Рішення

від 01.02.2024 по справі 160/29157/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 рокуСправа №160/29157/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» (вул. Артільна, буд. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49081, код ЄДРПОУ 20282472) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

Приватне спеціалізоване підприємство технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці, у якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.09.23 № UA110050/2023/000227/1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для здійснення митного оформлення товару Товариство подало до Дніпровської митниці митні декларації, в яких визначило митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до Митниці підтверджуючі документи, проте відповідач 14 вересня 2023 року прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA110050/2023/000227/1, відповідно до якого митна вартість товару визначена другорядним методом визначення митної вартості резервним за ст. 64 Митного кодексу України. З урахуванням обставин, викладених у позові, з посиланням на судову практику, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 22 листопада 2023 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

08 грудня 2023 року відповідач подав до суду відзив, у якому вказує, що митна вартість, визначенамитницеюза другорядним методом визначення митної вартості 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України та ґрунтується на вартості товарів, митна вартість яких вже визнана митними органами та розраховується на рівні:

- митна вартість товару №1 скоригована до рівня митної вартості товару співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження та відправлення - Китай, характеру угоди, обсягів ввезення (ваги та кількості) митне оформлення якого здійснено за МД товар №1- «несамохідні транспортні засоби, нові: тачки на колесах, у частково незібраному стані, для будівельних робіт...» за ЕМД від 05.07.2023 №11А205140/2023/053410 на рівні - 2,01 дол.США/кг.

У якості пояснень щодо зроблених коригувань посадовою особою митниці у графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що враховуючи відмінні фізичні характеристики товару, оформленого за ЕМД від 05.07.2023 № UA205140/2023/053410, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-111 (кілограм).

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 14.09.2023 №UA 110050/2023/000227/1.

19 грудня 2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому вказує, що Позивач придбав товару у виробника, в той час як імпортер ТОВ «ДЕЛЬТА ДЕЕРАНД» за митною декларацією № 23UA205140053410U0 придбав товару у посередника, що очевидно зумовлює торгову посередницьку надбавку та призводить до збільшення ціни товару та митної вартості.

Митницею не надано пояснень того, чому під час коригування митної вартості не була використана митна вартість товарів, придбаних у виробника.

Відмінності в умовах поставки FOB та СРТ зумовлюють відмінності у складових митної вартості, які не були враховані під час коригування митної вартості.

Так, під час митного оформлення товару за митною декларацією № 23UA205140053410U0 на умовах поставки СРТ UA Kyiv всі витрати з доставки товару до митного кордону України були покладені на бахрейнского продавця.

Таким чином, відповідач висловлює претензії до заявлених позивачем витрат на транспортування та не визнає їх, однак застосовує в якості джерела цінової інформації митну вартість товару, за доставку якого не сплачувалось жодної гривні імпортером.

Товар за митною декларацією № 23UA205140053410U0 був заявлений із ціною 1,5100 $/кг за резервним методом, на думку позивача, причини чого відповідачем не надані.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи про вартість транспортування товарів, які складені перевізниками без участі позивача, є підробленими або містять недостовірні відомості, внаслідок чого могла зменшитися база оподаткування та не підтверджується дійсна митна вартість.

19 грудня 2023 року позивач подав до суду клопотання про витребування у відповідача цінової інформації з бази даних митного органу про митні оформлення товарів за кодом УКТЗЕД 8716800000.

22 грудня 2023 року клопотання позивача задоволено, витребувано у відповідача цінову інформацію з бази даних митного органу про митні оформлення товарів за кодом УКТЗЕД 8716800000.

04 січня 2024 року позивач подав до суду пояснення, в яких зазначив, що під час провадження у іншій аналогічній адміністративній справі № 160/29159/23 щодо оскарження ПСПТЗ «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості тачок на виконання ухвали суду про витребування доказів відповідач надав витяги за період з 13.05.23 до 13.08.23 щодо митних оформлень товарів за кодом згідно із УКТЗЕД 8716800000. Надані витяги є доказами наявності в розпорядженні відповідача на момент прийняття оскаржуваного рішення відомостей про митні оформленні аналогічних (подібних) товарів із визнанням митної вартості менше від застосованої до товару позивача у 2, 0100 долари США/кг. Так, у витягу щодо 100 найдешевших митних оформлень відсутні митні оформлення товарів із митною вартістю 2, 0100 долари США/кг або більше, тобто в розпорядженні відповідача було 100 митних оформлень із митною вартістю нижче застосованої до товару позивача. Витяг щодо 100 найдешевших митних оформлень виконаний на 7 аркушах із зростанням митної вартості, при чому на перших 4 аркушах рівень митної вартості знаходиться в діапазоні від 1, 5100 долари США/кг до 1, 5204 долари США/кг. Вказана інформація підтверджує штучний перехід відповідачем до останнього резервного методу визначення митної вартості з метою штучного уникнення обов`язку із застосування приписів ч. 7 ст. 60 Митного кодексу України щодо обов`язку використати найменшу митну вартість з наявних по аналогічних товарах. В порушення приписів ч. 4 ст.57 Митного кодексу України відповідачем під час процедури консультації не була надана вищенаведена наявна виключно у нього інформація про митні оформлення аналогічних товарів.

09 січня 2024 року відповідач на виконання ухвали суду про витребування доказів подав до суду цінову інформацію з бази даних митного органу про митні оформлення товарів за кодом УКТЗЕД 8716800000.

23 січня 2024 року позивач подав до суду пояснення, в яких зазначив, що надані на виконання ухвали суду про витребування доказів витяги з бази митних оформлень є ще одними доказами наявності в розпорядженні відповідача на момент прийняття оскаржуваного рішення відомостей про митні оформленні аналогічних (подібних) товарів із визнанням митної вартості менше від застосованої до товару позивача у 2, 0100 долари США/кг, адже діапазон цін у витягу щодо 100 найдешевших митних оформлень починається з 1, 5100 долари США/кг.

Відповідно до п.3 ч.6ст.12 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно із ст. ст.257,262 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно із ч. 2ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

10 січня 2019 року між ПСПТЗ «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» (покупець за контрактом) та виробником «QINGDAO XINHUA RONGCHANG MANUFACTURE CO., LTD» (продавець та виробник за контрактом, Китай) було укладено контракт № 68 на поставку товарів.

08 вересня 2023 р для митного оформлення в режимі імпорту 1000 двоколісних тачок відповідачу подана митна декларація № 23UA110050003906U7 із заявленням митної вартості товарів на рівні 1, 7250 долари США/кг із зазначенням основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору). 14 вересня 2023 р відповідачем прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA110050/2023/000227/1, за яким митна вартість товару скоригована в сторону збільшення з 1, 7250 долари США/кг до 2, 0100 долари США/кг та у якому вказано про застосування другорядного методу визначення митної вартості резервного, а також зазначив в гр. 33, що позивач надав документи не дозволяють митному органу визнати заявлену митну вартість.

15 вересня 2023 року у зв`язку із незгодою із прийнятим рішенням порядку ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України подана нова митна декларація № 23UA110050004072U0, за якою товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 73687, 19 грн (23027, 25 грн мито, 50659, 94 грн ПДВ), відомості про що містяться в гр. 47 «Нарахування платежів» та гр. В «Подробиці розрахунків» відмовленої та оформленої митних декларацій.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзивах на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1ст. 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України.

Приписами статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 Митного кодексу України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу(частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина шоста статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно із частиною восьмою статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз положень частини третьої статті53, частин першої, другої та п`ятої статті54, статті58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, в ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів Дніпровська митниця зробила висновок про неможливість застосування методу за ціною договору, оскількидекларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а саме: не подано декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третійстатті 53 Митного кодексу України, та у цих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числове значення такої складової митної вартості товару, як витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за імпортований товар.

Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Позивач разом з декларацією було надано контракт, специфікація, інвойс, експортна митна декларація, банківські документи про оплату товару, документи на підтвердження вартості транспортування товару (рахунки перевізника та довідка перевізника).

Отже, всі необхідні документи, які передбачені умовами статті 53 Митного кодексу України, позивач під час митного оформлення товарунадав.

Митний орган не вказав на наявність виправлень, підробок, розбіжностей та відсутності всіх відомостей у наданих документах.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 року в адміністративній справі №803/667/17.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із п. 6.1 контракту, покупець зобов`язується здійснити передоплату у розмірі 100% вартості узгодженого обсягу товару у рахунках банківським переказом протягом 90 календарних днів з дати виставлення рахунку проти його копії.

Митним кодексомчи будь-яким іншим нормативноправовим документом не встановлено вимог до такого документу як Інвойс. Інвойс - у міжнародній комерційній практиці документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Посилання у Інвойсі на специфікацію або будь-який інший документ не є обов`язковим, крім того це є невиправданим, оскільки посилання саме наКонтракт є основоположною вимогою, що дає змогу ідентифікувати на підставі чого здійснюється митне оформлення товарів. На переконання суду наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів) не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.

Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 821/829/18 (адміністративне провадження №К/9901/5724/19), від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17 (адміністративне провадження №К/9901/48422/18).

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 Митного кодексу України.

Згідно із частиною 2статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Відповідачу надані квитанції SWIFT від 03.04.23 та 13.06.23, за якими експортеру було сплачено 23800, 00 долари США та 10200, 00 долари США відповідно та у яких вказано, що оплата здійснюється за контрактом від 10.01.19 № 68 та специфікацією від 29.03.2023 № RNG13/681. Відомості вказаних банківських квитанцій кореспондують із заявленими у митних деклараціях позивача. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтованих із належним посиланням на законодавство України з питань митної справи зауважень щодо вказаного банківського платежу та сумніву у дійсності та реальності грошового переказу.

Стосовно зауважень відповідача до заявлених позивачем витрат на транспортування товарів до митного кордону України суд зазначає про таке.

Відповідач відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України в незмінному вигляді надані отримані від перевізника ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ КАРГО СЕРВІС ЕЙЧ.ДІ» (ІКЮО 32900867) документи (рахунки та довідка) із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару позивача в розмірі 150808, 91 грн, відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Зауваження до документів перевізника, до складання яких позивач не має відношення та впливу на яке не має, суперечить призначенню процедури митного контролю, адже митний орган не наділений законодавцем повноваженнями визнання складових господарської діяльності перевізників необ`єктивними, адже перевізники самостійно приймають рішення про механізм ціноутворення власних послуг, а їх клієнти тільки оплачують такі послуги. Під час провадження у справі відповідачем не надано суду доказів того, що вказані документи, які складені перевізниками без участі позивача, є підробленими або містять недостовірні відомості, внаслідок чого могла зменшитися база оподаткування та не підтверджувалась дійсна митна вартість.

Усі посилання митного органу на неможливість визнання митної вартості товарів за першим методом (за договором) не підтверджені матеріалами справи.

Дослідивши подані позивачем до митної декларації і на вимогу відповідача документи, виходячи зі змісту частини 2 статті 53 Митного Кодексу України, суд вважає їх достатніми для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Приписами частини 6статті 55 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За умовами частини 1, частини 2статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16, в якій зазначено, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення .

Таким чином, суд, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, зробив висновок про підтвердження заявленої митної вартості товарів за основним методом (за ціною договору), недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом, наявності встановлених частиною 1 і частиною 2статті 58 Митного кодексу України.

Відповідач не навів обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає, що оскаржувані рішення митного органу є необґрунтованим, висновки відповідача базуються на припущеннях, без об`єктивної та перевіреної інформації, тому позов Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує положення частини 1статті 139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684, 00 грн.

Керуючись ст. статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» (вул. Артільна, буд. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49081, код ЄДРПОУ 20282472) до Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.09.23 № UA110050/2023/000227/1.

Стягнути на користь Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» (вул. Артільна, буд. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49081, код ЄДРПОУ 20282472) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду у розмірі 2 684, 00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 29.02.2024 року.

Суддя С.В. Ніколайчук