Ухвала

від 29.02.2024 по справі 918/1217/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 918/1217/21(918/890/23)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.

перевіривши касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О.

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (в частині встановлення розміру судового збору за подання апеляційної скарги)

та на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023

у справі №918/1217/21(918/890/23)

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Захід»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації права власності на транспортний засіб, відновлення державної реєстрації права власності на транспортний засіб

В С Т А Н О В И В:

18.01.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О. на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (в частині встановлення розміру судового збору за подання апеляційної скарги) та на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 у справі №918/1217/21 (918/890/23), в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 в оскаржуваній частині; скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023; справу передати до Північно-західного апеляційного господарського суду для вирішення питання відкриття апеляційного провадження.

29.01.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Захід» надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, оскільки скаржником пропущено строк на касаційне оскарження, а наведені причини є неповажними.

Ухвалою Верховного Суду від 06.02.2024 витребувано з Господарського суду Рівненської області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №918/1217/21 (918/890/23). Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О. на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (в частині встановлення розміру судового збору за подання апеляційної скарги) та на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 до надходження до матеріалів справи №918/1217/21(918/890/23) до Верховного Суду.

До Верховного Суду з Господарського суду Рівненської області надійшли матеріали справи №918/1217/21(918/890/23).

Розглянувши касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О., колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.10.2023 у справі №918/1217/21(918/890/23) було відмовлено у задоволенні позову ліквідатора ТзОВ «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О. до ТзОВ «Енерго Захід» про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації права власності на транспортний засіб, відновлення державної реєстрації права власності на транспортний засіб.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Крім того, заявник просив звільнити ТзОВ «Еко Док», в інтересах якого діє ліквідатор арбітражний керуючий Чепелюк О.О., від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а у випадку відмови, звільнити від сплати судового збору на підставі ч.1,2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», а у разі відмови у задоволенні клопотань відстрочити ліквідатору сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Північно-західним апеляційним господарським судом було встановлено, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог пункту 2 частини 3 ст. 258 ГПК України, а саме до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у розмірі 12 078 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання №02-01/918/1217/21-120 від 15.11.2023 ліквідатора ТзОВ «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О. про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; апеляційну скаргу ліквідатора ТзОВ «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О. на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.10.2023 у справі № 918/1217/21(918/890/23) залишено без руху; запропоновано скаржнику протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати до суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі в сумі 12078 грн. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернеться останньому.

При визначені розміру сплати судового збору за подання апеляційної скарги Північно-західним апеляційним господарським судом було враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладеної у п. 52, 54-57 постанови від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 відповідно до якої майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (п. 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У випадках коли предметом позову є зобов`язання повернути нерухоме майно внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу такого майна, позовна вимога про зобов`язання його повернення у даному випадку має майновий характер, оскільки вирішення спору з урахування інших позовних вимог вплине на склад майна сторін спору та змінить власника майна (постанова КГС ВС від 25.05.2021 у справі № 918/569/20).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що згідно умов укладеного між ТзОВ "Еко Док" та ТзОВ "Енерго Захід" договору № 3 від 10.04.2019, ціна транспортного засобу Ford модель Transit Фургон-В, 2004 року випуску, становила 12478, 62 грн.

Судом апеляційної інстанції було визначено, що при поданні позовної заяви в суд першої інстанції позивачу належало сплати судовий збір в загальній сумі 8052 грн.

Згідно п. п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 12 078 грн. (8052 х 150 %).

Апеляційний господарський суд зазначив, що згідно п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, наданими йому процесуальними правами скаржник не скористався та не усунув недоліки апеляційної скарги. Натомість 07.12.2023 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника в якому останній просив врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.01.2019 у справі № 915/441/18 щодо застосування положення підпункту 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та надати можливість ТзОВ "Еко Док" сплатити судовий збір, що складає 150% ставки двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у разі відмови в задоволенні п. 1 прохальної частини клопотання, відстрочити ТзОВ "Еко Док" сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі до ухвалення остаточного рішення.

Судом апеляційної інстанції було відмовлено у задоволені клопотання в частині зміни ставок судового збору, колегія суддів апеляційної інстанції відхилила посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2019 у справі № 915/441/18 щодо застосування норм підпункту 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання заяв у майнових спорах, стороною яких є боржник, оскільки він суперечить правовому висновку, викладеному у постанові від 03.03.2021 Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 905/1818/19, що за розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство, провадження у якій регулюється нормами Кодексу України з процедур банкрутства, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору виходячи із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункт 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Також судом апеляційної інстанції було зазначено, що у задоволенні клопотання про відстрочення ліквідатору ТзОВ "Еко Док" сплати судового збору до ухвалення судового рішення у формі постанови в даній справі було відмовлено ухвалою суду від 04.12.2023 та надано строк скаржнику для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів (Ухвала Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 справа № 607/1662/21).

Внаслідок не виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 відмовлено в задоволенні клопотання скаржника №02-01/918/1217/21-125 від 07.12.2023. Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О. на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.10.2023 у справі №918/1217/21(918/890/23) повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З огляду на те, що заявником апеляційної скарги ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Док» арбітражним керуючим Чепелюком О.О. не виконано вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм Господарського процесуального кодексу України при прийняті ухвали від 25.12.2023 про повернення апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О. на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.10.2023 у справі №918/1217/21 (918/890/23), є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Аргументи, викладені в касаційній скарзі, так само не викликають розумних сумнівів у правильності застосування норм права судом апеляційної інстанцій.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О. на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (в частині встановлення розміру судового збору за подання апеляційної скарги) та на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 у справі №918/1217/21(918/890/23), з підстав передбачених ч. 2 ст. 293 ГПК України, оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 233, 234, 235, 293, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Док» арбітражного керуючого Чепелюка О.О. на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (в частині встановлення розміру судового збору за подання апеляційної скарги) та на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 у справі №918/1217/21(918/890/23).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Картере В.І.

Пєсков В.Г.