Постанова

від 29.02.2024 по справі 201/9603/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 201/9603/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2023 року (суддя Наумова О.С., м. Дніпро, повний текст рішення складено 20.10.2023 року) в справі №201/9603/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

18.08.2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі по тексту відповідач ГУ ДПС), в якому просила скасувати від 08.08.2023 року про накладення адміністративного стягнення № 1057 по справі про адміністративне правопорушення акт фактичної перевірки від 04.07.2023 року № 2468/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 , якою її було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-15 КУпАП; закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2023 року позовні вимоги задоволено, постанову №1057 про накладення адміністративного стягнення від 08.08.2023 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 163-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. скасовано; закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності заст. 163-15 КУпАП.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апеляційну скаргу подало Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом вказувалось, що судом першої інстанції адміністративний позов фактично не розглядався, обставини та факти, викладені, не розглядалися та не надано юридичної оцінки. Апелянт вказував, що в матеріалах справи наявні докази щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме вона як директор ТОВ «Торг Інвест» вчинила правопорушення порядку проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), 27.06.2023 року о 14 год. 50 хв. на ринку «Калинівський», розташованому за адресою м. Дніпро, вул. Калинова, 14, відбулось проведення діяльності у сфері продажу товарів (громадського харчування, послуг) з використанням РРО без застосування спеціальних платіжних засобів (платіжних терміналів) для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги), чим порушено постанову Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», відповідальність за що передбачена ст. 163-15 КУпАП. Складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому конкретно зазначено дату, час та місце скоєння правопорушення; « 27.06.2023 року об 14 год. 50 хв., ринок «Калинівський», розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 14». Як вбачається із змісту ст. 163-15 КУпАП, вона встановлює відповідальність за незабезпечення продавцем можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, а не за відмову конкретному покупцю провести розрахунок за допомогою таких платіжних засобів, як вважає суд першої інстанції. Під забезпеченням можливостей розуміється організація місця продажу товарів (надання послуг) таким чином, щоб на ньому мався в наявності пристрій для приймання електронних платіжних засобів. Апелянт вказував, що відсутність пристрою РРО зафіксована податковим органом в день, коли підприємством фактично здійснювались розрахункові операції під час продажу товарів, зазначений факт підтверджується, зокрема, описом наявної готівки на місці проведення розрахунків, який є додатком до акту фактичної перевірки від 27.06.2023 року. Актом зафіксовано суму отриманої підприємством в результаті торгівлі (надання послуг) готівки за день на момент перевірки - 315,00 грн. Факт проведення підприємством 27.06.2023 року розрахункових операцій підтверджується витягами з Інформаційної системи «Податковий блок» щодо проведених суб`єктом господарювання розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій. Підприємство «Торг Інвест» проводило господарську діяльність з продажу товарів (надання послуг) населенню, проте, не забезпечило можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Факт відсутності відповідного електронного пристрою (терміналу) підтвердила сама позивачка шляхом написання пояснень в протоколі, в зазначеному протоколі факт відсутності електронного платіжного засобу позивачка пояснила тим, що «не було необхідності в терміналі». Апелянт вказував, що ОСОБА_1 не забезпечила можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, зазначеними діями вона порушила п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», відповідно до якого торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно: з 1 січня 2023 р. - торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб (крім торговців, зазначених у підпункті 4 цього пункту). Дії (бездіяльність) ОСОБА_1 підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-15 КУпАП. Апелянт звертає увагу на звернення громадянки ОСОБА_2 з якого вбачається, що незабезпечення ОСОБА_1 здійснення розрахунків за допомогою електронних платіжних пристроїв носить систематичний характер та порушує права покупців, чим викликає їх обурення. Контролюючим органом враховано, що позивачка раніше не притягалася до адміністративної відповідальності і застосовано до неї мінімально можливу санкцію, передбачену ч. 1 ст. 163-15 КУпАП. Апелянт вказував, що ст. 283 КУпАП вимагає «зазначення в постанові нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення», а не конкретної норми такого нормативного акту.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що визначене у ст. 163-15 КУпАП правопорушення, яке інкриміноване позивачці, передбачає вчинення дії у формі відмови покупцю в прийнятті спеціального (електронного) платіжного засобу, що свідчитиме про не забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Для кваліфікації діяння за ст. 163-15 КУпАП встановлення особи, якій не забезпечено можливості проведення розрахунків за товари з використанням електронних платіжних засобів є обов`язковим, оскільки у разі відсутності такої особи відповідно відсутня подія та склад адміністративного правопорушення. Диспозиція статті визначає відповідальність за не виконання обов`язку з прийняття спеціальних платіжних засобів згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2022 року № 894, який проявляється у формі відмови покупцю в прийнятті відповідного спеціального (електронного) платіжного засобу, внаслідок чого такий суб`єкт господарювання може бути притягнений до відповідальності за ч.1 ст.163-15 КУпАП. Суд першої інстанції вказував, що недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів в частині використання терміналу, зокрема, відмова у прийнятті спеціального (електронного) платіжного засобу, яка мала наслідком здійснення розрахунку без застосування терміналу, є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення не має триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку. Згідно з п. 1 постанови КМУ «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» №894 від 29.07.2022 року, з 01.01.2023 торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно. Згідно п. 28 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції вказував, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до загального визначення адміністративного правопорушення у статті 9 КУпАП, обов`язковою ознакою складу правопорушення, у тому числі, передбаченихст.163-15 КУпАП, є вчинення особою певної дії або її бездіяльність, які згідност.256 КУпАП мають бути конкретно визначені у протоколі. Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення, чого відповідачем ГУ ДПС у Дніпропетровській області виконано не було. Суд першої інстанції вказував, що у протоколі про адміністративне правопорушення № 889 від 03.07.2023 року, і в оскаржуваній постанові № 1057 від 08.08.2023 року відповідачем не викладено суть правопорушення вчиненого ОСОБА_1 , оскільки не вказано які саме протиправні дії були нею вчинені, що не узгоджується з положеннями ст. ст. 256, 283 КУпАП. Відповідач обмежився лише посиланням на постанову, КМУ «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» №894 від 29.07.2022 року, не вказавши її норму (пункт), та не зазначив Закон, який порушено, тобто взагалі не конкретизував дій, які вчинила особа, що притягується до адміністративної відповідальності.

Встановлено, що наказом «Про проведення фактичної перевірки» № 3040-п від 26.06.2023 року призначено фактичну перевірку ТОВ «Торг Інвест» за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 14.

27.06.2023 року фахівцями Головного управління ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Торг Інвест» за адресою: ринок «Калинівський» у м. Дніпро, вул. Калинова, 14, за результатами якої складено акт перевірки від 04.07.2023року № 2468/04/36/01/08/РРО/23934490, яким встановлені порушення: проведення розрахункової операції без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідного розрахункового документу встановленої форми на загальну суму 315,00 грн , що підтверджується даними денного звіту РРО (Х-звіту) та опису готівкових коштів, які знаходились на місці проведення розрахунків; проведення діяльності у сфері продажу товарів (громадського харчування, послуг) з РРО без застосування спеціальних платіжних засобів (платіжних терміналів) для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги), чим порушено постанову Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».

Встановлено, що 03.07.2023 року головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області Барбашовим О.В. складено протокол № 889, яким зафіксовано, що посадова особа ОСОБА_1 , директор ТОВ «Торг Інвест» вчинила правопорушення порядку проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а саме 27.06.2023 о 14 год. 50 хв., ринок «Калинівський», розташованому за адресою м. Дніпро, вул. Калинова, 14, встановлено проведення діяльності у сфері продажу товарів (громадського харчування, послуг) з використанням РРО без застосування спеціальних платіжних засобів (платіжних терміналів) для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги), чим порушено Постанову Кабінету Міністрів України від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних за стосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 163-15 КУпАП. У протколі здійснено відмітку про отримання ОСОБА_1 його копії. У протоколі вказано, що свідки відсутні, поняті відсутні.

ОСОБА_1 у протоколі щодо виявленого порушення пояснила що «не було необхідності в терміналі».

Суд зазначає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області під час виявлення адміністративного правопорушення не здійснювало фіксування порушення за допомогою фото чи відео засобів, не брались пояснення свідків.

Встановлено, що 08.08.2023 в.о. начальника ГУ ДПС у Дніпропетровській області винесена постанова № 1057 про накладення адміністративного стягнення, на підставі протоколу від 07.07.2023 року № 889 та акту фактичної перевірки від 04.07.2023 року № 2468/04/36/01/08/РРО/ НОМЕР_1 , за проведення діяльності у сфері проваджу товарів (громадського харчування, послуг) з використанням РРО без застосування спеціальних платіжних засобів (платіжних терміналів) для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги), чим порушено вимоги Постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торгівці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)», у межах ч. 1 ст. 163-15 КУпАП ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 1700,00 грн.

Варто вказати, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області не надає протокол від 07.07.2023 року № 889 про який йдеться мова у постанові від 08.08.2023 року № 1057.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти); застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Згідно статті 8 вищевказаного Закону, форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України.

Згідно ч. 28 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв. У разі надання можливості здійснювати безготівкові розрахунки за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів, що використовуються в платіжних системах, торговці зобов`язані забезпечувати можливість здійснення таких розрахунків з використанням електронних платіжних засобів не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, створена резидентом України.

Згідно з п. 1 постанови КМУ «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» №894 від 29.07.2022 року, з установлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно: 01.01.2023 торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.

Згідно п. 4 вищевказаної постанови, установлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно: з 1 січня 2026 р. - торговці - фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої групи, торговці, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.

Таким чином, передбачено, що саме торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення понад 25 тис. осіб повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари. Передбачено виключення до 01.01.2026 року, дозволяється здійснювати торгівлю з не забезпеченням можливості здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані товари у разі здійснення торгівлі з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власноручно вирощеної або відгодованої продукції.

Згідно п. 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор.

Встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснено фактичну перевірку ТОВ «Торг Інвест» на ринку «Калинівський» за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, 14.

Відповідно ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23). Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, колегія суддів зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.

Обов`язок доказування покладається на суб`єкта, який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення.

У разі сумнівів щодо вчинення особою адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення не накладається. Обставини притягнення особи до адміністративної відповідальності трактуються на користь особи. Адже для визнання особи винною у вчинені адміністративного правопорушення обов`язково необхідно встановити, що дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вчинені умисно, має місце протиправна дія та наявна вина у діях. Головним управлінням не доведено, що порушення допущені директором ТОВ «Торг Інвест» вчинені умисно.

Більше того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, адже відсутні пояснення свідків, відсутні будь-які зафіксовані докази технічними засобами.

Факт визнання особи винною працівником контролюючого не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Акт фактичної перевірки, протокол не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Подібної позиції щодо неприйняття рапорту поліції як доказу вини особи у вичненні адмністративного правопорушення дотримуєтьсмя Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.05.2020 року у справі № 524/5741/16-а.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП та п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Основним джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, оскільки саме він є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Не вбачається з яких джерел встановлено, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «Торг Інвест», що саме вона як посадова особа юридичної особи має нести відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що адміністративна справа, стосовно скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності події адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналізуючи вищевказані обставини справи та законодавство, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статтями 286, 315, 316 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.10.2023 року в справі №201/9603/23 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова