Ухвала

від 01.03.2024 по справі 299/1530/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Справа № 299/1530/24

У Х В А Л А

01.03.2024 року м.Виноградів

Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстр досудових розслідувань за № 12024071080000157 від 29 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15-ч.1ст.115 КК України, щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке погоджене з прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_8 по кримінальному провадженню за № 12024071080000157 від 29 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15-ч.1ст.115 КК України, щодо ОСОБА_6 .

Вказане клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 29 лютого 2024 року, близько 16 години 40 хвилин ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , знаходячись коридорному приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин після розпивання спиртних напоїв, затіяв сварку з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_3 , під час якої тримаючи в правій руці ніж, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх кримінальну караність, передбачаючи наслідки у вигляді настання смерті людини та бажаючи настання саме таких наслідків, з метою позбавлення життя ОСОБА_9 підбіг до останнього, який вибіг до коридорного приміщення першого поверху під`їзду № 2, будинку АДРЕСА_4 , де наніс ОСОБА_9 один удар кухонним ножем в область живота, внаслідок чого останній почав рухатися в напрямку входу до квартири АДРЕСА_5 , де наздогнавши останнього в коридорному приміщенні, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, наніс йому ще два удари в область попереку та плечей, тим самим здійснивши замах на вбивство ОСОБА_9 однак свій злочинний замах не зумів довести до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_9 вчиняв опір та втік до кухонної кімнати, а ОСОБА_6 злякавшись втік до квартири АДРЕСА_2 .

В ході своїх злочинних дій ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_9 тілесні ушкодження внаслідок чого останнього було госпіталізовано до КНП «Виноградівська РЛ» з діагнозом: гіповолемічний шок, алкогольне сп`яніння (1,89 проміле), непроникаюче ножове поранення в ділянці лівої підреберної дуги попередній аспелярній лінії у ділянці 8-9 ребер колото різаної рани 5х6 см.; у лівій поперековій ділянці колото різана рана непроникаюча розміром 4х0.6 см. та у ділянці правої лопатки колото різана рана непроникаюча розміром 4х0.3 см., внутрішні органи не ушкоджені, стан важкий.

29 лютого 2024 року о 17 годині 00 хвилин підозрюваного - ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та поміщено до ІТТ № 3 Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, що за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 59.

01 березня 2024 року слідчим СВ відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_8 , ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та 23 жовтня 2023 повідомлено про зміну підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.15 - ч. 1 ст. 115 КК України.

У відповідності до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення відноситься до особливо тяжкого злочину.

Вина ОСОБА_6 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: допитами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , протоколом затримання, протоколом допиту підозрюваного та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Стаття 176 КПК України визначає, що до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та невчиненням ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_6 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 2 ст.307 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідків, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.

Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА_6 є особливо тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України.

Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.

Підозрюваний ОСОБА_6 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із потерпілим, свідками та понятими та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.

Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_6 зможе використовуючи свої зв`язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.

Крім того, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором.

Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

У випадку засудження ОСОБА_6 за вчинення тяжкого злочину, до якого може бути застосовано виключно покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років.

Так у ст. 5 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що ОСОБА_6 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу не встановлено.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно врахувати вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».

Ураховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного з метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобіганням наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.

Враховуючи вищевикладене, сторона обвинувачення опираючись на зібрані в ході проведення досудового розслідування докази, вважає за необхідне враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявні обставини, обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Слідчий, якого підтримав прокурор просили суд подане клопотання здоволити та застосувати відносно до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 просили у задоволенні клопотання слідчого відмовити і застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши доводи прокурора та слідчого, які клопотання підтримали, підозрюваного та захисника, які просили у задоволенні клопотання відмовити, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором.

Так, згідно п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, вчинити інше кримінальне правопорушення, які на даний час не зменшилися.

Суд погоджується з доводами прокурора, що підозрюваний ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15-ч.1ст.115 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до п`ятнадцяти років позбавлення волі, не має постійної роботи, усвідомлюючи про неминучість покарання, за вчинення кримінального правопорушення, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків та потерпілих, продовжувати здійснювати злочинну діяльність, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та існує ризик його протиправної поведінки, у зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту.

Крім того судом приймається до уваги те, що аналіз особистості ОСОБА_6 із зібраних наявних характеризуючих даних, вказує на байдуже ставлення ним до дотримання правових норм, ігноруванням громадських інтересів, відсутність соціальної пристосованості у суспільстві, а продовжує здійснювати злочинну діяльність. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов`язання, особистої поруки та домашнього арешту, стосовно підозрюваного ОСОБА_6 так як такі ним дотримані не будуть.

Отже, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15-ч.1ст.115 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, дають підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 виключно у вигляді тримання під вартою.

Згідно статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку,встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Відповідно до вимог ч.4 ст.173 КК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором.

Відповідно до ч.3 ст.194 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Приймаючи до уваги, що підстав, передбачених ч.4 ст.183 КПК України не встановлено, у даному випадку слід визначити розмір застави.

У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а згідно ч.4 цитованої статті слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини в їх сукупності, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, стан його здоров`я, його соціальні зв`язки та поведінку, суд вважає, що ініціатором клопотання та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15-ч.1ст.115 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті і застосування до нього більш м`якого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Відтак, суд приходить до переконання, що клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше не судимого, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.

Датою закінчення запобіжного заходу є 30.04.2024 року включно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає до негайного виконання органом досудового розслідування.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Текст повної Ухвали складено 04.03.2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1