ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕ
РІШЕННЯ СУДУ
28 лютого 2024 рокусправа № 380/23862/23 місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про стягнення судових витрат у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО ТРЕЙДИНГ" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови
в с т а н о в и в:
у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО ТРЕЙДИНГ" код ЄДРПОУ 42402050, місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, м.Пустомити, пров. Тихий-1, буд.11, кв.21 до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1 про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 05.02.2024 позов задовольнив повністю, а саме:
- визнав протиправними та скасував рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2023/400047/2 від 01.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000326;
- визнав протиправними та скасував рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2023/400051/2 від 01.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000332;
- визнав протиправними та скасував рішення Львівської митниці про коригування митної вартості № UA209000/2023/400053/2 від 02.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000338.
06.02.2024 представник позивача подав до суду заяву про стягнення судових витрат, у якій просить:
- стягнути з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч)грн 00 коп.;
- стягнути з Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» витрати на здійснення перекладу та засвідчення документів у розмірі 3595 (три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять)грн 00 коп.
Заява обґрунтована тим, що між позивачем та адвокатським бюро "АННИ КРАМАР" укладено договір про надання правової допомоги від 20.06.2023. На виконання вимог вказаного договору позивачу надано професійну правничу допомогу на загальну суму 15000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. Вказана сума включає в себе: вивчення документів клієнта, проведення аналізу норм та положень законодавства та надання консультації клієнту (2500,00 грн), складання адміністративного позову з додатками (7500,00грн), складання відповіді на відзив (3000,00 грн).
Окрім цього, 16.10.2023 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду позивача зобов`язано надати суду належним чином засвідчений переклад на українську мову, долучених до позовної заяви документів, складених іноземною мовою. У зв`язку з чим, позивач поніс витрати на здійснення перекладу та засвідчення документів. у розмірі 3595 (три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять)грн 00 коп., що підтверджується рахунком-фактурою №311/10/23 від 19.10.2023, платіжною інструкцією № 1112 від 19.10.2023 та актом виконаних робіт (наданих послуг) від 19.10.2023.
09.02.2024 до суду від представника відповідача надійшли заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких просить зменшити такі витрати. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що такі витрати є завищеними та неспівмірними зі складністю справи. Представник відповідача також зазначає, що адміністративна справа є типовою і щодо такої категорії справ існує безліч правових висновків Верховного Суду. Просить суд звернути увагу на те, що така послуга як юридичний аналіз документів є складовою частиною послуги з підготовки позовної заяви та штучно виділена для збільшення розміру вартості правової допомоги.
Щодо підготовки позову та його подання до суду, відповідач вважає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи. Написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи для такого високого розміру гонорару. Предмет спору у такій категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими.
Також відповідач вважає, що у відповіді на відзив Львівської митниці представник позивача виклав ту саму позицію, що і в позовній заяві. Окрім того, підготовка відповіді на відзив не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача; а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.
Додатково відповідач зазначає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (частина п`ята статі 137 КАС України). Разом з тим, частиною другою статті 71 КАС України визначено, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.
Тобто, залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду. В ході судового розгляду справи питання щодо залучення перекладача суд не вирішував. Таким чином, витрати на переклад документів без залучення перекладача судом не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи, а відтак і не підлягають розподілу.
Вирішуючи заяву про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.
Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У рішенні від 05.02.2024 суд не вирішував питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та витрат на здійснення перекладу та засвідчення документів, в позовній заяві представником позивача зазначено, що заяву із розрахунком та доказами здійснених витрат на правничу допомогу буде подано до суду у відповідності до частини четвертої статті 134 та частини сьомої статті 139 КАС України, що згідно із зазначеним положенням є підставою для ухвалення додаткового рішення суду.
Стаття 132 КАС України визначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.
Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Суд встановив, що правова допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги від 20.06.2023.
Згідно з Додатковою угодою до Договору про надання правової допомоги № б/н від 20.06.2023р. на виконання вимог вказаного договору адвокатське об`єднання надало позивачу такі види правничої допомоги:
- вивчення документів клієнта, проведення аналізу норм та положень законодавства та надання консультації клієнту (2500,00 грн);
- складання адміністративного позову з додатками (7500,00 грн);
- складання відповіді на відзив (3000,00 грн).
Загальна вартість робіт за договором становить 15000,00 грн. Факт оплати наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією № 1309 від 05.12.2023.
Суд повторно зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на послуги, надані згідно з вказаним переліком на загальну суму 15000,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними, оскільки справа за своїм характером не є складною, не потребує значного часу на виконання відповідних робіт (надання послуг) та не є співмірною із обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивач помилково визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000грн, оскільки вартість такої допомоги, якщо додати надані види правничої допомоги становить 13000грн (2500грн+7500грн+3000грн).
Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн та стягнути такі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо витрат на здійснення перекладу документів, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані, зокрема, із залученням перекладачів.
Відповідач заперечує щодо відшкодування таких витрат, оскільки вважає, що перекладач до розгляду справи не залучався.
Суд у цьому контексті зауважує, що згадані положення статті 132 КАС України не конкретизують та не містять вичерпного переліку форм, у яких перекладач може залучатись у процесі розгляду справи.
Суд акцентує увагу на тому, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що унеможливлює залучення перекладача у порядку статті 71 КАС України, на яку посилається представник відповідача.
Суд також звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина друга згаданої статті визначає, що такі дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Частина перша статті 90 КАС України визначає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, відсутність перекладу документів на державну мову, якою провадиться судочинство, виключає можливість дослідження їх як доказів, надання їм оцінки, що у свою чергу впливає на законність та обґрунтованість прийняття рішення у справі. Суд, приймаючи рішення у справі, досліджував документи, складені іноземною мовою, та надавав їм оцінку як доказам у відповідності до правил доказування.
З огляду на такі міркування, суд висновує про відсутність перешкод для віднесення витрат на здійснення перекладу документів, до витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Суд встановив, що позивач здійснив витрати на здійснення перекладу та засвідчення документів у розмірі 3595,00грн, що підтверджується рахунком-фактурою №311/10/23 від 19.10.2023, платіжною інструкцією №1112 від 19.10.2023 та актом виконаних робіт (наданих послуг) від 19.10.2023.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 3595,00грн.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 242, 243, 244, 252 КАС України, суд
в и р і ш и в:
заяву представника позивача про стягнення судових витрат задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО ТРЕЙДИНГ" код ЄДРПОУ 42402050, місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, м.Пустомити, пров. Тихий-1, буд.11, кв.21 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі)грн 00коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕО ТРЕЙДИНГ" код ЄДРПОУ 42402050, місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н, м.Пустомити, пров. Тихий-1, буд.11, кв.21 витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 3595 (три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять)грн 00коп.
У задоволенні решти заяви представника позивача відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 28.02.2024 |
Оприлюднено | 04.03.2024 |
Номер документу | 117376986 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Обрізко Ігор Михайлович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гулик Андрій Григорович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Гулик Андрій Григорович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні