Постанова

від 20.02.2024 по справі 927/820/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2024 р. Справа№ 927/820/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - не з`явились

від відповідача - Понько Р.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 р.

у справі № 927/820/23 (суддя - Белов С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ічнянське"

про стягнення 1592794,70 грн

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ічнянське" про стягнення 1592794,70 грн, з яких: 1265263,60 грн заборгованості за договором № Т1310221 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 13.10.2022 р., 270385,09 грн пені, 16224,73 грн 3% річних та 40921,40 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо вчасної та повної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 р. закрито провадження у справі № 927/820/23 у частині стягнення 1265263,67 грн основного боргу; позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ічнянське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" 27038,51 грн пені, 40921,40 грн інфляційних втрат та 16224,73 грн 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення заявленої до стягнення суми пені на 90% до 27038,51 грн та ухвалити нове рішення в частині стягнення пені у розмірі 270385,09 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відсутні правові підстави для зменшення розміру нарахованої ним пені на 90%.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 927/820/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 927/820/23.

До суду 06.12.2023 р. надійшли матеріали справи № 927/820/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 927/820/23 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 927/820/23 та призначено до розгляду на 30.01.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 р. відкладено розгляд справи № 927/820/23 до 20.02.2024 р. у зв`язку з неявкою у судове засідання представників сторін.

У судовому засіданні 20.02.2024 р. представник відповідача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник позивача вдруге не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 20.12.2023 р. про відкриття провадження у справі позивачу доставлено до електронного кабінету, доказом чого є довідка про доставку електронного документа, що міститься в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 20.12.2023 р. у справі № 927/820/23 оприлюднена у реєстрі 25.12.2023 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

13.10.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тар-Укртранс» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ічнянське» (далі - орендар) було укладено договір № Т1310221 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - екіпажем), а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання.

Згідно з п. п. 3.1 - 3.3 договору техніка повинна бути передана орендодавцем та прийнята орендарем в термін до 13 жовтня 2022 року, або в інший термін, додатково погоджений сторонами. Передача техніки здійснюється за місцезнаходженням орендаря. Передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (за наявності у орендодавця печатки). Орендар зобов`язаний у присутності орендодавця перевірити справність, кількість та комплектність техніки. Після підписання представником орендаря акту приймання-передачі техніка вважається такою, що передана в належному стані.

Як передбачено п. п. 4.1 - 4.2 договору, техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі. Строк оренди техніки погоджується сторонами у додатках до цього договору.

У відповідності до п. п. 5.1 - 5.3 договору розмір орендної плати становить 23520,00 грн, у т.ч. ПДВ 3920,00 грн за один день. Розмір орендної плати може коригуватись, що відображається у актах приймання-передачі наданих послуг. Підписанням актів приймання-передачі наданих послуг сторони погоджуються на відкоригований розмір орендної плати. Орендна плата сплачується орендарем у гривнях шляхом безготівкового перерахування на особовий рахунок орендодавця з дати підписання акту наданих послуг та надання рахунка відповідно до фактично наданих послуг відповідно до порядку, вказаному у додатках до цього договору.

За п. 6.2.3 договору орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за цим договором.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За умовами додаткової угоди № 1 від 13.10.2022 р. та додаткової угоди № 2 від 13.10.2022 р. до договору орендна плата сплачується орендарем у гривнях шляхом безготівкового перерахування на особовий рахунок орендодавця наступним чином:

- оплата 80% вартості орендної плати, здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання акту наданих послуг та надання рахунка відповідно до фактично наданих послуг;

- оплата другої частини (залишку) вартості орендної плати, здійснюються протягом 5 (п`яти) банківських днів після надання орендодавцем акту наданих послуг, але не раніше отримання орендарем квитанції(ій) про реєстрацію податкової(их) накладної(их)/розрахунку(ів) коригування в ЄРПН, на 100% кількості наданих послуг, відповідно до пп. 6.1.14 цього договору та отримання орендарем від орендодавця всіх підписаних сторонами первинних документів, що підтверджують надання послуг з оренди техніки орендодавцем орендарю.

01.11.2022 р. орендодавець передав, а оредар прийняв в оренду сільськогосподарську техніку з екіпажем за договором № Т1310221 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 13.10.2022 р. на загальну суму 708483,89 грн з ПДВ, що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання послуг № 209.

18.11.2022 р. орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду сільськогосподарську техніку з екіпажем за договором № Т1310221 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 13.10.2022 р. на загальну суму 556779,78 грн з ПДВ, що підтверджується підписаним обома сторонами актом надання послуг № 228.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору свої зобов`язання щодо вчасної оплати за надані послуги з оренди сільськогосподарської техніки не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу послуги з оренди сільськогосподарської техніки на загальну суму 1265263,60 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг № 209 від 01.11.2022 р. та № 228 від 18.11.2022 р.

Під час розгляду справи місцевим судом відповідач сплатив на користь позивача суму основної заборгованості за укладеним договором у розмірі 1265263,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 23.06.2023 р. та від 04.07.2023 р.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що після відкриття провадження у даній справі відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 1265263,67 грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про закриття провадження у справі у цій частині.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 270385,09 грн пені за період з 01.01.2023 р. по 05.06.2023 р.

Пунктом 8.5 укладеного договору сторони погодили, що за несплату орендодавцю орендної плати орендар за кожний день прострочення платежу сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вбачається, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати за надані послуги, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 270385,09 грн пені за період з 01.01.2023 р. по 05.06.2023 р. є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.

Однак під час розгляду справи місцевим судом відповідач звернувся із клопотанням про зменшення розміру пені у відповідності до ст. 233 ГК України.

Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач посилається на те, що своїми діями не заподіяв позивачеві жодних збитків, а несвоєчасна оплата основного боргу була зумовлена причинами, які не залежали від волі відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання, однак при врахуванні інтересів обох сторін та обставин, які мають вагоме значення.

За своїм правовим змістом пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, бо не будує на цих коштах свої фінансові показники та очікувану дохідність від підприємницької діяльності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегією суддів враховано, що станом на час вирішення спору відповідач повністю сплатив суму основної заборгованості за укладеним договором.

При цьому сума нарахованої позивачем пені є відносно значною -270285,09 грн.

Крім цього, позивач не навів належних доказів того, що внаслідок прострочення відповідачем оплати за надані послуги він зазнав будь-яких збитків.

До того ж, рішенням Чернігівської обласної ради № 2-13/VІІІ від 10.02.2023 р. було визнано обставинами непереборної сили, що виникли на території Чернігівської області, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення та включено Товариство з обмеженою відповідальністю «Ічнянське» до переліку суб`єктів господарювання, що постраждало внаслідок таких обставин непереборної сили.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені на 90% та стягнення з відповідача пеню у розмірі 27038,51 грн.

Також, за неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 16224,73 грн 3% річних та 40921,40 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2023 р. по 05.06.2023 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 16224,73 грн 3% річних та 40921,40 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2023 р. по 05.06.2023 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів за їх необґрунтованістю.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 р. у справі № 927/820/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.10.2023 р. у справі № 927/820/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Тар-Укртранс".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 04.03.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко