Постанова

від 21.11.2024 по справі 380/23862/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/23862/23 пров. № А/857/7000/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження від 28 лютого 2023 року, прийняте суддею Гуликом А.Г. у місті Львові, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДИНГ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДИНГ» (далі позивач, ТОВ) звернулося з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митниця), у якому просить: визнати протиправними та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості № UA209000/2023/400047/2 від 01.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000326; визнати протиправними та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості № UA209000/2023/400051/2 від 01.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000332; визнати протиправними та скасувати рішення митниці про коригування митної вартості № UA209000/2023/400053/2 від 02.05.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000338.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2023 у справі №380/23862/23 позовну заяву задоволено.

На адресу суду першої інстанції від представника позивача надійшла заява про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн. та стягнення витрат на здійснення перекладу документів в розмірі 3595,00 грн.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 заяву представника задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 3595,00 грн. У задоволенні решти заяви представника позивача відмовлено.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції, митниця подала апеляційну скаргу. Зазначає, що дана справа є справою незначної складності. Вважає, що стягнута з відповідача сума витрат на правничу допомогу є явно завищеною.

Просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове, якими відмовити у задоволенні заяви.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Суд першої інстанції з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат, критеріїв розумності, фактичних обставин справи задовольнив вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн, із заявлених 15000,00 грн.

Згідно частини сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правова допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги від 20.06.2023 та згідно з Додатковою угодою до Договору про надання правової допомоги № б/н від 20.06.2023 на виконання вимог вказаного договору адвокатське об`єднання надало позивачу такі види правничої допомоги: вивчення документів клієнта, проведення аналізу норм та положень законодавства та надання консультації клієнту (2500,00 грн); складання адміністративного позову з додатками (7500,00 грн); складання відповіді на відзив (3000,00 грн).

Загальна вартість робіт за договором становить 15000,00 грн.

Факт оплати наданих послуг підтверджується платіжною інструкцією № 1309 від 05.12.2023.

Необхідно зазначити, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд першої інстанції врахував критерії, визначені частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, врахував складність справи, та дійшов висновку що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3000,00 грн.

При цьому суд зауважує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає що такі зроблені з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат.

Суд зауважує, що предмет спору не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Окрім цього, містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.

Позивачем до матеріалів справи було долучено невелику кількість первинних документів.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції прийняте з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат.

Крім того, апеляційний суд вважає за доречне врахувати правову позицію, викладену Європейським судом з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (рішення від 23 січня 2014, заява № 19336/04, п. 269), де оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, Суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) Європейський суд з прав людини вказував, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Окрім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Частиною першою статті 15 КАС України передбачено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Згідно частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частина друга згаданої статті визначає, що такі дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відсутність перекладу документів на державну мову, якою провадиться судочинство, виключає можливість дослідження їх як доказів, надання їм оцінки, що у свою чергу впливає на законність та обґрунтованість прийняття рішення у справі.

Суд, приймаючи рішення у справі, досліджував документи, складені іноземною мовою, та надавав їм оцінку як доказам у відповідності до правил доказування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач здійснив витрати на здійснення перекладу та засвідчення документів у розмірі 3595,00грн, що підтверджується рахунком-фактурою №311/10/23 від 19.10.2023, платіжною інструкцією №1112 від 19.10.2023 та актом виконаних робіт (наданих послуг) від 19.10.2023.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на здійснення перекладу документів у розмірі 3595,00 грн.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції є законним і при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни додаткового рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 380/23862/23/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар