Ухвала

від 11.03.2024 по справі 902/1351/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"11" березня 2024 р. Справа № 902/1351/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Релігійної організації "Релігійна громада Храму Архістратига Михаїла с.Серебрія Вінницько-Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про ухвалення додаткового рішення по справі № 902/1351/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 05 грудня 2023 року про відмову в забезпеченні позову по справі (суддя Нешик О.С.)

за позовом ОСОБА_1

до Релігійної організації "Релігійна громада Храму Архістратига Михаїла с.Серебрія Вінницько-Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління у справах національностей та релігії Вінницької обласної державної адміністрації

про визнання недійсними рішень загальних зборів та статуту

за участю представників сторін:

від Позивача - не з`явився;

від Відповідача - не з`явився;

від Третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Релігійної організації "Релігійна громада Храму Архістратига Михаїла с.Серебрія Вінницько-Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" (надалі Відповідач) про:

·визнання недійсним статуту Відповідача у новій редакції (2023 року), який має нову назву - "Статут Релігійної організації "Релігійна громада Храму Архістратига Михаїла с.Серебрія Вінницько-Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" (нова редакція)", прийнятий на підставі рішення "окремих неповноважних осіб" Протоколом №1 від 6 вересня 2023 року та Додатком №1 та №2 до нього (підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від імені Релігійної організації (ідентифікаційний код: 26339339), затверджений Наказом начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної військової адміністрації Салецьким Ігорем Олександровичем №106 від 25 вересня 2023 року;

· визнання недійсним рішення Загальних зборів Відповідача, яке оформлене Протоколом №1, що нотаріально завірений 6 вересня 2023 року, та Додатком №1 та №2 (дата проведення зборів 12 серпня 2023 року) до нього.

23 листопада 2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла заява Позивача б/н від 23 листопада 2023 року (вх. канц. суду №01-48/65/23 від 23 листопада 2023 року), якою Позивач просив забезпечити позов у справі №902/1351/23 шляхом:

·зупинення дії Наказу начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної (військової) адміністрації №106 від 25 вересня 2023 року та заборонити будь-яким іншим особам вчиняти будь-які юридично значимі дії на його підставі до вирішення справи по суті;

·заборони керівнику Відповідача Френтій Мілі Миколаївні вчиняти будь-які юридично-значимі дії та передавати право вчиняти будь-які юридично-значимі дії від імені юридичної особи третім особам (на підставі довіреності, тощо) на підставі Наказу начальника Управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної (військової) адміністрації №106 від 25 вересня 2023 року до вирішення справи по суті.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року в справі №902/1351/23 відмовлено в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2024 року в справі №902/1351/23, з підстав, вказаних у даній постанові, апеляційну скаргу Позивача на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року про відмову в забезпеченні позову по справі №902/1351/23 - залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року по справі №902/1351/23 - залишити без змін.

26 лютого 2024 року від Відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (том 2, а,с. 105).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 березня 2024 року в справі №902/1351/23 розгляд заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення призначено на 11 березня 2024 року об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа копія ухвали апеляційного господарського суду від 4 березня 2024 року доставлена до електронних кабінетів Позивача, Відповідача, Третьої особи 4 березня 2024 року о 20:59 го. (том 2, а.с. 114).

11 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат. Відповідано до змісту таких заперечень Позивач просив в задоволенні заяви Відповідача про стягнення судових витрат відмовити, вказавши, що судові витрати можуть бути стягнуті лише при увалення рішення по суті, тобто задоволення позову або відмова в його задоволені. Стаття 129 Господарського процесального кодексу України не передбачає стягнення окремо витрат на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному суді щодо інших підстав окрім перегляду рішення по суті. Представник Позивача зазначає, що апеляційний суд не наділений повноваженнями (відсутня стаття або частина статті) вирішувати питання щодо стягнення судових витрат за перегляд справи в апеляційному порядку щодо оскарження заяви про забезпечення позову або зупинення провадження. За доводами представника, законодавець передбачив, що у випадку, якщо справа буде передана на новий судовий розгляд, після її перегляду в апеляційному порядку, вона буде знову розглядатися по суті, і по ній буде ухвалене нове рішення, і вирішено питання про судові витрати знову. Вказує, що стягнення витрат на апеляційне оскарження з Позивача є передчасним, оскільки суд першої інстанції не розглянув справу по суті та не виніс рішення щодо позовної заяви. Представник Позивача вважає, що витрати на апеляційне оскарження щодо заяви про забезпечення позову необхідно включати до загальних витрат, які мають вирішуватися судом першої інстанції при ухвалення рішення по суті.

Також, 11 березня 2024 року через підсистему "Електронний суд" від представника Відповідача надійшла заява про розгляд справи про ухвалення додаткового рішення без участі представника Відповідача та про підтримання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

В судове засідання від 11 березня 2023 року представники Позивача, Відповідача та Третьої особи не з`явилися.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Зі змісту ухвали від 4 березня 2024 року вбачається, що суд повідомив сторін про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Водночас, в силу дії частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Зважаючи на визначений частиною 3 статею 244 Господарського процесуального кодексу України процесуальний строк розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія апеляційного господарського суду вважає можливим розглянути питання щодо винесення додаткової постанови без участі представників Позивача, Відповідача та Третьої особи.

Дослідивши матеріали справи та розглянувши заяву представника Відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви, з огляду на наступне.

Розглянувши заяву Відповідача про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Статею 16 Господрського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Аналогічний висновок міститься і у пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц, постановах Верховного Суду від 27 липня 2022 року у справі №907/418/21, від 27 березня 2023 року у справі №910/25118/15.

Згідно з пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, представником Відповідача до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено докази, в підтвердження понесених судових витрат, а саме: договір №13/11/23 від 13 листопада 2023 року про надання правничої допомоги; додаток №1 до договору від 13 листопада 2023 року; акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 23 лютого 2024 року, детальний опис наданих послуг від 23 лютого 2024 року; ордер про надання правничої (правової) допомоги від 29 листопада 2023 року №1104831.

Заявник просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з Позивача на користь Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5450 грн 40 коп..

Частинами 1, 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Із аналізу змісту статті 244 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.

Зазначена правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 травня 2021 року у справі №905/1623/20.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, яка, згідно частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, полягає у такому: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів справи встановлено, що в апеляційному порядку Позивачем оскаржувалася ухвала Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року у справі №902/1351/23 про відмову в забезпеченні позову.

Згідно з частиною 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази.

Відповідно до частин 2, 3 статті 232 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

У відповідності до частини 4 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею129 Господарського процесуального кодексу України визначений порядок розподілу судових витрат.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господасрького процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами частини 3 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Загальні положення щодо розгляду справи по суті наведено у параграфі 1 глави 6 розділу III Господарського процесуального кодексу України, зокрема у статті 194 цього Кодексу передбачено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання про розподіл між сторонами судових витрат.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Аналогічні висновки викладено і у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі №910/4862/21

Отже, статтею 233 Господарського процесального кодексу України обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні, ухваленням рішення саме за результатами розгляду справи по суті.

Подібний висновок міститься і у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №914/201/19, в ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №903/834/20.

Також зміст статтей 221 і 244 Господарського процесуального кодексу України свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, зокрема, про судові витрати, саме після ухвалення судового рішення по суті позовних вимог (після розгляду по суті) якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

В даному випадку представник Відповідача просить стягнути з Позивача 5450 грн 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу, які понесені Відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням ухвали Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року у справі №902/1351/23 про відмову в забезпеченні позову по справі.

З аналізу статей 137, 140, 237, 238 ГПК України вбачається, що ухвала суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову в справі не є кінцевим судовим рішенням, котре ухвалюється саме за результатами розгляду справи по суті, а є процесуальним документом, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Залишення без змін або скасування ухвали про забезпечення позову в справі має наслідком направлення справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду справи по суті позовних вимог.

Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2024 року у справі №902/1351/23, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу Позивача на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року про відмову в забезпеченні позову по справі, не є остаточним рішенням суду, ухваленим після закінчення судового розгляду, апеляційним судом спір по суті не розглядався, тобто не вирішувалося питання щодо суті позовних вимог, а зазначена постанова прийнята з процесуальних питань.

Оскільки розгляд справи по суті у цій справі не завершений і суд першої інстанції не ухвалював рішення по суті, а в апеляційному порядку лише переглядалася ухвала Господарського суду Вінницької області від 5 грудня 2023 року про відмову в забезпеченні позову (яка залишена без змін апеляційним судом), то у Північно-західного апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для вирішення питань щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Відповідачем при перегляді вказаної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви представника Релігійної організації "Релігійна громада Храму Архістратига Михаїла с.Серебрія Вінницько-Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)" про ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

2. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її оголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені статтею 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

3. Матеріали справи №902/1351/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст ухвали оформлено 12 березня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.