Рішення

від 04.12.2024 по справі 462/1647/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1647/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

(повний текст)

04 грудня 2024 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Кирилюка А. І.,

за участю секретаря судового засідання Алекберової Я.Т.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заяву уповноваженого представника відповідача ОСОБА_3 -адвоката ВоробцяСвятослава Івановича, про ухваленнядодаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_3 /третя особа: МПП "Монада"/ про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення,

встановив:

Рух справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Кирилюка А. І. (а.с. 53).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01.03.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі (а.с. 56-57).

25.04.2024 року суд ухвалив протокольним рішенням залучити третю особу МПП "Монада"

Ухвалою Залізничногорайонного судум.Львова від04.06.2024року закритопідготовче провадження,справу призначенодо судовогорозгляду посуті (а.с. 194-195).

Рішенням Залізничногорайонного судум.Львова від15.10.2024року у задоволенні позовної заяви Львівської міськоїради до ОСОБА_3 /третяособа:МПП "Монада"/про усуненняперешкод вкористуванні тарозпорядженні земельноюділянкою шляхомзнесення відмовлено (а.с. 218-224).

Суть заяв та їх доводи.

21.11.2024 року (вх.№26106) через систему «Електронний суд» до Залізничного районного суду м. Львова надійшла заява від уповноваженого представника відповідача ОСОБА_3 -адвоката ВоробцяС.І. про ухвалення додаткового рішення у справі № 462/1647/24 про стягнення з позивача Львівської міської ради на корить відповідача ОСОБА_3 судових витрат у сумі 18000 грн 00 коп. (а.с. 218-224).

Подану заяву обґрунтовує тим, що рішенням Залізничногорайонного судум.Львова від15.10.2024року у задоволенні Львівської міської ради до ОСОБА_3 /третя особа: МПП "Монада"/ про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення відмовлено, а тому стягнути судові витрати, які поніс відповідач під час розгляду справи.

03.12.2024 року (вх.№27037) через систему «Електронний суд» до Залізничного районного суду м. Львова надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення від уповноваженого представника позивача представника ОСОБА_1 (а.с. 218-224).

У відзиві представник позивача просить суд відмовити у заяві про ухвалення додаткового рішення, у зв`язку з тим, що наданими до заяви документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній справі не підтверджено належними та допустимими доказами.

Також представник зазначає, що витрати у сумі 18 000 грн 00 коп. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Позиція сторін по справі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення заперечила, посилалася на викладені у відзиві обставини, зазначила, що сума вказана у заяві про ухвалення додаткового рішення не відповідає складності справи та є завищена.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши доводи заяв та докази на підтвердження таких, заслухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді заяви та застосовані ним норми права.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПКУкраїни) визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч. 9 ст. 141 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, у разі відмови у позові відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі необґрунтованих дій позивача, таких як зловживання процесуальними правами, виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, з`явлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

- необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами маємо розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Відповідно до роз`яснень, які міститься у п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосуваннясудами законодавствапро судовівитрати уцивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Таким чином, за змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14- 382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

Також, суд приймає до уваги правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 року у справі № 580/1902/21, де вказано наступне: «ураховуючи заявлення представником позивача у позовній заявіпро стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тобто така заява подана до судових дебатів у справі, та дотримання п`ятиденного строку надання доказів на підтвердження таких витрат, є необґрунтованими доводи про порушення строку на подання доказів».

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року зазначено наступне:

«Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так у справі «Схід/ЗахідАльянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс протиЛатвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керуєтьсяКонституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Підсумки.

Аналізуючи ч. 3ст. 141 ЦПК Україниу якій зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, надані представником відповідача докази, суд не визнає достатніми, оскільки ці докази не містять у собі інформацію щодо достатньості обґрунтування стягнень які стосуються відшкодувань пов`язаних з розглядом даної справи.

На підставі викладеного, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність вимог у заявлених межах та про відсутність існування правових підстав для їх задоволення.

За таких обставин, заява про компенсацію судових витрат уповноваженого представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Воробець С. І. на відшкодування судових витрат підлягають частковому задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 44, 133, 141, 142, 258, 260, 353 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву уповноваженого представника відповідача ОСОБА_3 . - адвоката Воробця Святослава Івановича, про ухваленнядодаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою Львівської міської ради до ОСОБА_3 /третя особа: МПП "Монада"/ про усуненняперешкод вкористуванні тарозпорядженні земельноюділянкою шляхомзнесення задовольнити частково.

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.

Дане додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення Залізничний районнийсуд м.Львова від 15.11.2024 року.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З текстом судового рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Повний текст судового рішення складено 05.12.2024 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: