Постанова

від 28.02.2024 по справі 718/2375/19

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2024 року місто Чернівці справа №718/2375/19

провадження №22-ц/822/10/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н.К.,

суддів: Лисака І.Н., Одинака О.О.

секретар Факас А.В.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Кіцманської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, головуючий в суді першої інстанції суддя Мізюк В.М.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Кіцманської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Суховерхів Кіцманського району Чернівецької області померла його мати ОСОБА_6 .

Після смерті матері відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 , який згідно довідки-характеристики від 12 серпня 2019 року, складається з житлового будинку літ. А-І, Б - сарай, В - літня кухня-гараж, Г, Е - сараї, Д - убиральня, Пг1 - погріб, № 1-2 - огорожа, № 3-1/2 колодязя.

Спадкоємцем майна, що залишилося після смерті матері за законом є позивач, інших спадкоємців та утриманців у померлої передбачених законом немає.

Вказує, що в установлений строк прийняв спадщину, але оформити свої спадкові права на спадкове майно не може у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу, а тому просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2019 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 згідно довідки-характеристики від 12 серпня 2019 року, що складається з житлового будинку літ. А-І, Б - сарай, В - літня кухня-гараж, Г, Е - сараї, Д - убиральня, Пг1 - погріб, № 1-2 - огорожа, № 3-1/2 колодязя.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі вказує, що 13 липня 1995 року між нею та ОСОБА_5 було укладено шлюб.

Подружжя після укладення шлюбу проживали у будинковолодінні матері позивача ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Домоволодіння станом на момент смерті матері позивача складалося з одного будинку та надвірних приміщень: сарай та убиральня.

Під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за спільні грошові кошти разом на протязі спільного життя здійснили реконструкцію житлового будинку, побудували кухню-гараж, сарай, погріб, колодязь, огорожу металічну.

З 2002 року ОСОБА_1 періодично виїжджала на заробітки до Італії та звідти висилала чоловікові грошові кошти, на які останній зробив ремонт будинку (замінив дах, замінив вікна та двері на металопластикові, замінив підлогу, побудував літню кухню та гараж, сарай, погріб, колодязь, огорожу металічну).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина.

Апелянт ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини і довідалась від дочки чоловіки від першого шлюбу, що чоловік залишив заповіт де заповів все майно своїй дочці.

Також апелянт дізналась, що право власності на будинок де вони спільно проживали її чоловік набув на підставі рішення суду.

Апелянт під час винесення рішення перебувала за кордоном в Італії, про що свідчать копії закордонного паспорта.

Вважає, що вказане рішення порушує її права та законні інтереси і вважає, що таке рішення є незаконним.

Незаконність рішення полягає в тому, що суд взяв до уваги довідку-характеристику від 12 серпня 2019 року та фактично узаконив майно, яке було збудоване після смерті спадкодавця і є самочинним.

Суд першої інстанції не дослідив, яке майно залишилось після смерті матері позивача станом на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На день смерті матері позивача був наявний тільки старий будинок А-1, сарай Б та вбиральня Д, що підтверджується свідоцтвом про право власності на домоволодіння від 18 липня 1973 року, рішенням №117/10 від 31 травня 1973 року, актом від 16 травня 1973 року на ОСОБА_6 .

На день подачі позову в 2019 році не було заведено спадкової справи і до нотаріуса позивач не звертався.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, ввів суд в оману, щоб ввести в експлуатацію через суд всі збудовані разом з апелянтом приміщення, чим позбавив порушив її права на це майно.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказала, що вона є донькою покійного ОСОБА_5 .

Вказує, що під час спільного проживання її батьки проживали в господарстві по АДРЕСА_1 , згодом батьки розлучилися.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_6 .

Вважає, що її батько ОСОБА_5 після смерті своєї матері прийняв спадщину в силу ст.549 ЦК УРСР, оскільки проживав разом із матір`ю на час її смерті та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Проте спадкові права батько не оформив.

В серпні 2019 року ОСОБА_5 виготовив технічну документацію на житловий будинок та звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Його дружині ОСОБА_1 достеменно було відомо, що батько оформляє спадкові права на будинок, оскільки вона давала йому на це кошти.

Вказує, що твердження апелянта про те, що господарство по АДРЕСА_1 складалося з житлового будинку, сараю та вбиральні, не відповідають дійсності, оскільки спростовуються свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння від 18 липня 1973 року; актом введення будівництва в експлуатацію від 16 травня 1973 року; технічним паспортом на домоволодіння, виготовленого 08 серпня 2019 року з якого вбачається, що всі надвірні (господарські) будівлі збудовані за життя матері ОСОБА_5 до 1995 року, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 , самочинно збудовані будівлі в господарстві відсутні, площа житлового будинку в цілому відповідає площі вказаній в первинних документах.

Апелянтом не надано жодних доказів з приводу того, що нею під часу спільного шлюбу з ОСОБА_5 з 2002 року здійснено будівельні роботи в господарстві. А також, не надано доказів що нею висилались кошти з Італії, за які здійснено ряд робіт в спірному господарстві.

Також ОСОБА_1 за час спільного шлюбу з ОСОБА_5 не ініціювала питання щодо визнання майна спільним майном подружжя.

Вказала, що дійсно батько із дружиною, проживаючи в господарстві, проводили в ньому косметичні ремонтні роботи, міняли дах, вікна, огорожу, однак жодних господарських будівель не будували, реконструкцію будинку не проводили, а роботи які проводили то виключно для себе, для комфортного проживання. Відтак, ОСОБА_1 являється спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_5 , спадщину прийняла та має право на відповідну частку. Також остання проживає в будинку та одноособово ним користується.

Щодо доводів апеляційної скарги, що після смерті ОСОБА_6 не заводилась спадкова справа, то дана обставина не спростовує суті ухваленого рішення, оскільки наявність свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння за 1973 рік, акт приймання в експлуатацію домоволодіння за 1983 рік, рішення ради про затвердження акту приймання в експлуатацію за 1973 рік, які існували в органах БТІ на час ухвалення рішення дає підстави для висновку, що спадкоємець мав право оформлення спадкових прав.

Рух справи в апеляційній інстанції

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Кіцманської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2019 року (а.с.77-78).

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року зупинено апеляційне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Кіцманської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2019 року, до залучення до участі у справі правонаступника (ів) ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

12 січня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла довідка приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Світлани Олексюк, з якої вбачається, що 11 липня 2023 року приватним нотаріусом заведено спадкову справу №67/2023 до майна померлого ОСОБА_5 . Станом на 12 січня 2024 року спадкоємцями, які прийняли спадщину за законом та подали заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , є: дружина ОСОБА_1 , донька ОСОБА_3 . Станом на даний час зазначена спадкова справа провадженням не закінчена, свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям не видавались.

15 січня 2024 року ухвалою апеляційного суду поновлено апеляційне провадження у справі (а.с.104).

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2024 року залучено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як правонаступників позивача ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до участі у справі №718/2375/19 за позовом ОСОБА_5 до Кіцманської міської ради про визнання права власності на спадкове майно з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2019 року (а.с.105).

15 січня 2024 року ухвалою апеляційного суду призначено справу до розгляду (а.с.106).

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , яка була матір`ю ОСОБА_5 (а.с.14, 15).

Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно довідки №724 від 19 серпня 2019 року виконавчого комітету Кіцманської міської ради вбачається, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6 є її син ОСОБА_5 , інших спадкоємців немає (а.с.13).

Згідно листа Кіцманської державної нотаріальної контори №01-16 від 03 вересня 2019 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилась (а.с.21, 22).

Рішенням №117/10 від 31 травня 1973 року затверджено акт приймальної комісії від 16 травня 1973 року про закінчення будівництва будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та дозволено ОСОБА_6 ввести даний будинок в експлуатацію (а.с.56).

Із акту введення будівництва в експлуатацію від 16 травня 1973 року вбачається, що житловий будинок складається із двох житлових кімнат, кухні, житловою площею 34,9 кв.м., корисною площею 47,6 кв.м., до надвірних будівель належав сарай та вбиральня (а.с.57).

Згідно свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 18 липня 1973 року, вбачається, що ОСОБА_6 на праві особистої власності належало домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.55).

З інвентарної справи на жилий будинок АДРЕСА_1 від 03 вересня 1973 року вбачається, що до складу господарства входили: житловий будинок літ.А, сараї літ.Б, В, Г, вбиральня літ.Д, огорожа.

Згідно довідки-характеристики №220 від 12 серпня 2019 року, виданої Кіцманським районним бюро технічної інвентаризації ОСОБА_5 , вбачається, що житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , складається з житлового будинку літ. А-І загальним розміром 50,30/37,80 кв.м 1970 року збудований, Б - сарай, В - літня кухня-гараж, Г, Е - сараї, Д - убиральня, Пг1 - погріб, № 1-2 - огорожа, № 3-1/2 колодязя (а.с.5).

Згідно висновку про вартість майна експерта-оцінювача ОСОБА_9 , вартість житлового будинку літ. А-І з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , станом на 13 серпня 2019 року становить 121 548 грн. (а.с.6).

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 від 08 серпня 2019 року на ім`я замовника ОСОБА_5 вбачається, що за вказаною адресою знаходиться: житловий будинок літ. А-І загальним розміром 50,30/37,80 кв.м, Б - сарай, В - літня кухня-гараж, Г, Е - сараї, Д - убиральня, Пг1 - погріб, № 1-2 - огорожа, № 3-1/2 колодязя. В будинку наявний: коридор 5,70 кв.м., кімната 18,80 кв.м., кухня 6,80 кв.м., кімната 19,00 кв.м. (а.с.8-12).

13 липня 1995 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ) було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 (а.с.35, 51).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.36).

Відповідно до листа №32 від 31 липня 2023 року виконавчого комітету Кіцманської міської ради вбачається, що ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім нього, по вказаній адресі буди зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (а.с.48).

Згідно довідки приватного нотаріуса Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Світлани Олексюк вбачається, що 11 липня 2023 року приватним нотаріусом заведено спадкову справу №67/2023 до майна померлого ОСОБА_5 . Станом на 12 січня 2024 року спадкоємцями, які прийняли спадщину за законом та подали заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , є: дружина ОСОБА_1 , донька ОСОБА_3 . Станом на даний час зазначена спадкова справа провадженням не закінчена, свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям не видавались (а.с.100).

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі, а також оскільки це не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку із втратою оригіналу правовстановлюючого документу у позивача немає іншого способу визнати за собою відповідне право власності.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 1 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Зазначена норма встановлює обов`язок суду перевірити чи не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб визнання позову відповідачем.

З аналізу вказаної норми суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не може бути безумовною підставою задоволення позову, у випадку якщо воно суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.

Вказана правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 588/1311/17 та від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності в порядку спадкування після смерті матері позивача ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підтвердження спадкового майна позивач ОСОБА_5 подав до суду технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, складений на його замовлення 08 серпня 2019 року та довідку-характеристику від 12 серпня 2019 року.

Приймаючи заяву відповідача про визнання позову і визнаючи за позивачем право власності на спадкове майно, суд першої інстанції в порушення вимог ст.206 ЦПК України не перевірив законні підстави для задоволення позову. Зокрема, суд не перевірив, чи все майно, зазначене в технічному паспорті, належало спадкодавцю на праві власності.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вона перебувала з ОСОБА_5 в зареєстрованому шлюбі і деякі будівлі були ними побудовані вже після смерті матері позивача. Таким чином, суд першої інстанції узаконив самочинне будівництво і порушив тим самим її права на це майно.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що в даному випадку визнання позову Кіцманською міською радою порушуються частково права, свободи та інтереси ОСОБА_1 .

Перевіряючи зміст позовних вимог та докази на підтвердження обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР(далі -ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли щодо спадкування після смерті матері позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони регулюються нормами ЦК УРСР.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР (чинного на момент відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно з положеннями статей 548, 549, 554 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

У справі, що переглядається, встановлено, що єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_6 був її син - позивач по справі ОСОБА_5 , який на момент смерті матері проживав разом з нею в одному господарстві, а тому вважається таким, що фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Дана обставина сторонами не оспорюється.

З`ясовуючи спадкову масу, що належала спадкодавцеві на момент смерті, суд першої інстанції взяв за основу технічний паспорт на будинок, складений Кіцманським районним бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_5 08 серпня 2019 року.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За загальним правилом до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних та житлово-комунального господарства, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24 червня 2011 року № 91, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

При цьому документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, громадські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, індивідуальні житлові будинки, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатами його технічної інвентаризації.

Після 05 серпня 1992 року всі будинки необхідно було здавати в експлуатацію у встановленому законом порядку.

Апелянт на підтвердження доводів апеляційної скарги надала акт про закінчення будівництва та прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 16 травня 1973 року (а.с.57) та копію свідоцтва на право особистої власності на домоволодіння від 18 липня 1973 року (а.с.55), з яких вбачається, що спадкодавцеві ОСОБА_6 належало на праві власності домогосподарство по АДРЕСА_1 , що складалося з житлового будинку корисною площею 47,6 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м. та надвірні постройки: сарай, вбиральня.

В засіданні колегії суддів апеляційної інстанції залучена в якості правонаступника позивача ОСОБА_3 надала інвентарну справу від 03 вересня 1973 року, з якої вбачається, що до складу господарства входили: житловий будинок літ.А, сараї літ.Б, В, Г, вбиральня літ.Д, паркан.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що на момент смерті матері позивача їй на праві власності належало господарство по АДРЕСА_1 , що складалося з житлового будинку літ.А., трьох сараїв, вбиральні та огорожі.

Будь-яких доказів побудови спадкодавцем ОСОБА_6 та здачі в експлуатацію таких господарських будівель і споруд, як літньої кухні-гараж літ.В, погрібу літ.Пг1, колодязю №3-1/2, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції даних обставин не перевірив і помилково прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів критично оцінює технічний паспорт, наданий позивачем до позову від 08 серпня 2019 року, в якому зазначено, що літня кухня-гараж літ.В побудована в 1990 році, погріб літ.Пг1 побудований в 1975 році, а також в технічному паспорті міститься колодязь.

Так, технічний паспорт - це документ, що складається в результаті проведення технічної інвентаризації об`єкту нерухомості.

Технічний паспорт - це не правовстановлюючий документ, а технічний обрис нерухомості з текстовими та графічними даними. Він містить інформації про технічні дані об`єкта, його складові, об`єм та площу.

Технічний паспорт, що знаходиться в матеріалах справи, складений на замовлення позивача в 2019 році і дата здійснення господарських споруд зазначена зі слів позивача. Будь-яких інших доказів побудови спірних приміщень за життя спадкодавця ОСОБА_6 матеріали справи не містять.

Залучена в якості правонаступника позивача - його дочка ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами, що вказані господарські споруди були побудовані за життя спадкодавця ОСОБА_6 (витяги з по господарської книги, покази свідків, тощо).

Є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що житловий будинок літ.А збільшився в своїй площі за рахунок реконструкції, проведеної подружжям ОСОБА_1 під час шлюбу та після смерті ОСОБА_6 .

Як вбачається з акту про закінчення будівництва та прийняття в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 16 травня 1973 року та інвентарної справи на будинок від 03 вересня 1973 року, що корисна площа житлового будинку становить 47,6 кв.м., житлова площа - 34,9 кв.м.

З технічного паспорту від 08 серпня 2019 року, наданого позивачем ОСОБА_5 , вбачається, що площа будинку становить 50,30 кв.м., житлова 37,80 кв.м.

Таким чином, різниця в площі становить 2,7 кв.м.

Як було встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції, що дана різниця виникла не у зв`язку із збільшенням площі будинку, а у зв`язку із тим, що в одній із кімнат була демонтована піч. Так, в інвентарній справі за 1973 рік зазначалася не загальна площа будинку, а корисна площа. При цьому, площа під пічкою не враховувалася.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що в період шлюбу подружжям ОСОБА_1 житловий будинок був реконструйований, замінені дах, вікна та двері на металопластикові, підлога, замінена огорожа на металічну, і таким чином будинок значно збільшився в своїй цінності.

Як встановлено, що позивач ОСОБА_5 одружився з апелянтом ОСОБА_1 13 липня 1995 року, тобто після смерті спадкодавця ОСОБА_6 .

При цьому, апеляційним судом встановлювалась спадкова маса на час смерті ОСОБА_6 , а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлено, що позивач ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Колегія суддів наголошує, що апелянт ОСОБА_1 не позбавлена права на звернення до суду з позовом про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя внаслідок істотного збільшення спадкового майна внаслідок трудових та грошових затрат.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановивши на їх підставі обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_5 до укладення шлюбу з ОСОБА_1 набув право приватної власності в порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_6 на житловий будинок літ.А, сараї літ. Б, В, Г, вбиральню літ.Д, огорожу літ.І. за адресою: АДРЕСА_1 .

Інше нерухоме майно, яке самочинно побудоване в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 не входить до спадкової маси.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року), через що колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводів апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення в частині скасувати.

Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2019 року в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на літню кухню-гараж літ. В, погріб літ. Пг1, колодязь - №3-1/2, що розташовані по АДРЕСА_1 - скасувати та в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 березня 2024 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

О.О. Одинак