Справа № 462/1647/24
УХВАЛА
про забезпечення позову
01 березня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Кирилюка А. І., вивчивши матеріали заяви Львівської міської ради про застосуваннязаходів забезпеченняпозову у цивільній справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення,
встановив:
Щодо заяви про забезпечення позову.
Міський голова ОСОБА_2 28.02.2024 року (вх.№ 5004) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення у якому просить суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні Львівською міською радою земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва: нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 25,7 кв. м. на АДРЕСА_1 .
Також, Міський голова Андрій Садовий, 28.02.2024 року (вх.№ 5006) подав досуду заявупро забезпеченняпозову,у якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження, здійснення інших юридичних правочинів, реєстрації речових прав щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі літ. «М-1» на АДРЕСА_1 загальною площею 25,7 кв. м. (реєстраційний номер майна: 1797167346101).
В обґрунтування звернення до суду з даною заявою зазначає, що МПП «Монада» спорудило на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , що належить до комунальної власності м. Львова, нежитлову будівлю площею 25,7 кв. м. Оскільки відсутні документи на землекористування, дозвіл на будівництво та виконання будівельних робіт, а також документи, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, така нежитлова будівля на АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом. 26.03.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 зареєстровано право власності за МПП «Монада». Оскільки реєстрація права власності була незаконною, Львівська міська рада звернулася в Господарський суд Львівської області із позовом про скасування державної реєстрації права власності. У процесі розгляду Господарським судом Львівської області справи № 914/1986/19, 24.08.2023 року право власності на нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 25,7 кв. м. на АДРЕСА_1 зареєстровано, за. ОСОБА_1 . Підставою для реєстрації права власності є рішення власника МПП «Монада» від 04.07.2023 року та акт приймання-передачі нерухомого майна від 04.07.2023 року. Отже, відповідачем вчинялися дії щодо унеможливлення виконання рішення від суду у цій справі. Відтак просить суд задовольнити подану заяву про забезпечення позову.
З врахуванням положень ст. 153 ЦПК України, сторони у судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась.
Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім цього, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
Вивчивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову, та перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко протиУкраїни» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани протиІрландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч таінші протиХорватії» (рішення від17.07.2008року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватись шляхом заборони вчиняти певні дії.
Таким чином, заявник просить застосувати захід забезпечення позову передбачений законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ч. 1 ст.2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.10ЦПК України визначено, щосуд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заява про забезпечення позову у достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, наведено прийнятні доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття заявлених заходів забезпечення, предмет позову у даній справі та заявлений захід забезпечення позову є взаємопов`язаними, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до ст.150ЦПК України та він не порушує прав і охоронюваних законом інтересів сторін.
Висновки суду.
З врахуванням наведеного, а також беручи до уваги предмет позову, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами, суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно дост.124Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Як передбачено положеннями ч. 7 ст.153ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 149, 150, 153, 157, 258-261,353, 354 ЦПК України, суд -
постановив:
Заяву Львівської міської ради про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення задовольнити.
Вжити заходизабезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-якідії щодовідчуження,здійснення іншихюридичних правочинів,реєстрації речовихправ щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлової будівлі літ. «М-1» на АДРЕСА_1 загальною площею 25,7 кв. м. (реєстраційний номер майна: 1797167346101).
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову 3 (три) роки.
Копію ухвали про забезпечення позову направити учасникам справи для відома, а Залізничному відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) для негайного виконання.
Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Стягувач: Львівська міська рада (код ЄДРПОУ: 04055896, адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок 1);
Боржник: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Текст ухвали складено 01.03.2024 року.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя:
Суд | Залізничний районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 01.03.2024 |
Оприлюднено | 05.03.2024 |
Номер документу | 117385792 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів |
Цивільне
Залізничний районний суд м.Львова
Кирилюк А. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні