Постанова

від 29.08.2024 по справі 160/29157/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 серпня 2024 року м. Дніпросправа № 160/29157/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року (суддя Ніколайчук С.В., повний текст рішення складено 29.02.2024) в адміністративній справі

за позовом Приватного спеціалізованого підприємства технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне спеціалізоване підприємство технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110050/2023/000227/1 від 14.09.2023.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що між Приватним спеціалізованим підприємством технічного забезпечення «ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР», Україна (Покупець) та компанією QINGDAO XINHUA RONGCHANG MANUFACTURE CO., LTD, Tieshan industry park, r. Qingdao, Китай (Продавець) укладено Контракт від 10.01.2019 № 68, за у мовами якого продавець продає, а покупець купує «товар» ціна, асортимент, кількість, загальна вартість, пакування, країна походження, умови поставки визначаються в додатках (специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного Контракту. Ціна товару та умови поставки відповідно до Інкотермс-2010 зазначаються в додатках (специфікаціях). Вартість тари, пакування, маркування товару включається в ціну товару.

В адресу позивача було оформлено поставку партії товару «несамохідні транспортні засоби: двоколісні тачки зі зварним кузовом, металеві, для перевезення будівельних матеріалів, з двома ручками, артикул згідно каталогу продавця WB2516 - 1000 шт., в розібраному стані для зручності транспортування, торгова марка longi, країна виробництва Китай», на умовах FOB CN QINGDAO, відповідно до Специфікації від 29.03.23 № RNG13/68 на загальну суму 34 000,00 дол. США.

З метою митного оформлення поставленої партії товару позивачем було подано 08.09.2023 до Дніпровської митниці ЕМД № 23UA110050003906U7.

Митна вартість імпортованого товару заявлена декларантом за ціною Контракту.

Разом з митною декларацією позивачем для митного оформлення товару було надано: зовнішньоекономічний контракт від 10.01.19 № 68; специфікацію від 29.03.23 № RNG13/68; рахунок (інвойс) від 07.06.23 № P23BT0429; квитанцію SWIFT від 03.04.23; квитанцію SWIFT від 13.06.23; рахунок перевізника від 24.07.23 № 436; рахунок перевізника від 10.08.23 № 483; довідку перевізника від 28.08.23 № 2808/2; митну декларацію країни відправлення від 08.06.23 № 425820230000542047.

Під час митного контролю митний орган дійшов висновку, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару. Запропоновано декларанту надати додаткові документи, які підтверджують складові митної вартості товару.

Листом від 14.09.2023 за вих. № 3 позивач повідомив, що будь-які інші документи в ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД від 08.09.2023 № UA110050/2023/003906, надаватись не будуть.

Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 14.09.2023 № UA110050/2023/000227/1 за резервним методом та випущено товар у вільний обіг.

Позивач не погоджується з таким рішенням. Вважає, що відповідачем не доведено розбіжність в числових значеннях вартості товару, декларантом під час митного оформлення надані всі належні документи, які дають можливість встановити обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною Контракту, також зазначає, що митним органом, за наявності інформації щодо митного оформлення ідентичного товару, неправомірно застосовано резервний метод для визначення митної вартості товару.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України та пунктом 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» № 599 від 24.05.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та(або) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неподання декларантом інших запитуваних митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Митний орган зауважив, що відповідно до специфікації RNG13/68 від 29.03.2023 та інвойсу від 07.06.2023 № P23BT0429, сума поставки товару становить 34 000,00 дол. США. Відповідно до п. 4.2 Контракту в ціну товару включена вартість пакування та маркування. Наданий до митного оформлення рахунок (інвойс) від 07.06.2023 № P23BT0429 не містить інформації стосовно вартості включення вказаних витрат до ціни товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Митним кодексом України чи будь-яким іншим нормативно-правовим документом не встановлено вимог до такого документу, як Інвойс. Відтак, є незрозумілим та необґрунтованим зауваження митного органу щодо не відображення в інвойсі включених витрат на пакування та маркування до ціни товару.

В даному випадку відповідач мав керуватися умовами Контракту, яким прямо передбачено, що вартість тари, пакування, маркування товару включається в ціну товару, а тому зазначена в інвойсі ціна партії товару є такою, що включає наведені складові.

Також митний органу звернув увагу, що з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової митної вартості товару декларантом надано договір на транспортно-експедиторське перевезення експортно-імпортних та транзитних платежів від 05.01.2015 № 205015-2, рахунки на оплату транспортних витрат на перевезення товару від порту FOB - QINGDAO, China до митного кордону України, пункту пропуску «Пшемисль Мостиська» від 24.07.2023 № 436 та від 10.08.2023 № 483, заявку на перевезення № 7 від 28.08.2023.

У наданому рахунку про надання послуг перевезення № 483 від 10.08.2023 зазначено: «навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України, в порту призначення Гданськ, Польща -15 881,74 грн», «локальні витрати в порту призначення Гданськ, Польща: збір за безпеку, документальний збір 2 585,40 грн», «оформлення Т-1 3 693,43 грн», «організація міжнародної доставки вантажу залізничним транспортом 84 948,86 грн».

У рахунку від 24.07.2023 № 436 зазначено: «морський фрахт за межами митної території України Циндао Китай Гданьск Польща 40 591,15 грн», «експедиторська винагорода за організацію морського фрахту за територією України Циндао Китай Гданьск Польща 3 108,33 грн».

Загальна сума транспортних витрат відповідно до названих рахунків, заявлених позивачем в ЕМД, складає 150 808,91 грн, тобто, транспортна складова митної вартості товару на 9 032,44 грн. (247 дол. США по курсу НБУ) менша, ніж зазначено в заявці на перевезення № 7 від 28.08.2023.

З приводу таких зауважень суд першої інстанції вказав, що позивач не має відношення та впливу на складання документів перевізника, більш того, таке зауваження суперечить призначенню процедури митного контролю, адже митний орган не наділений законодавцем повноваженнями визнання складових господарської діяльності перевізників необ`єктивними, адже перевізники самостійно приймають рішення про механізм ціноутворення власних послуг, а їх клієнти тільки оплачують такі послуги. Під час провадження у справі відповідачем не надано суду доказів того, що вказані документи, які складені перевізниками без участі позивача, є підробленими або містять недостовірні відомості, внаслідок чого могла зменшитися база оподаткування та не підтверджувалась дійсна митна вартість.

Натомість, суд апеляційної вважає такі висновки суду першої інстанції невірними та такими, що не ґрунтуються на нормах митного законодавства.

Так, Митним кодексом України прямо встановлено, що витрати на перевезення є однією зі складових митної вартості товару, а тому саме декларантом, яким у спірних правовідносинах виступає позивач, має довести повноту та обґрунтованість таких складових.

В свою чергу, позивач не надав належні та допустимі докази, які спростовують встановлені митним органом числові розбіжності в цій складовій частині митної вартості товару.

Також суд апеляційної інстанції вважає слушними та обґрунтованими зауваження відповідача, що в коносаменті від 10.06.2023 № UTRUST23060285, в інвойсі від 07.06.2023 № P23BT0429, гр. 20 ЕМД зазначено порт відправлення QINGDAO (Китай) - порт призначення Гданськ (Польща). Водночас, у зазначеної декларантом під кодом « 0720» в гр. 44 ЕМД ж/д накладній від 28.08.2023 № 31500542 міститься інформація у гр. 2 накладної СГМС про перевантаження та відправку контейнеру з товаром із ж/д станції Гливице (Польща). Натомість, декларантом не надавався рахунок та не включена транспортна складова (НРР) від порту Гданськ до ж/д станції Гливице, Польща (відстань 547 км).

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що позивачем, у порушення вимог ст. 335 Митного кодексу України, ані до митного оформлення, ані до суду не надано транспортного документу щодо переміщення товару від порту Гданськ до ж/д станції Гливице, Польща.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідно до відомостей декларації країни відправлення від 10.06.2023 № 425820230000542047, в графі «транспортні документи», та в коносаменті від 10.06.2023 № UTRUST23060285, міститься посилання на коносамент № 273027420, який декларантом не подано до митного органу.

Тобто, декларантом не подано всі належні документи, які підтверджують транспортну складову митної вартості товару.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що митним органом не доведено обґрунтованість та правильність методу визначення митної вартості товарів.

Так, в розпорядженні позивача наявна інформація щодо митного оформлення товарів за кодом УКТЗЕД 8716800000. Лист-відповідь від 13.11.23 № 15/15-02-03/8.19/5328 митного органу з цього питання міститься в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції встановив, що отримана позивачем інформація доводить, що митний орган на момент прийняття оскаржуваного рішення володів відомостями щодо митного оформлення ідентичних товарів за кодом УКТ ЗЕД 8716800000, виготовлених в Китаї.

Також колегія суддів звертає увагу, що на виконання ухвали суду першої інстанції митним органом надані витяги щодо митного оформлення товарів за кодом УКТЗЕД 8716800000 за період з 13.05.2023 до 13.08.2023.

Натомість, апелянт не спростував належними та допустимими доказами неможливість визначення митної вартості за другим методом, та, відповідно, обґрунтованість та правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару, поданого для митного оформлення позивачем.

Відтак, оскаржуване рішення не може вважатися обґрунтованим та правомірним, а тому підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції в окремій частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає зміні щодо мотивів його прийняття.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року в адміністративній справі № 160/29157/23 змінити щодо мотивів його прийняття.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 29 серпня 2024 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 29 серпня 2024 року.

Головуючий - суддяО.В. Головко

суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров