Постанова

від 21.02.2024 по справі 902/1351/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року Справа № 902/1351/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року про відмову в забезпеченні позову по справі №902/1351/23 (суддя - Нешик О.С.)

час та місце проголошення: 5 грудня 2023 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; повний текст ухвали складено 11 грудня 2023 року

за позовом ОСОБА_1

до Релігійної організації "Релігійна громада Храму Архістратига Михаїла с.Серебрія Вінницько-Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації

про визнання недійсними рішень загальних зборів та статуту

за участю представників сторін:

від Позивача - Середа А.В.;

від Відповідача - Парпальос В.В.;

від Третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада Храму Архістратига Михаїла с.Серебрія Вінницько-Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" (надалі - Відповідач) про:

· визнання недійсним статут Відповідача у новій редакції (2023 року), який має нову назву - "Статут Релігійної організації "Релігійна громада Храму Архістратига Михаїла с.Серебрія Вінницько-Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" (нова редакція)", прийнятий на підставі рішення "окремих неповноважних осіб" Протоколом №1 від 6 вересня 2023 року та Додатком №1 та №2 до нього (підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від імені Релігійної організації (ідентифікаційний код: 26339339), затверджений Наказом начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної військової адміністрації Салецьким Ігорем Олександровичем №106 від 25 вересня 2023 року;

· визнання недійсним рішення Загальних зборів Відповідача, яке оформлене Протоколом №1, що нотаріально завірений 6 вересня 2023 року, та Додатком №1 та №2 (дата проведення зборів 12 серпня 2023 року) до нього.

23 листопада 2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Позивача б/н від 23 листопада 2023 року (вх. канц. суду №01-48/65/23 від 23 листопада 2023 року), якою Позивач просив забезпечити позов у справі №902/1351/23 шляхом:

· зупинення дії Наказу начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної (військової) адміністрації №106 від 25 вересня 2023 року та заборонити будь-яким іншим особам вчиняти будь-які юридично значимі дії на його підставі до вирішення справи по суті;

· заборони керівнику Відповідача - Френтій Мілі Миколаївні вчиняти будь-які юридично-значимі дії та передавати право вчиняти будь-які юридично-значимі дії від імені юридичної особи третім особам (на підставі довіреності, тощо) на підставі Наказу начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної (військової) адміністрації №106 від 25 вересня 2023 року до вирішення справи по суті.

Як слідує зі змісту заяви б/н від 23 листопада 2023 року підставою для забезпечення позову в цій справі заявником визначені обставини того, що нова голова Відповідача - Френтій Міла Миколаївна вже вимагала від Позивача повернути будівлю церкви, та виявила бажання виготовити документи на церкву на ім`я нової назви релігійної організації та вчиняти інші юридично значимі дії. Також, в заяві зазначала, що нова голова релігійної організації може відчужити майно, укласти угоди, вчинити інші дії, що унеможливлять в подальшому виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року в справі №902/1351/23 відмовлено в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.

Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення виконання рішення суду, суд має з урахуванням доказів, наданих Позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду. Водночас, наведені заявником підстави для забезпечення позову у даній справі на переконання суду першої інстанції є виключно припущеннями стосовно можливої поведінки Відповідача у вигляді відчуження майна релігійної організації та вчинення інших дій, що унеможливлять в подальшому виконання рішення суду, які не підтверджені жодними доказами. Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що заява Позивача про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів і посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності вжиття таких заходів, у зв`язку із чим заява Позивача про забезпечення позову б/н від 23 листопада 2023 року є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

В своїй апеляційній скарзі Позивач зауважує про те, Відповідач зареєстрував зміни в ЄДРПОУ керівника, назву юридичної особи та канонічну підлеглість на підставі Наказу Третьої особи та почав здійснювати організаційно-розпорядчу та господарську діяльність: подавати документи на оформлення землі, витребовувати у Позивача ключі від Храму, що знаходиться в с. Серебрія, Могилів-Подільського району. Тобто вчиняти дії, спрямовані на подальшу неможливість виконання рішення суду. У зв`язку з цим, Позивач просив суд зупинити такі дії Відповідача шляхом задоволення заяви про забезпечення позову. Апелянт вказує, що окрім заяви про забезпечення позову суд відразу розглядав інші клопотання, а саме клопотання про зупинення провадження по справі. Як зазначає Позивач, у зв`язку з цим, задоволення клопотання Відповідача про зупинення провадження по справі і відмова суду у задоволенні заяви про забезпечення позову є порушенням статті 6 Конвенції з прав людини, а саме права Позивача на справедливий суд. Апелянт констатує, що Наказ Третьої особи, на підставі якого було внесено зміни до ЄДРОПУ і на підставі котрого нова голова релігійної організації здійснює свою діяльність зупинено не було та зазначає, що провадження було зупинене до ухвалення Верховним Судом рішення по іншій справі. Позивач вважає, що такі дії суду є порушенням принципу рівності та змагальності сторін.

Через підсистему «Електронний суд» 31 січня 2024 року від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Позивача, в якому Відповідач просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вказавши при цьому, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Як вказує Відповідач вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки Позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Зазначає, що позиція Позивача не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, висловлені ним доводи не свідчать про подальшу неможливість виконання судового рішення, відповідно відсутні підстави стверджувати про наявність обґрунтованих підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову (том 2, а.с. 53-56).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2024 року в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддів Філіпової Т.Л., Маціщук А.В., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 лютого 2024 року в справі №902/1351/23 проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21 лютого 2024 року об 15:00 год.

На підставі службової записки головуючого судді по даній справі, відповідно до Розпорядження керівника апарату суду від 21 лютого 2024 року за №01-05/87 призначено заміну судді-члена колегії у судові справі.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р, суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2024 року апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р, суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

В судове засідання від 21 лютого 2024 року представник Третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомили.

В той же час, згідно частин 1-4 статті 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 9 лютого 2024 року вбачається, що суд в пункті 3 такої ухвали повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відтак суд констатує, що на даний момент даний строк не є продовженим.

Разом з тим, суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, що по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

В судовому засіданні від 21 лютого 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Позивача підтримав доводи, наведені ним в апеляційній скарзі та просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким задоволити заяву Позивача про забезпечення позову та вжити заходів забезпечення позову, що наведені в заяві. Також, представник вказав, що новий призначений керівник Відповідача вчиняє дії по оформленні правовстановлюючих документів щодо земельної ділянки за Відповідачем, не допускає до будівлі та проведення богослужінь Позивача, а задоволення заяви про забезпечення позову надасть можливість Позивачу проводиити літургійні богослужіння та інші церковні обряди в церкві.

В судовому засіданні від 21 лютого 2024 року, яке проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Відповідача заперечив проти доводів, наведених в апеляційній скарзі Позивача та просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому вказавши, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Представник зауважив, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та констатував, що позиція Позивача не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, висловлені ним доводи не свідчать про подальшу неможливість виконання судового рішення, відповідно відсутні підстави стверджувати про наявність обґрунтованих підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову. Окрім того представник вказав і те, що Позивачем не доведено, що його не допускають до відвідування церкви.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи апелянт покликається на те, що Позивач звернувся в суд з позовом до Відповідача про:

· визнання недійсним статут Відповідача у новій редакції (2023 року), який має нову назву - "Статут Релігійної організації "Релігійна громада Храму Архістратига Михаїла с.Серебрія Вінницько-Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" (нова редакція)", прийнятий на підставі рішення "окремих неповноважних осіб" Протоколом №1 від 6 вересня 2023 року та Додатком №1 та №2 до нього (підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від імені Релігійної організації (ідентифікаційний код: 26339339), затверджений Наказом начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної військової адміністрації Салецьким Ігорем Олександровичем №106 від 25 вересня 2023 року;

· визнання недійсним рішення Загальних зборів Відповідача, яке оформлене Протоколом №1, що нотаріально завірений 6 вересня 2023 року, та Додатком №1 та №2 (дата проведення зборів 12 серпня 2023 року) до нього.

Ухвалою Господарського суду Вінницької суду від 6 листопада 2023 року відкрито провадження у справі №902/1351/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 5 грудня 2023 року.

23 листопада 2023 року Позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов у справі №902/1351/23 шляхом:

· зупинення дії Наказу начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної (військової) адміністрації №106 від 25 вересня 2023 року та заборонити будь-яким іншим особам вчиняти будь-які юридично значимі дії на його підставі до вирішення справи по суті;

· заборони керівнику Відповідача - Френтій Мілі Миколаївні вчиняти будь-які юридично-значимі дії та передавати право вчиняти будь-які юридично-значимі дії від імені юридичної особи третім особам (на підставі довіреності, тощо) на підставі Наказу начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної (військової) адміністрації №106 від 25 вересня 2023 року до вирішення справи по суті.

Підставою для забезпечення позову в цій справі заявником визначається те, що нова голова Відповідача - Френтій Міла Миколаївна вже вимагала від Позивача повернути будівлю церкви, та виявила бажання виготовити документи на церкву на ім`я нової назви релігійної організації та вчиняти інші юридично значимі дії. Також, в обгрунтуванні вказано, що нова голова релігійної організації може відчужити майно, укласти угоди, вчинити інші дії, що унеможливлять в подальшому виконання рішення суду.

За вказаних обставин Позивач просить вжити заходів забезпечення позову.

Колегія суддів констатує, що статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частинами першою, третьою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року в справі №910/1040/18, а також в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 9 листопада 2018 року в справі № 915/508/18.

Відповідно до статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи забезпечення, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що спір між сторонами виник у зв`язку з прийняттям нової редакції Статуту на підставі рішення винесеного Протоколом №1 від 6 вересня 2023 року та Додатками №1 та №2 до нього (підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від імені Релігійної організації (ідентифікаційний код: 26339339), затверджений Наказом начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної військової адміністрації Салецьким Ігорем Олександровичем №106 від 25 вересня 2023 року. Дане по суті і стало підставою для звернення Позивача з позовом про визнання недійсним рішення Загальних зборів Відповідача, яке оформлене Протоколом №1, що нотаріально завірений 6 вересня 2023 року, та Додатком №1 та №2 (дата проведення зборів 12 серпня 2023 року) до нього.

Позивач вважає, що зупинення виконання Наказу начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної військової адміністрації Салецьким Ігорем Олександровичем №106 від 25 вересня 2023 року, тобто задовлення та застосування одного із засобів забезпечення позову, призведе до відновлення можливостей Позивача проводити богослужіння в храмі. При цьому, зважаючи на спосіб забезпечення позову, зазначений в заяві про забезпечення позову, Позивачем не доведено, враховуючи проведену реєстрацію нового Статуту та зміну канонічної приналежності церковної громади на підставі оскаржуваного протоколу загальних зборів, яким саме чином зупинення наказу №106 від 25 вересня 2023 року призведе до відновлення можливості Позивач проводи церковні богослужіння в храмі.

Більше того подавши таку заяву та навіть і апеляційну скаргу апелянтом не подано будь-яких доказв на підтвердження дійсності існування обставин про котрі вказував заявник у поданій заяві про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Заявлені позовні вимоги спрямовані на відновлення порушеного, на думку Позивача, права щодо його віросповідання та духовного інтересу.

Оскільки Позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах досліджується, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе Позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовує її, тим, що нова голова Відповідача - Френтій Міла Миколаївна вже вимагала від Позивача повернути будівлю церкви, та виявила бажання виготовити документи на церкву на ім`я нової назви релігійної організації та вчиняти інші юридично значимі дії. Також, нова голова релігійної організації може відчужити майно, укласти угоди, вчинити інші дії, що унеможливлять в подальшому виконання рішення суду.

В той же час, колегія суддів констатує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів констатує, що вжиття заходів забезпечення позову має бути спрямоване на реальне вчинення таких дій, з метою усунення порушень прав позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, які виникли саме після подання такого позову, яким і має відповідати зазначений в заяві вид забезпечення позов, з метою уникнення утруднення в майбутньому виконання судового рішення.

Однак, в даному випадку, предметом позовних вимог є визнання недійсним статуту та визнання недійсним рішення загальних зборів.

На переконання колегії суду, встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заходи забезпечення позову, обрані Позивачем, не є співмірними та адекватними, тобто не відповідають заявленим позовним вимогам та не призведуть до досягнення тієї цілі яку наслідує Позивач подаючи заяву про забезпечення позову (відновлення богослужінь Позивачем в будівлі церкви), на забезпечення яких просить їх вжити. Крім того, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду. А відтак, колегія суду прийшла до висновку про відмову у задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

В той же час, суд наголошує на тому, що переглядаючи законність винесеної судом першої інстанції ухвали суд апеляційної інстанції переглядає законність її доводів виходячи з обгрунтування суду, що покладено в оспорювану ухвалу.

Позивач же подаючи апеляційну скаргу навів у ній нові доводи щодо ніби-то необхідності забезпечити позов з огляду на ніби-то перешкоджання Позивачуу проведенні ним церковних богослужінь, та щодо інших підстав, котрих не зазначалося у заяві, котру розглянув місцевий господарський суд виносячи оспорювану ухвалу. Разом з тим, це є нові доводи, а отже не можуть оцінюватися судом апеляційної інстанції при перегляді судового рішення, в котрому дані питання не розглядалися. Відповідно апеляційний господарський суд не розглядає дані доводи, адже вони виходять за межі оспорюваної ухвали.

В той же час суд констатує, що відмова в забезпеченні позову за певною заявою не позбавляє особу подати іншу заяву (в тому числі й у іншому позові), чи за наслідками нових обставин подати заяву про забезпечення нового позову (за відповідного, нового обгрунтування) з подальшою подачею такого позову з ціллю захисту прав, котрі Позивач вважає порушеними.

Водночас, з огляду на те, що місцевий господарський суд (як і апеляційний господарський суд вище в даній постанові) відмовив в задоволенні даної заяви (поданої суду першої інстанції), колегія суду залишає без змін оспорювану ухвалу, а подану апеляційну скаргу без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Апелянта згідно статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року про відмову в забезпеченні позову по справі №902/1351/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року по справі №902/1351/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Відповідно до частини 1 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

5. Справу №902/1351/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлено 28 лютого 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.