Постанова

від 21.02.2024 по справі 201/9686/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 2019686/23

провадження № 61-18173св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Ситнік О. М.,

суддів Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

розглянув у порядку письмового позовного провадженнякасаційну скаргу виконуючого обов`язки голови Дніпровської міської ради Підлубного Едуарда Станіславовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,

у справі за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північне-007», ОСОБА_1 , державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос Олени Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», треті особи - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що за інформацією, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Реєстрі прав власності на нерухоме майно їй стало відомо, що 05 жовтня 2007 року за Приватним підприємством «МТЦ-Запоріжжя» було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, салон-магазин непродовольчих товарів: літ. Б-1, Б{1}-1, б-1, загальною площею 415,2 кв. м, у тому числі приміщення № І, площею 8,5 кв. м у підвалі, приміщення № 1 поз. 1-14.1, площею 406,7 кв. м, на першому поверсі та ґанок літ. б, сходи літ. б {1}, естакаду з пандусом літ. б {2}, терасу літ. б {3}, навіси літ. В, Г, Д, огорожу 1-16, мостіння I, II, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 26 липня 2007 року НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

22 грудня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу № 1391, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко В. Г., власником вказаного нерухомого майна став ОСОБА_3

12 грудня 2013 року рішенням Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська (справа № 175/5649/13-ц) визнано за ОСОБА_3 право власності на самовільно побудоване та переобладнане нерухоме майно, а саме: будівлю ресторану літ. Б-1, загальною площею 670 кв. м, літ. Б(І)-1 - прибудову, літ. Б(ІІ)-1 - прибудову, літ. Б(ІІІ)-1 - прибудову, літ. Б(ІІІ)-1 - підвал, літ. б-1 - прибудову, літ. б - ґанок, № 1-3 - огорожу, літ. І - літній майданчик, що розташовані на АДРЕСА_1 .

11 липня 2014 року державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області Коноваленко А. В. на підставі рішення Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2013 року право власності на будівлю ресторану на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта: 383927512101) зареєстровано за ОСОБА_3 .

Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради у листі від 17 липня 2023 року № 4/11-409 повідомлено, що за параметрами прийнятих рішень міської ради щодо передачі ОСОБА_3 у власність або у користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 не виявлено.

21 липня 2014 року на підставі договору дарування № 5131, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А., власником будівлі ресторану загальною площею 670 кв. м на АДРЕСА_1 стала ОСОБА_2

05 грудня 2022 року на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна № 1, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північне-007» (далі - ТОВ «Північне-007»), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Північне-007» зареєстровано право власності на будівлю ресторану загальною площею 670 кв. м, на АДРЕСА_1 .

Станом на день подання позову власником будівлі ресторану на АДРЕСА_1 є ТОВ «Північне-007».

В акті обстеження від 12 травня 2023 року № 12.05.23/2 зазначено, що при ознайомленні з наданими документами встановлено, що прибудову літ. Б-1 та підвал літ. Б, п-1 знесено. Ґанок літ. б переобладнано під рампу з навісом літ. б та ґанок з пандусом літ. б1, що не підлягають узаконенню та введенню в експлуатацію на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 «Про затвердження переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію» (далі - Постанова № 406).

В акті обстеження від 15 травня 2023 року № 15.05.23/2 зазначено, що при ознайомленні з документами встановлено, що будівля ресторану використовується та функціонує як нежитлове приміщення, а також при попередній інвентаризації була допущена помилка в назві конструктивних частин будівлі, після виправлення помилки вважати: пандус для маломобільних груп населення з навісом літ. б та ґанок літ. б1, що не підлягають узаконенню та введенню в експлуатацію на підставі Постанови № 406.

12 червня 2023 року рішенням № 67968939 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос О. В. внесено зміни до запису щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер: 383927512101, на підставі акта обстеження від 12 травня 2023 року № 12.05.23/2, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Таким чином, на підставі акта обстеження від 12 травня 2023 року змінено опис об`єкта: загальна площа 670 кв. м, літ. Б-1 - будівля ресторану, літ. Б{ІІ} - прибудова, Б{III} - прибудова, літ. б-1 - прибудова, б - рампа з навісом, літ. б{1} - ґанок з пандусом, № 1 - огорожа, № 2 - огорожа, № 3 - огорожа, І - літній майданчик.

11 липня 2023 року рішенням № 68392478 державним реєстратором Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос О. В. внесено зміни до запису щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер: 383927512101, на підставі акта обстеження від 15 травня 2023 року № 15.05.23/2, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 .

Тобто, на підставі рішень державного реєстратора фактично проведено державну реєстрацію права власності на новостворені об`єкти нерухомого майна. При цьому підставою для такої державної реєстрації права власності стали акти обстеження, які не є правовстановлюючими документами.

Земельна ділянка, на якій розташовано вказане самочинно побудоване нерухоме майно на АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності відповідно до статей 80, 83 Земельного кодексу України та статей 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

27 квітня 2023 року між ТОВ «Північне-007» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (далі - ТОВ «Нова Пошта») (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № Д48 загальною площею 738,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 31 січня 2026 року.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майно було встановлено, що 21 липня 2023 року між ТОВ «Північне-007» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є нерухоме майно: нежитлова будівля, загальною площею 670 кв. м, літ. Б-1 - нежитлова будівля, літ. Б{II} - прибудова, Б{III} - прибудова, літ. б-1 - прибудова, б - пандус для маломобільних груп населення з навісом, літ. б{1} - ґанок, № 1 - огорожа, № 2 - огорожа, № 3 - огорожа, І - літній майданчик, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі іпотечного договору приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г. як державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку: 51104252, запис про обтяження: 51103906, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 383927512101.

Позивач вважав, що оспорювані договори щодо нежитлового приміщення порушують права та інтереси Дніпровської міської ради як власника земельної ділянки на АДРЕСА_1 , оскільки добудовані об`єкти нерухомого майна, а саме: б - пандус для маломобільних груп населення з навісом, літ. б{1} - ґанок, І - літній майданчик є об`єктами самочинного будівництва. В силу положень статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) саме власнику належать права володіння, розпорядження та користування своїм майном, і саме власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а за частиною другою статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Земельна ділянка на АДРЕСА_1 ніколи не передавалась під будівництво будь-яким юридичним або фізичним особам, право власності чи користування нею за будь-якою юридичною або фізичною особами не оформлювалось. Право забудови зазначеної земельної ділянки належить міській раді.

Наявність самочинних споруд на АДРЕСА_1 створює перешкоди Дніпровській міській раді у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном - земельною ділянкою.

Дніпровська міська рада просила:

- скасувати рішення державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської областіВолос О. В. від 12 червня 2023 року № 67968939 про державну реєстрацію прав;

- скасувати рішення державного реєстратора Глеюватської сільської ради Дніпропетровської області Волос О. В. від 11 липня 2023 року № 68392478 про державну реєстрацію прав;

- усунути Дніпровській міській раді перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ТОВ «Північне-007» знести наступні самочинно побудовані об`єкти (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 383927512101): б - пандус для маломобільних груп населення з навісом; б{І} - ґанок; І - літній майданчик, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним іпотечний договір, укладений 21 липня 2023 року між ТОВ «Північне-007» (іпотекодавцем) та ОСОБА_1 (іпотекодержателем), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л. Г., та зареєстрований в реєстрі за № 1908, скасувати державну реєстрацію іпотеки, номер запису: 51104252 та заборону відчуження зазначеного в договорі майна, а саме номер запису про обтяження: 51103906, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 383927512101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 27 квітня 2023 року № Д 48, що укладений між ТОВ «Північне-007» (орендодавець) та ТОВ «Нова Пошта» (орендар) у частині оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ «Північне-007», код ЄДРПОУ: 40928232 на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : б - пандус для маломобільних груп населення з навісом; б{І} - ґанок; І - літній майданчик, загальною площею 670 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 383927512101.

Зміст вимог заяви про забезпечення позову

Разом з позовною заявою Дніпровська міська рада подала до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська заяву про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом:

- заборони ТОВ «Північне-007», а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) щодо відчуження, реалізації, передачі іншим особам та переоформлення документів на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 670 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 383927512101);

- заборони державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову у цій справі на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 670 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 383927512101).

В обґрунтування заяви вказала, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову може призвести до відчуження спірного об`єкта нерухомості, що ускладнить виконання рішення суду та унеможливить ефективний захист прав позивача при розгляді спору.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

23 серпня 2023 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ТОВ «Північне-007», а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) з відчуження, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме: нежитлової будівлі, загальною площею 670 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 383927512101).

Заборонено державним реєстраторам вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій щодо виконання ухвали суду про забезпечення позову в цій справі на нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, загальною площею 670 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 383927512101).

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції вважав, що обраний вид забезпечення позову до вирішення спору по суті не призведе до порушення балансу інтересів сторін та обмеження прав відповідачів, а буде заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

22 листопада 2023 року постановою Дніпровського апеляційного суду ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до подальшого ускладнення виконання потенційного рішення, є необґрунтованим та не підтверджене жодними доказами. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував заходів співмірності із заявленими позивачем вимогами та вартість спірного майна, яке має бути, на думку позивача, знесене.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18 грудня 2023 року в. о. голови Дніпровської міської ради Підлубний Е. С. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року скасувати, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заборона вчиняти певні дії щодо майна не завдасть шкоди та збитків ТОВ «Північне-007», не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право реалізувати вказане майно третім особам.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя зміниться власник нерухомого майна на АДРЕСА_1 й позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження, що істотно ускладнить або унеможливіть поновлення речового права.

Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року заявник вказує застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, про те, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду;

- від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, про те, що новий власник набуває всі права та обов`язки щодо придбаного майна, які мав первісний його власник, а тому є належним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельної ділянки, приведення її у попередній стан та знесення самочинного будівництва.

Позиція ОСОБА_2 .

У поясненнях на касаційну скаргу, поданих у січні 2024 року, ОСОБА_2 зазначила, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Однак, заявник не надав будь-яких належних доказів того, що ТОВ «Північне-007» вчиняються дії, які свідчать про можливість його ухилення від виконання судового рішення.

Посилання позивача про те, що майно, яке входить до предмету спору, може бути відчужено відповідачем, є необґрунтованим.

Звертала увагу суду, що спірне майно відчужено нею ще у 2022 році, тому до нерухомого майна вона не має жодного стосунку.

Позиція ТОВ «Північне-007»

У лютому 2024 року ТОВ «Північне-007» звернулося до суду з відзивом на касаційну скаргу, у якому вказало, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову суперечать принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Саме лише посилання позивача на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позиція ОСОБА_3 .

У поясненнях на касаційну скаргу, поданих у лютому 2024 року, представник ОСОБА_3 - адвокат Калініна О. Б. зазначила, що ОСОБА_3 не є власником об`єкта нерухомого майна з 21 липня 2014 року. Посилання позивача на те, що майно, яке є предметом спору, може бути відчужено відповідачем, є необґрунтованими, про що правильно вказав апеляційний суд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

21 грудня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 201/9686/23 за касаційним провадженням № 61-18173ск23 призначено судді-доповідачу Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Пророк В. В.

У зв`язку із увільненням від роботи судді Калараша А. А. на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони та перебуванням у відпустці судді Пророка В. В. 08 січня 2024 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, для розгляду касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В.

09 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 201/9686/23 та витребувано її із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

02 лютого 2024 року справа № 201/9686/23 надійшла до Верховного Суду.

06 лютого 2024 року протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу № 201/9686/23 (провадження № 61-18173ск23) призначено судді-доповідачу Ситнік О. М., судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.

08 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, пояснення на касаційну скаргу та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі висновки зроблені і Великою Палатою Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Апеляційний суд вищевказаних вимог закону не врахував, обмежившись лише загальними фразами про те, що заявник не надав будь-яких належних доказів того, що ТОВ «Північне-007» вчиняються дії, які свідчать про можливість його ухилення від виконання судового рішення.

Апеляційний суд залишив поза увагою, що заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження будь-яким способом майна, яке належить ТОВ «Північне-007», і перебуває у нього чи в інших осіб, є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, у зв`язку з чим наклав заборону, зокрема вчиняти будь-які дії (у тому числі реєстраційні) щодо вказаного майна, оскільки в провадженні суду перебуває цивільна справа, між сторонами виник спір щодо зазначеного майна, що є предметом спору, та право власності на яке переходило протягом певного часу як до різних фізичних, так і до юридичних осіб, перебуває у оренді та у іпотеці, що уможливлює його перехід і до інших осіб.

Крім того, зазначений спосіб забезпечення позову не перешкоджає ні ТОВ «Північне-007» як власнику нерухомого майна, ні ТОВ «Нова Пошта» володіти і користуватися вказаним майном, а лише обмежує частково у розпорядженні ним щодо відчуження будь-яким способом іншим особам.

Спір між сторонами в досудовому порядку не вирішено, крім того є велика вірогідність того, що спірне майно може бути відчужено на користь третіх осіб, з урахуванням попередніх переходів права власності на спірне майно, є ризики того, що може бути звернено стягнення на предмет іпотеки. Заборона на відчуження майна, що належить відповідачеві, і знаходиться у нього чи в інших осіб, є видом забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, метою якого є запобігання можливості уникнення стороною виконання покладеного на неї зобов`язання. Невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Зазначені в касаційній скарзі висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, які викладені в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, стосуються вирішення спору по суті, тому не є релевантними до спірних правовідносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі ухвали суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанцій зробив висновок про скасування постанови суду апеляційної інстанцій й залишення ухвали суду першої інстанції у силі, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ТОВ «Північне-007» на користь Дніпровської міської ради витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій у розмірі 2 684 грн.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконуючого обов`язки голови Дніпровської міської ради Підлубного Едуарда Станіславовича задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року скасувати, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року залишити у силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північне-007» на користь Дніпровської міської ради витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. СитнікСудді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк