Рішення

від 29.02.2024 по справі 120/8669/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 лютого 2024 р. Справа № 120/8669/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)" про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду зі скаргою звернувся ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)".

Обґрунтовуючи таку, заявник зазначив, що вироком Шевченківського районного суду міста Чернівці від 26 грудня 2022 року його засуджено до 7 років позбавлення волі за частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України.

30 березня 2023 року він прибув до Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)" для відбування покарання та цього ж дня за його бажанням був ізольований адміністрацією установи від інших засуджених та поміщений в камері ДІЗО Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)".

Далі скаржник зазначив, що відповідно до статті 10 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений, який поміщений в окрему камеру дисциплінарного ізолятора (одиночну камеру) має право користуватися усіма тими ж житлово-побутовими умовами, що і інші засуджені, які знаходяться в житловій зоні Державної установи виконання покарань.

Так, прокурором Вінницької окружної прокуратури з відділу нагляду за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах було виявлено наступні порушення утримання ОСОБА_1 : не опалювалися батареї; температура в жилому приміщенні, в якому розміщено позивача, була нижчою за ту, яка передбачена розділом ХХІІ Кримінально-виконавчого кодексу України; відсутність розетки в камері; кип`ячена вода видається рідко; відсутність двох ковдр.

Як вказує ОСОБА_1 далі, про всі згадувані порушення прав ти житлово-побутових умов він особисто повідомив начальника Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)", але жодних заходів щодо усунення виявлених прокурором порушень відповідачем вжито не було.

18 квітня 2023 року всі ті ж порушення були виявлені і заступником прокурора Вінницької окружної прокуратури відділу нагляду за додержанням законів в органах і установах виконання покарань при виконанні судових рішень у кримінальних справах.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою з вимогою визнати дії та бездіяльність Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)" та Вінницької окружної прокуратури такими, що порушують його права та свободи, та зобов`язати їх забезпечити додержання його прав.

Ухвалою від 26 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки, що містить позовна заява, у спосіб: подання до суду позовної заяви, а не звернення у формі скарги; зазначення ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)"), а також реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України; формування позовних вимог із зазначенням, які саме права та свободи засудженого порушуються протиправними діями та бездіяльністю відповідача, а також долучення доказів на підтвердження обставин, про які йдеться; зазначення власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; подання до суду копії позовної заяви разом із копіями доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи; надання документа про сплату судового збору за звернення до суду з позовом немайнового характеру в розмірі 1073,60 гривень (або надання документа, відповідно до якого позивач звільнений від сплати судового збору на підставі закону).

17 липня 2023 року на виконання вимог ухвали від 26 червня 2023 року ОСОБА_1 подано до суду два примірники позовної заяви, долучивши наявні в позивача докази.

При цьому із поданих ОСОБА_1 документів слідує, що ним усунуто недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 26 червня 2023 року, окрім необхідності надання документа про сплату судового збору за звернення до суду з позовом немайнового характеру в розмірі 1073,60 гривень. Зокрема в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що при його утриманні в камері така не опалювалася та в ній була відсутня розетка, що виключало можливість у позивача користуватися електричними приладами в неопалюваній камері. Також зазначає, що керівництвом Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)" йому було заборонено готувати їжу на кухні та придбати холодильник для зберігання продуктів харчування. Окрім того, позивач вказує на те, що в період з 30 березня 2023 року по 19 квітня 2023 року керівництвом відповідача не видавалась йому друга ковдра.

Ухвалою суду від 01 серпня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків в частині необхідності надання документа про сплату судового збору за звернення до суду з позовом немайнового характеру в розмірі 1073,60 гривень. Цією ж ухвалою витребувано у Державної установи "Райківецька виправна колонія (№ 78)" інформацію щодо наявності чи відсутності коштів на особовому рахунку ОСОБА_1 (у разі наявності коштів - зазначити їх розмір).

08 серпня 2023 року представником ОСОБА_1 подано до суду клопотання у якому просив провести розгляд справи в режимі відеоконференції.

Того ж дня представником позивача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи та про витребування доказів.

На виконання вимог ухвали від 01 серпня 2023 року представником ОСОБА_1 28 серпня 2023 року подано до суду клопотання, до якого долучено довідку начальника Державної установи "Райківецька виправна колонія (№ 78)" від 03 серпня 2023 року № 10/3284, якою підтверджується те, що сума особистих грошей на особовому рахунку з обліку особистих грошей ОСОБА_1 станом на 01 серпня 2023 року складає 26 гривень 19 копійок. При цьому у поданому клопотанні представник ОСОБА_1 наполягає на тому, що його довіритель звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 17 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", що суд розцінює як відповідне клопотання.

28 серпня 2023 року представником ОСОБА_1 подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів.

Ухвалою від 04 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, відкрито провадження в адміністративній справі, задоволено клопотання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та щодо його участі в режимі відеоконференції залишено без задоволення. Також відмовлено у клопотанні про витребування доказів та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, копію ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі від 04 вересня 2023 року надіслано відповідачу на офіційну електронну адресу 05 вересня 2023 року о 19 год. 26 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Проте у встановлений судом строк відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

А тому на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку справу вирішувати за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 засуджений 26 грудня 2022 року Шевченківським районним судом міста Чернівці до 7 років позбавлення волі за частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України.

30 березня 2023 року ОСОБА_1 прибув до Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)" та за його заявою поміщений до дисциплінарного ізолятора на загальних підставах.

18 квітня 2023 року заступником керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Паращуком Б.В. здійснено особистий прийом ОСОБА_1 , на якому останньому було надано усні роз`яснення на всі поставлені засудженим запитання, в тому числі щодо забезпечення права на належні умови утримання під час перебування в дисциплінарному ізоляторі на загальних підставах.

На підставі висловлених ОСОБА_1 зауважень щодо його утримання в Державній установі "Вінницька виправна колонія (№ 86)" Вінницькою окружною прокуратурою Вінницької області проведено відповідну перевірку, під час якої виявлено ряд порушень щодо незабезпечення адміністрацією установи виконання покарань належних умов утримання в дисциплінарному ізоляторі на загальних підставах.

20 квітня 2023 року Вінницькою окружною прокуратурою Вінницької області в порядку статті 26 Закону України "Про прокуратуру" внесено вказівку начальнику Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)" з вимогою усунути виявлені порушення. Зі змісту такої вказівки слідує, що:

1) Відповідно до пункту 6 розділу ХХVІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 (далі - Правила № 2823/5), засуджені, які тримаються в окремій камері дисциплінарного ізолятора на загальних підставах під час ізоляції користуються всіма правами, передбаченими Кримінально-виконавчим кодексом України та цими правилами. Згідно з пунктом першим розділу ХХІІ Правил № 2823/5 у холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче + 18°C. Холодний період року - період року, який характеризується середньодобовою температурою зовнішнього повітря, що дорівнює + 10°C і нижче (ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування", ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 "Будівельна кліматологія"). Відповідно до інформації Вінницького обласного центру з гідрометеорології станом на 18 квітня 2023 року середньодобова температура повітря у місті Вінниці становила 8,9°С. Проте на момент перевірки камери дисциплінарного ізолятора № 6, в якій утримується засуджений ОСОБА_1 , температура в жилому приміщенні складала + 14°C, що свідчить про недотримання адміністрацією установи вищевказаних положень чинного законодавства та порушення вимог статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження або покарання).

2) Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Правил № 2823/5 засуджені мають право користуватися електричними чайниками потужністю не більше 2 КВт, мультиварками та мікрохвильовими пічками з розрахунку, телевізорами, електровентиляторами тощо. Однак засуджений ОСОБА_1 під час утримання в дисциплінарному ізоляторі на загальних підставах позбавлений можливості користуватися електроприладами, оскільки його камера належним чином не обладнана.

3) Як визначено пунктом 2 Мінімальних стандартних правил, поводження з в`язнями, кожен в`язень повинен мати питну воду, коли відчуватиме в ній потребу. Відповідно до пункту 12.12 розділу ХІІ Норм забезпечення меблями, інвентарем і предметами господарчого призначення виправної колонії середнього рівня безпеки, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 27 липня 2012 року № 1118/5, приміщення у яких проживають засуджені забезпечуються баком для питної води ємністю 15 літрів з водорозбірним краном, кришкою, кухлем і тазом. Проте в ході перевірки прокуратурою виявлено, що, перебуваючи в дисциплінарному ізоляторі на загальних підставах, засуджений ОСОБА_1 був позбавлений вільного доступу до питної води, що свідчить про порушення його прав на неналежні умови утримання.

4) Статтею 6 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" засудженому ОСОБА_1 не видані відповідні засоби індивідуального захисту, хоча вони наявні в розпорядженні установи виконання покарань.

Даною вказівкою вимагалося від Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)" розглянути її та вжити вичерпних заходів щодо усунення зазначених у вказівці порушень вимог чинного законодавства України, а також недопущення їх в майбутньому. Також у вказівці вимагалося від виправної колонії за викладеними у вказівці порушеннями провести службове розслідування, за результатами якого вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових осіб Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)", з вини яких допущено порушення.

На виконання згадуваної вище вказівки Державною установою "Вінницька виправна колонія (№ 86)" листом від 19 травня 2023 року № 2/1727 повідомлено Вінницьку окружну прокуратуру Вінницької області про те, що співробітниками установи проведено службове розслідування за фактами, викладеними у вказівці, та встановлено, що ряд порушень дійсно мали місце, зокрема:

1) Невідповідність температурного режиму в камері дисциплінарного ізолятора № 6, в якій на загальних підставах утримується засуджений ОСОБА_1 , мала місце, оскільки відповідно до листа Генеральної дирекції ДКВС України від 31 березня 2023 року № 812 органами місцевого самоврядування в України відповідно до законодавства приймаються рішення щодо завершення опалювального сезону 2022/2023 років у територіальних громадах в останній тиждень березня - першій декаді квітня поточного року. Враховуючи викладене, з метою ефективного використання бюджетних коштів на оплату енергоносіїв та комунальних послуг органами, установами виконання покарань ДКВС України та настання сприятливих погодних умов керівниками установ вживаються заходи щодо завершення опалювального сезону. Відтак, відповідно до наказу по установі № 167/ОД-23 від 07 квітня 2023 року "Про завершення опалювального сезону" у зв`язку з підвищенням середньодобової температури зовнішнього середовища вище 8°C та економного використання бюджетних коштів було завершено опалювальний сезон з 08 квітня 2023 року. При цьому на балансі установи відсутні електрообігрівачі, щоб надати їх у користування засудженим, і тому адміністрацією установи 18 квітня 2023 року засудженому ОСОБА_1 було видано дві ковдри.

2) Відсутність в камері дисциплінарного ізолятора № 6, в якій на загальних підставах утримується засуджений ОСОБА_1 , можливості користуватися електроприладами зумовлена тим, що в користуванні засудженого відсутні будь-які електроприлади, що передбачені пунктом 2 розділу 2 Правил № 2823/5. У випадку наявності таких електроприладів (або їх отримання) адміністрація установи забезпечить ОСОБА_1 можливість користування такими приладами.

3) Відсутність на момент перевірки в камері дисциплінарного ізолятора № 6, в якій на загальних підставах утримується засуджений ОСОБА_1 , бака з питною водою обумовлена тим, що в момент проведення перевірки бак з питною водою знаходився в їдальні установи, де проводився набір такої води. При цьому в кімнаті молодшого інспектора ДІЗО ВНіБ наявний бак з питною водою.

4) По факту відсутності на момент перевірки у засудженого ОСОБА_1 засобів індивідуального захисту, то останньому роз`яснено можливість їх отримати в будь-який день в чергового медичного працівника, а також залишено такі засоби молодшому інспектору ВНіБ, який несе службу в ДІЗО. При цьому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 372 від 26 березня 2022 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року" на період воєнного стану дотримання протиепідемічних заходів мають рекомендаційний характер.

Варто врахувати те, що у позовній заяві йдеться не про всі порушення, які згадуються у вказівці Вінницької окружної прокуратури Вінницької області від 20 квітня 2023 року, а тому правова оцінка надаватиметься лише тим, що описані в позові.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд враховує наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року № 1129-IV (далі - КВК України) держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Основні права засуджених визначено статтею 8 КВК України. Так, засуджені мають право, зокрема, на належне матеріально-побутове забезпечення у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини 1 статті 115 КВК України особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Засуджені, як правило, тримаються в приміщеннях блочного типу. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри, а у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п`яти квадратних метрів.

З метою встановлення порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі наказом Міністерства юстиції України від 28 серпня 2018 року № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (далі Правила № 2823/5).

Пунктом 1 розділу XXII Правил № 2823/5 визначено, що для засуджених створюються необхідні житлово-побутові умови. У холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче плюс 18°C. Засуджені забезпечуються триразовим гарячим харчуванням, одягом встановленого законодавством зразка (у виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації засуджені можуть носити одяг цивільного зразка), натільною білизною та взуттям, а також постільними речами. Верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється за кольором від одягу інших засуджених.

Відтак вищезазначеним підзаконним нормативно-правовим актом встановлено, що в холодну пору року температура в жилих приміщеннях установ виконання покарань підтримується на рівні не нижче плюс 18°C.

Як встановлено судом, Вінницькою окружною прокуратурою Вінницької області проведено перевірку за результатами звернення позивача щодо його утримання в Державній установі "Вінницька виправна колонія (№ 86)".

Відповідно частини 2 статті 26 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв`язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. У межах реалізації зазначеної функції прокурор має право залучати відповідних спеціалістів.

Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов`язковими і підлягають негайному виконанню (частина 4 статті 26 згадуваного вище Закону).

Саме на виконання вказаних норм прокурором Вінницької окружної прокуратури на адресу відповідача скеровано вказівку, якою у якій йдеться про те, що під час проведення перевірки в камері дисциплінарного ізолятора № 6, де утримується позивач, зафіксовано температуру повітря + 14°С.

Наведене, на переконання суду, безперечно свідчить про недотримання Державною установою "Вінницька виправна колонія (№ 86)" вимог пункту 1 розділу XXII Правил № 2823/5.

При цьому доводи відповідача, про те, що така температура в камері засудженого зумовлена закінченням опалювального сезону в місті Вінниці суд оцінює критично, адже завершення опалювального сезону не повинно впливати на дотримання адміністрацією виправної колонії згадуваних вище вимог Правил № 2823/5 та на права засудженого в частині дотримання належної температури в камерному приміщенні.

Більше того, відповідач не позбавлений можливості будь-якими іншими засобами підтримувати температуру у відповідних приміщеннях на рівні не нижче плюс 18°C, як того вимагають Правила № 2823/5.

Щодо незабезпечення камери дисциплінарного ізолятора, в якій утримується ОСОБА_1 , розеткою, то суд зважає на таке.

Розділом ІІ Правил № 2823/5 визначено правовий статус засуджених. Основні права та обов`язки засуджених в установах виконання покарань.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил № 2823/5 засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Пунктом 2 розділу ІІ Правил № 2823/5 передбачено, що засуджені мають право зокрема користуватися у приміщеннях для вживання їжі та зберігання продуктів харчування електричними чайниками потужністю не більше 2 КВт, мультиварками та мікрохвильовими пічками з розрахунку: три чайники - на відділення соціально-психологічної служби чи сектор відповідного рівня безпеки (один на камеру - у ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки), по дві мультиварки та мікрохвильові печі - на відділення соціально-психологічної служби чи сектор відповідного рівня безпеки (по одній на камеру - у ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки).

Отже, користуватися згадуваними вище приладами засуджений може у приміщеннях для вживання їжі та зберігання продуктів харчування, а не в камері, в якій утримується.

При цьому ані приписами Правил № 2823/5, ані вимогами Порядку забезпечення, обліку та експлуатації меблів, інвентарю і предметів господарчого призначення та норм їх забезпечення і експлуатації в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27 липня 2012 року № 1118/5, не передбачено забезпечення камери, в якій утримується засуджений, розеткою, що свідчить про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в цій частині.

Більше того, такими актами не передбачено і права засудженого на отримання другої ковдри, а тому доводи ОСОБА_1 про порушення адміністрацією виправної колонії в цій частині також є безпідставними.

Доводи позивача про те, що начальником Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)" заборонено йому готувати їжу у приміщеннях для вживання їжі та зберігання продуктів харчування, а також придбати холодильник для зберігання продуктів харчування не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, що свідчить про безпідставність таких. Також про таку заборону не йдеться і у вказівці Вінницької окружної прокуратури Вінницької області від 20 квітня 2023 року.

При цьому суд не надає правову оцінку іншим порушенням, виявленим прокуратурою під час проведення перевірки, оскільки у позовній заяві позивач не згадує про такі, а чітко вказує лише на ті, що, на його думку, порушують його права як засудженого (саме останнім суд і надавав правову оцінку).

Водночас відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, в ході судового розгляду знайшли підтвердження доводи позивача щодо недотримання відповідачем Правил № 2823/5 в частині непідтримання у холодну пору року температури в жилому приміщенні установи не нижче плюс 18°C.

Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)" щодо невиконання вказівки прокурора від 20 квітня 2023 року № 50/5952 вих-23 в частині підтримання температури в жилому приміщенні установи виконання покарань на рівні не нижче плюс 18°C та зобов`язання відповідача вжити заходів щодо виконання вказівки прокурора в цій частині.

Суд зауважує, що в позовній заяві, що надійшла до суду 17 липня 2023 року, позивач просив визнати протиправними дії відповідача, що порушили його права, та зобов`язати прийняти одне рішення, зазначене у пунктах 1-4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, не конкретизуючи яке саме.

З огляду на те, що порушення прав позивача підтвердилися лише в частині непідтримання відповідачем належного температурного режиму в камері, в якій на загальних підставах утримується засуджений ОСОБА_1 , тому позовні вимоги належить задовольнити частково (лише в цій частині).

З приводу вимоги щодо стягнення з відповідача матеріальної (майнової) та моральної шкоди в розмірі 10000 гривень, то суд враховує наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування майнової та моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин 1 - 4 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини 1 статі 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відтак законодавцем розмежовано особливості відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт 3 вказаної постанови).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті. Також не доведені й самі негативні зміни у його житті. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 10000 гривень та не підтверджено її документально.

Окрім того, позивачем не доведено заподіяння йому відповідачем і майнової шкоди.

За сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову в частині відшкодування майнової та моральної шкоди також відсутні.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи "Вінницька виправна колонія (№ 86)" щодо невиконання вказівки Вінницької окружної прокуратури Вінницької області від 20 квітня 2023 року № 50/5952 вих-23 в частині непідтримання температури в камері дисциплінарного ізолятора № 6, в якій утримується ОСОБА_1 , на рівні не нижче плюс 18°C.

Зобов`язати Державну установу "Вінницька виправна колонія (№ 86)" усунути порушення, що зазначене у вказівці Вінницької окружної прокуратури Вінницької області від 20 квітня 2023 року № 50/5952 вих-23, в частині непідтримання температури в камері дисциплінарного ізолятора № 6, в якій утримується ОСОБА_1 , на рівні не нижче плюс 18°C.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Державна установа "Вінницька виправна колонія (№ 86)" (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Привокзальна, буд. 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08562594)

Рішення суду в повному обсязі складено 29.02.2024

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович