Ухвала

від 04.03.2024 по справі 336/1933/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/1933/24

Провадження №: 2/336/1579/2024

УХВАЛА

іменем України

04 березня 2024 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, правонаступником якого є Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, Запорізький обласний державний нотаріальний архів,

про зняття арешту з нерухомого майна,-

встановив:

28 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, правонаступником якого є Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, Запорізький обласний державний нотаріальний архів, про зняття арешту з нерухомого майна.

Суддя дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, дійшов до наступного висновку.

З тексту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що на житловий будинок, власником 73/100 якого є ОСОБА_1 накладений арешт.

За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2001 року по кримінальний справі № 1-798/01 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 102 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, звільнено з іспитовим строком 1 рік і штрафом в сумі 200 грн. на підставі ст. 45 КК України. На підставі ст. 1 Закону України «Про амністію» ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 210 грн. в рахунок відшкодування матеріальних витрат. В іншій частині позову відмовлено.

ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вирок суду в частині вирішення цивільного позову.

Згідно з ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2001 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок місцевого суду Шевченківського району м. Запоріжжя від 30 липня 2001 року відносно ОСОБА_1 змінено в частині цивільного позову потерпілого, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

В порядку виконання вироку суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди в розмірі 2210,00 грн. державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , а саме на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується постановою АА 423053 від 04 жовтня 2002 року.

З наведеного слідує, що арешт майна проводився державним виконавцем при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року N 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб (статті 3, 45 ЦПК).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року N 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

У зв`язку із цим боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 181 КАС України (в редакції до 15.12.2017) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного вик5онавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 287 КАС України (в редакції чинній на час подання позову), де передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, за змістом наведених положень законодавства, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку коли особа, що не є боржником, вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як вбачається з поданої позовної заяви, підставою звернення до суду є не зняття державним виконавцем арешту з майна ОСОБА_1 , який у виконавчому провадженні виступав боржником при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні. Позивач просить зняти арешт з майна, оскільки виконавче провадження у межах якого накладено арешт завершено, у зв`язку з погашенням ним боргу.

Враховуючи, що виконавчий лист був виданий на виконання вироку в частині цивільного позову у кримінальному провадженні, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому позовні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Положеннями КПК (розділ VIII) не встановлено порядку оскарження рішення, дій або бездіяльності органів ДВС, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні.

З огляду на те, що у відділі ДВС на виконанні перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа, виданого на виконання вироку в частині цивільного позову, особа як учасник виконавчого провадження на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися з позовною заявою до адміністративного суду.

Особа має право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Боржник (учасник кримінального провадження, на майно якого накладено арешт) не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

Такі роз`яснення наведені в п. 5 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року N 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Таким чином, зазначена позовна заява не підлягає судовому розгляду в позовному провадженні в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суддя,-

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції, правонаступником якого є Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, Запорізький обласний державний нотаріальний архів, про зняття арешту з нерухомого майна.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Л.В. Петренко