Постанова

від 28.02.2024 по справі 826/5289/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 826/5289/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л.І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (колегія суддів у складі: Євсіков О. О. - головуючий, Корсак В. А., Демидова А. М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 (суддя Морозов С. М.)

за позовом 1. Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» 2. Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Служби безпеки України

до 1. Фонду державного майна України, 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство «Обухівське»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ларс Експорт»

про визнання протиправним дій, скасування рішення

за участю:

позивача-2: Ярко О. Ю. (самопредставництво)

відповідача-1: Ленько М. М. (самопредставництво)

прокурора: Цимбалістий Т. О. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» (далі - Порт) звернулося з позовом до суду до Фонду державного майна України (далі - відповідач-1), Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - відповідач-2), у якому просило:

- визнати неправомірними дії відповідача-1 про включення нерухомого державного майна, що розташоване за адресою: Одеська область, м.Южне, вул.Берегова, 13, обліковується на балансі Порту, до переліку об`єктів державної власності, як потенційних об`єктів оренди;

- визнати незаконним конкурс, проведений відповідачем-2 на право оренди нерухомого державного майна, що розташоване за адресою: Одеська область, м.Южне, вул.Берегова, 13, обліковується на балансі Порту, органом управління є Міністерство інфраструктури України, а його результати недійсними.

1.2. Позовні вимоги Порту обґрунтовані порушенням відповідачами вимог законодавства при проведенні конкурсу на право оренди нерухомого державного майна.

1.3. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України до суду з позовом до Фонду державного майна України (далі - відповідач-1), Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - відповідач-2), у якому, уточнивши свої вимоги, просив:

- визнати неправомірними дії відповідача-1 про включення нерухомого державного майна, що розташоване за адресою: Одеська область, м.Южне, вул.Берегова, 13, обліковується на балансі Порту, до переліку об`єктів державної власності, як потенційних об`єктів оренди;

- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо організації та проведення конкурсу на право оренди нерухомого державного майна, що розташоване за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова, 13 і обліковується на балансі Порту, органом управління якого є Міністерство інфраструктури України;

- визнати протиправним протокол від 14.03.2018 № 7 засідання конкурсної комісії з метою формування списку учасників для участі у конкурсі на право укладення договору оренди державного майна, яке обліковується на балансі Порту;

- скасувати наказ відповідача-2 від 14.03.2018 № 246 про затвердження протоколу від 14.03.2018 № 7 засідання конкурсної комісії з метою формування списку учасників для участі у конкурсі на право укладення договору оренди державного майна, яке обліковується на балансі Порту;

- визнати протиправним протокол від 16.03.2018 засідання конкурсної комісії щодо проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного майна, яке обліковується на балансі Порту.

1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами порушені вимоги законодавства при проведенні конкурсу на право оренди нерухомого державного майна, у зв`язку з чим порушені права та інтереси держави в особі позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Верховний Суд постановою від 16.08.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 скасував, а провадження в адміністративній справі № 826/5289/18 закрив та роз`яснив, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції.

2.3. Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2021 справу № 826/5289/18 направлено до Господарського суду міста Києва, яка була прийнята до розгляду цим судом.

2.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 здійснено заміну Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області на його правонаступника Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.

2.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 замінено Міністерство інфраструктури України його правонаступником Службою безпеки України.

2.6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, позов Порту задоволено, позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково:

-визнано протиправними дії відповідача-1 по включення нерухомого державного майна, що розташоване за адресою: Одеська область, м.Южне, вул.Берегова, 13, яке обліковується на балансі Порту, до переліку об`єктів державної власності, як потенційних об`єктів оренди;

- визнано протиправними дії відповідача-2 щодо організації та проведення конкурсу на право оренди нерухомого державного майна, що розташоване за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова, 13 і обліковується на балансі Порту, органом управління якого є Міністерство інфраструктури України;

- скасовано накази відповідача-2 від 14.03.2018 № 246 про затвердження протоколу від 14.03.2018 № 7 засідання конкурсної комісії з метою формування списку учасників для участі у конкурсі на право укладення договору оренди державного майна, яке обліковується на балансі Порту, та від 19.03.2018 № 256 про затвердження протоколу від 16.03.2018 № 8 засідання конкурсної комісії щодо проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного майна, яке обліковується на балансі Порту;

- визнано незаконним конкурс, проведений відповідачем-2 на право оренди нерухомого державного майна, що розташоване за адресою: Одеська область, м.Южне, вул.Берегова, 13, обліковується на балансі Порту, органом управління є Міністерство інфраструктури України, а його результати недійсними.

В іншій частині позову відмовлено.

2.7. Судові рішення мотивовані тим, що відповідачами допущені порушення стосовно організації та проведення конкурсу, що є підставою для визнання їх дій протиправними та скасування спірних наказів. Відмовляючи у задоволенні позову, суди вказали на те, що спірні протоколи за своєю суттю є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою дію.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду та відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1, 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 4 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 906.

3.3. Заступник керівника Одеської обласної прокуратури та Порт у відзивах на касаційну скаргу просять залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що 25.01.2017 у Порту проведена позапланова інвентаризація об`єктів дільниці будівельних матеріалів (пісочний комплекс).

4.2. У зв`язку з цим та у доповнення до листа Порту від 23.06.2016 № 3847/01/116/16, Порт надав Міністерству інфраструктури України (далі - Міністерство) та відповідачу - 2 оновлений перелік об`єктів нерухомого майна, які перебувають на балансі підприємства і тимчасово не використовуються, та які відповідно до вимог чинного законодавства України можуть розглядатися як потенційні об`єкти для передачі в оренду, а саме: споруда пульпопроводу (інв. № 1626) довжиною 52,5 пог. м, реєстровий № 04704790.1.АААИБЕ688; благоустрій території (інв. № 5316), реєстровий № 04704790.1.АААИБЕ292, у т.ч.: внутрішньооб`єктні дороги та площадки загальною площею 8665,6 кв. м, підкранові колії довжиною 132 пог. м; переливна камера площею 30,9 кв. м; залізобетонна огорожа режимного призначення (західна сторона) (інв. № 10440), реєстровий № 04704790.1.АААИБЕ359, у т.ч. залізобетонна огорожа довжиною - 700 м; металева огорожа - 120 м; відкриті складські площадки (пісочний комплекс), (інв. № 10441), заг. площею 6800 кв. м, реєстровий № 04704790.1.АААИБЕ360; адміністративно-побутова будівля (пісочний комплекс), (інв. № 49121), заг. площею 203,4 кв. м, реєстровий № 04704790.1.ФМКЦХЕ070; ТП-151 Будівельна частина (будівля) до інв. № 5316 (інв. № 25573), заг. площею 59,5 кв. м, реєстровий № 04704790.1.АААИБЕ591, у т.ч. прожекторна щогла висотою 24 м.

4.3. Порт також повідомив, що в межах пісочного комплексу розташовані внутрішні мережі зв`язку (інв. № 563) та зовнішні мережі електротехнічної частини (інв. № 25542), які не є окремими об`єктами, а відносяться до загальної системи інженерної інфраструктури і споруд зв`язку, енергопостачання підприємства та не можуть розглядатися як потенційні для передачі в оренду згідно з чинним законодавством України.

4.4. Листом від 27.03.2017 № 2586/16/10-17 орган, уповноважений управляти державним майном - Міністерство надало згоду на укладання договору оренди.

4.5. Відповідач-2 оголосив конкурс на право укладення договору оренди державного нерухомого майна за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 13, які обліковуються на балансі Порту.

4.6. 25.12.2017 в газеті «Відомості приватизації» № 101-102 (1121-1122) відповідач-2 опублікував оголошення про намір передати в оренду об`єкт державної власності.

4.7. Листом від 03.01.2018 № 07-06-00023 відповідач-2 звернувся до Міністерства щодо надання пропозицій стосовно умови конкурсу, передбаченою абзацом 6 пункту 5 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 906 (далі - Порядок).

4.8. Листом від 25.01.2018 № 826/16/10-17 Міністерство підтвердило свою згоду на передачу в оренду державного майна з умовами, викладеними у листі від 27.03.2017 № 2586/16/10-17.

4.9. 05.02.2018 відповідач-2 звернувся до Порту з викладеною у листі № 11-06-00545 пропозицією щодо надання кандидатури представника органу, уповноваженого управляти державним майном, до складу конкурсної комісії.

4.10. Листом від 01.02.2018 № 615/02/155/18 Порт у відповідь на лист № 11-06-00545 повідомив відповідача-2, що Порт, як балансоутримувач не має повноважень самостійно брати участь у роботі конкурсної комісії та крім того повторно звернув увагу відповідача-2 на намір підприємства у зв`язку з гострою необхідністю збільшення переробної спроможності Порту, можливістю отримання значних доходів від переробки та збільшення відрахувань до державного бюджету використовувати для власних потреб об`єкти пісочного комплексу згідно з чинним законодавством України.

4.11. 05.03.2018 у офіційному виданні «Відомості приватизації» № 19 (1143) відповідач-2 розмістив офіційне оголошення про проведення конкурсу на право укладення договору оренди нерухомого державного майна, яке обліковується на балансі Порту, орган управління - Міністерство.

4.12. Назва об`єкта оренди: адміністративно-побутова будівля площею 203,4 кв. м, будівля ТП-151 площею 59,5 кв. м, у т.ч. прожекторна щогла, відкриті складські площадки площею 6 800,00 кв. м, огорожа режимного призначення (бетонна) площею 700,00 пог. м та огорожа режимного призначення (металева) площею 120,00 пог. м, споруда пульпопроводу площею 52,5 кв. м, благоустрій території з довжиною підкранової колії площею 132,0 пог. м, внутрішньооб`єктні дороги та площадки площею 8 565,60 кв. м, переливна камера площею 30,9 кв. м.

4.13. Зазначено інформацію про вартість об`єкта оренди, стартову орендну плату за базовий місяць, основні умови конкурсу, перелік документів та матеріалів, які має подати претендент, та визначено кінцевий строк для подання конкурсних пропозицій.

4.14. Також в оголошенні вказано, що конкурс буде проведено на 11-й календарний день після опублікування цієї інформації.

4.15. 13.03.2018 Міністерство направило відповідачу-2 лист № 2408/16/10-18, яким повідомило про відкликання своєї згоди, наданої листом від 27.03.2017 № 2586/16/10-17, у зв`язку з прийняттям Комісією з розгляду питань стосовно розпорядження майном 13.03.2018 № 03/15 рішення щодо припинення процедури укладення договору оренди на зазначене державне майно.

4.16. Листом від 16.03.2018 № 07-06-01147 відповідач-2 повідомив Міністерство та Порт про неможливість припинення конкурсу на право оренди державного майна, яке обліковується на балансі Порту, оскільки рішення конкурсної комісії відповідача- 2 щодо умов та строків проведення конкурсу прийнято 15.02.2018 та затверджено відповідним протоколом, інформація про що була надрукована в газеті «Відомості приватизації» від 05.03.2018 №15 (1143) та на офіційному сайті відповідача-1.

4.17. 14.03.2018 відповідач-2 провів засідання конкурсної комісії з метою формування списку учасників для участі у вказаному конкурсі, яке зафіксувало у протоколі № 7 та затверджено наказом від 14.03.2018 № 246.

4.18. 16.03.2018 відповідач-2 провів засідання конкурсної комісії щодо проведення конкурсу на право укладання договору оренди державного майна, яке обліковується на балансі Порту, за наслідками якого склав протокол № 8 та затвердив його наказом від 19.03.2018 № 256.

4.19. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо задоволення позову в частині визнання незаконним конкурсу

4.20. Приймаючи судові рішення у даній справі суди обох інстанцій виходили із того, що договір оренди зазначеного нерухомого майна не укладався.

4.21. Частиною 2 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», від 1992 року, у редакції станом на проведення конкурсу, передбачено, що державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна.

4.22. Відповідно до частини 1 статті 5 наведеного Закону орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

4.23. Абзацом 3 частини 4 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

4.24. Згідно з частиною 6 статті 9 вказаного Закону - Порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об`єктів, що перебувають у державній власності.

4.25. Такий порядок проведення конкурсу на право оренди державного майна, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 906 (далі - Порядок).

4.26. Пунктом 2 Порядку, у редакції, який був чинний на момент проведення конкурсу, визначено, що конкурс на право оренди об`єкта (далі - конкурс) оголошується орендодавцем.

4.27. Згідно пункту 3 Порядку конкурс проводить конкурсна комісія (далі - комісія), що утворюється орендодавцем.

4.28. Згідно з пунктами 27, 28 Порядку, після закінчення засідання комісії, на якому було визначено переможця конкурсу, складається протокол, у якому зазначаються відомості про учасників; стартова орендна плата; пропозиції учасників (підписані бланки з пропозиціями додаються); результати конкурсу. Протокол не пізніше наступного робочого дня після проведення засідання підписується всіма членами комісії, які брали участь у засіданні, і переможцем конкурсу. Протокол про результати конкурсу протягом трьох робочих днів після підписання його всіма членами комісії, які брали участь у засіданні, і переможцем конкурсу затверджується наказом орендодавця. Орендодавець протягом трьох робочих днів після затвердження результатів конкурсу письмово повідомляє про результати конкурсу всім учасникам і публікує їх у виданнях, в яких було надруковано оголошення про конкурс, та оприлюднює на веб-сайті орендодавця.

4.29. Пунктом 35 Порядку, передбачено, що проведення конкурсу до затвердження його результатів може бути скасовано орендодавцем за пропозицією конкурсної комісії у разі, коли, зокрема, уповноважений орган управління об`єктом оренди відмовив у передачі майна в оренду і повідомив про це рішення орендодавцю до прийняття комісією рішення щодо умов та строків проведення конкурсу.

4.30. Встановивши, що Порт листом від 01.02.2018 №615/02/155/18, раніше, ніж було прийнято рішення конкурсної комісії 15.02.2018 та здійснено публікацію оголошення у офіційному виданні «Відомості приватизації» № 19 (1143), повідомив відповідача-2 про те, що Порт, як балансоутримувач майна використовує зазначені об`єкти для власних потреб та вони задіяні в основній виробничій діяльності підприємства, а тому не можуть розглядатися як об`єкти оренди, суди у частині задоволення позову про визнання незаконним конкурсу, дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову у цій частині.

4.31. Суд касаційної інстанції погоджується із такими висновками та зазначає, що вказаний Порядок та норми законодавства, які регулювали спірні правовідносини сторін на момент їх виникнення, були відомі учасникам справи і вони мали керуватися ними у своїх діях, а із встановлених судами обставин справи вбачається, що під час проведення конкурсу та його затвердження, відповідач-2 вдався до дій, які не узгоджувалися з приписами законодавства, що виключало правові підстави для його проведення та затвердження його результатів.

4.32. За таких обставин, висновки судів у цій частині є законними та обґрунтованими.

4.33. Доводи відповідача-1 у цій частині, які викладені у касаційній скарзі та є аналогічними тим, що містяться в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного розгляду, які суд апеляційної інстанції дослідив, надав їм належну правову оцінку та відхилив з огляду на їх безпідставність.

4.34. При цьому слід зазначити, що виходячи із встановлених судами обставин справи проведення конкурсу на право оренди здійснювалося щодо окремо визначеного нерухомого майна, а не цілісного майнового комплексу як помилково вважали суди попередніх інстанцій.

4.35. Так, як встановлено судами, Порт надав Міністерству та відповідачу - 2 оновлений перелік об`єктів нерухомого майна, які перебувають на балансі підприємства і тимчасово не використовуються, та які відповідно до вимог чинного законодавства України можуть розглядатися як потенційні об`єкти для передачі в оренду.

4.36. Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 1992 року у відповідній редакції, окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об`єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

4.37. Законодавчої заборони на передачу в оренду окремо визначеного нерухомого майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу, не встановлено.

4.38. При цьому слід зазначити, що висновки судів про те, що виставлене на конкурс майно в сукупності є цілісним майновим комплексом, суперечать встановленим цими судами обставинам справи.

4.39. За вказаних обставин не може бити покладено в основу висновків для задоволення позовних вимог про визнання незаконним конкурсу та обставина, що виставлене на конкурс майно в сукупності є цілісним майновим комплексом.

Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача- 1

4.40. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.41. Відповідно до частин 1, 2 статті 16 наведеного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

4.42. Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

4.43. Відповідно до частин 1, 2 статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

4.44. З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

4.45. Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

4.46. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

4.47. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, відступати від якої колегія суддів правових підстав не вбачає.

4.48. У справі, яка розглядається, позивачі обрали спосіб захисту права у вигляді, зокрема, визнання протиправними дії відповідача-1 по включення нерухомого державного майна, що розташоване за адресою: Одеська область, м.Южне, вул.Берегова, 13, яке обліковується на балансі Порту, до переліку об`єктів державної власності, як потенційних об`єктів оренди.

4.49. При цьому суди не врахували, що задоволення судом першої інстанції такої позовної вимоги, з висновками якого погодився апеляційний суд в цій частині, не є належним способом захисту прав, оскільки досягнення результату за заявленою позивачами вимогою, з огляду на задоволення позову про визнання незаконним конкурсу, не призведе до захисту порушеного права.

4.50. Отже, така позовна вимога не підлягає задоволенню судами, оскільки позивачі обрали неефективний спосіб для захисту порушеного права у цій частині.

4.51. Оскільки суди при винесенні оскаржених судових рішень наведених норм права та вищевказаних правових позицій Великої Палати Верховного Суду не врахували, а правові підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні, судові рішення попередніх інстанцій у цій частині позовних вимог підлягають скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.

Щодо задоволених позовних вимог прокурора

4.52. Відповідач-1 у касаційній скарзі посилається на те, що "застосований судами спосіб захисту є необґрунтованим та неефективним", що свідчить про неврахування судами правових висновків, які викладено у постановах Верховного Суду, щодо застосування статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України.

4.53. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).

4.54. У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.55. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

4.56. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

4.57. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 (пункт 99), у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).

4.58. З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).

4.59. З огляду на викладене, оскільки визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом, колегія суддів вважає, що обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

4.60. Зважаючи на те, що обрання прокурором неефективного способу захисту прав держави є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, а інші аргументи скаржника, викладені в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а за своєю суттю зводяться до необхідності додаткової перевірки доказів, що відповідно до положень частини 2 статті 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не допускається, касаційна скарга відповідача - 1 підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення у цій частині позовних вимог підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо результатів розгляду касаційної скарги

4.61. Згідно статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1). Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2).

4.62. Відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

4.63. За вказаних обставин судові рішення в частині задоволення позову про визнання незаконним конкурсу належить залишити без змін; в частині задоволення інших позовних вимог скасувати і прийняти у цій частині нове рішення, у задоволенні позовів у цій частині відмовити; в решті судові рішення належить залишити без змін.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 у справі № 826/5289/18 в частині задоволення позову про визнання незаконним конкурсу, проведеного Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Одеській області на право оренди нерухомого державного майна, що розташоване за адресою: Одеська область, місто Южне, вулиця Берегова 13, обліковується на балансі Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", органом управління являється Міністерство інфраструктури України, а його результати недійсними, залишити без змін.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 в частині задоволення інших позовних вимог скасувати і прийняти у цій частині нове рішення, у задоволенні позовів у цій частині відмовити.

В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач