Рішення
від 19.02.2024 по справі 922/2826/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2024м. ХарківСправа № 922/2826/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 96, квартира 1; ЄДРПОУ 43528018) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення коштів та усунення перешкод у реалізації права власності на нерухоме майно за участю представників:

позивача: Макаренко О.М. (ордер серії АХ №1137849 від 28.06.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №547 від 18.04.2007), після виходу суду з нарадчої кімнати - не з`явився ;

відповідача: Трофименко Р.О.(ордер серії АН №1228893 від 12.08.2023, свідоцтво ДН №5246 від 31.10.2018).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якій просить суд :

1. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за Договором оренди № 25-02-20-2 від 27 лютого 2020 року:

- заборгованість з орендної плати в розмірі 2 514 838 (два мільйони п`ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень) 48 коп.;

- три проценти річних від простроченої суми за користування чужими коштами в

розмірі 76 215 (сімдесят шість тисяч двісті п`ятнадцять гривень) 43коп.;

- інфляційні втрати в розмірі 437 058 (чотириста тридцять сім тисяч п`ятдесят вісім гривень) 38 коп.

- штраф за неповернення орендованого приміщення в розмірі 219411 (двісті дев`ятнадцять тисяч чотириста одинадцять гривень) 60 коп.

2. Усунути перешкоди в реалізації позивачем права власності на нерухоме майно:

зобов`язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно Позивачу шляхом виселення з приміщень, загальною площею 120,32 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ «Французький бульвар» (нежитлова будівля літ. «Ю-4») за адресою: АДРЕСА_2 та позначені штриховкою у плані розміщення Об`єкту оренди, що є Додатком №1 до Договору оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020р.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020 в частині сплати орендних платежів за користування об`єктом оренди. 25.04.2023 року позивачем було направлено Вимогу до Відповідача про сплату заборгованості, у якій також було повідомлено останнього про припинення Договору оренди та необхідності звільнення орендованого приміщення з 01.05.2023р. Однак відповідач заборгованість не сплатив та орендоване приміщення так і не повернув.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 року (суддя Жельне С.Ч.) прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.08.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.10.2023 року заявлено та прийнято самовідвід судді Господарського суду Харківської області Жельне С.Ч. від участі у розгляді справи № 922/2826/23.

У зв`язку з самовідводом судді Жельне С.Ч. розпорядженням керівника апарату Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №922/2826/23.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 року для розгляду справи №922/2826/23 визначено суддю Рильову В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.10.2023 справу №922/2826/23 прийнято до провадження.

Суд зазначає, що частиною чотирнадцятою статті 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з цим, зміна складу суду відповідно до частини чотирнадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України не тягне за собою повторного вчинення дій пов`язаних з повторним відкриттям провадження у справі та здійснення дій пов`язаних із ним.

Частиною чотирнадцятою статті 32 Господарського процесуального кодексу України дійсно передбачено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку. Разом з тим, зазначені дії поширюються на процедуру розгляду справи, за виключенням тих дій, які вже були здійснені учасниками справи, в тому числі стосовно яких суд прийняв рішення.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає наступне.

14.08.2023 до Господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21455 від 14.08.2023). Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, частково визнав обставини, викладені у позові, зокрема факт укладання договору оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020 (надалі за текстом "Договір Оренди"), та отримання Відповідачем у відповідності до Акту прийому-передачі об`єкта оренди від 01.03.2020 у тимчасове платне користування нежитлових приміщень, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (загально площею 120,32 кв.м), які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Об`єкт оренди). А також, у відповідності до Акту звірки взаєморозрахунків за 2020 рік за Договором оренди сальдо становить 0,00 грн, сальдо за січень та лютий 20210,00 грн. Відповідач проти продовження дії договору оренди до 30.04.2023 заперечив повністю, зазначив, що Договір оренди припинив свою дію 30.04.2021 у зв`язку з припиненням строку дії договору передбаченим його умовами, викладеними у додатковій угоді від 01.03.2020. Об`єкт оренди був звільнений 30.04.2021, проте у зв`язку з відмовою Позивача прийняти об`єкт оренди, у відповідності до умов договору було складено акт про звільнення, підписаний адміністратором ТРЦ "Французький бульвар" та представником охоронної фірми. Тому підстави для зобов`язання звільнити приміщення відсутні, у зв`язку із звільненням приміщень Відповідачем ще 30.04.2021. Заборгованість зі сплати орендної плати відсутня і як наслідок відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України. Також відповідач в відзиві на позовну заяву, просив поновити строк на його подання (Т.1., а.с.101 - 112).

22.08.2023 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява про долучення доказу до матеріалів справи (вх.№22473 від 22.08.2023), а саме засвідченої копії листа №3 від 10.02.2021 щодо припинення орендних відносин з відміткою про отримання представником ТОВ "Чаплинка" 10.02.2021 (Т.1, а.с. 152 - 153).

29.08.2023 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли заперечення (вх. № 23044 від 29.08.2023), в яких навів мотиви відхилення доводів позивача, зазначивши, що представник позивача ОСОБА_1 при укладенні договору оренди та додаткових угод до нього від 01.03.2020 та від 24.02.2021 діяв на підставі іншої довіреності позивача від 25.02.2020 без номеру. Також посилається на те, що за наданою на адвокатський запит інформацією власником будівлі ТОВ "АКСІОМА" з 11.04.2021 по 30.04.2021 діяльність в об`єкті оренди не здійснювалась (Т.1, а.с. 172-183).Крім того, відповідач повідоив суд, що оригінал довіреності від 25.02.2020 в нього відсутній, вказаний оригінал довіреності знаходиться у позивача та повіреного.

В судовому засіданні 30.08.2023 судом поновлено процесуальний строк для подання відзиву та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву (вх.№21455 від 14.08.2023), поновлено строк для подання заяви про долучення доказів (вх.№22473 від 22.08.2023), прийнято вказану заяву до розгляду та долучено до матеріалів справи, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи заперечення на відповідь на відзив (вх. № 23044 від 29.08.2023). Вказані ухвали постановлено судом без виходу суду до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання від 30.08.2023.

30.08.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд"надійшла відповідь на відзив (вх. №23300 від 30.08.2023), в якій позивач заперечував проти доводів відповідача та вказував, що не укладав та не уповноважував будь-яких осіб на укладення додаткової угоди до договору оренди, зокрема від 01.03.2020 та від 24.02.2021, при цьому послався на зміст довіреності від 25.02.2020 № 2/02/20 на ім`я представника ОСОБА_1 , якою останнього було уповноважено виключно на укладення договорів оренди належних позивачеві нежитлових приміщень у ТРЦ "Французький бульвар" за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлова будівля літ. "Ю-4") на заздалегідь узгоджених умовах. Позивачем зазначається , що додаткові угоди до Договору, якими зменшувалася ціна підписувалися вже не ОСОБА_1 , а директором ОСОБА_2, з огляду на відсутність в ОСОБА_1 повноважень на підписання додаткових угод. Крім того, позивач вказує на те, що після 30.04.2021 сторони неодноразово обмінювалися листами щодо виконання договору, що на думку позивача, суперечить доводам відповідача про надіслання листа б/н від 10.02.2021 про намір розірвати договір. Також позивачем на юридичну адресу відповідача 10.01.2022 було направлено вимогу щодо погашення заборгованості, на яку отримано відповідь від уповноваженого представника відповідача Суреняна А.А., яким зазначено, що 28.02.2021 Договір було закінчено, що на думку позивача, свідчить про те, що відповідачу станом на лютий 2022 не було відомо про додаткову угоду №1 (Т.1, а.с. 248-254).

Крім того, 30.08.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 23274 від 30.08.2023) (Т.1 а.с.244) , а саме акту огляду об`єкта оренди по договору оренди №27-02-20-2 від 27.02.2023 та фото таблицю до акту (Т.1, а.с. 246).

03.10.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 26734 від 03.10.2023) зокрема Заяви свідка ОСОБА_2 від 26.09.2023, в яких засновник та учасник ТОВ «Чаплинка» дає свідчення того, що довіреність № 2/02/20 від 25.02.2020 на ім`я ОСОБА_1 дійсно видавалась з повноваженнями підпису договорів оренди належних ТОВ "Чаплинка". Проте, повноваження повіреного за цією довіреністю припинялися після підписання ним договору оренди та актів приймання - передачі, вказаною довіреністю не передбачалося надання прав ОСОБА_1 підписувати інші документи. Втім, довіреність, надана суду відповідачем б/н від 25.02.2020, якою надано ОСОБА_1 необмежені повноваження, містить підписи ОСОБА_2 , проте не підписувалась та не видавалась ним. Також до клопотання про долучення доказів (вх.№ 26734 від 03.10.2023) позивачем додано матеріали, якими, на думку позивача, підтверджено факт відправки відповідачу актів надання послуг та рахунків на оплату (Т.2, а.с.1- 29).

03.10.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 26737 від 03.10.2023), в якому позивач просить долучити до матеріалів справи докази направлення позивачем клопотання про долучення доказів (вх.№ 26734 від 03.10.2023) відповідачу, а також докази направлення відповідачу рахунків та актів 25.04.2023 до подання позову (Т.2, а.с.29).

03.10.2023 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№26764 від 03.10.2023). До вказаних пояснень, відповідачем додано, зокрема, Заяву свідка ОСОБА_3 від 04.09.2023, в яких засновник та учасник ТОВ «Чаплинка» дає свідчення того, що довіреність без номера від 25.02.2020 на ім`я ОСОБА_1 дійсно видавалась та її зміст відповідає змісту довіреності наданим відповідачем до матеріалів справи, також підтверджує, що ОСОБА_1 був уповноважений вести переговори, укладати договори оренди та договори про внесення змін, визначати умови цих договорів, а також повідомив, що Договір оренди та додаткова угода від 01.03.2020 була схвалена Директором ТОВ "Чаплинка" та Учасниками ТОВ "Чаплинка". Також, додано відповіді на адвокатський запит, здійснений до орендарів приміщень, що належали позивачу та компанії, яка здійснює управління ТРЦ, в якому ці приміщення знаходяться. Відповідно до яких, ОСОБА_1 діяв перед ними на підставі довіреності без номеру від 25.02.2020, та надано засвідчені копії зазначеної довіреності. Також у вказаних додаткових поясненнях, відповідач просив суд визнати поважними причини пропуску строку для подання доказів та встановити додатковий строк, а саме до 04.10.2023 для подання таких доказів. (Т.2., а.с. 33-46).

04.10.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі з приводу заперечень відповідача на відповідь на відзив (вх.№26874 від 04.10.2023), в яких позивач вважає, що подані відповідачем докази не можуть братися судом до уваги та просить витребувати у відповідача оригінал довіреності від 25.02.2020 (Т.2, а.с.72-75).

В судовому засіданні 04.10.2023 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи клопотання про долучення доказів (вх.№ 23274 від 30.08.2023), поновлено строк для подання відповіді на відзив, в порядку ч.1. ст. 119 ГПК України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №23300 від 30.08.2023), в порядку ч.1. ст. 119 судом поновлено строк для подання клопотання про долучення доказів (вх.№ 26737 від 03.10.2023) та долучено докази до матеріалів справи, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи клопотання про долучення доказів (вх.№ 26734 від 03.10.2023), в порядку ч.1. ст. 119 ГПК України поновлено строк на подання доказів та прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи додаткові пояснення (вх.№26764 від 03.10.2023), прийнято до розгяляду та долучено до матеріалів справи додаткові пояснення у справі з приводу заперечень відповідача на відповідь на відзив (вх.№26874 від 04.10.2023), витребувано зазначені у вказаних поясненнях документи, в частині витребування оригіналу довіренності б/н від 25.02.2020 в порядку ч.1., ст 81 ГПК України - відмовлено. Вказані ухвали постановлено судом без виходу суду до нарадчої кімнати, із занесенням ло протоколу судового засідання від 04.10.2023 (Т.2., а.с.77-80).

04.10.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх. №26887 від 04.10.2023) про призначення судової експертизи, в якому позивач просить суд призначити у справі № 922/2826/23 судову почеркознавчу експертизу (Т.2., а.с.84-86). У вказаному клопотанні позивач просить на вирішення експерта поставити наступні питання:1) чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у наступних документах: додаткова угода №1 від 01.03.2020, додаткова угода від 24.02.2021р., лист б/н від 10.02.2021р. - ОСОБА_1 ? 2) чи належить підпис, виконаний від імені ОСОБА_1 , що міститься у наступних документах: додаткова угода від 24.02.2021р., лист б/н від 10.02.2021р. ОСОБА_1 ? 3) чи виконано підпис, виконаний від імені ОСОБА_1 , що міститься у наступних документах: додаткова угода №1 від 01.03.2020р., додаткова угода від 24.02.2021р., лист б/н від 10.02.2021р. навмисно зміненим почерком? 4) яким чином виконаний підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у наступних документах: додаткова угода №1 від 01.03.2020р., додаткова угода від 24.02.2021р., лист б/н від 10.02.2021р. (за допомогою технічних засобів, факсиміле чи писальним приладом)? 5) Проведення експертизи доручити експертам Відділення-бюро у м. Києві Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса" Міністерства Юстиції України. 6) Витребувати для проведення експертизи у ФОП ОСОБА_4 додаткову угоду №1 від 01.03.2020, додаткову угоду від 24.02.2021р. між ТОВ "Чаплинка" та ФОП ОСОБА_4, лист №3 від 10.02.2021р., акт прийому-передачі об`єкта оренди (повернення) від 30.04.2021р., акт про повернення приміщення від 30.04.2021р. 7) На час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити.

16.10.2023 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшло заперечення проти клопотання про проведення експертизи (вх.№28056 від 16.10.2023), в якому відповідач вважає клопотання про призначення експертизи необґрунтованим, а проведення експертизи неможливим з огляду на відсутність матеріалів для проведення експертизи, процесуальних підстав для такого проведення, неповідомлення позивачем, які саме конкретні обставини неможливо встановити без проведення експертизи (Т.2, а.с. 91-94).

16.10.2023 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява про виклик свідка (вх.№28058 від 16.10.2023), в якому відповідач просить суд викликати в порядку ст. 89 ГПК України ОСОБА_3 та ОСОБА_2 для допиту (Т.2, а.с.96-97).

Розгляд справи № 922/2826/23 в підготовчому засіданні неодноразово відкладався задля забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин спору, ухвалою суду (яку постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу сдуового засідання від 27.11.2023) судом в порядку ч.3. ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів (Т.2., а.с. 161-163).

27.11.2023 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява(вх.№32476 від 27.11.2023), до якої додано на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 04.10.2023 оригінали наступних документів: додаткової угоди від 07.03.2020, додаткової угоди від 10.02.2021, акту прийому передачі від 30.04.2021, листа №3 від 10.02.2021, додаткової угоди від 24.02.2021 (Т.2., а.с.164-171).

08.12.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату (вх.№33895 від 08.12.2023).

Ухвалою суду від 11.12.2023 вказане клопотання задоволено, розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 25.12.2023. Вказану ухвалу постановлено судом без виходу суду до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання від 11.12.2023 (Т.2, а.с. 174-175).

Ухвалою суду від 25.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 22.01.2024. Вказану ухвалу постановлено судом без виходу суду до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання від 25.12.2023 (Т.2, а.с.183-185).

Крім того, ухвалою суду від 25.12.2023 в клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «Чаплинка» про призначення судової почеркознавчої експертизи (вх.№26887 від 04.10.2023) у справі №922/2826/23 відмовлено з огляду на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для можливості встановлення судом факту виконання сторонами умов Договору оренди № 25-02-20-2 від 27 лютого 2020 та факту наділення ТОВ "Чаплинка" ОСОБА_1 повноваженнями на укладання додаткових угод та дозволяють суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без призначення у справі відповідної судової почеркознавчої експертизи, призначення якої зумовить затягування судового процесу і призведе до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (Т.2, а.с.188-192).

25.12.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№35475 від 25.12.2023) про долучення документів на вимогу суду , а саме: договору оренди від 27.002.2020 між ТОВ "Чаплинка" та ОСОБА_4 та витягу з реєстру про право власності на приміщення за адресою АДРЕСА_2 , літ. Ю4.( Т.2, а.с.176-202).

25.12.2023 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява (вх.№35504 від 25.12.2023), відповідно до якої, відповідачем надано на огляд суду оригінал акту повернення приміщення від 30.04.2021. (Т.2, а.с.204-205).

27.12.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№35774 від 27.12.2023).(Т.2, а.с.206-207).

27.12.2023 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшло клопотання (вх.№35798 від 27.12.2023), в якому відповідач просить поновити строк для подання доказів та долучити до матеріалів справи акт повернення з суборенди від 12.04.2021 щодо приміщень 96,36 кв.м, акт повернення від 12.04.2021 щодо приміщень 23,96 кв.м.(Т.2, а.с.209-212).

22.01.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електрониий суд" від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.№1809/24 від 22.01.2024), згідно якого останній просить суд витребувати у ТОВ «Чаплинка» (61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, будинок 96, квартира 1, Код ЄДРПОУ 43528018), у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Бурштинівським ВМ УМВС України в Івано-Франківській області 31 січня 2011 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ), у ПРАТ «ІНЮРПОЛІС» (ЄДРПОУ 22651695, Україна, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ СКРИПНИКА, будинок 14-А) Довіреність від 25.02.2020 без номеру , видану на ім`я ОСОБА_1 , відповідного змісту, зазначеного у клопотанні. Крім того, в зазначеному клопотанні відповідач просить суд поновити строк для подання доказів, які надані разом з поясненнями від 21.01.2024 (Т.2,а.с.214-216).

22.01.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електрониий суд" від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповіадача - ТОВ "Аксіома" (код ЄДРПОУ 31940888, адреса: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 18) (вх.№1785/24 від 22.01.2024)(Т.2, а.с.226-227).

22.01.2024 до Господарського суду Харківської області через систему "Електрониий суд" від відповідача надійшло клопотання про призначення судово - технічної екпертизи (вх.№1817/24 від 22.01.2024), згідно якого він просить суд призначити у справі №922/2826/23 судову технічну експертизу документа, а саме - оригіналу довіреності №2/02/20 ТОВ «ЧАПЛИНКА» від 25.02.2020 на ім`я ОСОБА_1 та копії довіреності від 25.02.2020 на ім`я ОСОБА_1, проведення якої доручити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (Адреса: 03057, місто Київ, вул. Бродських Сім`ї, будинок 6). На час проведення експертизи витребувати у ТОВ «Чаплинка» оригінал довіреності №2/02/20 ТОВ «ЧАПЛИНКА» від 25.02.2020 і долучити до матеріалів справи. Витребувати у ТОВ «Аксіома» (Код ЄДРПОУ 31940888, адреса: 61058, м. Харків, вул. Данилевського, буд. 18) копію довіреності ТОВ «ЧАПЛИНКА» від 25.02.2020, зроблену з оригіналу довіреності від 25.02.2020 виданої ТОВ «Чаплинка» на ім`я ОСОБА_1 та яка була надана при укладенні договору № 25-02-20 від 27.02.2020 між ТОВ «Чаплинка» та ТОВ «Аксіома».(Т.2, а.с.221-224)

На вирішення судової технічної експертизи поставити наступні питання:

- Яка відносна давність виконання документа - довіреності №2/02/20 ТОВ «ЧАПЛИНКА» від 25.02.2020, виходячи з аналізу наявного на ньому друкованого та рукописного тексту? Чи має указаний документ ознаки його штучного зістарювання?

- Яка відносна давність виконання документа - довіреності від 25.02.2020 виданої ТОВ «Чаплинка» на імя ОСОБА_1 , виходячи з аналізу наявного на ньому друкованого тексту? Чи має указаний документ ознаки його штучного зістарювання?

- чи виготовлена копія довіреності від 25.02.2020 шляхом копіювання з оригіналу документа або вона виготовлена шляхом монтажу із застосуванням копіювально-розмножувальної та комп`ютерної техніки?

В судовому засіданні 22.01.2024 були присутні представник позивача, представник відповідача та відповідач особисто.

Представник відповідача заявлені клопотання підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник позивача проти задоволення вказаних клопотань заперечував з огляду на їх необґрунтованість та пропуск строку подання. В свою чергу позивач в судовому засіданні заявив усне клопотання про призначення у справі №922/2826/23 судово - технічної експертизи додаткової угоди від 10.02.2021 до договору оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020р., листа №3 від 10.02.2021 та надання часу позивачу для підготовки вказаного клопотання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 Клопотання відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповіадача - ТОВ "Аксіома" (вх.№1785/24 від 22.01.2024) - залишено без розгляду; Клопотання відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про призначення судово - технічної екпертизи (вх.№1817/24 від 22.01.2024)- залишено без розгляду; Клопотання відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про витребування доказів та поновлення строку для подання доказів (вх.№1809/24 від 22.01.2024) - залишено без розгляду; В задоволенні усного клопотання позивача про призначення у справі №922/2826/23 судово - технічної експертизи - відмовлено (Т.2, а.с.238-244).

Також заслухавши вступне слово представників сторін, судом в судовому засіданні з розгляду справи по суті у справі №922/2826/23 оголошено перерву до 05.02.2024. Вказану ухвалу постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання від 22.01.2024 (Т.2., а.с.230-235).

22.01.2023 до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№1914 від 22.01.2024) (Т.3, а.с. 1-6).

В судовому засіданні 05.02.2024 продовжено розгляд справи по суті. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 судом відмовлено в задоволенні заяви відповідача про виклик свідка (вх.№28058 від 16.10.2023) та оголошено перерву в судовому засіданні до 19.02.2024. Вказану ухвалу постановлено судом без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засіданні від 05.02.2024 (Т.3, а.с.33-36).

В судовому засіданні 19.02.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача та сам відповідач, присутній в судовому засіданні 19.02.2024 , проти задоволення позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення проедставників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27 лютого 2020 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі- орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (далі - орендодавець, позивач) в особі ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 25 лютого 2020 року укладено договір оренди № 25-02-20-2 (далі - договір), відповідно до умов пункту 2.1 якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" (нежитлова будівля літ. "Ю-4"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 120,32 кв.м, далі - об`єкт оренди, приміщення (Т.1., а.с.10-13).

Орендодавець є приватним власником об`єкта оренди на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" від 26.02.2020 № 217,218 та акта приймання- передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" від 26.02.2020 220,221, право власності зареєстровано в установленому законом порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №201995985 та № 201998925 від 26.02.2020 (п.2.3 договору).

Пунктом 2.5. договору передбачено, що договірна вартість 1 (одного) кв.м об`єкту оренди становить 7000,00 грн.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2. договору орендар має право без будь-яких перешкод використовувати об`єкт оренди за цільовим призначенням протягом всього строку оренди; орендар зобов`язаний сплачувати платежі у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору орендар має право без дозволу орендодавця передавати об`єкт оренди або його частину в користування третім особам (у тому числі за договором суборенди); орендар без погодження з орендодавцем здійснює будь-які дії для підготовки, укладання, зміни та припинення (розірвання) договорів суборенди з третіми особами.

Згідно з пунктами 8.1.1, 8.2.1, 8.2.4, 8.2.5 договору орендодавець мас право отримувати від орендаря платежі у відповідності з умовами даного договору; орендодавець зобов`язаний передати орендарю об`єкт оренди на умовах та в строки, передбачені даним договором в орендне користування і не ухилятись від підписання актів прийому-передачі; у 10-ти денний строк розглядати звернення орендаря і надавати аргументовану відповідь; у випадку закінчення строку дії даного договору, або його дострокового припинення, прийняти від орендаря об`єкт оренди у відповідності з умовами даного договору.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до закінчення строку оренди. Строк оренди триває по 28 лютого 2021 року (включно). У разі, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору щонайменше за 5 днів до дати завершення строку оренди, цей договір поновлюється на 1 календарний місяць на тих самих умовах.

Згідно з пунктом 10.1 договору об`єкт оренди передається орендарю на підставі акту прийому-передачі в орендне користування, в якому може вказуватись опис технічного стану, кінцевий розмір площі, технічні специфікації. Приміщення може передаватись в орендне користування (повертатись з орендного користування) частинами з підписанням сторонами відповідних актів прийому-передачі.

Об`єкт оренди передається орендарю на підставі акту прийому-передачі в орендне користування (п.10.2 договору).

Відповідно до пункту 10.3 договору після закінчення строку оренди, а також у разі дострокового припинення дії цього договору, орендар звільняє приміщення і повертає приміщення орендодавцеві протягом 10 робочих днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин.

У випадку відмови орендодавця від підписання акту приймання-передачі (акту повернення) в останній день строку дії цього договору, факт передачі (повернення) об`єкту оренди орендодавцю підтверджується актом про повернення приміщення, складеного представником орендаря. Даний акт є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за договором. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії договору.

За умовами пункту 10.4 договору повернення об`єкту оренди (його частин) здійснюється на підставі акту прийому-передачі об`єкту оренди (акту повернення), який складається в двох примірниках та підписується сторонами (їх уповноваженими представниками).

Відповідно до пункту 11.1 договору орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди (орендну плату) в розмірах та строки, обумовлені даним договором і додатком № 5, що є його невід`ємною частиною.

Пунктом 11.4. договору передбачено, що нарахування орендної плати орендареві починається з дати підписання орендарем акту прийому-передачі об`єкта оренди і закінчується в день підписання акту прийому-передачі (повернення).

Відповідно до пункту 12.1 договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. При цьому орендар має право сплачувати орендну плату раніше зазначених строків.

Орендодавець до 15-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє орендареві рахунок на оплату орендної плати, розрахованої відповідно до додатка №5 до даного договору. Ненадання орендодавцем вказаного рахунку не є підставою для несплати орендної плати за договором (п.12.2 договору).

За умовами пунктів 15.1, 15.2 договору за невиконання (не належне виконання) зобов`язань по даному договору сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і даним договором. Сторони погодили, що застосуванню до орендаря будь-яких фінансових санкцій за порушення умов цього договору буде передувати письмове попередження про усунення в розумний (більше десяти днів) термін причин, що можуть викликати їх застосування.

Відповідно до пунктів 16.1, 16.3, 16.4 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених даним договором, у випадку якщо це сталось внаслідок обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на виконання даного договору. Сторона, яка не має можливості належним чином виконувати свої зобов`язання по даному договору зобов`язана негайно, а у випадку неможливості - негайно, після того як це стане можливим, повідомити іншу сторону про існуючі для цього перешкоди (обставини, шо виключають її відповідальність). Якщо обставини, що виключають відповідальність діють більш 1 (одного) місяця будь-яка із сторін має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, шляхом направлення письмового повідомлення іншій Стороні - за 30 календарних днів до дати такого розірвання.

У статті 19 розділу 7 "Заключні положення" договору передбачено перелік документів.

Відповідно до пункту 19.1 договору одночасно з підписанням даного договору сторони надають одна одній належним чином завірені (нотаріально або підписами і печатками керівників сторін) копії документів, складених (виданих, затверджених і т.д.) компетентним органом або особою, і підтверджуючих правовий статус сторін, а саме: а) свідоцтво про державну реєстрацію або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; б) довідка з ЄДРПОУ; в) свідоцтво платника ПДВ, свідоцтво про сплату єдиного податку (якщо особа є платником вказаних податків); г) документ про обрання (призначення) на посаду особи, уповноваженої представляти сторону під час укладення цього договору без довіреності, а при підписанні цього договору особою, діючою на підставі довіреності - додатково оригінал цієї довіреності.

Відповідно до пунктів 22.1, 22.3 договору повідомлення та інші документи, які надсилаються стороні на виконання цього договору або у зв`язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі і підписані представниками іншої сторони, які мають на це повноваження. Всі повідомлення та інші документи надсилаються на адреси та номери сторін, які наводяться нижче в цьому договорі.

Усі доповнення, зміни, додатки до даного договору мають юридичну силу, якщо вони оформлені в письмовому вигляді і належним чином підписані сторонами або їх повноважними представниками і є невід`ємною частиною даного договору (п.24.4 договору).

Згідно з пунктом 25.1 договору додатки до договору, які є його невід`ємною частиною: додаток № 1: План розміщення об`єкта оренди; додаток № 2: Цільове призначення об`єкта оренди; додаток № 3: Технічна специфікація об`єкта оренди; додаток №4: Комунальні платежі; додаток № 5: Розмір орендної плати та порядок розрахунків.

У статті 26 договору зазначені такі реквізити сторін: орендар ФОП ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; орендодавець ТОВ "Чаплинка", 61002, Харківська обл., місто Харків, вул. Сумська, будинок 96,квартира 1, код ЄДРПОУ 43528018.

Додатком № 5 до договору сторони узгодили розмір орендної плати, який орендар має сплачувати на користь орендодавця за користування орендованими приміщеннями. Так, у пункті 1.2 цього додатку передбачено, що розмір орендної плати за один календарний місяць становить гривневий еквівалент 3000 доларів США за курсом НБУ на дату сплати орендної плати, без ПДВ (т.1, а.с.15 ).

01.03.2020 між позивачем та відповідачем в особі ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 25 лютого 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. №774, підписаний акт прийому-передачі об`єкта оренди до договору оренди №25-02-20-2 від 27 лютого 2020 року, згідно з яким у відповідності з умовами договору оренди № 25-02-20-2 від 27 лютого 2020 року орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, загальною площею 120,32 кв.м, згідно додатку № 1 до договору, розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, іменовані далі за текстом - об`єкт оренди, приміщення. Підписання цього акта прийому-передачі об`єкту оренди є підтвердженням початку фактичного користування орендарем об`єктом оренди (т.1, а.с.16).

Як вбачається з наданих документів, договір оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 та акт від 01.03.2020 прийому-передачі об`єкта оренди до договору оренди №25-02-20-2 від 27 лютого 2020 року від імені позивача підписані представником ТОВ "Чаплинка" - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 25.02.2020 та довіреності від 25.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., зареєстрованої в реєстрі №774, та скріплені печаткою ТОВ "Чаплинка".

У подальшому між сторонами підписано низку додаткових угод до договору.

12.03.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено додаткову угоду до договору про те, що у зв`язку з неможливістю користування орендарем об`єктом оренди через заборону роботи розважальних (гральних) зон згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" (із змінами) сторони домовились, що орендна плата за користування об`єктом оренди у березні 2020 року становить 50% від розміру, встановленого договором, строк сплати орендарем орендної плати за користування об`єктом оренди у березні 2020 року - не пізніше 10 квітня 2020 року (т.1, а.с.201 )

Додатковою угодою від 23.06.2020 до Договору оренди, Сторони досягли згоди, що з дати підписання цієї додаткової угоди розмір орендної плати за один календарний місяць розраховується виходячи з курсу НБУ на останню дату розрахункового місяця (Т.1, а.с.18)

Додатковими угодами від 16.09.2020. 24.12.2020, 28.01.2021 Сторонами погоджено змінити розмір орендної плати за певний період.

16.09.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено додаткову угоду до договору про те, що сторони досягли згоди змінити умови оренди об`єкту оренди в період з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2020 року, та встановили наступні умови, які застосовуються до правовідносин сторін у вказаний період: розмір орендної плати за розрахунковий період становить 70% від розміру орендної плати встановленої договором (т.1, а.с. 17 зворотня сторона).

24.12.2020 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_2, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено додаткову угоду до договору про те, що сторони досягли згоди змінити умови оренди об`єкту оренди в період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року, та встановили наступні умови, які застосовуються до правовідносин сторін у вказаний період: розмір орендної плати за розрахунковий період становить 50% від розміру орендної плати встановленої договором (т.1, а.с. 17 ).

28.01.2021 між ТОВ "Чаплинка" (орендодавець) в особі директора ОСОБА_2,, що діє на підставі Статуту, та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено додаткову угоду до договору про те, що сторони досягли згоди змінити умови оренди об`єкту оренди в період з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року, та встановили наступні умови, які застосовуються до правовідносин сторін у вказаний період: розмір орендної плати за розрахунковий період становить 70% від розміру орендної плати встановленої договором (т.1, а.с. 16 зворотня сторона).

Як зазначає позивач, з огляду на те, що договір поновлювався на первісних умовах, орендар був зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірі, визначеному в додатку №5 до договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою, зокрема за один календарний місяць - еквівалент 3000,00 доларів США за курсом НБУ на останню дату розрахункового місяця. Тобто, відповідач взяв на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування об`єктом оренди, проте не виконував свої зобов`язання належним чином.

За твердженням позивача, орендна плата відповідачем не вносилась за користування майном протягом березня 2021 року - червня 2023 року, чим порушено прийняті на себе зобов`язання за договором оренди №25-02-20-2 від 27 лютого 2020 року, а тому загальна сума заборгованості відповідача за орендними платежами за цим договором складає 2 514 838,48 грн.

25.04.2023 позивач направив відповідачу вимогу від 18.04.2023 про сплату заборгованості за договором оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 з орендної плати у розмірі 2 295 426,88 грн. (за період березень 2021 року - червень 2023 року), 3% річних від простроченої суми за користування чужими коштами у розмірі 64 283,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 417 492,30 грн. У цій вимозі також повідомлено орендаря про припинення договору оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 з 01.05.2023, а тому позивач вимагав звільнити орендовані за договором приміщення 01.05.2023. На підтвердження направлення вказаної вимоги позивачем надано фіскальний чек Укрпошти від 25.04.2023, накладну та опис вкладення (т.1, а.с. 30 зворотня сторона).

З огляду на те, що відповідач систематично порушує умови договору, не сплачує орендну плату впродовж тривалого терміну, не повертає приміщення після закінчення строку дії договору, що призвело до виникнення заборгованості з орендної плати за період з березня 2021 року по червень 2023 року, 3% річних та інфляційних витрат у відповідності до приписів статті 625 ЦК України за час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також неустойки за неповернення приміщення у відповідності до присів частини 2 статті 785 ЦК України за червень 2023 року.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що 01.03.2020 між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020, якою було викладено в новій редакції ряд умов первісного договору оренди, зокрема:

"п.9.2. Строк оренди триває по 28 лютого 2021 року (включно). У разі, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення цього договору до 31 січня 2021 року, умови цього договору (строк оренди) продовжують діяти до 30.04.2021, без наступної пролонгації. Орендна плата сплачується по останній день строку оренди. Переважне право орендаря на укладання нового договору передбачено статтею 23 цього договору. Дострокове припинення договору оренди можливе виключно: за згодою сторін, оформленою договором про розірвання договору оренди. У цьому випадку орендна плата нараховується по останній день оренди, визначеного у договорі про розірвання договору оренди, на умовах визначених договором оренди; у разі неналежного виконання орендарем зобов`язань по сплаті орендної плати на протязі двох місяців підряд, орендодавець має право достроково припинити договір оренди, з 61 (шістдесят першого) дня прострочення сплати орендної плати, що не звільняє орендаря від обов`язку оплати орендної плати за ці два місяці.

п.10.3. В останній день строку оренди орендар зобов`язується звільнити, а орендодавець зобов`язується прийняти об`єкт оренди за актом передачі (повернення) об`єкта оренди. Акт передачі (повернення) об`єкта оренди готується орендарем, підписується та завчасно направляється орендодавцю у спосіб визначений договором. Орендодавець зобов`язується підписати зазначений акт передачі (повернення) та передати його орендарю в останній день строку оренди за місцем об`єкта оренди. У випадку ненадання орендарю підписаного орендодавцем зі свого боку акту передачі (повернення) об`єкта оренди в останній день строку оренди, факт передачі (повернення) об`єкту оренди орендодавцю підтверджується одностороннім актом про повернення приміщення, складеним представником орендаря в присутності адміністратора Торгового центру «Французький бульвар» та представника охорони Торгового центру. Даний акт є підставою для припинення нарахування будь-яких платежів за договором. Дата підписання зазначеного акту вважається останнім днем оренди та строку дії договору.

У разі не направления орендарем підписаного зі свого боку акту передачі (повернення) об`єкта оренди орендодавець зобов`язаний самостійно скласти акт передачі (повернення), підписати його та направити орендарю, у спосіб передбачений договором, в цьому випадку об`єкт оренди вважається прийнятим орендодавцем в останній день строку оренди, і за погодженням з адміністрацією Торгівельного центру є підставою для відключення комунікацій в об`єкті оренди та обмеження до об`єкту оренди доступу орендаря та будь-яких третіх осіб. Орендар визнає, що в такому разі ним здійснено фактичне звільнення об`єкта оренди та відсутність будь яких претензій до орендодавця.

п.12.2. Орендодавець до 15 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, виставляє орендареві рахунок, з зазначенням банківських реквізитів, на оплату орендної плати, розрахованої відповідно до додатку № 5 до даного договору. Орендар сплачує орендну плату на підставі отриманого рахунку від орендодавця на оплату орендної плати. У разі ненадання орендодавцем рахунку на оплату орендної плати орендарю, у строки визначені у цьому пункті, зазначене вважається прострочення кредитора у відповідності до статті 613 Цивільного кодексу України, й орендар звільняється від відповідальності за порушення пункту 12.1. даного договору, проте не звільняється від обов`язку сплати орендної плати за цей період, яка повинна бути здійснена орендарем на протязі 10 днів з моменту отримання відповідного рахунку. За здійснення оплати орендарем без отриманого рахунку, орендар визнає, що несе самостійно ризик сплати орендної плати за неналежними реквізитами, й відповідно зазначена орендна плата може бути не прийнята орендодавцем, а платіж бути поверненим як помилковий. У випадку не погодження орендаря з розрахунком орендної плати зазначеного у рахунку виставленого орендодавцем, орендар має право сплатити орендну плату, відповідно до власного розрахунку орендної плати, а також письмово обґрунтувавши власний розрахунок орендної плати, направити його орендодавцю. В цьому випадку, сторони шляхом переговорів погоджують остаточну суму орендної плати.

п.22.3. Всі повідомлення та інші документи надсилаються на адреси сторін, зазначені у цьому договорі, вручаються під підпис уповноваженого представника сторони або надсилаються на зазначену у цьому пункті електронну пошту: Орендодавець: eurostyIe-tex@ukr.net, Орендар lena_audit@ukr.net. Кожна із сторін зобов`язується негайно письмово інформувати іншу сторону про зміну своєї адреси, телефонного номеру та електронної пошти. У разі відсутності письмового повідомлення іншої сторони договору про зміни своєї адреси, телефонного номеру, електронної пошти, сторона, яка не повідомила про зміну адреси, несе всі ризики неналежного повідомлення, здійсненого за попереднім адресом.

Як зазначає відповідач, додатковою угодою №1 від 01.03.2020 сторони погодили додаток № 5 до договору оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020 викласти у новій редакції:

1.1. Орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірі, в строки та в порядку обумовлені договором та цим додатком.

1.2. Розмір орендної плати при фактичному користуванні орендарем об`єктом оренди за один календарний місяць становить гривневий еквівалент 3000,00 доларів США за курсом НБУ на дату виставлення рахунку орендодавцем, без ПДВ.

1.3. За мовчазною згодою, вважається, що орендар користується об`єктом оренди 30 днів у місяць. У разі необхідності визначення розміру орендної плати за певну кількість днів, розмір орендної плати за один день визначається шляхом ділення розміру орендної плати, зазначеної в цьому пункті на 30 днів перемноженої на кількість днів, плату за які необхідно визначити.

1.4. Орендар звільняється від сплати орендної плати, виключно за ті дні, коли:

- Торгівельний центр не працює за рішенням власника будівлі - ТОВ «Аксіома», підписаного директором;

- Торгівельний центр, в якому знаходиться об`єкт оренди не приймає відвідувачів в цілому, або в частині, де знаходиться об`єкт оренди, що виключає можливість здійснювати торгівельну (комерційну) діяльність у об`єкті оренди, в тому числі але не виключно: проведення ремонту чи реконструкції місць загального користування, обмеження доступу відвідувачів торгівельного центру до об`єкту оренди, тощо, що позбавляє можливості орендаря користуватися об`єктом оренди для торгівельної (комерційної) діяльності. Зазначене підтверджується відповідним розпорядженням директора ТОВ «Аксіома», або актом складеним орендарем в присутності охорони торгівельного центру та адміністратора торгівельного центру;

- відсутнє у об`єкті оренди електропостачання понад 5 годин в день, незалежно від причин відсутності. Зазначене підтверджується листом директора ТОВ «Аксіома», або актом складеним орендарем в присутності охорони торгівельного центру та адміністратора торгівельного центру;

- прийняття органами державної влади, чи органами місцевого самоврядування актів, що обмежують доступ відвідувачів до торгівельного центру та об`єкту оренди.

1.5 У разі реєстрації орендодавця платником податку на додану вартість, орендодавець зобов`язується повідомити завчасно, проте не менш ніж за 10 календарних днів, шляхом направлення письмового повідомлення разом з новою редакцією додатку № 5 до цього договору, для погодження та підписання з боку орендаря." (т.1, а.с.113-115).

Зі змісту наданої відповідачем додаткової угоди від 01.03.2020 вбачається, що з боку ТОВ "Чаплинка" (орендодавця) вказану угоду укладено та підписано ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності від 25.02.2020.

Крім того, відповідач надав додаткову угоду від 24.02.2021 до договору оренди про те, що у зв`язку з прийнятим орендодавцем рішенням передати з 01 травня 2021 року приміщення в оренду ТОВ "Аксіома" сторони домовились припинити орендні відносини 30 квітня 2021 року, орендар відмовляється від переважного права орендаря на укладання нового договору оренди, передбаченого пунктом 23.1 договору оренди.

Крім того, відповідно до цієї додаткової угоди сторони змінили додаток № 5 до договору, виклавши п.1.2.1. додатку у новій редакції: "Розмір орендної плати за розрахунковий період розраховується за формулою:

Орендна Плата = Орендна ставка * Площа Приміщення* (кількість днів роботи торгівельного центру в розрахунковий місяць/ на кількість календарних днів у розрахунковому місяці).

де: Площа Приміщення - вказана в п.2.1. договору. Орендна ставка становить гривневий еквівалент 7,00 (сім) доларів США за курсом НБУ на останню дату розрахункового місяця, без ПДВ. Кількість днів роботи торгівельного центру в розрахунковий місяць - це дні роботи торгівельного центру, окрім днів коли органами державної влади, місцевого самоврядування або органами управляння торгівельного центру "Французький бульвар" встановлено обмеження на приймання відвідувачів".

Згідно змісту додаткової угоди, зміни викладені у цій додатковій угоді, вступають в силу з 01 березня 2021 року, решта умов договору залишається незмінною, та такі умови зберігають чинність для регулювання відносин сторін.

Зі змісту наданої відповідачем додаткової угоди 24.02.2021 вбачається, що з боку ТОВ "Чаплинка" (орендодавця) вказану угоду укладено та підписано ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності від 25.02.2020 (Т.1, а.с.120).

Сторонами не заперечується належне виконання зобов`язань за договором оренди включно до березня 2021 року.

Разом з тим, відповідач факт існування заборгованості за договором заперечує та надав платіжне доручення № 399 від 08.04.2021, згідно з яким було сплачено орендну плату за березень 2021 року в розмірі 23 486,03 грн (Т1, а.с.122); платіжне доручення № 401 від 07.05.2021, згідно з яким сплачено орендну плату за квітень 2021 року в розмірі 7 854,39 грн. (Т.1, а.с.123) (розмір орендної плати був сплачений за користування об`єктом оренди по 10.04.2021, з урахуванням вимог п. 1.4 додатку № 5 у редакції додаткової угоди від 24.02.2021, оскільки після 10.04.2021 Торговий центр не працював). На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано лист ТОВ "Аксіома" від 09.04.2021, за змістом якого ТРЦ "Французький бульвар" починаючи з 11 квітня 2021 року на території Харківської області встановлюються додаткові протиепідемічні заходи, в тому числі забороняється приймання відвідувачів у торговельно-розважальних центрах, до дати скасування на території Харківської області "червоного" рівня епідемічної небезпеки буде здійснювати діяльність з дотриманням вимог законодавства, встановлених для "червоного" рівня епідемічної небезпеки (т.1, а.с.126-139).

За твердженням відповідача, у подальшому договірні відносини за договором оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 було припинено. В обґрунтування зазначених обставин відповідач надав лист №3 від 10.02.2021, яким відповідач повідомив про свій намір звільнити об`єкт оренди 30.04.2021, та в додатках якого містився акт (приймання-передачі) повернення об`єкту оренди від 30.04.2021 та додаткова угода від 10.02.2021 до договору оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020. У цьому листі відповідач запропонував позивачеві 30.04.2021 прийняти об`єкт оренди та передати відповідачу підписаний з його сторони акт за місцем об`єкта оренди (т.1, а.с.116).

Проте, за твердженням відповідача, позивач не направив підписаний зі своєї сторони акт передачі (повернення), наданий йому відповідачем та не з`явився в останній день строку дії договору оренди 30.04.2021 для прийняття об`єкта оренди та підписання акта повернення.

Відповідачем до матеріалів справи був наданий акт про повернення приміщення від 30.04.2021, за змістом якого: представник ФОП ОСОБА_4, яка є орендарем за договором оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020, звільнив та передав (повернув) нежитлові приміщення загальною площею 197,49 кв.м, що розташовані на першому поверсі ТРЦ (нежитлової будівлі літ. "Ю-4"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Зазначений акт складений у присутності представника охоронної фірми та адміністратора ТЦ "Французький бульвар" (т.1, а.с.121).

Відповідач посилається на те, що зі сторони орендодавця додаткові угоди підписав уповноважений представник ТОВ "Чаплинка" ОСОБА_1 за довіреністю від 25.02.2020 без номера, якому в подальшому як представнику позивача було вручено лист б/н від 10.02.2021 про звільнення об`єкта оренда.

Так, згідно наданої відповідачем копії довіреності від 25.02.2020, виданої ТОВ "Чаплинка" в особі директора ОСОБА_2, на ім`я ОСОБА_1 (повіреного), довіритель цією довіреністю уповноважує ОСОБА_1 бути представником довірителя від його імені та за його (довірителя) рахунок, зокрема, з будь-яких питань та у відносинах з будь-якими юридичними та/або фізичними особами, подавати до вказаних вище органів та особам будь-які документи: заяви, реєстраційні форми, довідки тощо, скріплені підписом та/або печаткою уповноваженої особи довірителя, отримувати від вказаних вище органів та осіб будь-які документи, які необхідні для цілей цієї довіреності, готувати та підписувати договори оренди нерухомого майна; вчиняти будь-які інші дії, які необхідні для цілей цієї довіреності. Ця довіреність видана строком на один рік без права передовіри та дійсна до двадцять п`ятого лютого дві тисячі двадцять першого року включно.(Т.1, а.с.184-185).

Також відповідачем до матеріалів справи надано копію довіреності від 25.02.2020, видану ТОВ "Чаплинка" в особі директора ОСОБА_2, зокрема на ім`я ОСОБА_1, посвідчену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І., зареєстровану в реєстрі за №774 (т.1, а.с.215-216), відповідно до якої, зокрема, має право представляти довірителя в будь-яких органах державної влади, органах місцевого самоврядування,перед будь-якими юридичними та фізичними особами з будь-яких питань, що стосуються внесення змін до відомостей про Товариство. Для цього повірений має право від імені та за дорученням довірителя вчиняти дії: готувати, підписувати та без скріплення печаткою довірителя подавати до вказаних вище органів заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу за встановленою формою, заяви у сфері державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно, заяви про державну реєстрацію права власності) за встановленою формою, акти приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства, інші необхідні документи для цілей цієї довіреності; підписувати, подавати та отримувати описи документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційних дій відповідно до законодавства; подавати до вказаних органів будь-які необхідні документи, у тому числі заяви, протоколи, рішення, акти приймання-передачі тощо; отримувати виписки, витяги (в тому числі, але не виключно, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності), інші необхідні документи; здійснювати будь-які платежі в цілях цієї довіреності.

Права на підписання договорів оренди від імені ТОВ "Чаплинка", актів приймання-передачі об`єктів оренди, додаткових угод до них та отримання будь-яких листів на ім`я довірителя даною довіреністю не передбачено.

Разом з тим, позивач заперечив підписання додаткових угод та уповноваження ОСОБА_1 на їх підписання та в подальшому надав до матеріалів справи копію довіреності №2/02/20 від 25.02.2020 ( том I, арк.спр.253).

Зі змісту довіреності №2/02/20 від 25.02.2020, виданої ТОВ "Чаплинка" в особі директора ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 (повіреного), вбачається, що останнього уповноважено вчиняти наступні правочини від імені довірителя, зокрема, укласти від імені довірителя (в якості орендодавця) договори оренди належного довірителю на праві власності нерухомого майна з фізичними особами-підприємцями (в якості орендарів), зокрема, ОСОБА_4 на наступних умовах: передати в оренду ФОП ОСОБА_4 нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлова будівля літ. "Ю-4"), (згідно з попередньо узгодженим з орендарем і наданим повіреному проектом договору та планом розміщення орендованих площ) строком до 28.02.2021. Розмір орендної плати за один календарний місяць становить гривневий еквівалент 3000 доларів США за курсом НБУ на дату сплати орендної плати без ПДВ. Надати повіреному для виконання цієї довіреності право підписати договори оренди з додатками (додаток №1 - план розміщення; додаток №2 - цільове призначення; додаток №3 - технічна специфікація; додаток №4 - комунальні платежі; додаток №5 - розмір орендної плати та порядок розрахунків) на вказаних у даній довіреності умовах та акти приймання-передачі об`єктів оренди. Повноваження повіреного за цією довіреністю припиняються після підписання ним договору оренди та актів приймання-передачі зазначених у цій довіреності об`єктів оренди. Дана довіреність видана без права передовіри, строком на один місяць до 25 березня 2020 року.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

За приписами статей 626 - 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис містить частина перша статті 193 Господарського кодексу України.

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) нерухомого майна, правовідносини за яким регулюються параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Частинами першою, третьою, шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до приписів статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частиною першою, четвертою, п`ятою, шостою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Частинами 1, 3 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

За змістом статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до положень статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.

Як вже було встановлено вище та визнається сторонами, між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі- орендар, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (далі - орендодавець, позивач) в особі ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 25 лютого 2020 року та довіреності від 25 лютого 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І. №774, укладено договір оренди № 25-02-20-1 від 27.02.2020 (далі - договір), відповідно до умов пункту 2.1 якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар" (нежитлова будівля літ. "Ю-4"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 123,14 кв.м, далі - об`єкт оренди, приміщення .

Додатком № 5 до договору сторони узгодили розмір орендної плати, який орендар має сплачувати на користь орендодавця за користування орендованими приміщеннями. Так, у пункті 1.2 цього додатку у редакції додаткової угоди від 23.06.2020 орендної плати за один календарний місяць становить гривневий еквівалент 3000,00 доларів США виходячи з курсу НБУ на останню дату розрахункового місяця.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення жодної із сторін про припинення цього договору 28.02.2021, а відтак договір поновлювався в подальшому на тих самих умовах, що не заперечується сторонами.

Спірним під час вирішення даного спору про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати є питання щодо дати/моменту припинення правовідносин сторін за договором оренди.

Так, заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на обставини припинення орендних правовідносин за спірним договором 30.04.2021. На підтвердження своїх доводів посилався на умови договору оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020 в редакції, зокрема, додаткових угод від 01.03.2020 та 24.02.2021, укладених представником позивача, а також лист повідомлення про припинення договору оренди та звільнення займаних приміщень від 10.02.2021 б/н з доданим до нього примірником акта повернення об`єкта оренди, який за його твердженням був отриманий представником позивача.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (стаття 238 ЦК України).

Згідно із статтею 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до приписів частини першої статті 240 Цивільного кодексу України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, представницьких відносин.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною першою статті 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Статтею 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що договір доручення може посвідчуватися довіреністю та є різновидом представництва інтересів особи-довірителя, що виникає на підставі договору.

Згідно з частиною першою статті 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Відповідно до статті 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: повідомити довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення (частина перша ст.1007 ЦК України).

Таким чином, зі змісту вказаних вище положень чинного законодавства вбачається, що довіреність та договір доручення є основними документами, які посвідчують права представників під час вчинення ними певних дій. Так, довіреність видається для представництва перед третіми особами, а договір доручення передбачає обов`язок вчинення повіреним певних юридичних дій від імені та коштом довірителя.

Довіреність видається однією особою, тобто довірителем іншій особі (представнику), тому видача довіреності є одностороннім правочином, вона підписується тільки довірителем. Довіреність адресується третім особам, і в разі розбіжностей між повноваженнями представника, викладеними в довіреності, від повноважень повіреного, викладених у договорі, береться до уваги, у разі виникнення спору, текст довіреності.

Отже, внутрішні відносини представництва оформлюються договором, тобто зазвичай договором доручення, а зовнішні - довіреністю.

На підставі договору доручення довіритель, як правило, видає повіреному довіреність і тим самим легалізує повіреного як представника перед третіми особами. Довіреність відтворює повноваження повіреного, визначене умовами договору доручення. Договір доручення і довіреність є документами, які оформляються для належного виконання повіреним вказівок довірителя.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 766/16332/20.

Як свідчать матеріали справи, договір оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 та додатки до договору, акт прийому-передачі об`єкта оренди від 01.03.2020 від імені позивача підписані представником ТОВ "Чаплинка" - ОСОБА_1. на підставі довіреності від 25.02.2020 та довіреності від 25.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстрованої в реєстрі за №774 та скріплені печаткою ТОВ "Чаплинка".

На підтвердження повноважень підписання договору та додатків до нього позивачем надано засвідчену копію довіреності №2/02/20 від 25.02.2020, видану ТОВ "Чаплинка" в особі директора ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1, зі змісту якої вбачається, що останньому надано право передати в оренду ФОП ОСОБА_4 нежитлові приміщення, що розташовані на першому поверсі ТРЦ "Французький бульвар", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (нежитлова будівля літ. "Ю-4"), загальною площею 120,32 кв.м (згідно з попередньо узгодженим з орендарем і наданим повіреному проектом договору та планом розміщення орендованих площ) строком до 28.02.2021, підписати акти приймання-передачі об`єктів оренди. Повноваження ОСОБА_1. за цією довіреністю припиняються після підписання ним договору оренди та актів приймання-передачі зазначених у цій довіреності об`єктів оренди. Довіреність видана строком на один місяць - до 25 березня 2020 року (Т.1, а.с.253-254).

Позивач зазначає, що інших повноважень, крім права на підписання договору оренди та актів приймання-передачі, зазначених у довіреності об`єктів оренди, ОСОБА_1 не надавалось, тому всі додаткові угоди до договору (зміни умов договору оренди) підписувались особисто директором ТОВ "Чаплинка" - ОСОБА_2, на підтвердження чого до матеріалів справи надано додаткові угоди: б/н від 19.06.2020, від 23.06.2020 б/н, 16.09.2020 б/н, 24.12.2020 б/н, 28.01.2021 б/н ( том I, арк.спр. 16-18).

В свою чергу відповідачем до матеріалів справи надано іншу довіреність б/н від 25.02.2020, засвідчену адвокатом Трофименко Р.О., згідно з якою ОСОБА_1 має право, зокрема бути представником ТОВ "Чаплинка" з будь-яких питань та у відносинах з будь-якими юридичними та/або фізичними особами; готувати копії документів та засвідчувати своїм підписом без подальшого скріплення його печаткою товариства будь-які копії документів, які пов`язані із цією довіреністю, готувати та підписувати договори оренди нерухомого майна; вчиняти будь-які інші дії, які необхідні для цілей цієї довіреності.

Позивач наполягає, що довіреності б/н від 25.02.2020 на ім`я ОСОБА_1 ( в редакції, копія якої надана відповідачем) він не видавав, у зв`язку з чим було заявлено клопотання про витребування у відповідача для огляду суду оригінал цієї довіреності, проте оригінал довіреності відповідачем не було надано. Крім того, у письмових запереченнях ( вх.№ 23044 від 29.08.23) відповідачем було повідомлено про відсутність в нього оригіналу такої довіреності (том I, арк. спрп. 182).

Щодо посилання позивача на недопустимість завіреної представником відповідача копії довіреності від 25.02.2020 б/н в якості доказів, суд зазначає таке.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки врегульовано у главі 5 "Докази та доказування" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (пункт 6.27 постанови Великої палати верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (провадження № 12-52гс21)).

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22).

Порядок подання доказів, письмових доказів у господарському процесі урегульований статтями 80, 91 ГПК України.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. (частини перша - третя статті 80 ГПК України).

За частиною четвертою статті 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 91 ГПК України).

Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (див. висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

З огляду на викладене, судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того у пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 920/659/22.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції сторони (позивач та відповідач) діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи те, що у відповідача відсутній оригінал довіреності б/н від 25.02.2020, а наявна лише не завірена копія цього документу, відповідач не мав права, з урахуванням ч.5 ст.91 ГПК України, завіряти документ, оригінал якого у нього відсутній. Позивач заперечує видання такої довіреності, а тому даний доказ відповідно до положень ч. 6 ст. 91 ГПК України не береться судом до уваги.

При цьому, відповідно до умов пункту 19.1 договору оренди одночасно з підписанням даного договору сторони надають одна одній належним чином завірені (нотаріально або підписами і печатками керівників сторін) копії документів, складених (виданих, затверджених і т.д.) компетентним органом або особою, і підтверджуючих правовий статус сторін, а саме: документ про обрання (призначення) на посаду особи, уповноваженої представляти сторону під час укладення цього договору без довіреності, а при підписанні цього договору особою, діючою на підставі довіреності - додатково оригінал цієї довіреності.

Наведене свідчить про те, що при підписанні цього договору особою, діючою на підставі довіреності, відповідачу повинен був наданий додатково оригінал цієї довіреності, а тому останній не може посилатись на його відсутність.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов`язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов`язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Згідно зі статтею 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (стаття 241 ЦК України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (частина третя статті 509 ЦК України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/19179/17.

Отже, зі змісту частини першої статті 241 ЦК України вбачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, здійснення чи прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/18812/17, від 08.07.2019 у справі №910/19776/17.

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 зі справи № 904/2178/18).

При цьому при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 зі справи № 910/8794/16).

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 лютого 2021 року у справі № 924/658/20.

Доводи позивача стосовно того, що укладаючи спірний договір оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 представник ТОВ "Чаплинка" ОСОБА_1 діяв на підставі довіреності від 25.02.2020 №2/02/20, судом не приймаються, оскільки складені сторонами документи не містять посилання на вказану довіреність, а відповідач заперечує про те, що представник позивача діяв на підставі такої довіреності.

Відповідно до матеріалів справи, договір оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 та додатки до ного, акт прийому-передачі об`єкта оренди від 01.03.2020 від імені позивача підписано представником ТОВ "Чаплинка" - ОСОБА_1. на підставі довіреності від 25.02.2020 та довіреності від 25.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстрованої в реєстрі за №774. Наявність вказаної довіреності визнається сторонами.

Досліджуючи зміст довіреності від 25.02.2020, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстрованої в реєстрі за №774, суд зазначає, що даною довіреністю не передбачено повноваження ОСОБА_1. на підписання договорів оренди від імені ТОВ "Чаплинка", актів приймання-передачі об`єктів оренди, додаткових угод до них та отримання будь-яких листів на ім`я довірителя.

Разом з тим, суд начає, що обставини щодо укладення договору оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 та додатків до нього, підписання акта прийому-передачі об`єкта оренди від 01.03.2020, а також щодо виконання цього договору визнаються сторонами, що в свою чергу є підтвердженням вчинення довірителем (юридичною особою) дій, які б свідчили про схвалення цього правочину.

Водночас, враховуючи те, що за довіреністю від 25.02.2020, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Самощенко О.І, зареєстрованою в реєстрі за №774, не передбачено повноважень ОСОБА_1 на укладення та підписання будь-яких угод стосовно оренди нерухомого майна позивача чи внесення змін до укладених договорів, у тому числі до зазначеного вище договору оренди, підписання та отримання будь-яких інших документів за спірними правовідносинами, інші довіреності на ім`я ОСОБА_1, які б надавали відповідні повноваження, видані ТОВ "Чаплинка", в матеріалах справи відсутні, позивачем заперечується факт підписання додаткової угоди №1 від 01.03.2020, додаткової угоди від 24.02.2021 та отримання листа б/н від 10.02.2021, суд вважає, що додаткова угода №1 від 01.03.2020 та додаткова угода від 24.02.2021 не є вчиненими (є не укладеними), тому не породжують жодних правових наслідків.

Суд зазначає, що на зазначених додаткових угодах відсутня печатка ТОВ "Чаплинка", на відміну від самого договору оренди та додаткових угод до нього, наданих позивачем, що додатково свідчить про сумнівність даних додаткових угод, оскільки печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Також відповідачем не доведено і судом не встановлено наявність доказів, що підтверджують вчинення довірителем (юридичною особою) дій, які б свідчили про схвалення цих правочинів (додаткових угод від 01.03.2020 №1 та від 24.02.2021).

Так, частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

Виняток з наведеного правила передбачений частиною першою статті 764 ЦК України, за змістом якої у разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Також, відповідно до частини четвертої статті 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, норми статті 764 ЦК України та частини четвертої статті 284 ГК України визначають можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 ЦК України, так і частини четвертої статті 284 ГК України може мати прояв у "мовчазній згоді" і в такому випадку орендар саме в силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим/продовженим на строк, який був раніше встановлений договором.

У контексті наведеного заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця в орендних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, а тому є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20), а також до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 01.06.2021 у справі № 916/2197/20 з посиланням на відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду також в постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 також зазначила, що здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець вступає у повсякденні відносини з іншими суб`єктами господарської діяльності, а тому останні можуть потребувати оперативної взаємодії з підприємцем у такій діяльності, зокрема задля проведення переговорів, співпраці у здійсненні прав та виконанні обов`язків, вчинення односторонніх правочинів, можливості обміну інформацією за договором. З викладеного, зокрема, випливає обов`язок підприємця забезпечити доступність власних контактів, у тому числі можливість звернення до підприємця письмово в розумний строк.

Загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця, як власника майна, володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у виді припинення чи продовження договору є пов`язаним із дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Істотне значення у наведеному випадку має факт доведення орендарем інформації про припинення дії договору оренди до орендодавця, а саме направлення орендарем відповідного повідомлення та отримання його орендодавцем, а також зміст самого повідомлення, оскільки таке повідомлення обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди.

При цьому, наявність відповідної заяви орендаря та належних доказів її надсилання орендодавцю за наданими ним реквізитами є свідченням про добросовісність дій орендоря.

Суд не приймає до уваги лист відповідача б/н від 10.02.2021 щодо повідомлення ним позивача про намір звільнити об`єкт оренди 30.04.2021, з огляду на те, що як вже було встановлено раніше, докази на підтвердження повноважень щодо отримання будь-яких документів від орендарів у ОСОБА_1 матеріали справи не містять, позивач заперечує факт отримання даного листа, а відповідачем не надано інших доказів направлення даного листа позивачу, зокрема засобами поштового зв`язку на зазначену в договорі адресу.

Також суд не приймає до уваги долучену відповідачем до матеріалів справи відповідь від ТОВ "Аксіома" на адвокатський запит представника відповідача, зі змісту якої вбачається, що з 11.04.2021 по 06.05.2021 діяльність в торговому центрі, де знаходиться об`єкт оренди, не здійснювалась, орендовані відповідачем приміщення за актом повернення приміщення від 30.04.2021 були звільнені відповідачем 30.04.2021, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що ТОВ "Аксіома" є власником нежитлових будівель, що є складовими частинами торговельно-розважального центру "Французький бульвар", та має повноваження на надання будь-якої інформації стосовно орендованих приміщень.

Суд зазначає, що у справі відсутній належним чином складений та підписаний, у відповідності до умов договору, акт прийому-передачі об`єкту оренди, а наданий відповідачем акт про повернення приміщення від 30.04.2021 не є належним доказом звільнення приміщення з огляду на те, що крім орендаря він підписаний також особами зазначеними як "представник охоронної фірми" та "адміністратор ТЦ "Французький бульвар", тобто особами які не мають відношення, відповідно до умов укладеного договору оренди, до правовідносин, що склались між позивачем та відповідачем.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про неодноразове поновлення/продовження з 01.03.2021 терміну договору оренди майна за договором оренди на тих самих умовах до 01.05.2023, коли позивач висловив, за правилами статті 764 ЦК України (частини четвертої статті 284 ГК України), заперечення щодо поновлення/продовження договору оренди на новий строк та повідомив про це відповідача.

Отже, встановивши, що відповідач не заперечував проти продовження строку дії договору оренди, матеріали справи не містять доказів звільнення відповідачем орендованого приміщення або відсутності можливості його використання, жодних актів про повернення орендованого майна орендодавцю сторони не підписували, суд дійшов висновку щодо обов`язку відповідача сплатити заборгованість за договором оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 з орендної плати у розмірі 2 514 838,48 грн (за період березень 2021 року - червень 2023 року).

При цьому, заперечення відповідача стосовно відсутності заборгованості за спірним договором за березень-квітень 2021 року з підстав здійснення орендних платежів у розмірі з урахуванням умов додаткової угоди від 24.02.2021 є необґрунтованими, оскільки судом вище встановлено обставини про неукладення такої угоди позивачем, тоді як під час здійснення розрахунку заборгованості відповідача позивачем враховано такі оплати, про що свідчить складений позивачем акт звірки взаєморозрахунків за 2021 рік (т.1, а.с.30-39).

Щодо тверджень відповідача про неможливість користування об`єктом оренди з підстав запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину та запровадження воєнного стану через повномасштабне вторгнення рф, слід зазначити таке.

З урахуванням доводів відповідача суд зазначає, що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 911/654/21, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Підставою звільнення від обов`язку сплачувати орендну плату згідно з наведеною правовою нормою є об`єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається на обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 911/654/21, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину саме по собі не свідчить про принципову неможливість використання орандарем орендованого майна у розумінні частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р "Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" не може свідчити про безумовну відсутність доступу орендаря до орендованих приміщень. При цьому суд звертає увагу на різницю між неможливістю використання орендованого майна, тобто повною відсутністю доступу, та неможливістю здійснення господарської діяльності в орендованому майні у спірний період. Проте, матеріали справи не містять доказів неможливості використання орендованого майна відповідачем у спірний період, у тому числі звернень останнього до позивача з повідомленням про такі обставини.

Щодо стягнення неустойки.

Частина друга статті 785 ЦК України передбачає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Неустойка за цією нормою має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які би перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна. Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України. Аналогічна за змістом правова позиція наведена, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 та постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 924/746/22.

Отже, за змістом статті 785 ЦК України, яка визначає обов`язки наймача у разі припинення договору найму, суд у разі звернення з позовною заявою про повернення орендованого майна та стягнення неустойки зобов`язаний встановити факт як припинення дії договору оренди, так і факт користування/володіння річчю, яка є предметом договору оренди поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

Враховуючи, що 25.04.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості та звільнення орендованих за договором приміщень 01.05.2023, в якій висловив заперечення стосовно подальшого продовження орендних правовідносин та заявив про припинення договору оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 з 01.05.2023, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем нерухомого майна у відповідності до приписів частини 2 статті 795 ЦК України або вчинення ним дій на таке повернення та ухилення орендодавця від прийняття об`єкта оренди, спірний договір припинений з травня 2023 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення неустойки, заявленої у порядку частини другої статті 785 ЦК України, за травень 2023 року у розмірі 219411,60 грн.

Щодо пред`явлених позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Як вбачається зі здійсненого позивачем розрахунку останнім нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 76 215,43 грн а також інфляційні втрати в сумі 437 058,38 грн.

Враховуючи обставини прострочення відповідачем зобов`язань зі здійснення оплати за договором оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 та перевіривши розрахунок, заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, зважаючи на суми боргу з урахуванням дат їх виникнення, суд встановив правильність такого розрахунку.

Таким чином, встановивши обставини щодо наявності орендних правовідносин за договором оренди №25-02-20-2 від 27.02.2020 до травня 2023 року, відсутність в матеріалах справи доказів своєчасної та повної сплати відповідачем орендних платежів за період з березня 2021 року по квітень 2023 року, а також не повернення об`єкта оренди після припинення договору оренди на вимогу орендодавця, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо позовних вимог в частині усунення перешкоди в реалізації позивачем права власності на нерухоме майно та зобов`язання фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно Позивачу шляхом виселення з приміщень, загальною площею 120,32 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ «Французький бульвар» (нежитлова будівля літ. «Ю-4») за адресою: АДРЕСА_2 та позначені штриховкою у плані розміщення Об`єкту оренди, що є Додатком №1 до Договору оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020р.

Згідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, згідно п. 10.3 Договору після закінчення строку оренди, а також у разі дострокового припинення дії цього договору, орендар звільняє приміщення і повертає його орендодавцеві протягом 10 робочих днів з дня настання однієї із згаданих в цьому пункті обставин.

Через встановлення судом факту припинення дії договору у травні 2023 року , підлягає і задоволенню вимога про зобов`язання відповідача звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно Позивачу, як похідна.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 41 117,48 грн. також покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 42, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" задовольнити повністю.

1. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 96, квартира 1; ЄДРПОУ 43528018) за Договором оренди № 25-02-20-2 від 27 лютого 2020 року: заборгованість з орендної плати в розмірі 2 514 838, 48 грн.; три проценти річних від простроченої суми за користування чужими коштами в розмірі 76 215, 43 грн.; інфляційні втрати в розмірі 437 058, 38 грн.; штраф за неповернення орендованого приміщення в розмірі 219 411, 60 грн.

2. Усунути перешкоди в реалізації позивачем права власності на нерухоме майно: зобов`язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити від свого майна та майна інших осіб, що знаходиться у ньому та повернути нерухоме майно Товариству з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 96, квартира 1; ЄДРПОУ 43528018) шляхом виселення з приміщень, загальною площею 120,32 кв.м., що розташовані на першому поверсі ТРЦ «Французький бульвар» (нежитлова будівля літ. «Ю-4») за адресою: АДРЕСА_2 та позначені штриховкою у плані розміщення Об`єкту оренди, що є Додатком №1 до Договору оренди № 25-02-20-2 від 27.02.2020р.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинка" (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 96, квартира 1; ЄДРПОУ 43528018) витрати зі сплати судового збору у розмірі 41 117,48 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "29" лютого 2024 р.

Суддя В.В. Рильова

Справа № 922/2826/23


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	19.02.2024
Оприлюднено	04.03.2024
Номер документу	117373439
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань оренди

Рогач Л.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 19.02.2024 по справі 922/2826/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/2826/23

Рішення
від 19.02.2024 по справі 922/2826/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ