Ухвала

від 07.11.2024 по справі 460/16329/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань відстрочення, розстрочення виконання, зміни чи встановлення

способу і порядку виконання судового рішення

07 листопада 2024 року Р і в н е№460/16329/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання О.В.Драної; представника заявника не прибув; представника позивача не прибув; представника відповідача не прибув; розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 постановлено:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період із 09.08.2022 по 17.03.2023 та у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 18.03.2023 по 14.06.2023 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період із 09.08.2022 по 17.03.2023 та у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 18.03.2023 по 14.06.2023, з врахуванням здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

02 квітня 2024 року позивачу виданий виконавчий лист щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період із 09.08.2022 по 17.03.2023 та у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 18.03.2023 по 14.06.2023, з врахуванням здійснених виплат.

Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі заявник) звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 30.10.2024 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.11.2024.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибули. Заявник, позивач та відповідач (у заявах) просили суд розгляд справи провести за їх відсутності.

Відповідно до частини другої статті 378 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Тому, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Заява Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання судового рішення обґрунтована тим, що державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.04.2024 ВП №74771523 щодо виконання виконавчого листа №460/16329/23 від 02.04.2024. Боржнику 18.04.2024 направлено вимогу про зобов`язання у десятиденний термін повідомити про хід виконання судового рішення. Постановою від 11.10.2024 накладено штраф на боржника у розмірі 5100,00 грн. у подальшому на боржника накладено штраф у розмірі 10200,00 грн за невиконання судового рішення. Тому, заявник просить суд змінити спосіб виконання судового рішення на «стягнути з Військової частини на користь ОСОБА_1 нараховані кошти у розмірі 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 09.08.2022 по 17.03.2023 та у розмірі 30000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць за період з 18.03.2023 по 14.06.2023, з урахуванням здійснених виплат».

Позивач подав до суду заяву, відповідно до якої просить суд задовольнити заяву органу державної виконавчої служби у випадку, якщо вказана заява є обґрунтованою і якщо це призведе до виконання рішення суду, постановленого на користь позивача у справі.

Відповідач боржник подав до суду заяву, в якій зазначив, що на виконання рішення суду Відповідачем в порядку, передбаченому Інструкцією з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 № 744, було отримано погодження про не оскарження рішення суду у даній справі у касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4.4.1. Алгоритму опрацювання документів щодо не оскарження рішень судів, виконання рішень судів, які набрали законної сили та потребують видатків державного бюджету для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, доведеним Листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/1587 від 23.02.2024 (далі - Алгоритм) "начальником фінансового органу складається розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення суду відповідно до чинного законодавства, який долучається разом з копією рішення суду до заявки (додаткової заявки), що надсилається до розпорядника коштів другого ступеня не пізніше 5-денного терміну з дня отримання такого рішення суду. В заявці зазначається дата рішення суду та номер справи".

На виконання вказаного, на командування Десантно-штурмових військ ЗСУ було направлено розрахунок коштів необхідних для виконання рішення суду по даній справі. Відповідно до пункту 4.4.2. Алгоритму "розпорядник коштів другого ступеня відповідно до пунктів 1.7, 2.1 Положення забезпечує перевірку складеного військовою частиною (установою, закладом) фінансового розрахунку для виконання рішення суду щодо його законності та обґрунтованості, у разі необхідності письмово або засобами зв`язку повідомляє військову частину (установу, заклад) про невідповідність розрахунку видатків рішенню суду та/або нормам чинного законодавства та вживає заходів щодо внесення до нього відповідних змін.

Фінансовий розрахунок, який відповідає нормам чинного законодавства та рішенню суду, враховується у заявці (додатковій заявці), яка подається до Департаменту соціального забезпечення (через Головне управління соціальної підтримки). Пунктом 4.5. Алгоритму встановлено, що "у разі наявності асигнувань за КЕКВ 2800 Інші видатки, відповідно до заявленої потреби кошти для виконання рішення суду перераховуються Департаментом соціального забезпечення розпорядникам коштів усіх рівнів встановленим порядком".

Станом на даний час кошти на виконання рішення суду не надходили у зв`язку з використанням відповідного ресурсу, виділеного у 2024 році на виконання рішень судів за цим напрямком видатків, про що також було повідомлено представнику Позивача на його адвокатський запит до командуванням Десантно-штурмових військ ЗСУ щодо нарахування коштів за рішенням суду на користь Позивача.

Крім того, Відповідачем отримано лист від командуванням Десантно-штурмових військ ЗСУ про відсутність коштів на виконання рішення суду, в тому числі для сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження (додається). Таким чином, Відповідач вважає, що вчинив всі можливі дії в межах наданих йому повноважень на виконання рішення Суду.

Також, відповідач подав до суду заперечення проти заяви державного виконавця, де зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 не є прибутковою організацією, а являється отримувачем коштів Державного бюджету, розпорядником яких є Міністерство оборони України, але лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Відповідно до п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України встановлено цільове використання бюджетних коштів, згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетним призначенням. Отже, фінансові зобов`язання будуть зареєстровані, взяті на облік та виплачені кошти лише при внесенні змін до Закону України «Про Державний бюджет на відповідний рік», де будуть виділені кошти для сплати за судовими рішеннями. Таким чином, виплата Військовою частиною НОМЕР_1 не здійснена у зв`язку відсутністю фінансування, проте Військовою частиною НОМЕР_1 вчинено всі необхідні від неї дії задля виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що описано в раніше надісланій засобами ЄСІТС заяві від 04.11.2024 р. Таким чином, виконавча служба, відповідно до поданої заяви, просить фактично змінити зміст резолютивної частини рішення із зобов`язати нарахувати та виплатити (немайнового характеру) на стягнути (майнового характеру). Просив відмовити заявнику у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення по справі.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для зміни поряду і способу виконання судового рішення, суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини другої статті 370 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За правилами частини першої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 378 КАС України).

Отже, під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення.

Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.

Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права.

Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

Тобто, лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів суд може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду.

Як зазначалося вище, рішенням суду постановлено, зокрема: «Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 100000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період із 09.08.2022 по 17.03.2023 та у розмірі 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 18.03.2023 по 14.06.2023, з врахуванням здійснених виплат».

Про порядок виконання рішеньмайнового характеруйдеться при стягненні грошових коштів. Тоді з виконавчим листом потрібно звертатися до органів Державної казначейської служби; у безспірному порядку, якщо рішення суду набрало законної сили і немає перешкод у його виконанні, кошти підлягають списанню з рахунків юридичної особи. Але в рішенні обов`язковомає бути вказана конкретна сума, яку необхідно стягнути.

Якщо рішення зобов`язує вчинити певну дію (наприклад, «нарахувати та виплатити» або видати наказ про виплату), примусове виконання таких рішень відбувається черезвиконавчу службу. Тоді вже виконавець у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», виконує рішення суду зобов`язує юридичну особу вчинити певні дії (утриматися від вчинення певних дій).

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року (справа №420/6671/18, адміністративне провадження № К/990/4324/23) виснував:

«Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закон №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів Верховного Суду робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

«Суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення».

З огляду на зазначене, суд зазначає, що резолютивна частина рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 має зобов`язальний характер, при цьому, судом при розгляді вказаної справи не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості.

Оскільки розрахунок належної позивачу заборгованості судом не здійснювався, тому, змінивши спосіб виконання рішення із зобов`язання здійснити нарахування та виплату на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, суд фактично змінив би рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішив би питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: «Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті». Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а.

Таким чином, оскільки у даній справі способом відновлення порушеного права позивача судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, тому суд дійшов висновку про неможливість зміни способу виконання рішення у спосіб, який просить державний виконавець, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення.

Як встановлено судом, на виконання судового рішення Військовою частиною НОМЕР_1 дійснено нарахування загальної суми додаткової винагороди до оплати. Військова частина НОМЕР_1 , яка є боржником, заявила про те, що не відмовляється виплачувати позивачу суму перерахованої додаткової винагороди у відповідності до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 року у справі № 460/16329/23, а навпаки вчиняє усі дії щодо виконання судового рішення.

Вказане вище свідчить про те, що заява про зміну способу виконання судового рішення не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 241, 248, 378, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 07 листопада 2024 року

Суддя К.М. Недашківська