Постанова

від 26.02.2024 по справі 752/16499/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/16499/20 головуючий у суді І інстанції Колдіна О.О.

провадження № 22-ц/824/634/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк», поданою представником - адвокатом Лютою Віталіною Василівною, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року та за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк», поданою представником - адвокатом Лютою Віталіною Василівною, на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Де-Факто Корп» про захист прав споживачів та відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «УкрСиббанк» про захист прав споживача та відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 82 900 доларів США, 3 220 Євро, 90 000 гривень, та моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень, а також стягнення судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 листопада 2019 року позивач уклала з АТ «УкрСиббанк» Договір майнового найму (оренди) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі № 26227610322400, за умовами якого відповідач зобов`язався надати послуги з передачі в оренду індивідуального сейфу за № НОМЕР_1 та забезпечити зберігання цінностей в сейфі шляхом облаштування таких приміщень відповідним обладнанням, вжиття заходів для унеможливлення доступу до цінностей третіх осіб.

Однак, такі зобов`язання виконані не були. Внаслідок неналежного ставлення працівників банку та неналежного обладнання 24 травня 2020 року невстановлені особи проникли до приміщення відділення банку за адресою: АДРЕСА_1 та вночі таємно викрали майно, що складалось з грошових коштів в розмірі 82 900 доларів США, 3 220 Євро, 90 000 гривень. За даним фактом були внесені відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100010003129.

Позивач зазначає, що Банк належним чином не забезпечив схоронність індивідуальних сейфів, не застрахував майно від страхових ризиків, не здійснив опис майна, що знаходилось в сейфі, що призвело до порушення її прав, як споживача.

Відповідач, на думку позивача, зобов`язаний був здійснювати свою діяльність по захисту спеціального сховища, де знаходились індивідуальні сейфи відповідно до постанови Національного банку України № 63 від 10.02.2016 р. «Про затвердження правил з організації захисту приміщень банків в Україні».

Натомість, під час пограбування Банку не вівся відеозапис, система сигналізації не була оснащена аварійним живленням.

Внаслідок незабезпечення Банком належної охорони приміщень і зберігання цінностей, що знаходяться в ньому, у т.ч, грошових коштів, позивач зазначає про завдання їй матеріальної шкоди, оскільки були викрадені грошові цінності, а також моральної шкоди, яку вона оцінює в 200 000 гривень.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01 вересня 2020 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву, а третім особам для подання письмових пояснень.

08 грудня 2020 року надійшов відзив АТ «УкрСиббанк» на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідно до умов укладеного між сторонами Договору майнового найму індивідуального сейфу в спеціальному сховищі Банк не складав опису цінностей, що розміщуються в сейфі і не несе відповідальність за цілісність внутрішнього вмісту сейфу.

Також договором не передбачено страхування майна, що знаходиться в індивідуальному сейфі. Відповідач зазначає, що Банком забезпечено дотримання вимог, встановлених до захисту приміщень «Правилами організації захисту приміщень банків в Україно), затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.02.2016 р № 63, в т.ч. вимоги до технічного стану приміщення відділення, організації його охорони, до обладнання приміщення, облаштування системи тривожної сигналізації.

Зберігання цінностей позивача було забезпечено відповідачем в індивідуальному сейфі. Також представник відповідача вказує, що до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020100010003129 та ухвалення вироку щодо наявності події злочину та винності осіб причетних до нього, покладення обов`язку на Банк по відшкодуванню шкоди є помилковим.

07 грудня 2020 року на адресу суду надійшли пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-ТАН», відповідно до яких між Товариством та ТОВ «ДЕ-ФАКТО КОРП» 01 квітня 2020 року був укладений Договір № 4109 «Про надання послуг з виїзду наряду групи реагування на об`єкт, на якому спрацювали засоби охоронно-тривожної сигналізації», відповідно до якого у разі спрацювання засобів охоронно-тривожної сигналізації на об`єкті охорони, у т.ч. за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 94, група реагування виїздить на місце для встановлення причин такого спрацювання.

24 травня 2020 року від чергового оператора пульту централізованої охорони ТОВ «ДЕ-ФАКТО КОРП» о 03:23 год. на ПЦО TOB «В1К-ТАН» надійшла інформація про відсутність зв`язку між охоронним приладом, який встановлено в приміщенні відділення АТ «УкрСиббанк» № 838 та пунктом централізованої охорони ТОВ «ДЕ-ФАКТО КОРП». Група реагування виїжджала на об`єкт для перевірки, провела його огляд, не виявила порушень цілісності приміщення, окрім зафіксованого ввімкненого світла в середині приміщення, та за подальшою вказівкою диспетчера ТОВ «ДЕ-ФАКТО КОРП» залишила об`єкт для здійснення його подальшого огляду через декілька годин. При повторному обстеженні об`єкта о 05:25 год група реагування виявила відкриті вхідні двері з тильної сторони відділення Банку, про що сповістила чергового диспетчера ТОВ «ДЕ-ФАКТО КОРП» та представника АТ «УкрСиббанк» і поліцію. Оскільки TOB «ВІК-ТАН» належним чином були виконані умови договору, представник Товариства просив врахувати зазначену інформацію при ухваленні рішення.

04 січня 2021 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої позивач стверджував, що Банком не було належним чином всупереч інформації, викладеній на сайті АТ «УкрСиббанк», забезпечено схоронності приміщення сейфу, де зберігався індивідуальний сейф позивача, не забезпечено належної охорони приміщення, що призвело до можливості потрапляння в приміщення третіх осіб, зламу ячеєк. При цьому в межах кримінального провадження було знайдено сліди злому, які належать одному із працівників Банку. Правила надання в найм індивідуального сейфу в спеціальному сейфі, на які посилається Банк, на думку позивача не можуть вважатись складовою частиною укладеного між сторонами договору, оскільки не були підписані позивачем.

07 червня 2021 року ТОВ «ДЕ-ФАКТО КОРП» надав письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позову, оскільки Банк не приймав від позивача документи та цінності на зберігання за описом, розмір шкоди не підтверджений належними та допустимими доказами, а також представник третьої особи посилався на відсутність всіх обов`язкових елементів для покладення цивільної відповідальності на відповідача.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 рокупозов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи без самостійних вимог: Товариство з обмеженою вдповідальністю «ВІК-ТАН», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕ-ФАКТО КОРП» про захист прав споживачів та відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 82 900 доларів США, 3 220 Євро, 90 000 гривень, моральну шкоду 20 000 гривень. Стягнуто з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» в дохід держави судовий збір в розмірі 10 510 гривень. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 310 326 гривень.

Відповідачем подана заява про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлений адвокатом Годецьким І.Ю. розмір судових витрат не є співмірним зі складністю справи та не є обґрунтованим. Обсяг виконаних робіт, зазначений в акті прийому передачі послуг професійної (правничої) допомоги від 19.05.2023 р. є завищеним і не відповідає критерію необхідності. Не всі надані згідно акту послуги адвокатом пов`язані з розглядом справи.

Також, ТОВ «Де-Факто КОРП» подана заява про зменшення витрат на правничу допомогу до 5000 гривень, виходячи з принципу реальності понесених витрат та критерію розумності розміру.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Де-Факто Корп» про захист прав споживачів та відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 83 740 гривень 80 копійок. У іншій частині відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду від 29 травня 2023 року, Акціонерне товариство «УкрСиббанк», через представника - адвоката Люту Віталіну Василівну, подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

В апеляційній скарзі зазначено, що стягуючи з відповідача суми матеріального збитку суд невірно послався на порушення відповідачем прав споживача, відповідно до укладеного сторонами договору майнового найму (оренди) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі №26227610322400.

11 листопада 2019 року між сторонами був укладений договір майнового найму (оренди) індивідуального сейфі в спеціальному сховищі відповідно до якого відповідач передав позивачу у користування (найм) за плату сейф на строк визначений договором, однак наймодавець не складає опису цінностей, що розміщуються в сейфі і не несе відповідальності за цілісне внутрішнього змісту сейфу.

На відміну від договору зберігання цінностей у банку (ст. 969 ЦК України) договори, зазначені у ст.ст.970, 971 ЦК України об`єднує розміщення цінностей в індивідуальному банківському сейфі. Проте якщо згідно з ч.3 ст. 970 ЦК України банк приймає від поклажодавця цінності, контролює їх поміщення у сейф та одержання їх з сейфі, то за нормою ст. 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфу без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду) глави 58 ЦК України.

Крім цього, в апеляції зазначено про неправомірність оцінки судом доказів, зібраних на стадії досудового слідства.

Суд безпідставно встановив, що договір між сторонами містив зобов`язання відповідача щодо забезпечення охорони приміщення. Позивача визнано потерпілим у кримінальному провадженні. Досудове розслідування триває. Отже відсутнє процесуальне рішення суду, яким встановлено подію кримінального правопорушення, наявність якого є підставою для звільнення від доказування події злочину.

Договір між сторонами був укладений відповідно до ст. 971 ЦК України. Правова природа укладеного мж сторонами договору майнового найму (оренди) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі без відповідальності банку обмежується обов`язком банку наданням у користування сейфу, не приймаючи на себе відповідальність за його вміст.

Як зазначено в пункті 1.1. Договору, підписуючи цей Договір, Наймач погоджується з правилами (договірними умовами) обслуговування клієнтів АТ «УКРСИББАНК» при наданні в найм (оренду) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, затверджених згідно з внутрішніми процедурами Наймодавця та розміщених для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com та/або на інформаційних стендах, розташованих у приміщеннях установ Наймодавця, та/або опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» №223 від 29.11.2014р. (з усіма наступними змінами та доповненнями) (далі - Правила).

Відповідно до п.1.2. Правил після підписання Сторонами цього Договору правила стають його невід`ємною частиною. Підписуючи цей Договір, Сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами, які викладені в цьому Договорі та Правилах. Згідно п.1.3. Договору підписи Сторін під цим Договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому після підписання Сторонами цього Договору, Правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно із підписанням цього Договору.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2. Договору сейф здається в найм строком з 11.112019 р. по 14.11.2020 р. Цей Договір набуває чинності з дати підписання цього Договору Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що правила користування сейфом, права та обов`язки Сторін за Договором, порядок розрахунків, наслідки невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов`язань, інші умови Договору передбачені Правилами.

В Договорі міститься застереження про те, що своїм підписом Наймач підтверджує, що він отримав ключ та дублікат ключа від сейфу, сповіщений про те, що в Наймодавця не залишилось дублікату ключа Наймача від сейфу і вся відповідальність за збереження ключів покладається на нього, а також підтверджує, що сейф переданий йому в справному стані. Застереження містить підпис Наймача.

Відповідно до Правил (договірних умов) обслуговування клієнтів АТ «УКРСИББАНК» при наданні в найм (оренду) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі Правила встановлюють порядок та умови надання клієнтам АТ «УКРСИББАНК» в найм (оренду) індивідуальних сейфів. Ці Правила є обов`язковими до виконання всіма Сторонами договору, як Банком, що виступає у якості Наймодавця, так і Клієнтом, що виступає Наймачем.

Відповідно до Розділу 1 Правил між Наймодавцем і Наймачем укладається Договір майнового найму (оренди) індивідуального сейфу без відповідальності Наймодавця за вміст індивідуального сейфу. Згідно до Розділу 2 Правил сейфи призначені для зберігання у спеціальному сховищі Наймодавця цінностей, документів та інших речей з відповідним бракуванням їх розміру, що належать юридичним або фізичним особам.

Наймодавець не складає опису цінностей, що розміщуються в сейфі, і не несе відповідальності за цілісність внутрішнього вмісту сейфу.

Згідно п.3.5. розділу 3 Правил 11 наймодавець зобов`язується надати Наймачу в користування сейф у справному стані; надати Наймачу або повноважному представнику ключ від сейфа; забезпечити наявність у спеціальному сховищі засобів охоронної та пожежної сигналізації, які є в наявності наймодавця. Наймач та його повноважний Представник не можуть одночасно відвідувати сейф. Відповідно до п.3.6.5 Правил наймач зобов`язується здійснювати правильну експлуатацію сейфу, нести повну відповідальність за вкладені до сейфу цінності та вжити усіх можливих заходів зі сторони для захисту вкладених до сейфу цінностей.

Таким чином, Відповідач не знає та не може знати, що конкретно зберігається в сейфі, оренда якого є предметом Договору.

Як зазначено в апеляційній скарзі, докази що надані позивачем не є належними стосовно доказування факту та розміру збитків, оскільки не стосуються предмету доказування, можуть свідчити лише про джерело походження грошових коштів, однак жодним чином не підтверджують ні факту розміщення грошових коштів в банківському сейфі, ні їх розміру, ні факту зникнення, до таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №372/4948/15-ц за аналогічною справою.

Висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосування поліграфа у справі, що ґрунтується на опитуванні позивача з метою отримання орієнтовної інформації також на думку апелянта не є належним доказом.

Зовнішня недоторканість індивідуального сейфу гарантується забезпеченням наявності у спеціальному сховищі засобів охоронної та пожежної сигналізації, які є в наявності наймодавця.

Крім того, не погодившись із додатковим рішенням суду від 06 вересня 2023 року, Акціонерне товариство «УкрСиббанк», через представника - адвоката Люту Віталіну Василівну, 19 жовтня 2023 року подало апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.

В апеляційні скарзі зазначено, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Суд, використавши дискреційній повноваження, збільшив гонорар адвоката порівняно з умовами укладеного з клієнтом договору №2/14-07/2020 від 14.07.2020 року про надання професійної (правничої) допомоги.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення суду у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 року у справі №904/8884/21. Тому просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати додаткове рішення суду.

17 листопада 2023 року ТОВ «Де-Факто КОРП», через представника адвоката Костенко Марину Ігорівну, подало відзив на апеляційну скаргу, зі змісту якого просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

29 листопада 2023 року позивачем, через представника, адвоката Годецького Ігоря Юрійовича поданий відзив на апеляційні скарги відповідача, в якому просить їх залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове рішення суду залишити без змін.

Позивач зазначає, що саме банк є винним у незабезпеченні належної охорони відділення банку, а отже зобов`язаний відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду завдану неналежним виконанням умов договору. Суд дійшов правильного висновку, дослідив всі надані докази, дав їм оцінку, тому судові рішення є законними та обґрунтованими.

У судовому засіданні представники апелянта ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили апеляційні скарги задовольнити на наведених у них доводах.

Позивач ОСОБА_1 та представники позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг.

Представник третьої особи ТОВ «Де-Факто Корп» Костенко М.І. просила задовольнити апеляційні скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в ній доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 листопада 2019 року між АТ «УкрСиббанк» в особі начальника Відділення № 838 Шеремет О.М., та ОСОБА_1 укладено Договір № 26227610322400 майнового найму (оренди) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Договору Наймач погодилась з Правилами (договірними умовами) обслуговування клієнтів АТ «УкрСиббанк» при наданні в найм (оренду) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, затверджених згідно з внутрішніми процедурами Наймодавця та розміщених для ознайомлення на сайті Банку та/або на інформаційних стендах, розташованих у приміщеннях установ Наймодавця, та/або опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» № 223 від 29 листопада 2014 року і вони стають його невід`ємною частиною Договору.

Згідно з положеннями п.1.4 Договору Наймодавець передає Наймачеві у користування (найм) за плату індивідуальний сейф № 13, розміром 70ммх245ммх300мм, що розташований в приміщенні Наймодавця за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 94, на строк, визначений Договором, для зберігання цінних паперів, документів та інших речей.

Сторони погодили, що строк дії Договору становить з 11 листопада 2019 року по 14 листопада 2020 року.

Крім того, в силу п.5.1 Договору сторони погодили, що правила користування сейфом, права та обов`язки Сторін за Договором, порядок розрахунків, наслідки невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов`язань, інші умови Договору, передбачені Правилами.

На момент укладання між сторонами Договору в АТ «УкрСиббанк» діяли Правила (договірні умови) обслуговування клієнтів АТ «Укрсиббанк» про надання в найм (оренду) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, які затверджені наказом від 15 листопада 2018 року.

Зазначені Правила встановлювали порядок та умови надання АТ «УкрСиббанк» в найм (оренду) індивідуальних сейфів в спеціальному сховищі.

Відповідно до п.2 Правил сейфи призначені для зберігання в спеціальному сховищі наймодавця цінностей, документів, інших речей з відповідним врахування їх розміру, що належать юридичним або фізичним особам.

Наймодавець не складає опису цінностей, що розміщуються в сейфі, і не несе відповідальності за цілісність внутрішнього вмісту сейфу.

24 травня 2020 року в період часу з 02.25 год. до 05.25 год. невстановлені особи проникли до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , АТ «УкрСиббанк», звідки таємно викрали майно, що зберігалось в сейфі.

За даним фактом Головним слідчим управлінням Національної поліції України внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100010003129 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України. ОСОБА_1 визнана потерпілою у кримінальному провадженні.

Оглядом місця події було встановлено пошкодження 17 індивідуальних сейфів в приміщенні сейфу, замки якого не були пошкоджені, що знаходився в депозитарії Банку.

02.06.2020 року АТ «УкрСиббанк» повідомив письмово у відповідь на звернення позивача про факт викрадення майна в приміщенні спеціального сховища та неможливість надання доступу до індивідуальних сейфів, в зв`язку з проведенням слідчих дій та припинення нарахування комісійної винагороди за користування індивідуальним сейфом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень Правил, затверджених НБУ постановою № 63 від 10.11.2016 року Банк зобов`язаний забезпечити зберігання цінностей клієнта в індивідуальному сейфі, який установлено в сховищі для індивідуальних сейфів, або в сейфі з індивідуальними сейфами.

Тобто, такий обов`язок покладений на Банки відповідними нормативними актами, які регулюють діяльність банків і в силу положень ст.56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов`язані їх дотримуватись.

Банк, в свою чергу, не дотримався законодавчих вимог щодо забезпечення безпеки сховища, де знаходяться індивідуальні сейфи, не забезпечив автономне живлення системи сигналізації, належну роботу камер відео спостереження, не забезпечив зберігання ключів від кімнати, де знаходились індивідуальні сейфи, належну охорону приміщення та інформування керівництва Банку у разі виникнення несправностей у роботі систем охорону Банку, які не пов`язані з пошкодженням цілісності самого об`єкту приміщення Банку, що призвело до можливості проникнення туди сторонніх осіб та здійснення крадіжки з індивідуальних сейфів, що знаходились в сховищі для індивідуальних сейфів.

Суд першої інстанції зазначав, що Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт та послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, а отже, недотримання гарантії (порушення взятого на себе зобов`язання) зумовлює настання відповідальності на загальних підставах.

Суд першої інстанції встановив, що зі змісту договору на користування індивідуальним сейфом вбачається, що банк звільняється від відповідальності за вміст індивідуального сейфу, яким користується клієнт.

Поряд з цим, суд першої інстанції керуючись нормами цивільного законодавства, зокрема, ст. ст. 526, 610, 611, 780, 906, 971 ЦК України вважав, що факт знаходження коштів в розмірі 82 900 доларів США, 3 220 Євро, 90 000 гривень у індивідуальному сейфі підтверджується, зокрема, протоколами допиту потерпілого у кримінальному провадженні № № 12020100010003129, випискою ПАТ «ПриватБанк», договором купівлі-продажу домоволодіння від 23.08.2013 р., договором купівлі-продажу земельної ділянки від 23.08.2013 р., договором купівлі-продажу житлового будинку від 05.11.2014 р., договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2014 р., заявами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т.1 п.с.14-27, 36- 40), НОМЕР_2 від 05.12.2016 р. та 06.12.2016 р. Крім того, зазначений факт підтверджується висновками за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа від 26.09.2021 р. № 1-26/09/2021, що проведена у даній справі за заявою позивача, відповідно до яких у ОСОБА_1 виявлено реакції, які свідчать про те, що вона в квітні 2020 року залишила у банківському сейфі № НОМЕР_3 АТ «УкрСибабнк» 82 900 доларів США, 3 220 євро, 90 000 гривень, а також виявлені реакції, які свідчать про те, що вона в 2020 році не забирала з банківського сейфу зазначені грошові кошти.

Докази подані позивачем суд першої інстанції вважав належними, допустимими, достатніми і такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи в їх сукупності та встановленими в ході розгляду справи обставинами.

Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності всі встановлені в ході розгляду справи обставини, досліджені письмові докази, суд прийшов до висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо забезпечення охорони приміщень, де знаходяться індивідуальні сейфи громадян, були порушені права позивача, як споживача банківських послуг та завдано матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню Банком у заявленому позивачем розмірі. Крім того, втрата грошових коштів, які зберігались в індивідуальному сейфі в AT «УкрСиббанк», і викрадення яких мало місце внаслідок не вчинення всіх належних дій для забезпечення зберігання приміщення, де розміщені індивідуальні сейфи, призвели до душевних страждань позивача, вона пережила нервове потрясіння, оскільки це були збереження сім`ї за тривалий період часу, змінився її спосіб життя, оскільки вона протягом тривалого періоду вимушена захищати свої права в правоохоронних органах та суді. Тому, визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 гривень суд вважав таким, що не відповідає ступеню страждань, не є співмірним та не відповідає принципу розумності при визначенні розміру компенсації за перенесені хвилювання та стягнув 20 000 грн.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

11 листопада 2019 року позивач уклала з АТ «УкрСиббанк» Договір майнового найму (оренди) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі № 26227610322400 (т.1 а.с.12-13).

Як зазначено в пункті 1.1. Договору, підписуючи цей Договір, Наймач погоджується з правилами (договірними умовами) обслуговування клієнтів АТ «УКРСИББАНК» при наданні в найм (оренду) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі, затверджених згідно з внутрішніми процедурами Наймодавця та розміщених для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com та/або на інформаційних стендах, розташованих у приміщеннях установ Наймодавця, та/або опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» №223 від 29 листопада 2014 року (з усіма наступними змінами та доповненнями) (далі - Правила).

Відповідно до п.1.2. Правил після підписання Сторонами цього Договору правила стають його невід`ємною частиною. Підписуючи цей Договір, Сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами, які викладені в цьому Договорі та Правилах. Згідно п.1.3. Договору підписи Сторін під цим Договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому після підписання Сторонами цього Договору, Правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно із підписанням цього Договору.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2. Договору сейф здається в найм строком з 11 листопада 2019 року по 14 листопада 2020 року. Цей Договір набуває чинності з дати підписання цього Договору Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що правила користування сейфом, права та обов`язки Сторін за Договором, порядок розрахунків, наслідки невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов`язань, інші умови Договору передбачені Правилами.

В Договорі міститься застереження про те, що своїм підписом Наймач підтверджує, що він отримав ключ та дублікат ключа від сейфу, сповіщений про те, що в Наймодавця не залишилось дублікату ключа Наймача від сейфу і вся відповідальність за збереження ключів покладається на нього, а також підтверджує, що сейф переданий йому в справному стані. Застереження містить підпис Наймача.

Відповідно до Правил (договірних умов) обслуговування клієнтів АТ «УКРСИББАНК» при наданні в найм (оренду) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі Правила встановлюють порядок та умови надання клієнтам АТ «УКРСИББАНК» в найм (оренду) індивідуальних сейфів. Ці Правила є обов`язковими до виконання всіма Сторонами договору, як Банком, що виступає у якості Наймодавця, так і Клієнтом, що виступає Наймачем.

Відповідно до Розділу 1 Правил між Наймодавцем і Наймачем укладається Договір майнового найму (оренди) індивідуального сейфу без відповідальності Наймодавця за вміст індивідуального сейфу. Згідно до Розділу 2 Правил сейфи призначені для зберігання у спеціальному сховищі Наймодавця цінностей, документів та інших речей з відповідним бракуванням їх розміру, що належать юридичним або фізичним особам.

Наймодавець не складає опису цінностей, що розміщуються в сейфі, і не несе відповідальності за цілісність внутрішнього вмісту сейфу.

Згідно п.3.5. розділу 3 Правил 11 наймодавець зобов`язується надати Наймачу в користування сейф у справному стані; надати Наймачу або повноважному представнику ключ від сейфа; забезпечити наявність у спеціальному сховищі засобів охоронної та пожежної сигналізації, які є в наявності наймодавця. Наймач та його повноважний Представник не можуть одночасно відвідувати сейф. Відповідно до п.3.6.5 Правил наймач зобов`язується здійснювати правильну експлуатацію сейфу, нести повну відповідальність за вкладені до сейфу цінності та вжити усіх можливих заходів зі сторони для захисту вкладених до сейфу цінностей.

Відповідно до статей 526, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зі змісту договору на користування індивідуальним сейфом вбачається, що банк звільняється від відповідальності за вміст індивідуального сейфу, яким користується клієнт.

Відповідно до статті 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовується положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Стаття 759 ЦК України визначає поняття договору найму, а саме: за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина перша статті 760 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 ЦК України).

Згідно зі статтями 780, 906 ЦК України шкода, завдана у зв`язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За положеннями статті 81 ЦК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалася на те, що вона втратила грошові кошти, тобто цінне майно, які зникли з індивідуального сейфа, наданого їй в користування, відповідно розмір збитків останнім визначено як розмір матеріальних цінностей (грошових коштів), які були нею розміщені у сейфі.

Суд першої інстанції на вказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не перевірив належним чином та не надав правової оцінки доводам відповідача про те, що позивач не є поклажодавцем, відповідач не приймав від позивача документи та цінності на зберігання за описом, а тільки надав позивачу в тимчасове платне користування (оренду) конкретно визначений сейф в приміщенні сховища банку; а також доводів про те, що між сторонами було укладено договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком, передбачений статтею 971 ЦК України, тобто без відповідальності банку за вміст сейфа; не дослідив доводів банку щодо укладення позивачем договору добровільного страхування майна, фінансового ризику та відповідальності перед третіми особами.

Натомість, докази, подані позивачем на обґрунтування позовних вимог, а саме на підтвердження факту завдання їй збитків та їх розміру, не є належними та достатніми, оскільки не стосуються предмету доказування, а можуть свідчити лише про джерело походження грошових коштів, що були у володінні позивача, однак жодним чином не підтверджують ні факту розміщення грошових коштів в індивідуальному банківському сейфі, ні їх розміру, ні факту їх зникнення.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2018 року у справі №750/3651/17-ц, у постанові від 13 червня 2018 року у справі №243/8375/15-ц, у постанові від 26 вересня 2018 року у справі №758/2428/15-ц, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 372/4948/15-ц.

Отже, аналіз наведених вище норм матеріального та процесуального права дає підстави вважати, що зроблений судом першої інстанції висновок про те, що факт розміщених позивачем в орендованому за договором сейфі грошових коштів та їх зникнення є доведеним, що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язання із забезпечення охорони переданого наймачу у користування сейфу та недоторканності його вмісту третіми особами, оскільки факт наявності таких коштів і їх розміру в індивідуальному сейфі позивачем не доведено належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, апеляційний суд також не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що наданий позивачем висновок за результатами проведення психологічної експертизи із застосуванням поліграфа є належним та достатнім доказом на встановлення факту знаходження коштів у заявленому позивачем розмірі у індивідуальному сейфі, оскільки при проведенні експертизи були виявлені реакції, які свідчать про те, що позивач не забирала з банківського сейфу грошові кошти.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 457/906/17, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивовано в судовому рішенні.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У порушення вказаних вимог процесуального законодавства, суд першої інстанції, незважаючи на те, що із висновку експертизи (поліграфа), який покладено в основу рішення, не вбачається доведеним факт наявності коштів і їх розміру в індивідуальному сейфі, не врахував та залишив поза увагою, що аргументи позивача фактично зводяться до викладення обставин у справі.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду №524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Таким чином, ураховуючи, що суд першої інстанції невірно встановив обставини даної справи, неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.

При цьому, апеляційний суд оцінивши подані сторонами докази, з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 12, 81 ЦПК України), враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що в орендованому позивачем індивідуальному сейфі знаходились грошові кошти у заявленому розмірі 82 900 доларів США, 3 220 Євро, 90 000 гривень, а подані позивачем докази на підтвердження факту завдання їй збитків та їх розміру не є належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами у розумінні статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю, оскільки позивачем не було доведено факту розміщення в банківському сейфі конкретних цінностей, а відповідно до умов укладеного між сторонами договору позивачу було надано індивідуальний банківський сейф, що не охороняється, і у такому випадку банк не несе відповідальності за його вміст, оскільки не брав на себе обов`язок зберігати майно клієнта.

Оскільки додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі, то у разі скасування рішення суду у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 року у справі №904/8884/21.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат, тому приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у розмірі 15 765,00 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень, сплачений при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсиббанк», подану представником - адвокатом Лютою Віталіною Василівною, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року та за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк», подану представником - адвокатом Лютою Віталіною Василівною, на додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року - задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2023 року - скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Де-Факто Корп» про захист прав споживачів та відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди - відмовити.

Додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2023 року - скасувати і ухвалити нове додаткове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи без самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вік-Тан», Товариство з обмеженою відповідальністю «Де-Факто Корп» про захист прав споживачів та відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у розмірі 15 765,00 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова