Постанова

від 29.02.2024 по справі 460/16329/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/16329/23 пров. № А/857/22439/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів:Кузьмича С.М., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №460/16329/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Недашківська К.М., місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту 23.10.2023),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового забезпечення (додаткової винагороди) з розрахунку 100000 грн за період з 27.07.2022 по 17.03.2023, також грошового забезпечення (додаткової винагороди) у розмірі 30000 грн за період з 18.03.2023 по 15.06.2023; зобов`язати відповідача виплатити грошове забезпечення (додаткову винагороду) з розрахунку 100000 грн за період з 27.07.2022 по 17.03.2023, також грошове забезпечення (додаткову винагороду) у розмірі 30000 грн за період з 18.03.2023 по 15.06.2023, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27 липня 2022 року під час виконання бойового завдання отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин лівого стегна з вогнепальним переломом медіального виростку лівої стегнової кістки. З 06.04.2023 позивачу встановлено третю групу інвалідності. Позивач з 27.07.2022 по 17.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках за станом здоров`я. Однак, в порушення постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» йому за цей період не виплачено додаткову винагороду з розрахунку 100 000 грн. Крім того, додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн не виплачена за період з 18.03.2023 по 15.06.2023. Просив позов задовольнити повністю.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період із 09.08.2022 по 17.03.2023 та у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 18.03.2023 по 14.06.2023. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період із 09.08.2022 по 17.03.2023 та у розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 18.03.2023 по 14.06.2023, з врахуванням здійснених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прав та інтересів апелянта, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому має бути скасоване в повному обсязі.

Щодо донарахування додаткової винагороди позивачу за період відпусток для лікування за період з 09.08.2022 по 25.01.2023 апелянт зазначив, підставою для виплати додаткової винагороди є саме перебування військовослужбовця у відпустці для лікування після тяжкого поранення отриманого під час захисту Вітчизни, що підтверджено відповідною довідкою ВЛК, в якій має бути вказано, що: 1. поранення отримане під час захисту Батьківщини. 2. ступень важкості поранення важкий, проте у наданих позивачем довідках від 15.08.2022 №2383 та від 16.09.2022 №3271 не вказано, що поранення/травма ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини як того вимагає п.21.5. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, що виключає можливість виплати додаткової винагороди в розрахунку 100 000 грн за час перебування у відпустці за станом здоров`я (в яких позивач не був), крім того зазначає, що позивач встановленим порядком у відпустку для лікування після отриманого поранення на підставі наданих ним суду довідок ВЛК не вибував, з відповідним рапортом до відповідача не звертався, належних та допустимих доказів вибуття у відповідні відпустки за період з 09.08.2022 по 26.01.2023 суду не надав.

Щодо виплати додаткової винагороди в розрахунку 30 000 грн за період з 18.03.2023 по 15.06.2023 апелянт вказав, що позивач у зв`язку з отриманим пораненням, був виведений в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 01.08.2022 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2022 №45-РС та по день переведення до іншої військової частини постійно перебував у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), у районах виконання бойових завдань з 01.08.2022 по день переведення до іншої військової частини не перебував.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що відповідно до змісту п. 1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 підставою для нарахування та виплати додаткової винагороди за перебування у відпустці для лікування від тяжкого поранення є висновок (постанова) військово-лікарської комісії. Крім того зазначає, що відповідно до норм КМУ № 168 від 28.02.2022 в редакції від 21.01.2023 (час виникнення спірним правовідносин) виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень не пов`язувалась з участю в бойових діях, а повинна була виплачуватись всім військовослужбовцям ЗСУ не залежно від їх участі в бойових діях.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно положень статті 311 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 06.04.2022 по 14.06.2023.

Відповідно довідки від 13.01.2023 №45 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, сержант ОСОБА_1 у період з 16.07.2022 по 27.07.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації.

27 липня 2022 року за обставин безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойового завдання в районі с. Білогірка Бериславського району Херсонської області у результаті обстрілу ворожої артилерії, під час відбиття збройної агресії Російської Федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану отримав: вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин лівого стегна з вогнепальним переломом медіального виростку лівої стегнової кістки. Поранення: ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2022 №1/1256.

У зв`язку з вищевказаним пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в наступних закладах охорони здоров`я:

-з 28.07.2022 по 08.08.2022 у стаціонарі КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради (виписка №9900);

- з 26.01.2023 по 23.02.2023 у стаціонарі КП «Луцька ЦРЛ» (виписка №83);

- з 23.02.2023 по 16.03.2023 КП «Луцька ЦРЛ» (виписний епікриз).

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2022 №127 сержанта ОСОБА_1 , старшого стрільця 3 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону, вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з 08.08.2022.

Крім того, позивач перебував у відпустках за станом здоров`я:

-на 30 календарних днів (довідка військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 від 15.08.2022 №2383);

-на 30 календарних днів (довідка військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_2 від 16.09.2022 №3271);

-на 30 календарних днів (довідка військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 24.10.2022 №1511);

-на 30 календарних днів (довідка військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_3 від 14.12.2022 №1953).

17 березня 2023 року проведено медичний огляд позивача військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 та встановлено, що сержант ОСОБА_1 має поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини; непридатний до військової служби у підрозділах десантно-штурмових військ та підрозділах морської піхоти; обмежено придатний до військової служби (довідка від 17.03.2023 №778).

З 06 квітня 2023 року позивачу встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності: поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №278027, виданою Рівненською обласною МСЕК №2 10.04.2023.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.06.2023 №167 сержанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.06.2023 №86-РС на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону Військової частини НОМЕР_4 , виключений з 14.06.2023 із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Не погоджуючись з сумою виплаченої додаткової винагороди за період з 27.07.2022 по 15.06.2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, доводам позивача викладеним у відзиві на апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин першої-другої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (частина четверта статті 9 цього Закону).

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, востаннє продовжено з 05:30 16.11.2023 строком на 90 діб, тобто до 14.02.2024.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168, пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 Постанови №168 (в редакції після 19.07.2022 року) відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Крім того, відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/в/29, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядження військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402, тут і надалі в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до визначення, закріпленого у пункті 1.2 цієї глави військово-лікарська експертиза це, зокрема, визначення ступеня придатності до військової служби.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 закріплено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Порядок проведення медичного огляду військовослужбовців врегульований нормами глави 6 розділу ІІ Положення №402.

Згідно пункту 6.5 зазначеної глави для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець може направлятися на медичний огляд начальником відділення або профільним головним (провідним) фахівцем військового лікувального закладу, у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

Пунктом 6.11 передбачено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Положеннями пункту 6.14 закріплено, що загальний термін безперервного перебування військовослужбовців на лікуванні у військових (цивільних) лікувальних закладах, включаючи і відпустку за станом здоров`я, у мирний час не повинен перевищувати 4 місяці, а для хворих на туберкульоз 12 місяців.

Згідно пункту 6.35 Положення №402 у воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів. За постановою ВЛК відпустка за станом здоров`я може бути продовжена на такий самий строк, а за відповідних медичних показань повторно продовжена ще на 30 календарних днів. Постанова ВЛК про продовження відпустки за станом здоров`я записується в книгу протоколів засідань ВЛК та в довідку ВЛК, на підставі якої була надана перша відпустка за станом здоров`я, і підписується головою, членами комісії (не менше двох), секретарем комісії та скріплюється гербовою печаткою.

Якщо після продовження відпустки за станом здоров`я військовослужбовець не може приступити до виконання службових обов`язків, то він оглядається ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби.

У цій справі судом встановлено, що відповідно до відомостей довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої Військовою частиною НОМЕР_1 18.10.2022, сержант ОСОБА_1 , 27.07.2022 за обставин безпосередньої участі позивача у бойових діях отримав вибухову травму, під час захисту Батьківщини, не пов`язану з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння , під час отримання травмування перебував у засобах індивідуального захисту.

Відповідно до довідок ВЛК від 15.08.2022 №2383, від 16.09.2022 №3271, від 24.10.2022 №1511, від 14.12.2022 №1953 згідно Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості (затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №370 від 04.07.2007) дана травма відноситься до тяжких. Позивач потребував після закінчення лікування відпусток за станом здоров`я.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те що позивач встановленим порядком у відпустку для лікування після отриманого поранення на підставі наданих ним довідок ВЛК не вибував, з відповідним рапортом до відповідача не звертався, належних та допустимих доказів вибуття у відповідні відпустки за період з 09.08.2022 по 26.01.2023 не надав. А тому колегія суддів для з`ясування зазначеного має надати відповідь на питання, який порядок надання такого виду відпустки?

Відповідно до частини одинадцятої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (в редакції на час спірних правовідносин) у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою не надається.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008). Відповідно до пункту 180 розділу VIII «Відпустки» військовослужбовці мають право на відпустки. Надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них здійснюється відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються, серед інших, соціальні відпустки, зокрема, відпустка для лікування у зв`язку з хворобою. Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою не надається.

Згідно з пунктом 259 розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період» лікування військовослужбовців повинно бути закінчено у закладі охорони здоров`я. У виняткових випадках на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії командиром (начальником) військової частини, а в разі виключення зі списків особового складу військової частини - начальником військово-лікувального закладу може бути надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів. Після закінчення цього строку за висновком (постановою) військово-лікарської комісії відпустку для лікування у зв`язку з хворобою може бути продовжено на такий самий строк, а за відповідними медичними показниками - продовжено ще раз. Відпустка для лікування у зв`язку з хворобою не повинна перевищувати 4 місяців. Після закінчення відпустки для лікування у зв`язку з хворобою військово-лікарська комісія надає висновок про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби.

Пунктами 8.1, 8.11, 8.14 розділу VIII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що щорічні основні та додаткові відпустки військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) надаються командирами (начальниками) за підпорядкованістю. Про вибуття військовослужбовців у відпустку, відкликання із щорічних основних відпусток у випадках, визначених пунктом 192-1 Положення, та їх повернення з відпустки оголошується в наказі командира військової частини по стройовій частині.

У зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Після закінчення встановленого безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою військовослужбовець підлягає обстеженню військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби. Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою не надається.

Стаття 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, (далі Статут) визначає, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідно до статті 262 Статуту начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

В особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З наведеного колегія суддів висновує, що відпустку за станом здоров`я військовослужбовцю надає командир військової частини, де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи містяться 4 довідки військово-лікарської комісії, відповідно яких ОСОБА_1 потребував відпустки за станом здоров`я по 30 календарних днів. У даних довідках також зазначено, що травма позивача «ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», за ступенем тяжкості, травма позивача визначена як «важкого ступеня».

Разом з тим, колегія суддів встановила, що Військовою частиною НОМЕР_1 не проведено нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК у розмірі по 100 000 грн пропорційно із розрахунку на місяць. А тому не проводячи виплату за цей період додаткової грошової винагороди у належному розмірі відповідач допустив бездіяльність.

З приводу пояснень відповідача про не можливість провести виплату у підвищеному розмірі за ці періоди оскільки в довідках ВЛК від 15.08.2022 №2383, від 16.09.2022 №3271 не вказано, що поранення/травма від 27.07.2022 ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини як того вимагає п.21.5. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, колегія суддів зазначає, що в довідці про обставини травми виданій саме Військовою частиною НОМЕР_1 18.10.2022, вказано, що сержант ОСОБА_1 , 27.07.2022 за обставин безпосередньої участі позивача у бойових діях отримав вибухову травму, під час захисту Батьківщини.

Щодо виплати додаткової винагороди в розрахунку 30 000 грн за період з 18.03.2023 по 15.06.2023 колегія судді вважає помилковими доводи апелянта, що позивач у зв`язку з отриманим пораненням, був виведений в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 01.08.2022 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2022 №45-РС та по день переведення до іншої військової частини постійно перебував у пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), у районах виконання бойових завдань з 01.08.2022 по день переведення до іншої військової частини не перебував, оскільки відповідно до норм КМУ № 168 від 28.02.2022 в редакції від 21.01.2023 (час виникнення спірним правовідносин) виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень не пов`язувалась з участю в бойових діях, а повинна була виплачуватись всім військовослужбовцям ЗСУ не залежно від їх участі в бойових діях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2023 року у справі №460/16329/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. В. Ніколін