані докази її надсилання ДП Державний резервний насіннєвий фонд України та Печерському ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ).

Ухвалою від 20.02.2024 господарський суд призначив заяву арбітражного керуючого Винниченко Юрій Валентинович (вх. № 927 від 19.02.2024) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників на 28.02.2024, 10:45; запропонував Печерському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) подати письмові пояснення на заяву арбітражного керуючого про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом скарги, у строк до 27.02.2024 включно.

Печерський ВДВС подав клопотання (вх. № 1151 від 28.02.2024), в якому просить суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, оскільки витрати понесені скаржником є необґрунтованими, нерозумними та не доведеними.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 № 922/445/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Суд встановив, що у скарзі на бездіяльність державного виконавця арбітражний керуючий Винниченко Юрій Валентинович зазначив, що у майбутньому із врахуванням умов та на підставі договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) змушений буде понести витрати, пов`язані з розглядом відповідної скарги. Докази на підтвердження витрат подані скаржником у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Суд встановив, що факт понесення скаржником витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 6/136-10 в сумі 14 000 грн 00 коп. підтверджується копіями договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 29-01-2024/1 від 29.01.2024, акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15.02.2024.

Пунктом 3.2. договору визначено, що замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом справи №6/136-10 за скаргою замовника на дії/бездіяльність державного виконавця Печерського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадження № 73302847 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Сумської області від 16 жовтня 2023 року по справі № 6/136-10.

Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначене відповідає правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Вартість послуг адвоката узгоджена в п. 3.1. договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 29-01-2024/1 від 29.01.2024.

Також в пункті 3.8. договору сторони погодили та визначили, що розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника, у відповідності до пункту 1.1, 2.1 договору) визначається на рівні до двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В акті здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 15.02.2024 наведений детальний опис наданих адвокатом послуг із зазначенням часу, витраченого адвокатом на надання послуг, а також вартості послуг з урахуванням п. 3.1., 3.8. договору. До вартості послуг включена додаткова оплата (гонорар «успіху») адвоката 4500 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись принципами справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про часткову відмову скаржнику у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу (в сумі 4500 грн 00 коп. гонорар «успіху», який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору), з урахуванням таких критеріїв, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета розгляду за скаргою, розумна необхідність витрат на професійну правничу допомогу, завищення розміру вартості послуг адвоката щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи (розгляд скарги). Суд вважає, що гонорар «успіху» не був необхідним у зв`язку з розглядом скарги.

Суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним до предмета розгляду (розгляд скарги), таким, що відповідає критерію необхідності, є розмір витрат скаржника на оплату послуг адвоката в сумі 9500 грн 00 коп.

Відповідно до ст. 344 ГПК України на Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) покладаються витрати арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича на професійну правничу допомогу, пов`язані із розглядом скарги, в сумі 9500 грн 00 коп. В іншій частині у відшкодуванні понесених скаржником витрат на правову допомогу суд відмовляє та не покладає такі витрати на орган державної виконавчої служби.

Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на орган ДВС не в повній сумі, про яку домовились скаржник та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Керуючись ст. 123, 126, 129, 234, 235, 221, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Заяву арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича (вх. № 927 від 19.02.2024) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом скарги, задовольнити частково.

2.Стягнути з Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (вул. Різницька, буд. 11-Б, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 34979022) на користь арбітражного керуючого Винниченка Юрія Валентиновича (вул. Сумгаїтська, буд. 10, м. Черкаси, 18029, РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 9500 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.

4.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвала підписана суддею 01.03.2024.

СуддяД. В. Вдовенко