Постанова

від 20.02.2024 по справі 916/1042/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 916/1042/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Коваля В. В. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 (колегія суддів: Колоколов С. І. - головуючий, Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) і рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2022 (суддя Літвінов С. В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД"

про стягнення 3 851 984,26 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" (далі - ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД") про стягнення 3 851 984,26 грн з яких: 1 493 164,80 грн - сума основного боргу, 400 263,70 грн - пеня, 1 674 981,93 грн - штраф, 209 514,97 грн - інфляційні втрати, 74 058,86 грн - 3% річних.

1.2. Позовні вимоги ПрАТ ""НЕК "Укренерго" обґрунтовані порушенням ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" строків виконання грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0230-02024 за період з липня 2019 року до лютого 2022 року.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 у справі № 916/1042/22, відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" до ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" про стягнення 3 851 984,26 грн.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті позовних вимог, установили, що 12.07.2022 позивач подав до суду заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 112 958,84 грн та 3% річних в сумі 25 474,24 грн. Крім того, господарські суди встановили, що 20.09.2022 позивач подав до суду заяву про закриття провадження у справі № 916/1042/22 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 493 164,80 грн. Однак суди відмовили у задоволенні зазначених заяв, оскільки, за висновком судів, закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування у процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина є підставою для відмови в позові, а не закриття провадження у справі. Господарські суди попередніх інстанцій констатували, що заборгованість відповідача перед позивачем не існувала станом на 07.06.2022, коли було відкрито провадження у цій справі. Тому господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі № 916/1042/22 згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2.3. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що з урахуванням пункту 6.5 договору про надання послуг з передачі електричної енергії, саме в акті приймання-передачі послуги вказується вартість фактично наданої послуги, обсяг попередніх оплат і сума, яка підлягає оплаті, або переплата як різниця між вартістю фактично отриманої послуги та сумою попередніх оплат. Таким чином, за висновком судів, суми поетапної оплати, на яких фактично ґрунтуються вимоги позивача, є фактично прогнозованими плановими обсягами надання послуги, але не є простроченою заборгованістю відповідача, на яку може бути нарахований штраф.

2.4. Крім того, господарські суди встановили, що позивач нарахував пеню та 7 % штрафу в період з 08.04.2020 до 27.01.2021, коли діяла законодавча заборона щодо нарахування штрафних санкцій відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" .

2.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій також виходили з того, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів, які би підтверджували погодження планових обсягів передачі електричної енергії, доказів про надання відповідачу окремого рахунка на суму пені та/або штрафу, доказів щодо направлення відповідачу письмових повідомлень із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати, рекомендованих листів на підтвердження рахунків, актів приймання-передачі, актів звірки розрахунків.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 та рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2022 у справі № 916/1042/22, до Верховного Суду звернулося ПрАТ "НЕК "Укренерго" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить закрити провадження у справі № 916/1042/22 в частині стягнення з ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" пені в сумі 112 958,84 грн, 3% річних у сумі 25 474,24 грн та основного боргу в сумі 1 493 164,80 грн.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ПрАТ "НЕК "Укренерго" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ПрАТ "НЕК "Укренерго", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправомірно відмовили у задоволенні заяв ПрАТ "НЕК "Укренерго" про закриття провадження в частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору та не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, щодо застосування статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, положення якої, за доводами скаржника, є ідентичними із положеннями статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

3.4. Крім того, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування частини 3 статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17, від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22. На думку скаржника, несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку з оплати планових платежів, які є окремими грошовими зобов`язаннями, тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності. Скаржник також зазначає про безпідставне застосування судами до спірних правовідносин постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766.

3.5. ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" у відзиві на касаційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів - без змін. ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" вважає, що зобов`язання відповідача виникають з моменту отримання акта від позивача, і це, за доводами ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД", передбачено пунктом 6.5 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0230-02024. Тому, на думку відповідача, нарахування штрафних санкцій є можливим лише щодо остаточного розрахунку з позивачем, а не щодо планових поетапних платежів.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі, що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії) (далі - ОСП) та ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0230-02024, згідно з пунктом 1.1 якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" (користувач) зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору.

4.2. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що 29.07.2019 внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у Приватне акціонерне товариство" утворено ПрАТ "НЕК "Укренерго" як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.

4.3. ПрАТ "НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

4.4. Додатковою угодою від 21.09.2019, укладеною між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД", договір про надання послуг з передачі електричної енергії викладено в новій редакції.

4.5. Відповідно до пункту 3.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії (тут і далі - в редакції додаткової угоди від 21.09.2019) планова та/або фактична вартість послуги визначається на підставі діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з передачі електричної енергії та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (регулятором), та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет.

4.6. Для розрахунків за договором про надання послуг з передачі електричної енергії використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

- плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

- фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі (пункт 4.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

4.7. Згідно з пунктом 5.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.

4.8. Умовами пункту 5.2 договору про надання послуг з передачі електричної енергії передбачено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: перший платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:

- 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

- 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

- 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

- 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

4.9. Згідно з пунктом 5.3 договору про надання послуг з передачі електричної енергії у разі зміни планових обсягів послуги протягом розрахункового місяця користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення корегує розмір наступних планових платежів.

4.10. Відповідно до пункту 5.4 договору про надання послуг з передачі електричної енергії у разі зміни тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням регулятора про зміну тарифу.

4.11. Пунктом 5.5 договору про надання послуг з передачі електричної енергії встановлено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3-х банківських днів з дати та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 11 календарних днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, в порядку, визначеному законодавством.

4.12. У пункті 5.6 договору про надання послуг з передачі електричної енергії сторони домовились про те, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

4.13. Пунктом 5.7 договору про надання послуг з передачі електричної енергії визначено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

4.14. В абзаці 4 пункту 5.7 договору про надання послуг з передачі електричної енергії сторони погодили, що у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.

4.15. Пунктом 8.1 договору про надання послуг з передачі електричної енергії передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та законодавства України.

4.16. Апеляційний господарський суд також зазначив, що в матеріалах цієї справи наявні акти приймання-передачі послуг за період із серпня 2019 року до лютого 2021 року та рахунки-фактури. Крім того, зазначені акти приймання-передачі послуг підписані сторонами без будь-яких зауважень.

4.17. ПрАТ "НЕК "Укренерго", звертаючись до суду з цим позовом, зазначало про систематичне порушення ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" строків виконання грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0230-02024.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2022 у справі № 916/1042/22 визначено колегію суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, Рогач Л. І., Волковицька Н. О.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.08.2023 № 29.3-02/2092 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 916/1042/22 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 про відставку судді ОСОБА_1

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2023 у справі № 916/1042/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2022 у справі № 916/1042/22.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30.10.2023 № 29.3-02/3103 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 916/1042/22 у зв`язку з відпусткою судді Зуєва В. А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2023 справу № 916/1042/22 за позовом ПрАТ "НЕК "Укренерго" до ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" про стягнення 3 851 984,26 грн передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 10.01.2024 справу № 916/1042/22 за позовом ПрАТ "НЕК "Укренерго" до ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" про стягнення 3 851 984,26 грн за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 повернуто колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Згідно із протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.02.2024 справу № 916/1042/22 передано на розгляд складу колегії суддів: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 14.02.2024 призначено до розгляду касаційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 і рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2022 у справі № 916/1042/22.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути частково задоволена з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги ПрАТ "НЕК "Укренерго" до ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" про стягнення з відповідача на користь позивача 3 851 984,26 грн, з яких: 1 493 164,80 грн - сума основного боргу, 400 263,70 грн - пеня, 1 674 981,93 грн - штраф, 209 514,97 грн - інфляційні втрати, 74 058,86 грн - 3% річних.

5.5. Підставою позовних вимог, на думку ПрАТ "НЕК "Укренерго", є порушення ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" строків виконання грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0230-02024 за період з липня 2019 року до лютого 2022 року.

5.6. Верховний Суд зазначає, що частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

5.7. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

5.8. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

5.9. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.10. За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.11. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.12. Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

5.13. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.14. Частиною 4 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

5.15. За змістом статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор), у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження типових та примірних договорів, визначених цим Законом. Регулятор має право, серед іншого, видавати обов`язкові для виконання учасниками ринку рішення.

5.16. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики щодо діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії.

5.17. Згідно з абзацом 3 частини 5 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

5.18. ОСП надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором (частина 4 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").

5.19. З метою реалізації наданих законодавством повноважень постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 затверджено Кодекс системи передачі.

5.20. Відповідно до пункту 5.5 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі договір про надання послуг з передачі електричної енергії укладається за типовою формою, яка затверджується Регулятором.

5.21. Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії є додатком 6 до Кодексу системи передачі та затверджена одночасно з цим Кодексом.

5.22. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті позовних вимог, установили, що 12.07.2022 позивач подав до суду заяву про закриття провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 112 958,84 грн та 3% річних в сумі 25 474,24 грн. Крім того, господарські суди встановили, що 20.09.2022 позивач подав до суду заяву про закриття провадження у справі № 916/1042/22 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 493 164,80 грн. Однак суди відмовили у задоволенні зазначених заяв, оскільки, за висновком судів, закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування у процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина є підставою для відмови в позові, а не закриття провадження у справі. Господарські суди попередніх інстанцій констатували, що заборгованість відповідача перед позивачем не існувала станом на 07.06.2022, коли було відкрито провадження у цій справі. Тому господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі № 916/1042/22 згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

5.23. При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що з урахуванням пункту 6.5 договору про надання послуг з передачі електричної енергії, саме в акті приймання-передачі послуги вказується вартість фактично наданої послуги, обсяг попередніх оплат і сума, яка підлягає оплаті, або переплата як різниця між вартістю фактично отриманої послуги та сумою попередніх оплат. Таким чином, за висновком судів, суми поетапної оплати, на яких фактично ґрунтуються вимоги позивача, є фактично прогнозованими плановими обсягами надання послуги, але не є простроченою заборгованістю відповідача, на яку може бути нарахований штраф.

5.24. Крім того, господарські суди встановили, що позивач нарахував пеню та 7 % штрафу в період з 08.04.2020 до 27.01.2021, коли діяла законодавча заборона щодо нарахування штрафних санкцій відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" .

5.25. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій також виходили з того, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів, які би підтверджували погодження планових обсягів передачі електричної енергії, доказів про надання відповідачу окремого рахунка на суму пені та/або штрафу, доказів щодо направлення відповідачу письмових повідомлень із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати, рекомендованих листів на підтвердження рахунків, актів приймання-передачі, актів звірки розрахунків.

5.26. ПрАТ "НЕК "Укренерго" не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулося із касаційною скаргою на судові рішення. ПрАТ "НЕК "Укренерго", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.27. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.28. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправомірно відмовили у задоволенні заяв ПрАТ "НЕК "Укренерго" про закриття провадження в частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору та не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, щодо застосування статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, положення якої, за доводами скаржника, є ідентичними із положеннями статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

5.29. Крім того, на думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування частини 3 статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17, від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22. На думку скаржника, несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку з оплати планових платежів, які є окремими грошовими зобов`язаннями, тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності. Скаржник також зазначає про безпідставне застосування судами до спірних правовідносин постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766.

5.30. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.31. Верховний Суд зазначає, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Подібний висновок викладений у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.32. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96- 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 904/4921/22, від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 03.10.2023 у справі № 911/1212/22, від 03.10.2023 у справі № 922/3953/21, від 03.10.2023 у справі № 922/1653/21.

5.33. Перевіривши та надавши оцінку доводам скаржника, колегія суддів установила, що у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

5.34. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 10.01.2024 у цій справі № 916/1042/22, предметом спору є об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову, у свою чергу, розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що наявність спору може характеризуватися як об`єктивними (вчинення сторонами дій, спрямованих на врегулювання спірних питань; настання події, з якою пов`язується зміна або припинення правовідношення тощо), так і суб`єктивними чинниками (обізнаність сторони про вчинення іншою стороною певних дій або настання певної події, її ставлення до таких тощо).

5.35. Водночас Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у цій справі № 916/1042/22 зазначила, що предметом спору в цивільній справі № 638/3792/20 був поділ майна подружжя, який припинив своє існування після відкриття провадження у справі внаслідок позасудового врегулювання подружжям питання щодо розподілу спільно нажитого майна шляхом укладення нотаріально посвідченого договору.

5.36. Натомість у господарській справі № 916/1042/22, яка розглядається, спір виник про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії. Не заперечуючи існування спору між сторонами, суди з посиланням на погоджені позивачем та відповідачем договірні умови дійшли висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведенням ПрАТ НЕК "Укренерго" наявності порушеного права.

5.37. Ураховуючи предмети спорів, підстави пред`явлених позовів та характер спірних правовідносин в обох справах: цивільній та господарській, а також процесуальну ситуацію у цивільній справі (врегулювання спору сторонами після відкриття провадження у справі), Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у цій справі № 916/1042/22 дійшла висновку про відсутність ознаки подібності процесуального питання у справі № 916/1042/22, що розглядається, та у справі № 638/3792/20, на яку посилається скаржник. При цьому, за висновком Великої Палати Верховного Суду, відмінними рисами характеризуються як сам предмет спору, так і обставини, з якими сторони пов`язували припинення існування спору.

5.38. За таких обставин колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20, оскільки справа № 638/3792/20, на яку посилається скаржник, є неподібною зі справою № 916/1042/22, що розглядається.

5.39. Водночас колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

5.40. Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

5.41. При цьому предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

5.42. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

5.43. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 910/23359/15, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.07.2019 у справі № 916/3147/16, від 26.11.2019 у справі № 920/240/18, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 16.08.2023 у справі № 910/5571/22.

5.44. Водночас особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові.

5.45. При цьому порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

5.46. Колегія суддів зазначає, що, вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18, від 20.06.2023 у справі № 910/5529/19, від 12.04.2023 у справі № 916/156/22, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20, від 04.11.2021 у справі № 910/18029/16, від 15.06.2021 у справі № 910/10440/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 18.08.2020 у справі № 910/7631/18, від 16.06.2020 у справі № 922/3371/19, від 10.12.2019 у справі № 906/43/19, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19, від 05.11.2019 у справі № 926/746/19, від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.

5.47. При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, 22.03.2023 у справі № 509/5080/18.

5.48. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що відсутність предмета спору на момент звернення з позовом до суду свідчить про відсутність порушеного права позивача, а тому є підставою для відмови у позові, а не для закриття провадження у справі.

5.49. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі № 916/1042/22 на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення з ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" пені в сумі 112 958,84 грн, 3% річних в сумі 25 474,24 грн та основного боргу в сумі 1 493 164,80 грн.

5.50. Крім того, колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод" до Фермерського господарства "Колос" про стягнення 701 352,03 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"67. Таким чином, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливе, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання".

5.51. За доводами скаржника, у постановах Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 903/647/17, від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18 викладено висновки про те, що видами штрафних санкцій є штраф та пеня. Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. Розмір санкцій у договорі може встановлюватися у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов`язання, як пеня та її розмір встановлено в частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частині 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтях 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

5.52. Крім того, колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдінг" до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення 1 016 810 731,59 грн. У зазначеній постанові Верховного Суду викладено висновок, який, на думку скаржника, не було враховано господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень:

"2.5. Також суди відхилили посилання відповідача на те, що позивач не надав підтверджень щодо отримання відповідачем надісланих йому рахунків, оскільки ані Правилами ринку, ані умовами Договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому суди визнали належним їх направлення (формування) АР у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.

2.6. При цьому суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на те, що відповідачем належним чином доказово не обґрунтовано суду обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру пені".

5.53. Крім того, колегія суддів відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне врахувати висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 925/654/22 за позовом ПрАТ "НЕК "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиенергозбут" про стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії, який сформульований після подання касаційної скарги ПрАТ "НЕК "Укренерго" (10.07.2023).

5.54. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 925/654/22 викладено такий висновок:

"84. Таким чином, при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та оператор системи передачі зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.

85. Отже, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 ЦК України.

Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21 та від 24.11.2022 у справі № 927/713/21.

86. За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про неможливість нарахування та стягнення з відповідача штрафу при порушенні користувачем строків оплати планових платежів за послуги передачі електричної енергії, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги у відповідній частині визнаються Судом обґрунтованими".

5.55. З урахуванням викладеного Верховний Суд зазначає, що, як установили господарські суди попередніх інстанцій, для розрахунків за договором про надання послуг з передачі електричної енергії використовується плановий та фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по точках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним користувачем (додаток № 2).

5.56. Умовами пункту 5.2 договору про надання послуг з передачі електричної енергії передбачено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: перший платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору відповідно до такого алгоритму:

- 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;

- 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця;

- 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;

- 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

5.57. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що положеннями пункту 6.2 договору про надання послуг з передачі електричної енергії визначено, що користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП. Цим пунктом договору також визначено порядок оплати планових обсягів послуг.

5.58. Крім того, пунктом 6.5 договору про надання послуг з передачі електричної енергії передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3-х банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

5.59. Верховний Суд, проаналізувавши наведені умови договору про надання послуг з передачі електричної енергії, зазначає, що цим договором плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги.

5.60. Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 6.2 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, яка виражається в поетапній попередній оплаті планових обсягів послуг.

5.61. У свою чергу фактичний обсяг послуги визначається, зокрема, для електропостачальника на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника (пункт 4.1 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії).

5.62. У зв`язку з цим плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання акта приймання-передачі послуги. У разі якщо оплачений плановий обсяг виявився вищим від фактичного, то вказана різниця або повертається користувачу, або враховується як оплата в наступні розрахункові періоди.

5.63. Таким чином, при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та оператор системи передачі зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

5.64. Отже, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання, і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

5.65. Однак висновки господарських судів попередніх інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають наведеним висновкам Верховного Суду.

5.66. За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про неможливість нарахування і стягнення штрафних санкцій та інфляційних втрат при порушенні користувачем строків оплати планових платежів за послуги передачі електричної енергії.

5.67. При цьому висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів, які би підтверджували погодження планових обсягів передачі електричної енергії, спростовуються пунктом 4.1 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (додаток 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309).

5.68. Пунктом 4.1 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії визначено, що для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяги послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді;

2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

5.69. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій, зазначивши про те, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів, які би підтверджували погодження планових обсягів передачі електричної енергії, помилково не врахували наведений пункт Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

5.70. Крім того, пунктом 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни надано настанови Оператору системи передачі (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені підпунктами 1- 6 пункту 1.7.2 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 та заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від, 14.03.2018 № 309. Також постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766 "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що електропостачальники не набувають статусу "Дефолтний".

5.71. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.04.2020 № 905 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766" пункт 1 постанови від 08.04.2020 № 766 замінено двома новими пунктами 1 та 2 такого змісту: 1. Оператору системи передачі (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників та операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307. Електропостачальники та оператори систем розподілу не набувають статусу "Дефолтний". 2. Оператору системи передачі (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах).

5.72. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.01.2021 № 93 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.04.2020 № 766" виключено пункт 2 постанови від 08.04.2020 № 766.

5.73. Таким чином, 08.04.2020 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування оператором системи передачі до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (аналогічним за змістом з яким є пункт 6.7 договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0205-02024), тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені цією постановою правила діяли у період з 08.04.2020 до 26.01.2021. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

5.74. Отже, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю постановою затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою зазначила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень цього Типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, щодо нарахування пені та стягнення штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

5.75. Таким чином, вказані положення пункту 2 постанови від 08.04.2020 № 766 не підлягають застосуванню, починаючи з 27.01.2021, однак були чинними та діяли в період з моменту прийняття постанови від 08.04.2020 № 766 та до моменту їх виключення із вказаної постанови 27.01.2021, оскільки постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.01.2021 № 93 не мала зворотної дії в часі, а лише виключала застосування положень пункту 2 постанови від 08.04.2020 № 766 на майбутнє. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21.

5.76. За таких обставин колегія суддів констатує, що до правовідносин, які виникли у цій справі між ПрАТ "НЕК "Укренерго" та ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД", в частині стягнення пені та штрафу за порушення строків розрахунків за договором про надання послуг з передачі електричної енергії підлягають застосуванню положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766 щодо ненарахування пені та стягнення штрафу у період з 08.04.2020 до 26.01.2021. Подібні висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

5.77. Верховний Суд зазначає, що висновки господарських судів попередніх інстанцій у справі № 916/1042/22 в цій частині наведеному не суперечать.

5.78. Водночас господарські суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши приписи постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766, помилково не перевірили та не установили, чи містили розрахунки пені та штрафу періоди нарахування до 08.04.2020 та після 26.01.2021.

5.79. Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 08.04.2020 № 766, є частково обґрунтованими.

5.80. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

5.81. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.82. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.83. З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень зазначених висновків є частково обґрунтованими.

5.84. Водночас Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи, а тому під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно належним чином перевірити здійснений позивачем розрахунок штрафу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних з урахуванням початку та закінчення періодів таких нарахувань та розглянути цю справу відповідно до правових висновків, які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

5.85. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ПрАТ НЕК "Укренерго" належить задовольнити частково, судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення з ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" пені в розмірі 287 304,86 грн, штрафу в розмірі 1 674 981,93 грн, інфляційних втрат у розмірі 209 514,97 грн, 3 % річних в розмірі 48 584,62 грн. Справу № 916/1042/22 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. В іншій частині оскаржувані судові рішення належить залишити без змін.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України установлено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

6.3. Згідно із частиною 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у цій справі слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПрАТ "НЕК "Укренерго" про стягнення з ТОВ "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" пені в розмірі 287 304,86 грн, штрафу в розмірі 1 674 981,93 грн, інфляційних втрат у розмірі 209 514,97 грн, 3 % річних в розмірі 48 584,62 грн, а справу в цій частині передати на новий розгляд до місцевого господарського суду для ухвалення обґрунтованого і законного судового рішення з урахуванням викладеного в цій постанові. В іншій частині оскаржувані судові рішення належить залишити без змін.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2022 у справі № 916/1042/22 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЕНЕРГОТРЕЙД" пені в розмірі 287 304,86 грн, штрафу в розмірі 1 674 981,93 грн, інфляційних втрат у розмірі 209 514,97 грн, 3 % річних в розмірі 48 584,62 грн. Справу № 916/1042/22 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

3. В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 05.12.2022 у справі № 916/1042/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак